Ухвала від 22.05.2025 по справі 922/1105/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"22" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1105/25

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (61099, м. Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 36-А), в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7), в особі Департаменту соціальної політики Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64), в особі Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64); до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2) , 2. Комунального закладу "Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб" (61047, м. Харків, вул. Миру, 102), про визнання недійсним договору та стягнення коштів у розмірі 182 339, 73 грн за участю представників:

прокуратури - Лахтюк Л.В.;

першого відповідача - Романенко О.М.;

інші учасники - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (перший позивач), в особі Департаменту соціальної політики Харківської міської ради (другий позивач), в особі Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради (третій позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", м. Київ (перший відповідач), Комунального закладу "Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб", м. Харків (другий відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати недійсним договір про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-531-23 від 31.01.2023, укладений між Комунальним закладом «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб» (код ЄДРПОУ 36986885) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (код ЄДРПОУ 43965848).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Комунального закладу «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб» (код ЄДРПОУ 36986885) одержані за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-531-23 від 31.01.2023 кошти в сумі 182 339, 73 грн, а з Комунального закладу «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб» (код ЄДРПОУ 36986885) одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 182 339, 73 грн стягнути в дохід держави.

3. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» понесені прокурором витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/1105/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23 квітня 2025 року о 10:45 год.

Харківською міською радою надано до суду клопотання про розгляд даного спору в підготовчому провадженні за відсутності представника першого позивача (вх. № 10041).

Ухвалою суду від 23.04.2025 підготовче засідання відкладалось, в порядку ст. 183 ГПК України.

У підготовчому засіданні 22.05.2025 представник першого відповідача підтримав подані клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд їх задовольнити.

Представник прокуратури у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення поданих першим відповідачем клопотань, з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, подані першим відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд виходить з наступного.

Так, перший відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 922/1105/25 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (вх. № 9987).

На переконання відповідача, результати розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги матимуть істотне значення для розгляду даної справи, оскільки в разі визнання абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» такими, що не відповідність приписам статті 131-1 Конституції України, це буде безумовним доказом відсутності законних підстав у прокурора керуватися такими підставами свого представництва в суді.

Так, суд зазначає, на даний час Верховним Судом сформовані численні правові висновки щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, у т.ч. надано тлумачення поняття «виключні випадки» для такого представництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Таким чином, наразі Велика Палата Верховного Суду сформувала чіткі та зрозумілі висновки про застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у поєднанні з положеннями статті 131-1 Конституції України, в частині підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, в даному спорі існує об`єктивна можливість розгляду справи, оскільки надані прокурором докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, зокрема, щодо здійснення підстав для представництва (порушення інтересів держави та територіальної громади, а також факт бездіяльності уповноважених органів).

Враховуючи викладене, клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (вх. № 9987), є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи № 9901/332/21, суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з даним клопотанням, перший відповідач вважає, що позовні вимоги про визнання договору про закупівлю № 60АВ200-531-23 від 31.01.2023 недійсним та стягнення з відповідача коштів в сумі 182 339, 73 грн прокурор обґрунтовує порушенням сторонами законодавства про публічні закупівлі, оскільки на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» громадянина ОСОБА_1 накладено санкції згідно Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021. Поряд з цим, у справі № 9901/332/21 Верховний Суд розглядає позов ОСОБА_1 щодо протиправності та скасування Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021. Тому, на думку відповідача, при розгляді справи № 9901/332/21 встановлюються такі обставини, які не можуть бути встановлені у справі № 922/1105/25 з огляду на обмеженість юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі (такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 910/759/19).

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор, зокрема, зазначив, що договір було укладено з порушенням вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про санкції», оскільки, згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є громадянин України ОСОБА_1 . Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100. Тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив.

Слід зазначити, що на момент укладення відповідачами оспорюваного договору про закупівлю від 31.01.2023 діяв Указ Президента України № 266/2021 від 24.06.2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно осіб», у т.ч. про застосування відповідних санкції до КБО ТОВ «Твій Газзбут» Фірташа Д.В.

Крім того, Указом Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024 № 376/2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» фактично продовжено раніше застосовані санкції щодо ОСОБА_1 терміном на 10 років.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у справі № 922/1105/25 до вирішення Верховним Судом справи № 9901/332/21, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.

Розглянувши клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі № 922/1105/25 (питання наслідків недійсності правочину) (вх. № 9987), в якому останній просить суд зупинити провадження у справі № 922/1105/25 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення постанови у цій справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 1 статті 177 ГПК України передбачено, що завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог у справі № 922/1105/25 прокурором, зокрема, зазначено, що ТОВ «Твій Газзбут», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні процедури вказаної закупівлі, нівелювавши застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, внаслідок чого отримало бюджетні кошти (кошти місцевого бюджету) в сумі 182 339, 73 грн. Вищезазначене, на думку прокурора, свідчить про наявність у ТОВ «Твій Газзбут» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Отже, для правильного вирішення спору у справах про визнання правочину таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, прокурор стверджує, що договір укладено з порушенням вимог Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про санкції", а тому підлягає визнанню недійсним.

При цьому однією з підстав позовних вимог зазначено частину 3 статті 228 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Поряд з цим прокурор посилається також на ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Водночас з відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 справі № 922/3456/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.

Із змісту зазначеної ухвали вбачається, що у справі, що переглядається, предметом спору є вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету СКП "Харківзеленбуд", оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338, та договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627, як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з ПП "ЛСВ "Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів, у розмірі 2370000,00 грн., а з СКП "Харківзеленбуд" - в дохід державного бюджету на підставі частини 3 статті 228 ЦК України.

Водночас у справі № 914/1507/23 перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до філії Укрзалізниці та ТОВ НВП "Мастак", за участю третьої особи - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про: 1) визнання недійсним протоколу розгляду тендерних пропозицій тендерного комітету філії Укрзалізниці від 09.08.2018 №1958/402/-18-Т (протокол від 09.08.2018); 2) визнання недійсним договору поставки від 28.08.2018 №ЦЗВ-07-06718-01, укладеного між відповідачами (договір поставки від 28.08.2018); 3) стягнення з ТОВ НВП "Мастак" на користь філії Укрзалізниці коштів, отриманих за оспорюваним договором, у розмірі 2138079,60 грн., а з філії Укрзалізниці - цих коштів, одержаних за рішенням суду, в дохід держави в особі позивача.

Беручи до уваги, що характер спірних правовідносин у справах № 922/3456/23 та № 914/1507/23 в контексті застосування положень частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України, частини 1 статті 208 ГК України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону "Про захист економічної конкуренції" не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 922/3456/23 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними, справу № 922/3456/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/1507/23, зокрема, зазначив, що узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України. Узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі та підтверджено в судових актах, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів ID: UA-2018-06-26-001302-a, чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору поставки від 28.08.2018 №ЦЗВ-07-06718-01, укладеного з переможцем закупівлі ТОВ НВП "Мастак", відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України". Тобто дії ТОВ НВП "Мастак" (постачальник) та філії Укрзалізниці (замовник закупівлі) з укладення договору поставки від 28.08.2018 за встановлених та підтверджених обставин порушення ТОВ НВП "Мастак" як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини третьої статті 228 ЦК України.

Верховний Суд у справі № 914/1507/23 також дійшов висновку, що позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення в кінцевому результаті 2 138 079, 60 грн до бюджету за рахунок стягнення цих коштів з філії Укрзалізниці підлягає задоволенню за наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України.

Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 922/3456/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (частина 1 статті 203, частина 1 статті 215, частина 3 статті 228 ЦК, частина 1 статті 208 ГК, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками щодо можливості визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, а також щодо можливості застосування передбачених цією статтею наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, вважаючи, що до таких правовідносин сторін положення частини 3 статті 228 ЦК та частини 1 статті 208 ГК є незастосовними.

Таким чином, вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 дозволить всесторонньо та повно розглянути дану справу № 922/1105/25 з урахуванням єдності практики з означених питань.

Водночас суд приймає до уваги, що 08.04.2025 Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у справі № 920/766/24 за касаційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Північно-Східного офісу Держаудитслужби; Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області до відповідачів: 4 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про визнання недійсними договору та стягнення 29 064, 20 грн зупинено касаційне провадження до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Так, Керівник Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби та Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області звернувся до суду з позовом до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про визнання недійсним договору постачання природного газу для непобутових споживачів від 06.04.2023 № 41АВ200-1154-2, укладеного між відповідачами та стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" грошових коштів у розмірі 29 064, 20 грн.

В обґрунтування позову вказано, що договір укладений з порушенням вимог Господарського кодексу України, Закону України "Про санкції", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", указів Президента України з цих питань, а також законодавству про публічні закупівлі, а тому, підлягає визнанню недійсним.

За твердженням прокурора, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут" є громадянин України, який знаходиться під санкціями Ради національної безпеки і оборони України (інформація наявна у Державному реєстрі санкцій). Наслідком означених вище обставин, в силу положень статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 11 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №471 (далі - Особливостей здійснення публічних закупівель), мало бути відхилення замовником (відповідачем 1) тендерної пропозиції відповідача 2 та, відповідно, відмова в участі у процедурі закупівлі ТОВ "Твій Газзбут".

Виконання зобов`язань за оспорюваним договором завідомо суперечить інтересам держави, оскільки призводить до отримання прибутку (за рахунок бюджетних коштів), юридичною особою, яка підконтрольна особі щодо якої застосовані персональні санкції, а відтак, і до її збагачення, а також суперечить меті і завданню застосування таких санкцій.

Відтак, враховуючи, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 (щодо застосування положень статей 203, 215 та частини третьої статті 228 ЦК України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів зупинила провадження у справі № 920/766/24, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Дана норма кореспондується зі статтею 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При цьому статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також згідно з усталенню практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії") принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

Таким чином, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Згідно зі статтею 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Положеннями пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21).

Отже, за змістом вказаної норми, право на зупинення провадження у справі може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20, від 18.11.2024 у справі №907/1115/23, від 22.01.2025 у справі № 910/8568/23).

Враховуючи, що єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до його невизначеності, суперечливого та довільного застосування, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі № 922/1105/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного судового рішення.

Керуючись ст. 228, 229, 232-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про зупинення провадження у справі (вх. № 9987 від 23.04.2025) - задовольнити.

2. Провадження по справі № 922/1105/25 зупинити до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного судового рішення.

3. Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повна ухвала складена 27.05.2025.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1105/25