Постанова

від 13.05.2025 по справі 910/8025/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8025/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної служби здоров`я України

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Національної служби здоров`я України

про стягнення 13 182 289,15 грн.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Геньбач В. М. та відповідача - Сич О. А.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач та/або КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної служби здоров`я України (далі - відповідач та/або НСЗУ) про стягнення 13 182 289,15 грн боргу.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що НСЗУ було сформовано електронний звіт про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року на загальну суму 12 324 677,24 грн, з яких 5 627 121,60 грн - корегування за попередні звітні періоди поточного року, проте дані у зазначеному звіті про кількість пролікованих випадків за грудень 2023 року не відповідали фактичній їх кількості, відображеній в Електронній системі охорони здоров`я (далі - ЕСОЗ), що призвело до недоотримання від відповідача коштів на загальну суму 13 182 289,15 грн.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 06.02.2023 між НСЗУ (замовник) та КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" (надавач) укладено договір № 1217-Е123-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) в електронній формі.

У подальшому, між сторонами також були укладенні договори № 1217-Е123-Р000/01, № 1217-Е123-Р000/02, № 1217-Е123-Р000/03, № 1217- Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05 про внесення змін до договору в електронній формі.

Згідно з пунктами 55, 56 договору строк його дії встановлено сторонами до 31.12.2023.

Надавач зобов`язаний надавати пацієнтам медичні послуги протягом строку дії договору. Фінансові зобов`язання за договором залишаються чинними до моменту їх виконання сторонами.

Умовами договору також передбачено наступне:

- надавач зобов`язувався надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів (пункт 8 договору);

- медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є невід`ємною частиною договору. Також, сторони визнають та підтверджують, що інформація та документи, внесені до системи уповноваженими особами сторін, становлять невід`ємну частину договору, є повними та достовірними на дату їх внесення до системи, правомірно отримані, використані або поширені сторонами, не порушують прав та законних інтересів пацієнтів, інших фізичних та юридичних осіб (пункти 9, 65 договору);

- оплата медичних послуг здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом десяти робочих днів з дати підписання обома сторонами звіту про медичні послуги (пункт 30 договору);

- звіт про медичні послуги формується на підставі інформації, що міститься в системі, медичної документації та інших документів, що підтверджують факт надання пацієнтам медичної допомоги відповідно до законодавства (пункт 22 договору);

- включенню до звіту та оплаті підлягають медичні послуги з урахуванням таких умов: 1) медичні послуги, надані пацієнту за направленням, запис про яке є в системі, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення не вимагається; 2) медичні послуги, надані в обсязі не меншому, ніж передбачено у специфікації; 3) до системи включено необхідну медичну документацію в порядку, передбаченому законодавством та специфікацією (пункт 23 договору);

- у разі виявлення невідповідностей між даними звіту про медичні послуги та інформацією, що міститься в системі, даними фінансової чи статистичної звітності, медичної документації замовник подає надавачу заперечення до звіту про медичні послуги протягом десяти календарних днів з дати його надходження. Надавач зобов`язаний розглянути заперечення та подати уточнений звіт про медичні послуги з усунутими невідповідностями протягом трьох робочих днів з дати їх надсилання замовником (пункт 25 договору);

- замовник зобов`язується оплачувати медичні послуги, включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечення відповідно до пункту 25 договору, згідно з тарифом із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів, затверджених у порядку, визначеному законодавством, інформацію про надання яких надавач належним чином вніс до системи, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатках договору (пункт 29 договору);

- надавач має право вимагати від замовника належного, своєчасного та у повному обсязі виконання ним своїх зобов`язань згідно з цим договором, вживати всіх заходів для реалізації свого права на оплату наданих ним послуг за договором у повному обсязі(підпункти 1, 3 пункту 18 договору).

Як убачається з матеріалів справи, до ЕСОЗ була внесена інформація про те, що позивач протягом грудня 2023 року надав якісні медичні послуги пацієнтам відповідно до договору та встановлених законодавством вимог.

22.01.2024 НСЗУ було сформовано електронний звіт № 0001981738S23L2A про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року на загальну суму 12 324 677,24 грн, з яких 5 627 121,60 грн - корегування за попередні звітні періоди поточного року.

31.01.2024 КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" надіслало НСЗУ лист вих. № 061/01-641/04, в якому просило скоригувати суму оплати у наступних звітах про медичні послуги на відповідну суму збільшення суми оплати за грудень 2023 року або запропонувати інший механізм компенсації позивачу вартості наданих медичних послуг.

НСЗУ листом від 26.02.2024 вих.№ 5993/4-15-24 повідомила позивача, що оплата за надані медичні послуги за договором здійснена відповідно до пункту 29 договору у межах загальної орієнтовної ціни договору, а за кожним окремим пакетом медичних послуг - в межах їх запланованої вартості за договором.

Також, відповідач у зазначеному листі вказав на те, що за приписами статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) після закінчення строку дії договору сторони не можуть здійснювати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, в тому числі вносити зміни до умов договору.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, 19.04.2024 позивач сформував самостійно звіт про обсяг наданих медичних послуг за спірний період на підставі наявної форми звіту за попередні періоди, шляхом внесення до нього даних з ЕСОЗ.

Згідно звіту КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" від 19.04.2024 фактична кількість пролікованих випадків за пакетом медичних послуг "Колоноскопії" у грудні 2023 року становила 11 шт. Відповідачем було враховано у звіті № 0001981738S23L2A лише 6 шт.

Таким чином, кількість пролікованих випадків, не врахованих відповідачем по кожному пакету медичних послуг, та сума коштів, які підлягають оплаті становлять:

- 385 пролікованих випадків на загальну суму 3 342 918,09 грн за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах";

- 27 пролікованих випадків на загальну суму 77 064,42 грн за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям в умовах стаціонару одного дня";

- 710 пролікованих випадків на загальну суму 3 117 652,54 грн за пакетом медичних послуг "Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій";

- 138 пролікованих випадків на загальну суму 5 118 021,00 грн за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому мозковому інсульті";

- 38 пролікованих випадків на загальну суму 1 509 278,00 грн за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому інфаркті міокарда";

- 12 пролікованих випадків на загальну суму 11 805,10 грн за пакетом медичних послуг "Езофагогастродуоденоскопія";

- 5 пролікованих випадків на загальну суму 5 550,00 грн за пакетом медичних послуг "Колоноскопія").

22.04.2024 КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" надіслало сформований ним звіт на адресу відповідача.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що від відповідача не надходили заперечення щодо виявлених невідповідностей між даними звіту про медичні послуги від 19.04.2024 та інформацією в ЕСОЗ, а тому враховуючи встановлену розбіжність у кількості пролікованих випадків за грудень 2023 року у поданому відповідачем звіті, позивач недоотримав коштів на загальну суму 13 182 289,15 грн, які останній просить стягнути.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/8025/24 (суддя Зеленіна Н. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (Тищенко А. І. - головуючий, судді: Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.) позовні вимоги задоволено; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 13 182 289, 15 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 197 734, 34 грн.

3.2. Приймаючи рішення суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлених обставин справи про те, що відповідач безпідставно не включив усі фактично надані позивачем медичні послуги до електронного звіту від 22.01.2024 № 0001981738S23L2A про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року, внаслідок чого позивач недоотримав кошти на загальну суму 13 182 289,15 грн.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/8025/24, НСЗУ звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Стягнути з позивача всі витрати НСЗУ по сплаті судового збору.

4.2. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в категорії спорів щодо оплати медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення, який викладений у постанові Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 "Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій" (далі - Постанова № 410), а саме щодо правомірності стягнення коштів за медичні послуги надані понад встановленого умовами договору об`єму та вартості.

4.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій:

не було належним чином досліджено спеціальних умов договору, а також договорів № 1217-Е123-Р000/01, № 1217- Е123-Р000/02, № 1217-Е123-Р000/03, № 1217-Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05, якими визначено заплановану вартість медичних послуг;

не надано належної оцінки положенням пунктів 1.1 та 2 додатків до договору, які врегульовують питання ціни договору, обсягів послуг та внесення змін до нього, а також погодження кінцевої вартості медичних послуг;

проігноровано пункти 22 та 29 договору, де чітко зазначено, що звіт про медичні послуги подається на підставі інформації, внесеної до ЕСОЗ, а оплата здійснюється лише на підставі погоджених звітів, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатках до цього договору.

Скаржник також вказує на те, що рішення ґрунтується на недосліджених або неповністю досліджених доказах, а саме: суд не взяв до уваги платіжні інструкції та звіти про надані медичні послуги, які підтверджують виконання НСЗУ своїх зобов`язань у межах погоджених сум та обсягів, визначених договором.

4.5. Із посиланнями на положення абзацу 2 частини чотирнадцятої статті 32 ГПК України скаржник зауважує, що із протоколу судового засідання від 04.02.2025 вбачається, що суд одразу перейшов до дослідження матеріалів справи та судових дебатів, не виконавши вимоги щодо повторного початку розгляду справи по суті. Вказані процесуальні порушення також є достатніми підставами для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/8025/24.

4.6. У відзиві КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову - залишити без змін.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Як зазначалося вище предметом спору у цій справі є стягнення вартості наданих медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам за грудень 2023 року.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, ЦК України, Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та прийнятими на їх основі актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров`я.

У постанові від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20 Верховний Суд зазначив, що програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій), передбачена Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" - це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами. Програма медичних гарантій реалізується за принципом, що пацієнт отримав чіткий перелік медичних послуг, які можна отримати безоплатно, а також можливість обирати лікування у кращих, на його погляд, закладах охорони здоров`я, враховуючи не лише територіальну близькість закладу, а й якість медичних послуг. Все це завдяки принципу універсального охоплення медичними послугами, що покладено в основу програми медичних гарантій. До впровадження принципу універсального охоплення закликає ВООЗ. Цей принцип означає, що цивілізовані країни мають прагнути, щоб кожен їхній громадянин мав доступ до необхідних медичних послуг та ліків і не зазнавав при цьому фінансових труднощів через оплату лікування.

У частині першій статті 3 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" визначено, що відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

При цьому, варто звернути увагу на те, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а держава гарантує громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено, що держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист.

У статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено, зокрема, що медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 2, 7 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" НЗСУ (Уповноважений орган) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, функціями якого є, зокрема: укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У частині першій статті 8 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" визначено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка у встановленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або має право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та Уповноваженим органом.

Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 (далі - Порядок), визначає механізм укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) з НСЗУ відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" (пункт 1 Порядку).

Дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності або фізичними особами-підприємцями, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - суб`єкти господарювання) (пункт 2 Порядку).

НСЗУ укладає з відповідним суб`єктами господарювання договори на медичне обслуговування населення з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема і Порядку.

При цьому суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, повинен забезпечити внесення до системи, надати актуальну інформацію, про яку зазначено в оголошенні, тобто це є його безпосереднім обов`язком. Перевірку цієї інформації здійснює НСЗУ.

Згідно з пунктом 4 типової форми договору про медичне обслуговування населення, затвердженої Постановою № 410, медичні послуги - це послуги з медичного обслуговування населення (послуги з охорони здоров`я), що включені до програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), які надавач зобов`язується надавати згідно з цим договором, перелік та обсяг яких визначений у додатках до цього договору.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як вже зазначалося, 06.02.2023 між НСЗУ та КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" укладений договір № 1217-Е123-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій в електронній формі.

Відповідно до пункту 29 договору замовник зобов`язується оплачувати медичні послуги, включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечення відповідно до пункту 25 цього договору, згідно з тарифом із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів, затверджених у порядку, визначеному законодавством, інформацію про надання яких надавач належним чином вніс до системи, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатках до цього договору.

Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.01.2024 відповідачем сформовано електронний звіт № 0001981738S23L2A про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року.

Проте, КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" 31.01.2024 надіслало замовникові лист вих. № 061/01-641/04, в якому надавач просив скоригувати суму оплати у наступних звітах про медичні послуги на відповідну суму збільшення суми оплати за грудень 2023 року або запропонувати інший механізм компенсації позивачу вартості наданих медичних послуг.

НСЗУ листом від 26.02.2024 вих. № 5993/4-15-24 повідомила позивача, що оплата за надані медичні послуги за договором здійснена відповідно до пункту 29 договору у межах загальної орієнтовної ціни договору, а за кожним окремим пакетом медичних послуг - в межах їх запланованої вартості за договором.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, 19.04.2024 позивач сформував самостійно звіт про обсяг наданих медичних послуг за спірний період на підставі наявної форми звіту за попередні періоди, шляхом внесення до нього даних з ЕСОЗ.

Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що матеріали справи не містять заперечень НСЗУ щодо обсягів фактично наданих медичних послуг у грудні 2023 року.

Згідно з частини восьмої статті 10 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" звіт про медичні послуги формується в електронній системі охорони здоров`я на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг до цієї системи.

У пункті 22 договору сторони також погодили, що звіт про медичні послуги формується на підставі інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров`я, медичної документації та інших документів, що підтверджують факт надання пацієнтам медичної допомоги відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 23 договору включенню до звіту та оплаті згідно з цим договором підлягають медичні послуги з урахуванням таких умов: 1) медичні послуги, надані пацієнту за направленням, запис про яке є в системі, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення не вимагається; 2) медичні послуги, надані в обсязі не меншому, ніж передбачено у специфікації; 3) до системи включено необхідну медичну документацію в порядку, передбаченому законодавством та специфікацією.

Таким чином, згідно положень Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та умов договору оплата медичних послуг здійснюється виключно на підставі даних ЕСОЗ.

При цьому виникнення обов`язку здійснити оплату за договором пов`язане саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором, умовами якого також визначається строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату, а не виключно з фактом передачі послуг на підставі акта та його підписанням/непідписанням.

Відповідно до пункту 3 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2018 № 411 "Деякі питання електронної системи охорони здоров`я" (зі змінами) (далі - Порядок № 411), який визначає механізм функціонування електронної системи охорони здоров`я та її компонентів, реєстрації користувачів, внесення та обміну інформацією і документами в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", до складу електронної системи охорони здоров`я входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматизований обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРІ).

Електронна медична інформаційна система - інформаційно-комунікаційна система, яка дає змогу автоматизувати роботу суб`єктів господарювання у сфері охорони здоров`я, створювати, переглядати, обмінюватися інформацією в електронній формі, зокрема з центральною базою даних (у разі підключення) (пункт 2 Порядку № 411).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 411 створення, внесення, перегляд інформації та документів у центральній базі даних, внесення змін та доповнень до них здійснюються користувачами відповідно до прав доступу, встановлених цим Порядком та нормативно-правовими актами, що регулюють порядок ведення відповідних реєстрів.

Згідно пункту 16 Порядку № 411 документообіг у електронній системі охорони здоров`я здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На всі електронні документи та інформацію, що вносяться до електронної системи охорони здоров`я, накладається кваліфікований електронний підпис автора відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Керівник суб`єкта господарювання у сфері охорони здоров`я та фізична особа - підприємець, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики мають право формувати та подавати НСЗУ електронні звіти через електронну систему охорони здоров`я (підпункт 3 пункту 42 Порядку № 411).

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, позивач як надавач медичних послуг використовує в своїй діяльності сертифіковану медичну інформаційну систему (МІС), до якої згідно методології НСЗУ лікарі позивача вносять записи.

При цьому, відповідно наявного в матеріалах справи листа від 09.05.2024 № 0524/04 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілайф", яке є розробником програмного забезпечення медичної інформаційної системи (МІС), в медичній інформаційній системі, яку використовує позивач, реєстрація медичних записів до системи "електронної системи охорони здоров`я" відбувається автоматично відразу після накладення ЕЦП-КЕП лікаря.

Таким чином, інформація про всі фактично надані позивачем медичні послуги відображається в ЕСОЗ шляхом внесення даних працівниками (лікарями) позивача у медичну інформаційну систему (МІС), яка встановлена у позивача, та яка автоматично надсилає відомості до ЕСОЗ.

Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій оплаті підлягають медичні послуги, внесені до ЕСОЗ. Наведене забезпечує реалізацію органами охорони здоров`я прав у сфері охорони здоров`я та пріоритетність таких прав.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 411 власником центральної бази даних, у тому числі майнових прав на програмне забезпечення центральної бази даних, є держава у особі НСЗУ.

Володільцем відомостей Реєстру медичних спеціалістів, Реєстру суб`єктів господарювання у сфері охорони здоров`я та Реєстру медичних висновків є МОЗ України, Розпорядником Реєстру медичних спеціалістів, Реєстру суб`єктів господарювання у сфері охорони здоров`я та Реєстру медичних висновків є НСЗУ.

Розпорядником інших реєстрів та володільцем їх відомостей та іншої інформації у центральній базі даних є НСЗУ, якщо інше не визначено законодавством.

Таким чином, уповноваженою особою (органом), якому надано технічну можливість вносити дані до ЕСОЗ, зокрема, формувати звіти про надані послуги за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є відповідач - НСЗУ.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач, не зважаючи на звернення позивача, не здійснив належного формування звіту у системі (ЕСОЗ) за грудень 2023 року, внаслідок чого позивач був змушений самостійно скласти звіт за спірний період шляхом внесення до нього даних з ЕСОЗ та надіслати такий звіт на оплату відповідачу.

При цьому, як зазначалося вище, матеріали справи не містять заперечень НСЗУ щодо обсягів фактично наданих медичних послуг у грудні 2023 року.

З огляду на викладене, не приймаються до уваги доводи скаржника про несвоєчасне направлений позивачем звіту про надані послуги за договором за грудень 2023 року.

При цьому, колегія суддів зауважує, що не здійснення відповідачем оплати фактично наданих позивачем медичних послуг призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

З огляду на встановлені вище обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач безпідставно не включив усі фактично надані позивачем у грудні 2023 року медичні послуги до електронного звіту від 22.01.2024 № 0001981738S23L2A про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року, внаслідок чого позивач недоотримав кошти на загальну суму 13 182 289,15 грн, які підлягають стягненню на його користь.

Ураховуючи викладені висновки, норми чинного законодавства, а також виходячи з конституційних гарантій права громадян на медичну допомогу, враховуючи, що людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність обов`язку провести повний розрахунок із позивачем за фактично надані медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам у спірний період, що на думку колегіє суддів, забезпечує реалізацію органами охорони здоров`я прав у сфері охорони здоров`я та пріоритетність таких прав.

Стосовно доводів відповідача про те, що запланована вартість за договором за згодою сторін переглядалась із внесенням відповідних змін договорами № 1217-Е123-Р000/01, № 1217-Е123-Р000/02, № 1217-Е123-Р000/03, № 1217- Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05, колегія суддів зазначає про таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 38 договору його загальна орієнтовна ціна може бути переглянута сторонами із внесенням відповідних змін до нього шляхом підписання додаткових угод до договору.

Відповідно до пунктів 2, 5 спеціальних умов надання медичних послуг, що визначені у додатках до договору, сторони можуть протягом строку дії договору переглядати заплановану вартість медичних послуг з внесенням відповідних змін до нього. У разі коли протягом трьох місяців підряд фактична вартість наданих медичних послуг вища або нижча, ніж запланована вартість медичних послуг за відповідний квартал, на вимогу замовника сторони повинні підписати договір про внесення змін до договору, в якому визначити скориговані заплановану вартість послуг та у разі потреби суми оплати на наступні місяці.

Договори № 1217-Е123-Р000/01, № 1217-Е123-Р000/02, № 1217-Е123-Р000/03, № 1217-Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05 про внесення змін до договору передбачали коригування запланованої вартості послуг. Водночас, зазначені договори за своїм змістом та метою не передбачали часткового або повного припинення зобов`язань сторін за договором, дострокового припинення такого договору у зв`язку з його виконанням. У даних договорах відсутні будь-які пункти/умови, які б вказували на згоду позивача надавати послуги безоплатно або про відмову позивача від оплати за вже надані послуги.

При цьому, відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17, від 28.01.2019 у справі № 917/611/18).

Крім цього, відповідач не висловлював заперечень проти якості, кількості, обсягу та переліку наданих послуг. У свою чергу, позивач, зважаючи на укладення договору мав законні та правомірні очікування на оплату фактично наданих послуг з боку замовника таких послуг, у тому числі у спірний період.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів наголошує, що ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися

У касаційній скарзі відповідач посилався на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в категорії спорів щодо оплати медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення, який викладений у Постанові № 410, а саме щодо правомірності стягнення коштів за медичні послуги надані понад встановленого умовами договору об`єму та вартості (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Отже, з наведеного вбачається, що скаржником при зверненні до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України окреслено лише межі правовідносин, у яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Так, здійснивши загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду в категорії спорів щодо стягнення коштів за медичні послуги надані у об`ємі та вартості більшій ніж встановлено умовами договору, типова форма якого затверджена у Постанові № 410, скаржник взагалі не зазначив щодо якої конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду, яким чином та яка саме норма має бути застосована до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування конкретних норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до конфлікту цінностей та приватних і публічних інтересів, зокрема, між визнанням державою природнього права людини на її здоров`я найвищою цінністю та реальним забезпеченням державою такого права, у тому числі і шляхом дотримання бюджетних зобов`язань у сфері охорони здоров`я та укладенням договорів, відповідно до положень Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" та Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення". У постанові від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висока вартість і необхідність безперервного отримання пацієнтами процедур зобов`язує державу та місцеві органи влади створювати покращені умови для ефективного і доступного медичного обслуговування. Тому держава та місцеві органи влади в особі уповноважених розпорядників бюджетних коштів зобов`язані оплачувати вартість лікування закладу охорони здоров`я, який надав послуги направленим хворим.

Отже, зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

5.5. Щодо інших доводів касаційної скарги, зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження (пункт 4.4 цієї постанови), передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме щодо не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказі, то Суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи відхиляються судом касаційної інстанції.

5.6. Крім того, не знайшли свого підтвердження посилання скаржника про не виконання судом апеляційної інстанції вимог абзацу 2 частини чотирнадцятої статті 32 ГПК України, оскільки під час розгляду даної справи колегією апеляційного господарського суду повторно розпочато розгляд справи по суті, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 04.02.2025 та підтверджується додатком до цього протоколу (технічним записом судового засідання).

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної служби здоров`я України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/8025/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ