Ухвала від 22.05.2025 по справі 904/4849/22

УХВАЛА

22 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4849/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ФОП Ребеко С.Ю.: не з`явився,

ТОВ "Лан-Снаб": не з`явився,

ОСОБА_1.: не з`явився,

ТОВ "Суффле АгроУкраїна": Стельмах Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Мороз В.Ф., Іванов О.Г.)

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 (суддя Мартинюк С.В.)

у справі № 904/4849/22

за заявою Фізичної особи - підприємця Ребеко Світлани Юріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви та хід розгляду справи

1. Фізична особа - підприємець Ребеко Світлана Юріївна 20.12.2022 звернулась до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб".

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 за підсумками попереднього судового засідання, зокрема, визнано кредиторами Боржника:

- ФОП Ребеко С.Ю. на суму 85110,00 грн (витрати зі сплати судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 450858,13 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на суму 5368,00 грн (витрати зі сплати судового збору) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 12998175,83 грн (заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 7713452,22 грн (штрафні санкції) - 6 черга задоволення вимог кредиторів;

- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 38490,71 грн (заборгованість) - 3 черга задоволення вимог кредиторів;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на суму 5368,00 грн (витрати зі сплати судового збору) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1263409,41 грн (заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 13301,97 грн (штрафні санкції) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 визнано конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" до Боржника на суму 5368,00 грн (витрати зі сплати судового збору) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 3386994,96 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

5. Згідно з протоколом №1 від 29.01.2024 засідання зборів кредиторів Боржника прийнято рішення про покладення на ТОВ "Суффле Агро Україна" обов`язку звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

6. 02.02.2024 Боржник подав клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство.

7. 05.02.2024 ТОВ "Суффле Агро Україна" подало клопотання про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Загальний розмір кредиторських вимог (пасивів) Боржника, визнаних господарським судом у межах цієї справи про банкрутство, на момент ухвалення оскаржуваної постанови місцевого господарського суду склав 25965897,23 грн.

9. Розпорядник майна Боржника надав господарському суду звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища, його становища на ринках та на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Боржника, а також запити розпорядника майна та відповіді на них, матеріали інвентаризації. До зазначеного звіту додано: акт інвентаризації розрахунків із дебіторами і кредиторами від 22.01.2024; акт №1 про результати інвентаризації грошових коштів від 22.01.2024; акт інвентаризації наявності фінансових інвестицій від 22.01.2024; інвентаризаційний опис запасів від 22.01.2024; інвентаризаційний опис необоротних активів від 22.01.2024.

10. При цьому інвентаризація майна боржника здійснена одноособово директором Боржника ОСОБА_1., без залучення розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Штельманчука М.С., що є порушенням частини 3 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), та без дотримання вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення).

11. Згідно з інвентаризаційними описами: інвентаризацію здійснено без участі розпорядника майна та матеріально відповідальних осіб; без обов`язкового підрахунку, зважування, обміру (відповідні акти обмірів і розрахунки не додано до інвентаризаційних описів); із інвентаризаційних описів неможливо встановити місцезнаходження цінностей; не зазначено інвентарних номерів; неможливо встановити їх місцезнаходження та / чи матеріально відповідальну особу.

12. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій не визнали належними, допустимими та достовірними доказами зазначені інвентаризаційні описи, а також надані Боржником описи матеріальних цінностей, згідно з якими у нього в користуванні є 241,7221 га орендованих земельних ділянок, а у власності є активи на загальну суму 32980469,72 грн, у тому числі: товарний залишок продукції (соняшник, пшениця, ріпак, кукурудза) на суму 17889821,00 грн; транспорт та техніка на суму 5921000,52 грн; дизельне паливо на суму 1815273,71 грн; запас податкового кредиту на суму 7142449,49 грн; добрива та ємності на суму 211925,00 грн.

13. Також Боржник надав опис товарно-матеріальних цінностей від 13.05.2024 (соняшник, пшениця, ріпак, кукурудза) на загальну суму 17889821,00 грн; опис палива б/н б/д, у якому зазначено бензин та дизельне паливо на суму 1815273,71 грн; дві таблиці основних засобів на суму 6132925,52 грн, в тому числі опис необоротних активів (транспорт та техніка) на суму 5921000,52 грн та опис ємностей - 3 штуки, загальною вартістю 211925,00 грн.

14. Наведені описи не враховують, що в межах цієї справи про банкрутство Боржника значну кількість угод про придбання Боржником товарів визнано недійсними, а частина товарного залишку, яка обліковується Боржником на балансі, реально не була ним отримана у зв`язку із встановленою судом фраудаторністю укладених правочинів.

15. До переліку майна Боржника помилково включено самохідний оприскувач John Deere 4730 вартістю 1,5 млн. грн, власником якого відповідно до свідоцтва серії 074208 від 2017 року є не Боржник, а ТОВ "ЗапАгроТех".

16. Опис активів боржника містить рядок "добрива та ємності", але не містить інформації про кількість, якість та індивідуальні характеристики добрива, не підтверджується належними доказами.

Стислий зміст постанов судів першої та апеляційної інстанцій

17. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025, відмовлено у задоволенні клопотання Боржника про закриття провадження у справі про банкрутство, припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

18. Судові рішення мотивовано встановленням з урахування стандарту вірогідності доказів обставин, які свідчать про наявність у Боржника ознак неплатоспроможності, враховуючи перевищення пасивів над активами, а також відсутність пропозицій інвесторів для запровадження процедури санації щодо боржника.

19. Апеляційний господарський суд також прийняв до уваги поведінку Боржника при відкритті провадження у справі про банкрутство, який не заперечував проти її відкриття, велику кількість встановлених господарським судом фраудаторних правочинів щодо майна Боржника, значний розмір кредиторської заборгованості та невчинення Боржником дій щодо стягнення дебіторської заборгованості, існування значної кількості справ про банкрутство пов`язаних із Боржником підприємств.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

20. Директор Боржника ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанови господарських судів першої та апеляційної інстанцій, закрити провадження у справі про банкрутство Боржника.

21. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

22. Касаційну скаргу мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №924/1277/20 щодо застосування абзацу 4 частини 3 статті 49, пункту 10 статті 90 КУзПБ.

23. Скаржник зазначає, що всупереч всім наявним доказам відсутності ознак стійкої неплатоспроможності Боржника господарські суди не прийняли до уваги його фінансову звітність та висновки, викладені у звіті розпорядника майна, які підтверджують наявність у боржника достатньої кількості активів для погашення кредиторської заборгованості в повному обсязі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. ТОВ "Суффле Агро Україна" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

25. Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга по суті зводиться до переоцінки доказів, тоді як господарські суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних доказів встановили обставини неплатоспроможності Боржника та правильно застосували норми матеріального і процесуального права. Натомість Боржник і розпорядник майна не надали належних і допустимих доказів того, що активи Боржника перевищують пасиви, систематично не виконували ухвали суду, не надали витребуваних судом документів, не здійснили інвентаризації, зокрема, надані акти інвентаризації складено з порушенням законодавства. Водночас поведінка Боржника свідчить про виведення активів.

26. Також ТОВ "Суффле Агро Україна" наголошує, що сама по собі ліквідаційна процедура не має неодмінним результатом припинення юридичної особи Боржника, оскільки норми КУзПБ допускають закриття провадження у справі про банкрутство за умови відновлення платоспроможності боржника на всіх стадіях справи про банкрутство, в тому числі на стадії ліквідації. Отже, при дійсній наявності майна Боржника, достатнього для задоволення вимог кредиторів, його господарська діяльність буде відновлена.

Позиція Верховного Суду

27. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

28. Предметом касаційного перегляду в цій справі є постанова місцевого господарського суду про відмову в закритті провадження у справі про банкрутство, визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, а також ухвалена за наслідками його апеляційного перегляду постанова господарського суду апеляційної інстанції.

29. Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається скаржник при зверненні з касаційною скаргою.

30. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

32. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

33. Врахувавши викладене та проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень і постанови, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає безпідставними його доводи про наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави касаційного оскарження, оскільки висновки, викладені у зазначеній скаржником постанові є нерелевантними до цієї справи, адже її ухвалено щодо правовідносин, які не є подібними.

34. Так, постановою від 26.04.2023 у справі №924/1277/20, на яку посилається скаржник, Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство з підстав закінчення строків процедури розпорядження майном боржника, а справу направив для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції. Верховний Суд у зазначеній постанові сформував правову позицію, згідно з якою за результатами підсумкового засідання господарський суд повинен прийняти одне із рішень щодо подальшої судової процедури банкрутства, передбаченої частиною 2 статті 49 КУзПБ; закриття провадження у справі про банкрутство на підставі абзацу 4 частини 3 статті 49 КУзПБ є однією із форм правомірної процесуальної поведінки, але надання судом переваги саме такій процесуальній формі закінчення процедури розпорядження майном боржника як закриття провадження у справі про банкрутство (порівняно з переходом до процедур санації чи ліквідації) можливе у разі неможливості введення процедури санації чи відкриття ліквідаційної процедури (крім наявності підстав, передбачених КУзПБ або іншим законом, норми якого впливають на подальший перебіг у процедурі банкрутства, або встановлюють мораторій на провадження у справі про банкрутство), і не може бути обґрунтоване виключно спливом встановленого 170-денного строку процедури розпорядження майном боржника.

35. Виходячи з наведеного, Верховний Суд у зазначеній постанові визнав передчасними висновки господарських судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі про банкрутство з підстав закінчення / спливу строку процедури розпорядження майном, оскільки суди не встановили та в мотивувальних частинах судових рішень не відобразили неможливість введення процедури санації чи відкриття ліквідаційної процедури, не дослідили активи та пасиви боржника, не співставили ці величини, не надали оцінки звітам розпорядника майна, його діям щодо виконання встановленого частиною 3 статті 44 КУзПБ обов`язку з проведення у визначених строк інвентаризації майна боржника та визначення його вартості тощо.

36. На відміну від судових рішень у справі №924/1277/20, за наслідками перегляду яких сформовано відповідну правову позицію Верховного Суду в постанові від 26.04.2023, постанови господарських судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не містять висновку про закриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, з підстав закінчення строку процедури розпорядження майном.

37. Натомість в цій справі господарські суди за наслідками дослідження наданих учасниками справи доказів та співставлення активів і пасивів Боржника дійшли висновку про наявність у Боржника ознак неплатоспроможності та необхідність переходу до процедури ліквідації Боржника, враховуючи відсутність пропозицій інвесторів для запровадження процедури санації щодо нього. При цьому господарські суди попередніх інстанцій дослідили, зокрема, звіт розпорядника майна Боржника за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища, його становища на ринках та на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Боржника, інвентаризаційні описи та описи активів Боржника, надали правову оцінку викладеним у них відомостям з точки зору обґрунтованості та достовірності у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами з урахуванням стандарту їх вірогідності.

38. З викладеного вбачається, що в постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №924/1277/20 викладено висновки про застосування, зокрема, положень статей 49, 90 КУзПБ щодо оцінки в межах дискреційних повноважень фактичних обставин, які формують зміст спірних правовідносин, які не можна визнати подібними до цієї справи.

39. Водночас вказана постанова не містить висновків щодо застосування норм права саме в подібних до цієї справи правовідносинах з урахуванням тих обставин, які визнані доведеними апеляційним господарським судом за результатом дослідження наданих учасниками справи доказів, що не підтверджують фактичну наявність у Боржника майна, вказаного в інвентаризаційних описах без конкретної вказівки на місце його знаходження тощо.

40. Викладені у касаційній скарзі доводи, окрім цитування зазначеної постанови Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №924/1277/20, по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для визнання Боржника банкрутом. Такі доводи скаржника не підлягають прийняттю до уваги Верховним Судом, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

41. Отже, доводи скаржника про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у зазначеній у касаційній скарзі постанові Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, адже вони стосуються правовідносин, які не є подібними, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі №904/4849/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк