Ухвала від 27.05.2025 по справі 541/3870/24

УХВАЛА

27 травня 2025 року

м. Київ

справа № 541/3870/24

провадження № 61-6415ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року залишено без змін.

14 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частин першої-другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що копію постанови Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року отримала 18 квітня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням з підписом заявниці, яке направлене до Полтавського апеляційного суду.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постановиПолтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року складено 12 березня 2025 року та 21 березня 2025 року забезпечено надання загального доступу. Постанову доставлено до електронного суду 19 березня 2025 року.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Письмових доказів на підтвердження отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 18 квітня 2025 року заявницеюне надано, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості об`єктивно вирішити питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень.

Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасного направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового чи електронного зв`язку копії оскаржуваного рішення або доказів отримання постанови апеляційного суду, відповідні докази мають бути надані заявницею до суду касаційної інстанції.

Разом з цим, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень заявницею також не порушено (частина друга статті 390 ЦПК України).

Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених процесуальним законом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести відповідні підстави для поновлення строку.

З урахуванням наведеного, заявниці необхідно порушити клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази на підтвердження причин пропуску процесуального строку, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду також на таке.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Також посилається на правові висновки Верховного Суду, зроблені у справі № 554/9493/17, однак не зазначає у чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій у цій справі висновкам Верховного Суду, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

За таких обставин, відповідно до приписів частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України з доказами направлення іншим учасникам справи.

Слід звернути увагу, що у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявницею не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 12 червня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

З метою об`єктивного встановлення обставин та правильного вирішення

питання щодо відкриття касаційного провадження запропонувати Миргородському міськрайонному суду Полтавської областінаправити на електронну адресу Верховного Суду kcs@supreme.court.gov.ua з посиланням на номер справи та номер провадження (№ 61-6415ск25) інформацію щодо наявності у матеріалах цивільної справи № 541/3870/24 доказів направлення і вручення ОСОБА_1 копії постанови Полтавського апеляційного суду у цій справі.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников