Рішення від 19.05.2025 по справі 182/3867/24

Справа № 182/3867/24

Провадження № 2/0182/186/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

19.05.2025 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

16.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із згаданим вище позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, посилаючись на наступні обставини.

12.09.2017 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у подружжя народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні стосунки між сторонами були припинені, і рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 року шлюб між ними було розірвано. Дитина залишилась проживати разом з батьком. З початку 2018 року ОСОБА_2 проживає окремо від свого сина, своїх батьківських обов`язків не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини не піклується, участі в її вихованні не бере. Всі питання щодо виховання та забезпечення дитини вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки відповідачки. Мати не проявляє ніякої зацікавленості в подальшій долі свого сина, не цікавиться його успіхами, не дарує подарунків на день народження, не телефонує йому, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та не здійснює його підготовку до самостійного життя. Відповідачка влаштовує особисте життя, а в останній телефонній розмові заявила, що нічого не хоче знати про існування колишнього чоловіка та дитини. Крім того, ОСОБА_2 не забезпечує дитину матеріально, у неї наявна заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.07.2024 року складає 126 393,50 грн.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_4 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.26-28).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року закрито підготовче засідання по даній справі, призначено справу до судового розгляду (а.с.55-56).

Сторони в судове засідання не з`явились.

19.05.2025 року до канцелярії суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити (а.с.62).

Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась, шляхом направлення за місцем її реєстрації судової повістки, ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками з рекомендованим повідомленням, що підтверджується поштовими конвертами (а.с.35,61), які повернулись на адресу суду, як не вручені, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, ОСОБА_2 було направлено смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в позові. Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», відповідачка отримала смс 19.02.2025 року об 11:17 год. (а.с.60а). До того ж, на сайті Судової влади України було опубліковано оголошення про розгляд даної справи. Своїм правом відповідачка не скористалась, відзиву на адресу суду у встановлений законом строк не направила, причину неявки суду не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без її участі суду не надала. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає нормам ч.8 ст. 178 ЦПК України.

19.05.2025 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» від голови Червоногригорівської селищної ради Прокопенка О.А. надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, позовні вимоги підтримує (а.с.63-64).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, оскільки відсутні заперечення позивача щодо заочного розгляду справи.

Справа розглядалась без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач та відповідачка є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09.08.2017 року Нікопольським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.9).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, рішення набуло чинності 07.08.2020 року. В рішенні зазначено, що шлюбні стосунки припинено на початку 2019 року, ОСОБА_2 співмешкає з іншим чоловіком, а сина залишила проживати з батьком (а.с.5). Факт проживання дитини з батьком також підтверджується довідкою №230 від 07.06.2024 року, виданою Відділом ЦНАП виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради (а.с.14). Крім того, розпорядженням голови районної державної адміністрації №Р-197/0/321-19 від 31.10.2019 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

Судовим наказом, виданим 06.02.2020 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 в розмірі частини від усіх видів доходів відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.01.2020 року і до повноліття дитини (а.с.6).

Свої аліментні зобов`язання відповідачка не виконує. Згідно наданого державним виконавцем розрахунку, станом на 01.07.2024 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів складає 126393,50 грн. (а.с.12).

Як зазначає позивач в своєму позові, він разом з сином ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає в будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується актом від 07.06.2024 року (а.с.13).

Мати дитини ОСОБА_2 не виявляє бажання займатись вихованням свого сина, його життям та здоров`ям не цікавиться, не відвідує, матеріально не забезпечує. Своїх батьківських обов`язків не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини не піклується, участі в її вихованні не бере.

Службою в справах дітей виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , затверджений рішенням виконкому №720 від 30.10.2024 року .

Як зазначено у висновку, на засіданні комісії ОСОБА_2 повідомила, що не спілкується зі своїм старшим сином, не бачиться, не бере участі у його житті, упродовж тривалого часу не проявляє жодного інтересу до дитини. Також зазначила, що їй відомо, що в суді розглядається справа про позбавлення її батьківських прав, однак жодних дій, спрямованих на відновлення спілкування з дитиною відповідачка не прийняла. Мати не проявляє зацікавленості у подальшій долі сина, свідомо, без будь-яких наявних причин самоусунулась від виховання дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не бере участі в отриманні ним освіти, не дбає про фізичний та духовний розвиток, не забезпечує харчуванням, одягом, медичним доглядом (а.с.39-40).

В свою чергу, батько забезпечив дитині всі необхідні умови для нормального проживання та повноцінного розвитку. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов, будинок вмебльований, дотримуються санітарно-гігієнічні норми, дитина забезпечена усім необхідним, має окреме спальне місце, наявні іграшки відповідного віку (а.с.16). ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, на роботі характеризується позитивно, користується авторитетом в колективі (а.с.10,11,17).

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не бере участі у її навчанні, вихованні, не забезпечує її матеріально, не цікавиться її здоров`ям, що негативно впливає на фізичний та моральний розвиток дитини.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Інтереси дитини захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

Відповідно до п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.

На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та матір`ю зв`язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідачки, позбавлення її батьківських прав не становитиме втручання у її право на повагу до сімейного життя в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Суд вважає висновок Служби в справах дітей обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_4 , без поважних причин залишила його без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Також, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що за приписами ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81,82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 150,157,164-166,180,182,191 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, Законом України «Про охорону дитинства», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Роз`яснити відповідачці зміст статті 169 СК України, відповідно до якого мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева