Рішення від 27.05.2025 по справі 183/13701/23

Справа № 183/13701/23

Провадження № 2/0182/1275/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.05.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача, повернення помилково сплачених сум, стягнення 3% річних та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом про захист прав споживача, повернення помилково сплачених сум, стягнення 3% річних та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року справу направлено за територіальною підсудністю до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивує, посилаючись на наступне.

Він є споживачем послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ЗУ «При ринок природного газу» з 01 липня 2015 року функції з постачання та розподіл природного газу відокремлені, у зв`язку з чим ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», як газопостачальне підприємство надає споживачам послуги постачання природного газу, забезпечуючи ресурсом природного газу, а функції газорозподільного підприємства виконує оператор газорозподільних систем, яким є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськаз», та на яке покладено облік газу, своєчасне технічне обслуговування газопроводів, газових приладів та пристроїв, лічильників газу, та технічні види робіт з підключення/обмеження природного газу, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій, тощо. Позивачем систематично здійснювались платежі на рахунок ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за спожитий природний газ. 08.06.2022 року Міністерством енергетики України було видано наказ №198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам», згідно якого з 01.05.2022 року побутових споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» автоматично було переведено на постачання до ГК «Нафтагаз України». Позивачем після видання даного Наказу помилково були здійснені платежі за спожитий газ на користь відповідача. На день складання позовної заяви за особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 міститься помилково сплачена сума коштів в розмірі 9968,00 грн. 28.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся на адресу відповідача із заявою про повернення суми помилково сплачених коштів. Заяву складено з урахуванням вимог зразку, розміщеного на офіційному сайті відповідача. Зазначену заяву ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» отримало 31.07.2023 року, але відповіді позивачу не надали. 25.08.2023 року він повторно звернувся з листом до директора ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» Самоляка О.В. з проханням посприяти вирішенню питання у досудовому порядку щодо повернення помилково сплачених сум. Зазначений лист отримано відповідачем 28.08.2023 року, але відповіді на нього не отримано.

Оскільки відповідачем не повернуті позивачу помилково сплачені кошти, ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 9 968,00 грн., а також 3% річних з урахуванням інфляції за прострочення повернення даних коштів в сумі 103,23 грн., також просить стягнути з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на його користь моральну шкоду в сумі 3000 грн., оскільки він є людиною похилого віку, був змушений звертатись за допомогою до спеціалістів, збирати докази, направляти документи поштою, що є небезпечним заняттям, враховуючи той факт, що м. Нікополь перебуває в зоні активних бойових дій.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено відповідачу його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.35-36).

20.02.2024 року на адресу суду від ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини. За адресою позивача ( АДРЕСА_1 ) був відкритих рахунок №0320422257. ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснювало постачання газу за даною адресою з 01.07.2015 року по 30.04.2022 року. Відповідно до Наказу Міненергетики України від 08.06.2022 року №198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам», з 01.05.2022 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтагаз України» зобов`язано здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2500. Це свідчить про те, що між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та споживачами припинили існувати договірні відносини з 01.05.2022 року. На дату припинення договірних відносин у ОСОБА_1 існувала поточна заборгованість в сумі 2117,91 грн., яка ним погашалась частинами: 02.05.2022 року 440,00 грн.; 02.06.2022 року 504,00 грн.; 07.09.2022 року 480,00 грн.; 03.10.2022 року - 376,00 грн.; 31.10.2022 року 392,00 грн. Станом на 01.11.2022 року заборгованість була повністю погашена після чого взаємні зобов`язання сторін по справ були повністю припинені. Однак, станом на 31.10.2022 року платіж 392,00 грн. перевищив суму боргу, за результатами якого утворилась переплата в сумі 74,09 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 з власної помилки були здійснені перерахування грошових коштів вже після припинення договірних відносин, загальна сума перерахованих коштів склала 8280,00 грн. Відповідач звертає увагу суду, що 12.12.2023 року добровільно повернули ОСОБА_1 8354,09 грн. з урахуванням помилково перерахованих коштів 8 280,00 грн. та 74,09 грн. переплати. В задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 3% річних відповідач також просить відмовити, оскільки для здійснення повернення коштів пакет документів проходить перевірку на дотримання вимог щодо здійснення фінансових операцій та ідентифікації учасників цих операцій, що передбачено ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про платіжні послуги», ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Отже, після перевірки документів та до отримання ухвали суду про відкриття провадження по даній справі, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 12.12.2023 року добровільно здійснило повернення коштів. Оскільки, 01.11.2022 року повністю погашена заборгованість позивача, взаємні зобов`язання за Типовим договором постачання були припинені, Правила №2496 перестали діяти, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, щодо порушення його прав діями відповідача, щодо причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, а отже в задоволенні цієї позовної вимоги також слід відмовити.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правилами ст.12ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , та споживачем природного газу за даною адресою.

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснювало постачання газу за даною адресою з 01.07.2015 року по 30.04.2022 року, був відкритих особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до Наказу Міненергетики України від 08.06.2022 року №198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам», з 01.05.2022 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтагаз України» зобов`язано здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2500. Тобто договірні відносини між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ОСОБА_1 припинені з 01.05.2022 року.

Як вбачається з фінансового стану по особистому рахунку ОСОБА_1 , станом на 30.04.2022 року він мав поточну заборгованість за спожитий природній газ в сумі 2117,91 грн. (а.с.50). З цього ж витягу з особового рахунку вбачається, що ОСОБА_1 після припинення договірних відносин з відповідачем були здійснені наступні платежі: 02.05.2022 року 440,00 грн.; 02.06.2022 року 504,00 грн.; 07.09.2022 року 480,00 грн.; 03.10.2022 року - 376,00 грн.; 31.10.2022 року 392,00 грн.; 30.11.2022 року 464,00 грн.; 06.01.2023 року 2176,00 грн.; 30.01.2023 року 2800,00 грн.; 02.03.2023 року 2840,00 грн.

Частина коштів, перерахованих з 02.05.2022 року по 31.10.2022 року в сумі 2 192,00 грн. була зарахована відповідачем в рахунок погашення поточної заборгованості. Однак, платіж 392,00 грн. від 31.10.2022 року перевищив суму боргу, в результаті чого утворилась переплата в сумі 74,09 грн.

В період з 30.11.2022 року по 02.03.2023 року ОСОБА_1 помилково перевів відповідачу кошти загальною сумою 8 280,00 грн. Тобто, зурахуванням суми переплати 74,09 грн., сума коштів, що підлягає поверненню позивачу, як помилково сплачена, складає 8 354,09 грн. (8280,00 + 74,09).

12.12.2023 року, тобто до подачі даного позову до суду, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в добровільному порядку повернуло кошти ОСОБА_1 в сумі 8 354,09 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №83609 від 12.12.2023 року (а.с.51).

А отже, враховуючи той факт, що помилково перераховані кошти були повернуті позивачу в добровільному порядку, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення повернення коштів суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 27.07.2023 року звернувся до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» із заявою про повернення помилково сплачених коштів (а.с.19). Дану заяву відповідач отримав 31.07.2023 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.15), але відповіді на неї позивач не отримав. 25.08.2023 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до директора ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» Самоляка О.В. із заявою про повернення коштів. Заяву складено з урахуванням вимог зразку, розміщеного на офіційному сайті dpgaszbut.com.ua, відповідачем її отримано 28.08.2023 року.

Відповідно до правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.20158 року № 2496 п.24 розділ Ш, в разі переплати, сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2ст.530ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 625ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої цієї статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач визначив спірний період нарахування 3% річних з 08.08.2023 року по 11.12.2023 року (126 днів прострочення). Суд погоджується з обраним періодом, але не погоджується із наданим розрахунком, оскільки встановлено, що сума помилково перерахованих котів складає 8354,09 грн., а отже розрахунок повинен проводитись таким чином: 8354,09 грн. х 3% х 126 днів : 365 днів = 86,51 грн.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»доповненорозділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українипунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи тойфакт,що періоднарахування 3%річних зурахуванням встановленого індексу інфляції припадає на період дії воєнного стану в країні, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступного.

Згідно із вимогамист. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснено в п. 4 вище згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної Постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує про те, що суть заподіяної йому моральної шкоди полягає в тому, що він був змушений звертатись до суду для захисту його законних інтересів, збирати докази, направляти документи поштою. Дані події стали для нього тягарем і небезпечним зайняттям, оскільки місто Нікополь перебуває в зоні активних бойових дій.

Але слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача було завдано позивачу моральних страждань, суду надано не було.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди немає.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів", тому судовий збір компенсовується за рахунок держави.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 23,527,530,610,625,1212 ЦК України, ст.4, 5, 7, 10-12, 76-81, 83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача, повернення помилково оплачених сум, стягнення 3% річних та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складання.

Суддя: О. В. Рунчева