Рішення від 27.05.2025 по справі 214/3522/25

Справа № 214/3522/25

2/214/3151/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 травня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом довідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та проситьсуд визнатиїх такими,що втратилиправо користуванняжитловим приміщенням,яке перебуваєв комунальнійвласності міста,за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тривалою відсутністю відповідачів за місцем реєстрації без поважних причин. В обґрунтування вимог зазначено, що згідно виписки з протоколу № 9 від 20.09.2013, затвердженої рішенням виконкому Саксаганської районної у місті ради № 382 від 16.10.2013, змінено договір найму житлового приміщення в 4-кімнатній квартирі АДРЕСА_2 і переоформлено на ім`я його матері ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_5 померла, однак за життя оформила заповіт, посвідчений 24 травня 2023 року відповідно до якого майно та майнові права, належні їй на випадок її смерті, заповідає йому, позивачу у справі, оформивши крім іншого на його ім`я довіреність 24 квітня 2023 року з питань приватизації житла. Після смерті матері він розпорядився її похованням, наразі має на меті змінити квартиронаймача спірної квартири та приватизувати житло. тому ураховуючи факт реєстрації відповідачів у спірному житлі та фактичне їх не проживання з 2008 року, на підставі статей 64, 65, 71, 72 ЖК України, статті 405 ЦК України, просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, проти позову заперечують.

В обґрунтуваннявідзиву напозов відповідачамизазначено пронаявність рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 19 грудня 2024 року за № 868 «Про зміну договорів найму житлових приміщень, що належать до комунальної власності міста», яким змінено договори найму житлових приміщень та укладено з громадянами окремі договори найму житлових приміщень, розташованих у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, за наступними адресами: АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 на ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 головного квартиронаймача ОСОБА_5 . У зв`язку з цим 20 грудня 2024 року між Виконкомом Саксаганської районної у місті ради як наймодавцем, з одного боку, та ОСОБА_2 , як наймачем з іншого боку, укладено договір № 513 найму житлового приміщення, що належить до комунальної власності м. Кривого Рогу, предметом якого є передача у безстрокове користування житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Вони скористались правом, передбаченим Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та приватизували квартиру, що перебувала у комунальній власності міста, про що органом приватизації виконкомом Саксаганської районної у місті ради було видано свідоцтво № 2027 про право власності на житло, виданого 21 лютого 2025 року. Тому вважають, що оскільки вони являються законними власниками спірного нерухомого майна, до якого позивач не має жодного відношення, оскільки не являється ні власником, ні користувачем житлового приміщення по АДРЕСА_1 , рішення органу приватизації чинне, ніким не оспорене, у задоволенні вимог слід відмовити.

Відповіді на відзив до суду не подано.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Вказані положення кореспондуються у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, у якій закріплено право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як встановлено судом, згідно виписки з протоколу № 9 від 20.09.2013, затвердженої рішенням виконкому Саксаганської районної у місті ради № 382 від 16.10.2013, змінено договір найму житлового приміщення в 4-кімнатній квартирі АДРЕСА_2 та переоформлено на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 13 копія виписки).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с. 11 копія свідоцтва).

Як на підставу свої вимог позивач посилається на факт не проживання відповідачів по АДРЕСА_1 , надавши на підтвердження вимог акт від 21серпня 2023 року (дата подання позову до суду 24 квітня 2025 року) , відповідно до якого мешканці квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 посвідчили факт не проживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 2011 року в квартирі АДРЕСА_2 , що, на думку позивача, є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування житлом на підставі статей 71, 72 ЖК України.

Разом з тим, згідно наданих стороною відповідачів письмових доказів, рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 19 грудня 2024 року за № 868 «Про зміну договорів найму житлових приміщень, що належать до комунальної власності міста», змінено договори найму житлових приміщень та укладено з громадянами окремі договори найму житлових приміщень, розташованих у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, за наступними адресами: АДРЕСА_1 з гр. ОСОБА_5 на гр. ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 головного квартиронаймача гр. ОСОБА_5 (квартира чотирикімнатна, жилою площею 48,5 кв.м., не службова). Склад сімї: чотири чоловіки .

20 грудня 2024 року між Виконкомом Саксаганської районної у місті ради в особі голови Саксаганської районної у місті ради Василя Старовойта, як наймодавцем, з одного боку, та гр. ОСОБА_2 , як наймачем з іншого боку, укладено договір № 513 найму житлового приміщення, що належить до комунальної власності м. Кривого Рогу, предметом якого є передача у безстрокове користування житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

21лютого 2025року Органомприватизації виконкомуСаксаганської районноїу містіради виданосвідоцтво №2027про правовласності нажитло,відповідно доякого органприватизації посвідчив,що квартира,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,дійсно належитьна правіприватної спільноїчасткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , кожній по 1/4 частці.

Рішення органу приватизації чинне, доказів на спростування викладеного, стороною позивача не надано.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз статті 405 ЦК України дає підстави для висновку, що саме власник має право вимагати від осіб, які є членами його сім`ї та не є власниками цього житла, усунення порушення його прав шляхом визнання їх такими, що втратили право користування. Можливість визнання такими, що втратили право користування житлом власника/співвласника законодавством не передбачена та є виключною в силу наявних конституційних гарантів захисту права власності, його непорушності та збереження за власником.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 346 ЦК України врегульовані підстави припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам`яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Вирішуючи вимоги щодо наявності підстав для визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд виходить із того, що відповідачі не втратили право власності на вказану квартиру в силу вимог статей 319, 321 ЦК України.

Доказів, які б свідчили про припинення права власності відповідачів на належну їм квартиру в розумінні статей 346, 365 ЦК України не надано, а положення частини другої статті 405 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 647/1683/15-ц, від 11 вересня 2020 року у справі № 511/1902/18, від 23 листопада 2020 року у справі № 214/368/19 (провадження № 61-1116св20) та подібний висновок у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 336/1773/17 (провадження № 61-5924св18).

Суд також вважає слушними доводи сторони відповідача стосовно наданих позивачем доказів, а саме копії довіреності ОСОБА_5 від 24 квітня 2023 року про уповноваження Руснака Сергія Миколайовича на представлення її інтересів в тому числі з питань приватизації та отримання на її ім`я права власності на частку квартири по АДРЕСА_1 та заповіту від 24 травня 2003 року, яким за життя ОСОБА_5 заповідала майно та майнові права ОСОБА_1 , оскільки у пункті 13 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від22грудня 1995року №20«Про судовупрактику усправах запозовами прозахист праваприватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Таким чином, обов`язковоюумовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, про що зазначено Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №523/20890/21 (провадження № 61-5585св23).

При цьому у даній справі предметом спору являється визнання втративши право користування житловим приміщенням саме власників нерухомого майна на підставі статей 70, 71 ЖК України, яке, за версією позивача, перебуває в комунальній власності міста, але враховуючи надані до суду письмові докази, до вказаних правовідносин не підлягають застосуванню норми Житлового кодексу України, оскільки правовідносини, які виникли з приводу спірного житла, регулюються саме Цивільним кодексом України в частині захисту права власності.

Таким чином, ураховуючи викладене, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є законними власниками квартири по АДРЕСА_1 , підстав для позбавлення їх права користування належною їм власністю, суд не вбачає.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Ураховуючи викладене, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог..

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 317, 319, 391 ЦК України, статтями 60, 61 СК України, статтями. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням повністю.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Якщов судовомузасіданні булопроголошено скорочене(вступнута резолютивнучастини)судове рішенняабо якщорозгляд справи(вирішенняпитання)здійснювався безповідомлення (виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 34339916, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.

Повне рішення складено 27 травня 2025 р.

Суддя А.В. Ткаченко