Ухвала від 23.05.2025 по справі 596/336/23

У Х В А Л А

"23" травня 2025 р. Справа № 596/336/23

Провадження № 6/596/19/2025

Гусятинський районний cуд Тернопільської області

в складі: головуючого суду Лисюк І.О.

за участю:

секретаря судового засідання Туткалюк В.Р.,

заступника начальника Гусятинського

відділу державної виконавчої служби Навроцької М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника начальника Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Навроцької Марії Михайлівни про роз`яснення рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторій Збруч» про стягнення втраченого заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

До Гусятинського районного суду Тернопільської області надійшла заява заступника начальника Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Навроцької Марії Михайлівни про роз`яснення рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторій Збруч» про стягнення втраченого заробітку.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням суду в справі № 596/336/23 стягнуто з Державного підприємства "Санаторій "Збруч" на користь ОСОБА_1 96 527 гривні 91 копійку втраченого заробітку, що полягає в компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з утриманням всіх належних податків та зборів.

В результаті вжитих заходів примусового виконання вищевказаного виконавчого 14.02.2025 на рахунок відділу надійшли кошти стягнуті за рахунок реалізації майна боржника Державного підприємства «Санаторій «Збруч» в розмірі, необхідному для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

12.03.2025 відділом отримано повідомлення боржника, в особі т. в. о. директора Шмонової О. щодо правомірності розподілу стягнутих з них грошових сум. Так, відповідно до повідомлення боржника №19 від 10.03.2025 повідомлено відділ, що загальна сума 96527,91 грн. складається з: 1) 777704,97 грн. - нарахована компенсація за мінусом податків; 2) 17375,02 грн. - податок на дохід 18% (ПДФО); 3) 1447,92 грн. - 1,5% військовий збір (станом на 2019 рік).

На думку заявника, прийняття Судом рішення із формулюванням «стягнути з Державного підприємства "Санаторій "Збруч" (адреса місцезнаходження: смт. Гусятин, вул.Санаторна, 10, Гусятинського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 03562201) на користь ОСОБА_1 96 527 гривні 91 копійку втраченого заробітку, що полягає в компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з утриманням всіх належних податків та зборів призвело до непорозумінь під час розподілу стягнутих з боржника коштів під час примусового виконання такого рішення, оскільки стягувачем за виконавчим документом є фізична особа, а отримувачем сплати податків і зборів є держава.

Викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, оскільки виконавчим документом визначено єдину суму компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з утриманням всіх належних податків та зборів в користь стягувача - фізичної особи.

Керуючись ст. 271 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 31 Закону України Про виконавче провадження, просить роз`яснити виконання відповідного рішення по справі № 596/336/23, яким визначити розмір суми компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати в користь стягувана та розмір сум утримання належних податків та зборів про стягнення з Державного підприємства "Санаторій "Збруч" на користь ОСОБА_1 96 527 гривні 91 копійку компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з утриманням всіх належних податків та зборів.

В судовому засіданні заступник начальника Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Навроцька М.М. підтримала доводи заяви.

Стягувач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Його неявка не перешкоджає розгляду питання про роз`яснення рішення.

Заслухавши пояснення представника ДВС, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого судом, має розцінюватися, як невід`ємна частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статті 18 ЦПК України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"- стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частинами 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 1 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

У відповідності до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2023 року у справі № 596/336/23, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторій «Збруч» про стягнення втраченого заробітку, задоволено. Стягнуто Державного підприємства "Санаторій "Збруч" на користь ОСОБА_1 96 527 гривні 91 копійку втраченого заробітку, що полягає в компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з утриманням всіх належних податків та зборів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаного рішення суду 22 серпня 2023 року було видано відповідний виконавчий лист.

Судом встановлено, що 04.09.2023 Гусятинським відділом державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження за № 72675036. (а.с.44).

Як видно з заяви, представник державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області звернулась до суду із заявою про роз`яснення рішення суду посилаючись на те, що рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий документ визначено єдину суму компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з утриманням всіх належних податків та зборів в користь стягувана фізичної особи. Просить роз`яснити та визначити розмір суми компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати в користь стягувача та розмір сум утримання належних податків та зборів на користь держави.

Згідно зі статтею 34 ЗУ «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статей 1-3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Так, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові Судових палат у цивільних та господарських справах від 25 листопада 2015 року (справа № 6-1829цс15).

При кожній виплаті заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами податковим агентом утримуються (відраховуються) по кожному працівнику наступні податки податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір (ВЗ). Сплатити зазначені суми уповноважена особа повинна до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає механізм сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб, є Податковий кодекс України.

Так, відповідно до ст.162 ПКУ, платниками податку надоходи фізичнихосіб є: 162.1.1.фізична особа-резидент,яка отримуєдоходи якз джерелаїх походженняв Україні,так ііноземні доходи; 162.1.1-1.фізична особа-резидент,яка володієта/абокористується (орендує(суборендує),на умовахемфітевзису,постійно користується)земельними ділянками,віднесеними досільськогосподарських угідь,у частинімінімального податковогозобов`язання; 162.1.2.фізична особа-нерезидент,яка отримуєдоходи зджерела їхпоходження вУкраїні; 162.1.3. податковий агент.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПКУ, ставка податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. (168.1., 168.1.2. ст.168 ПКУ).

Згідно п. 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, тимчасово,до набраннячинності рішеннямВерховної РадиУкраїни прозавершення реформиЗбройних СилУкраїни,встановлюється військовийзбір. Платникамизбору є: 1) особи, визначеніпунктом 162.1статті 162 цього Кодексу.

Ставка військового збору становила 1,5% від об`єкта оподаткування до 30 листопада 2024 року (включно), з 1 грудня 2024 рокудо 5%. (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділ 10 розділ ХХ ПКУ).

Отже, ставки податку на доходи фізичних осіб та військового збору є сталими величинами, належать до утримань, тобто сплачуються за рахунок коштів нарахованих платнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Відповідно до частини 1 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі №233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку рішення суду є зрозумілим і підстав для його роз`яснення, передбачених ст.271 ЦПК України не встановлено. Тому в задоволенні заяви про роз`яснення рішення, слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 271 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви заступника начальника Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Навроцької Марії Михайлівни про роз`яснення рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторій Збруч» про стягнення втраченого заробітку, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) ухвали або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 27.05.2025.

Суддя Гусятинського районного суду Ірина ЛИСЮК