Рішення

від 27.05.2025 по справі 283/1975/24

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1975/24

Провадження №2/283/62/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2025 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника органу опіки та піклування Тетери Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

встановив:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просить:

- позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 57109 гривень 43 копійки, яка нарахована на суму заборгованості по аліментах в розмірі 69563 гривні 51 копійка за лютий 2019 року - квітень 2024 року по 01.08.2024 року.

На обґрунтування позовних вимог позивав зазначив, що він проживав з відповідачем однією сім?єю без реєстрації шлюбу з 2012 року. За час спільного проживання у них народилась дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2017 році він припинив спільне проживання з відповідачем, а дочка залишилась проживати з ним. На даний час відповідач не займається вихованням, навчанням дочки та не надає матеріальну допомогу на її утримання. Фактично вихованням дочки займається позивач.

Крім того зазначив, що відповідач зобов?язана сплачувати позивачу аліменти на утримання дочки в розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач не сплачує аліменти на утримання дочки. Таким чином за несплату аліментів за період з лютого 2019 року по квітень 2014 року відповідач станом на 01.08.2024 року повинна сплатити пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 57109 гривень 43 копійки.

За таких обставин просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, які вказані в позовній заяві.

Відповідач і її представник позов не визнали та пояснили, що спільне життя з позивачем не склалося у зв?язку з його агресивною поведінкою. Це змусило відповідача змінити місце проживання і виїхати до Хмельницької області. Дочку забрати з собою не могла, оскільки позивач та його мати дитину не віддавали. Однак відповідач постійно спілкується з дочкою по телефону, цікавиться її вихованням та навчанням. Крім того відповідач регулярно приїжджає до дочки і проводить з нею свій вільний час. Також, не дивлячись на заборгованість, відповідач старається сплачувати аліменти та погашати заборгованість по аліментах.

За таких обставин вважають, що відсутні підстави для позбавлення батьківських прав.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позивач просить позбавити відповідача з підстави ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вказано, що таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

-не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

-не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

-не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

-не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

-не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;

-не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце в тому випадку, якщо мати або батько не виконують свої батьківські обов`язки за відсутності об`єктивних причин, які б перешкоджали цьому. Усталеною є позиція судів про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Згідно витягів з реєстру Малинської територіальної громади ОСОБА_5 з 30.11.2017 року зареєстрована разом з батьком ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).

Згідно акту обстеження умов проживання від 17.10.2024 року, який складений працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради, позивач та його дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 43). Також з ними проживає бабуся ОСОБА_5 . В квартирі створені належні умови для проживання дитини та її розвитку. Мати спілкується з дитиною в телефонному режимі та приїжджає до дитини.

Згідно довідки Малинського ліцею № 3, в якому навчається ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина регулярно відвідує заняття у ліцеї (а.с. 19). Вона завжди охайна та доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, цікавиться навчальним та виховним процесом дитини. Мати дитини контакту з навчальним закладом не підтримує, із вчителями не спілкується.

Також в довідці Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради зазначено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться під наглядом педіатра вищевказаного лікувального закладу (а.с. 20). Дитина відвідує лікувальний заклад разом з батьком та виконує всі призначення лікаря. Мати не приймає участі у лікуванні дитини, моральному та фізичному її розвитку.

Суд вважає, що довідка Малинського ліцею № 3 та довідка Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради не свідчать про те, що відповідач ухиляється від виховання дочки, оскільки відповідач проживає за межами населеного пункту в якому проживає дитина і не має змоги відвідувати навчальний заклад або супроводжувати дитину до медичного закладу, які знаходяться в населеному пункту в якому проживає дитина.

Також не свідчить про ухилення від виховання дочки засудження відповідача за ч. 1 ст. 185 КК України згідно вироку № 283/851/18 від 25.05.2018 року (а.с. 22-23), оскільки відповідач не засуджена за вчинення злочину щодо дитини.

З довідок про заборгованість відповідача по сплаті аліментів вбачається (а.с. 13-16, 63-66), що заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на жовтень 2024 року становить 59468 гривень 94 копійки. Однак суд вважає, що це не може бути єдиною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки згідно вищевказаних довідок відповідач періодично сплачує заборгованість по аліментах, що свідчить про намагання відповідача надавити допомогу на утримання дитини.

Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування - виконавчий комітет Малинської міської ради надав свій висновок щодо розв`язання спору (а.с. 41-42).

Згідно даного висновку орган опіки та піклування вважає за не доцільне побавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Такий висновок орган опіки та піклування зробив на підставі того, що відповідач час від часу відвідує свою доньку та постійно спілкується з нею по телефону, тому бере участі у її вихованні.

Суд погоджується з даним висновком, оскільки він підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 , яка показала, що відповідач є її сестрою. Сестра постійно спілкувалася і спілкується до тепер із донькою по телефону, проводить із нею час, переймається її життям. Купує їй продукти і одяг. Відповідач телефонує доньці кожного дня, а приїжджає по своїй можливості десь раз-два на місяць.

При з?ясуванні думки дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 також підтвердила показання свідка та пояснила, що мати дійсно кожного дня спілкується з нею по телефону та навідує її один-два рази на місяць.

Це вказує на те, що відповідач підтримує відносини із своєю дочкою та бере участь у її вихованні настільки, наскільки їй дозволяють обставини. Сам по собі факт перебування відповідача за населеного пункту, в якому проживає дитина, не свідчить про те, що вона ухиляється від виховання дочки, як і не свідчать про це досліджені судом докази.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав.

Вирішуючи питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд враховує, що 20.03.2019 року Малинський районний суд Житомирської області виніс рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.02.2019 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, який наданий Коростишівським відділом державної виконавчої служби, відповідач станом на жовтень 2024 року має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 59468 гривень 94 копійки (а.с. 63-66).

Позивач просить стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 57109 гривень 43 копійки, яка нарахована на суму заборгованості по аліментах в розмірі 69563 гривні 51 копійка за лютий 2019 року - квітень 2024 року по 01.08.2024 року.

Абзацом 1 частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідач не надала доказів відсутності її вини у виникненні заборгованості по аліментах, а тому вона повинна сплатити неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.

Враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, суд розраховує пеню за прострочення сплати аліментів з 20.03.2019 року, оскільки по день винесення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня заборгованість по сплаті аліментів.

З розрахунку позивача вбачається (а.с. 3-4 ), що він нараховував пеню на заборгованість по аліментах без урахування частково сплачених платежів.

При проведенні власного розрахунку на підставі довідки про заборгованість суд встановив, що відповідач належить нарахувати пеню за прострочення сплати аліментів в таких розмірах:

Лютий 2019 - 465,51 грн. х 1% х 956 днів = 4450,28 грн.

Березень 2019 - 1500 грн. х 1% х 945 днів = 14175 грн.

Квітень 2019 - 1500 грн. х 1% х 915 днів = 13725 грн.

Травень 2019 - (1500 грн. х 1% х 884 дні) + (909,14 грн. х 1% х 30 днів) = 13532,74 грн.

Червень 2019 - 1500 грн. х 1% х 884 дні = 13260 грн.

Липень 2019 - (1500 грн. х 1% х 853 дні) + (6,11 грн. х 1% х 31 день) = 12796,89 грн.

Серпень 2019 - 1500 грн. х 1% х 853 дні = 12795 грн.

Вересень 2019 - 1500 грн. х 1% х 823 дні = 12345 грн.

Жовтень 2019 - (1500 грн. х 1% х 796 днів) + (1055,39 грн. х 1% х 243 дні) = 14504,60 грн.

Суд не вбачає сенсу для подальшого нарахування пені за прострочення сплати аліментів, оскільки сума заборгованості по аліментах, на яку позивачем нарахована пеня, становить 69563 гривні 51 копійку, а розмір пені за прострочення сплати аліментів за лютий-жовтень 2019 року вже становить 111584 гривні 51 копійку. Даний розмір пені перевищує заборгованість про сплаті аліментів, на яку нараховується пеня, що суперечить ч. 1 ст. 196 СК України.

Однак позивач просить стягнути пеню в розмірі 57109 гривень 43 копійки. Суд, відповідно до ст. 13 ЦПК України, діє в межах заявлених позивачем вимог, а тому стягує з позивача на користь відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 57109 гривень 43 копійки.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У зв?язку з цим суд, відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, стягує судовий збір за позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з відповідача на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Судовий збір за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав суд позивачу не відшкодовує, оскільки йому відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 217-270 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 19, 164, 196 Сімейного кодексу України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 57109 гривень 43 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: А. О. Тимошенко