Рішення від 27.05.2025 по справі 381/5866/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/350/25

381/5866/24

Рішення

Іменем України

27 травня 2025 року Фатівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

16 грудня 2025 року на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області з використанням системи «Електронний суд» представником товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (далі, позивач) ОСОБА_2 було подано позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (далі, відповідач).

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 31 травня 2007 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 11162109000 про надання споживчого кредиту і іноземній валюті у розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно 303 000 гривень. Процентна ставка - 13 % річних, кінцевий термін повернення коштів 31 травня 2017 року.

12 грудня 2011 року у відповідності до договору факторингу № 1 право вимоги за вказаним вище кредитним договором перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», як до нового кредитора.

28 грудня 2015 року Фастівським міськрайонний судом Київської області розглянуто справу № 381/52/15-ц за позовом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11162109000.

Позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 86 890, 95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2013 року еквівалентно 1 369 401,37 гривень.

Позивачем стверджується, що вказане рішення суду не виконано.

Позивач вважає, що існують достатні правові підстави для нарахування 3 процентів річних у відповідності до приписів частини 2 статті 625 ЦК України на суму боргу, визначену рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року.

Позивач наводить правові позиції ВС, які на його думку є релевантними та в повній мірі підтверджують наявність фактичний та правових підстав для стягнення процентів річних у розмірі, зазначеному в позові, а також стверджує, що період, за який нараховуються проценти визначається з урахуванням продовжених строків давності у зв`язку із введеним з 12 березня 2020 року карантином на всій території України.

Проценти річні нараховані за період часу з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року (дня, що передував введенню в Україні воєнного стану) у сумі 12 776,54 долари США, що у гривневому еквіваленті становить 529 518,58 гривень.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 6 354,22 гривні.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду, відповідачу надано строк для надання відзиву на позовну заяву (а. с. 33).

22 січня 2025 року представником відповідача адвокатом Гапека Тетяною Валеріївною з використанням системи «Електронний суд» було подано заяву про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 43-46).

22 січня 2025 року представником відповідача адвокатом Гапека Тетяною Валеріївною з використанням системи «Електронний суд» було подано клопотання про зупинення розгляду справи (а. с. 48-50).

22 січня 2025 року представником відповідача адвокатом Гапека Тетяною Валеріївною з використанням системи «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву (а. с. 52-56).

В заяві про заперечення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження представницею відповідача наведені аргументи щодо необхідності проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В клопотанні про зупинення провадження у справі наведені доводи щодо необхідності зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою ВС справи № 357/6174/20, яка є подібною до цивільної справи, що розглядається Фастівським міськрайонним судом, зокрема, враховуючи те, що названій справі вирішується питання правомірності зупинення перебігу строків позовної давності за період часу з 12 березня 2020 року до 02 квітня 2020 року.

У відзиві на позовну заяву наведені аргументи представниці відповідача щодо неспроможності та необґрунтованості заявлених позовних вимог та доводів представника позивача.

Представниця відповідача стверджує, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року набрало законної сили 08 лютого 2016 року.

Однак, це рішення суду не було звернуто до примусового виконання, строк звернення рішення суду до примусового виконання становив 3 роки і сплинув 02 березня 2020 року.

Як слідує з інформації, розміщеної в автоматизованій системі виконавчих проваджень, відсутні виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» грошових коштів.

Отже, оскільки позивач не вжив заходів для організації примусового виконання рішення суду зі своєї вини, він втратив право на отримання будь-яких коштів в межах цього зобов`язання, в тому числі і процентів річних, нарахованих у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України.

Представниця відповідача у відзиві на позовну заяву додатково звертає увагу на наслідки спливу позовної давності щодо заявлених вимог та зазначає, що проценти річні могли бути нараховані протягом 3-х років від дати набрання рішення суду законної сили, тобто за період часу з 08 лютого 2016 року до 08 лютого 2019 року, задовго до дати введення карантину.

Втім, згідно тверджень представниці відповідачки, якщо припустити, що право на нарахування процентів річних не було втраченим за період часу з 02 квітня 2017 року до 02 квітня 2020 року, то позов повинен був бути пред`явленим протягом строку дії карантину, до 30 червня 2023 року, але цей позов пред`явлено через півтора роки від дати закінчення карантину.

Отже, узагальнений зміст доводів, викладених у відзиві на позовну заяву свідчить про те, що представницею відповідача заперечується правомірність нарахування процентів річних на суму коштів, стягнутих згідно з рішенням суду, а також одночасно стверджується про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності.

04 лютого 2025 року в судовому засіданні приймали учать представники позивача і відповідача.

Протокольною ухвалою від 04 лютого 2025 року було відхилено клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим судовим засіданням. В цій ухвалі також відображені мотиви відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (а. с. 78-79).

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а. с. 93, 93 зворот).

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті були наданими пояснення учасників судового розгляду, що є тотожними за змісту позиціям, викладеним в заявах по суті спору.

В судовому засіданні неодноразово було оголошено перерву, в тому числі й за клопотанням учасників судового розгляду.

20 травня 2025 року заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 27 травня 2025 року, до 09 години 50 хвилин.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Так, судом встановлено, що 31 травня 2007 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 11162109000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті у розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно 303 000 гривень. Процентна ставка 13 % річних, кінцевий термін повернення коштів 31 травня 2017 року.

Зазначені обставини підтверджуються копією кредитного договору, долученою до матеріалів справи (а. с. 20-24).

28 грудня 2015 року Фастівським міськрайонний судом Київської області розглянуто справу № 381/52/15-ц за позовом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11162109000.

Позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 86 890, 95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2013 року еквівалентно 1 369 401,37 гривень.

Рішення набрало законної сили 09 січня 2016 року, що підтверджується відбитком штемпелю канцелярії суду.

Копія зазначеного судового рішення долучена до матеріалів справи (а. с. 11-12).

Для забезпечення примусового виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 28 грудня 2015 року (а. с. 15).

В зазначеному судовому рішенні встановлені обставини щодо існування боргу за кредитним договором та правомірність переходу права вимоги до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», як до нового кредитора, внаслідок укладення договору факторингу.

Згідно резолютивної частини рішення суду, з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» стягнуто заборгованість у розмірі 86 890, 95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2013 року еквівалентно 1 369 401,37 гривень.

Доказів повного чи часткового виконання рішення суду, в тому числі і за рахунок реалізації предмету іпотеки, сторонами спору не надано.

Представниця відповідача в судовому засіданні повідомила, що відповідач не вживав заходів виконання рішення суду, очікуючи звернення рішення суду до примусового виконання, на разі вона не має інформації щодо виконання рішення суду про стягнення боргу.

Далі, судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 12 776, 54 долари США, що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 09 грудня 2024 року становить 529 518,58 гривень. Ці грошові кошти нараховані, як проценти за правилами частини 2 статті 625 ЦК України, за період часу з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року.

Відповідач, діючи через свого представника, заперечує проти можливості стягнення грошових коштів, посилаючись на відсутність фактичних та правових підстав для їх нарахування і одночасно стверджуючи про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що правовідносини сторін спору урегульовані наступними правовими нормами, а також до спірних правовідносин сторін справи застосовними є наступні релевантні правові позиції.

Так, відповідно до частини першої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 11ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

За змістом статей 524, 533-535 і 625ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

За змістом частини другої статті 625ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Згідно правової позиції, висловленої в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, право на стягнення коштів за частиною 2 статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту усунення таких порушень і обмежується останніми 3 роками, які передували поданню такого позову.

Згідно приписів частини 1 статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введено в дію згідно з Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Карантин на всій території України був введеним 11 березня 2020 року згідно з Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211.

Однак, правила щодо продовження строків, передбачених статтею 257 ЦК України, як зазначалось вище, набули чинності 02 квітня 2020 року.

Тому, на період дії карантину, починаючи з 02 квітня 2020 року зупинено перебіг строку позовної давності.

Далі, згідно з Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин,встановлений зметою запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, що набрав чинності17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023, що набрав чинності 30 січня 2024 року, У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24лютого 2022року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Далі, згідно приписів частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зміст наведених правових норм та релевантних правових позицій свідчить, що внаслідок порушення грошового зобов`язання, не залежно від правової природи останнього, настають наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, зокрема, право стягнення 3 процентів річних, якщо інший розмір не встановлений законом чи договором, проценти нараховуються від дати порушення зобов`язання до дати його виконання, але не більше ніж 3 роки до дати звернення з позовом до суду, при цьому, рішення суду про стягнення боргу не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.

Далі, загальний строк позовної давності становить 3 роки і його перебіг зупинений з 02 квітня 2020 року, спочатку з огляду на введення карантину, а згодом у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

Право на нарахування 3 процентів річних на суму простроченого грошового зобов`язання припиняється з 24 лютого 2022 року, дати введення в Україні воєнного стану.

З огляду на наведені правові норми, суд погоджується з доводами позивача про правомірність нарахування 3 процентів річних на суму заборгованості за кредитним договором, стягнуту з відповідача на користь позивача згідно з Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року у справі № 381/52/15-ц. Строк нарахування становить з 02 квітня 2017 року, початкова дата трирічного строку, що передував даті зупинення строків позовної давності на час карантину та воєнного стану, до 23 лютого 2024 року включно.

З огляду на приписи частини 4 статті 82 ЦПК України, суд не піддає ревізії правомірність визначення суми заборгованості згідно з Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року у справі № 381/52/15-ц.

Перевіривши розрахунок боргу, наданий позивачем, суд вважає його арифметично вірним та враховує, що відповідачем не надано доказі для спростування цього розрахунку.

Отже, позивачем правомірно нараховані 3 проценти річних згідно частиною 2 статті 625 ЦК України у сумі 12 776,54 долари.

Згідно правової позиції, висловленої у Постановах ВП ВС від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

З огляду на вказане, суд стягує з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 12 776,54 долари, не зазначаючи еквівалент в національній валюті, так як зазначення в судовому рішенні двох грошових сум може призвести до спірних моментів на стадії виконання рішення та, як наслідок, до порушення принципу правової визначеності. При цьому, суд зауважує, що виконання рішення суду про стягнення боргу в іноземній валюті в цьому випадку повинно бути здійсненим за правилами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Далі, суд відхиляє, як неспроможні, доводи представниці відповідача про те, що у зв`язку із не зверненням до примусового виконання рішення суду про стягнення боргу, позивач позбавляється права на нарахування процентів за частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відхиляючи зазначений аргумент, суд констатує, що в цьому випадку юридично значимим є факт невиконання зобов`язання зі сплати боргу за кредитним договором, а не факт звернення суду до примусового виконання.

До того ж, обов`язковість рішення суду не може бути поставленою в залежність від обставин щодо його звернення до примусового виконання, протилежне тлумаченням суперечило б приписам статі 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Далі, суд відхиляє, як неспроможні, доводи представниці відповідача щодо можливості нарахування 3 процентів річних виключно в межах трирічного періоду, який розпочинається з наступного дня від дати набрання законної сили рішенням суду про стягнення боргу.

В даному випадку суд додатково звертає увагу, що згідно наведеного вище правового обґрунтування та релевантних правових позицій ВС, проценти річні нараховуються за весь строк невиконання зобов`язання, обмежуючись 3 роками до дати звернення до суду.

В цьому випадку мова йде про обмеження можливості стягнення 3 процентів річних загальним строком позовної давності тривалістю у 3 роки, відлік строку позовної давності розпочинається кожного наступного дня від дати прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням суду, і оскільки вказаний строк продовжений безперервно на період дії карантину, а згодом і воєнного стану, існують підстави для стягнення 3 процентів річних, починаючи з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року.

Суд зауважує, що існують релевантні правові позиції в цивільний справах за участю ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», де підтверджено правомірність нарахування процентів річних за приписами статті 625 ЦК України в період дії карантину, починаючи з 02 квітня 2017 року. Для прикладу можливо навести Постанову ВС від 25 вересня 2024 року по справі № 206/2984/23. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції суд не вбачає.

Далі, оскільки перебіг строку позовної зупиняється безперервно на період дії карантину і воєнного стану, суд відхиляє доводи представниці відповідача про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Тому, за відсутності доказів повного чи часткового виконання зобов`язання за кредитним договором і погашення боргу відповідачем, стягнутого згідно з Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року у справі № 381/52/15-ц, суд вважає правомірним нарахування позивачем 3 процентів річних за правилами статті 625 ЦК України за період, визначений в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Далі, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Отже, керуючись приписами статті 11, 257, 509, 625, пунктами 12, 18, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 4, 12, 81, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» грошові кошти у сумі 12 776,54 доларів США, як 3 проценти річних, нараховані на суму заборгованості за кредитним договором № 11162109000 від 31 травня 2007 року, за період часу з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» грошові кошти у сумі 6 354, 22 гривні, як компенсація судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», ЄДРПОУ 37825967, місцезнаходження: м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О.Самуха