Рішення

від 27.05.2025 по справі 700/401/25

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №700/401/25

Провадженя №2/700/230/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року селище Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Чорненької О.І.,

за участі секретаря судового засідання Кравець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в селищі Лисянка, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в особі представника Романенко Мхайло Едуардович, що діє на піставі довіреності від 10.05.2024 звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 10003373922від 16.03.2021 року у розмірі 29012,50 грн. та судових витрат, що складається із сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2021 з використанням сервісу online - кредитування, ОСОБА_3 подав заявку на отримання кредиту. Вказана заява № 10003373922 від 16.03.2021 знаходиться в особистому кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс». Електронний підпис накладено ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. на банківську картку.

10.05.2024 р. згідно умов Договору факторингу №10052024/1, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ:40284315) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 10003373922 від 16.03.2021 р. на користь ТОВ «Діджи Фінанс»(ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.

ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ: 40284315) змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «Компані Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ: 40284315), що підтверджується наказом № 15-04-2024-1 від 15.04.2024 року.

Сума заборгованості перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 29012,50грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 24012,50 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 29012,50грн., судовий збір 2422,40 грн. та витрати на професійну справничу допомогу - 9000,00 грн.

Відповідач відзиву на позов не надіслав, проте направив суду клопотання про часкове визнання позовних вимог в сумі тіла кредиту 5000,00 грн. та відсотків за користування кредитом в межах кредитного договору 21 день.

Заяви ( клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області 17 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній формі, з повідомленням сторін на 09 годину 30 хвилин 27 травня 2025 року.

На судовий розгляд 27 травня 2025 року сторони не з`явилися.

Представником позивача безпосередньо в позовній заяві заявлено про розгляд справи без представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, 27.05.2025 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, в зв`язку з чим, на підставі ч.1 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 акцептував оферту ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» на укладення електронного договору. Між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 10003373922 від 16.03.2021.

Відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 100033739222 від 16.03.2021 за цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором. Сума на який надається кредит 5000 гривень. Строк надання кредиту 21 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно п. 1.6. договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату кладення цього Договору складає 456.25% річних.

Відповідно до п.1.7 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору складає 6312.5 грн.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується листом-підтвердженням ТОВ «Профіт Гід» про здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_3 16.03.2021 року о 13:08:12 год. на його платіжну картку № НОМЕР_1 PRIVAT BANK, коштів в сумі 5 000,00 грн, номер транзакції 31589-28907-65113, код активації 260519, код RRN: 002609916704, призначення переказу:P2P payment.

Згідно з деталізованим розрахунком заборгованість ОСОБА_3 становить 29012,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 24012,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за період з 16.03.2021 по 23.04.2022.

ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ: 40284315) змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «Компані Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ: 40284315), що підтверджується наказом № 15-04-2024-1 від 15.04.2024 року.

10.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 10052024/1.

Згідно п. 2.1. договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 1 до цього Договору.

На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» до позивача до позовної заяви долучено додаток № 1 до договору факторингу №10052024/1 від 10.05.2024р. Відповідно до вказаного додатку № 1 до договору факторингу, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № 10003373922 від 16.03.2021 на загальну суму боргу 29012,50 грн., з яких 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24012,50 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги (факторингу).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач в позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 29012,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 24012,50 грн. заборгованість за відсотками.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем тіла кредиту, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 000,00 грн.

Водночас, щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом слід зазначити наступне.

Пунктом 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (набрав чинності 24.12.2023), внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, частину сьому статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено абзацом другим, згідно з яким у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що пунктом 1.3 кредитного договору № 10003373922 від 16.03.2021 строк надання кредиту становить 21 календарний день. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів/розрахунків, що є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107).

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Отже, судом встановлено, що строк користування кредитними коштами на підставі п. 1.3 становить 21 день, тобто до 06.04.2021. Додаткові угоди про зміну умов договору від 30.04.2021, від 17.05.2021, від 05.06.2021,від 20.06.2021, від 08.07.2021, від 23.07.2021, від 11.08.2021, від 21.09.2021, від 25.10.2021, від19.11.2021, від 20.12.2021, угоди пропродовження спеціальних умов №№10003373922 від 16.03.2021 до договору кредитної лінії {{cred_line_id}} від 11.01.2022, від 31.01.2022, якими продовжувалася дія договору про надання споживчого кредиту №10003373922 від 16.03.2021 відповідачем не підписані ні власноручним підписом ні одноразовим ідентифікатором, а тому не можуть прийнятися судом як доказ пролонгації дії договору про надання споживчого кредиту.

Таким чином, нараховані відсотки позивачем, починаючи з 07.04.2021 по 23.04.2022 не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке нарахування здійснено за межами строку кредитування.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з 16.03.2021 по 06.04.2021 у розмірі 1312,50 грн.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором про споживчий кредит у розмірі 5 000,00 грн., відсотків за користування кредитом за період з 16.03.2021 по 06.04.2021 у розмірі 1312,50 грн., а всього на суму 6312,50 грн.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Зідно із статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, оскільки, стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, однак, на переконання суду, розумним та справедливим розміром зазначених витрат з огляду на перелік наданих послуг та їх вартість буде сума в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 6312,50 грн. (6312,50 *100 : 29012,50 =21,75%) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 526,87 грн. (2422,40*21,75:100=526,87).

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263 -265, 274, 275, 279, 280- 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 10003373922 від 16.03.2021 року у розмірі 6312,50 грн. (шість тисяч триста дванадцять гривень 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) та сплачений судовий збір у розмірі 526,87 грн. (п`ятсот двадцять шість гривень 87 копійок).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 27 травня 2025 року.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, м.Київ, ел. пошта: info@dgfinance.com.ua, засоби зв`язку: 380674280050;

представник позивача: адвокат Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, м.Київ, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , засоби зв`язку: НОМЕР_5 .

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА