Рішення

від 27.05.2025 по справі 152/257/25

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/257/25

2/152/271/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 травня 2025 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Дроган Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кришина Альона Миколаївна до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - виконавчий комітет Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (як орган опіки та піклування),

у с т а н о в и в:

В лютого 2025 року адвокат Кришина А.М., в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду із цим позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав, третя особа - виконавчий комітет Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (як орган опіки та піклування) (далі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначила, що 01 жовтня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, актовий запис №9. Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Починаючи з 2019 року спільне життя сторін не склалося і заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 січня 2021 року шлюб між ними розірвано. З 2020 року син ОСОБА_3 проживає біля матері ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться навчанням та успіхами сина, станом його здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Позивачем ніколи не створювалися будь-які перешкоди відповідачу у спілкуванні з сином та участі у його вихованні, однак відповідач такого бажання не виявляв та не бажав виконувати покладені на нього законом батьківські обов`язки, без поважних причин залишивши дитину без батьківської турботи. З 2020 року ОСОБА_2 жодного разу не навідав сина, не телефонував до нього, не спілкувався із ним, і взагалі його не бачив. Батько не спілкується із хлопчиком, не цікавиться його життям, розвитком та здоров`ям. Судовим наказом Шаргородського районного суду Вінницької області №152/226/24 від 12 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 лютого 2024 року і до досягнення сином повноліття (копія додається). Однак, відповідач аліменти на утримання сина не сплачує. Відповідач не переймається матеріальним забезпеченням сина. Хлопчик перебуває на повному матеріальному утриманні матері, яка працює і має стабільний дохід, забезпечує синові належний рівень життя та фінансове утримання, піклується про його фізичний та духовний розвиток, забезпечує необхідними продуктами харчування, одягом, канцелярськими товарами та усім необхідним приладдям. ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем постійного проживання та роботи, займається вихованням сина, піклується про його здоров`я та навчання. Відповідач ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, не приділяє батьківської уваги, не спілкується з ним, матеріально не забезпечує, не приймає участі у його житті та вихованні, не цікавиться розвитком, здоров`ям та життям дитини. Малолітній ОСОБА_3 маючи батька, фактично позбавлений батьківського піклування внаслідок свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками. У зв`язку з наведеним вище, ОСОБА_1 звернулася до органу опіки та піклування Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області з заявою про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 .. Органом опіки та піклування Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджено рішенням №31 виконавчого комітету Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 07 лютого 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, представник позивачки просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27 травня 2025 року прийнято рішення провести заочний розгляд справи.

Позивачка та представник позивачки в судове засідання не з`явилися. 27 травня 2025 року від представника позивачки до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи провести у відсутності позивачки ОСОБА_1 та її представника. Сторона позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити і позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн (а.с.95).

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки суду не повідомив (а.с.76, 81).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання. При цьому, 27 травня 2025 року подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі. Висновок орган опіки та піклування Шаргородської міської ради підтримує, щодо задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.82).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с.17).

Згідно з копією заочного рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 січня 2021 року у справі №152/1425/20, шлюб між сторонами розірвано (а.с.19-21).

Відповідно до копії судового наказу від 12 лютого 2024 року у справі №152/226/24, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 лютого 2024 року і до досягнення сином повноліття (а.с.22).

Згідно з копіями розрахунку заборгованості та довідкою, виданих Броварським відділом ДВС у Броварському районі Київської області, відповідно до судового наказу №152/226/24 від 12 лютого 2024 року, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , станом на 01 листопада 2024 року становить 34206,89 грн. В матеріалах виконавчого провадження відсутній документ, що підтверджує сплату аліментів (а.с.23-24).

Відповідно до копії характеристики №38 від 16 грудня 2024 року та довідки №37 від 16 грудня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є учнем НОМЕР_1 класу Івашковецької гімназії Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області. Мати, ОСОБА_1 , підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Приділяє угаву навчанню та вихованню сина. Батько із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являється (а.с.25, 27).

Позивачка - ОСОБА_1 та малолітня дитина - ОСОБА_3 проживають за однією адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №78 від 16 грудня 2024 року та довідкою №116 від 13 грудня 2024 року, виданих Івашковецьким старостинським округом Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.26, 28)

Відповідно до копії довідки №148 від 19 лютого 2025 року, виданої виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11 січня 2019 року по 03 січня 2023 року був зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с.29).

ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №931 від 13 грудня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області (а.с.30).

Згідно з копією акта обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 №75 від 16 грудня 2024 року, ОСОБА_1 проживає в с. Конатківці разом з своїм сином ОСОБА_3 без реєстрації по АДРЕСА_1 , та самостійно виховує сина. Батько сина разом з сім`єю не проживає з 2021 року та не цікавиться його життям (а.с.31).

Відповідно до копії довідки №21 від 16 грудня 2024 року, виданої лікарем педіатром - ФОП « ОСОБА_7 », про здоров`я і лікування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , турбується мати ОСОБА_1 , приводить його на огляди, щеплення та при потребі звертається до сімейного лікаря за консультацією, дотримується рекомендацій, які їй надані. Батько жодного разу із сином до лікаря не приходив, не цікавився його здоров`ям та розвиток (а.с.32).

Згідно з довідкою - характеристикою №77 від 16 грудня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . З січня 2021 року самостійно виховує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечує належний рівень життя, виховання та його розвиток. Батько сина, з 2021 року з сім`єю не проживає, вихованням сина не займається та не цікавиться його життям і розвитком (а.с.33).

Відповідно до копії висновку органу опіки та піклування міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », Шаргородська міська рада, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.35).

07 лютого 2025 року виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області затверджено висновок органу опіки та піклування міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією рішення №31 (а.с.36).

Згідно з копією заочного рішення Шаргородського району суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року у справі №152/857/22, визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_2 (а.с.37-43).

Установленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються, зокрема, Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України (надалі - СК України).

Так, згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов отримання нею освіти.

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У пункті 49 рішення від 18 грудня 2008 року Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначено, що Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari Giunta v. Italy), [GC], №№39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом установлено на підставі переконливих доказів, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню свого сина, а тому порушене право підлягає судовому захисту, шляхом позбавлення останнього батьківських прав відносно сина.

Ухвалюючи це рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Проте, ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача права, передбаченого у ст. 169 СК України за певних умов звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, - в будь-якому разі була надмірна.

Представником позивачки було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 19 лютого 2025 року з адвокатом Кришиною А.М. (а.с.10-14).

Між та адвокатом Кришиною А.М.та позивачкою 27 травня 2025 року складено акт прийому - передачі наданих послуг, де зазначено перелік наданих послуг позивачці на суму 7000 грн, а також надано платіжні інструкції про оплату послуг за надання правничої (правової) допомоги позивачці на суму 6000 грн та на суму 1000 грн (а.с.85-87).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в сумі 7000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатських послуг.

Відтак, суд вважає, що співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи лише у сумі 5000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Отже, вимоги про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 5000 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 968,96 грн, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, на підставі статей 7, 164, 166 СК України суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кришина Альона Миколаївна до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - виконавчий комітет Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (як орган опіки та піклування) - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Згідно зі статтями 273, 284, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справі, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський