Постанова

від 20.05.2025 по справі 550/214/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/214/24 Номер провадження 22-ц/814/935/25Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю прокурора Савчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року ухвалене у складі судді Хоменка Д.Є., повний текст судового рішення виготовлено дати не вказано

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У лютому 2024 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту того, що він може здійснювати постійний догляд за сином ОСОБА_2 , як за особою з інвалідністю ІІ групи (з дитинства), який потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд за ним.

Заява обґрунтованатим,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи (з дитинства). Відповідно до висновку №256 (форма 080-4/0) від 21.12.2023 року є особою, що через порушення функцій організму, як невиліковно хвора особа, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. За отриманням соціальної послуги з догляду заявник звернувся із заявою до органів соціального захисту. Рішенням від 01.02.2024 року йому було відмовлено в праві на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, так як матеріальне становище заявника достатнє для догляду та утримання ОСОБА_2 власним коштом. Заявник є єдиною особою, що може здійснювати постійний догляд за сином, оскільки його мати ОСОБА_3 , 1979 року народження, за своїм станом здоров`я не здатна здійснювати такий догляд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.

Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснює постійний сторонній догляд за своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства та за станом свого здоров`я відповідно до висновку ЛКК потребує постійного стороннього догляду.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

З рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року не погодився керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, та оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області, просив суд рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким провадження у справі закрити.

Вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про встановлення юридичного факту, фактично взяв на себе дискреційні повноваження уповноваженої особи виконавчого комітету Скороходівської селищної ради на яку покладено обов`язки за соціальний захист населення.

Зазначає, що порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка такого догляду потребує, визначений відповідним законом, а саме положеннями Закону України «Про соціальні послуги», у зв`язку з чим, відповідно до статті 315 ЦПК України, такий факт не може встановлюватися у судовому порядку в окремому провадженні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААГ №535089 від 15.02.2024 року (а.с.16).

Разом з ОСОБА_2 за вищевказаною адресою проживають: ОСОБА_1 батько та ОСОБА_3 - мати, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.37,38).

Відповідно до висновку №256 (форма 080-4/0) від 21.12.2023 року ОСОБА_2 є особою, що через порушення функцій організму, як невиліковно хвора особа, не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду.

Як вбачається з Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26.03.2024 року, ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з тим, що має невиліковні хронічні захворювання (а.с.36).

На даний час ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства і потребує постійної сторонньої допомоги, ОСОБА_1 піклується про свого сина та має можливість забезпечувати його необхідним доглядом.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Правові підставипредставництва прокурором інтересів держави в особі Скороходівської селищної ради та виконавчого комітету Скороходівської селищної ради.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною другоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другоюстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України(стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені уЗаконі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4статті 23 вказаного Законунаявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Процедура, передбачена абзацами третім ічетвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VIIзастосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Відповідно до частини третьоїстатті 56 ЦПК Україниу визначенихзакономвипадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертоюстатті 56 ЦПК Українивизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенізакономпідстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

У даній справі прокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі уповноваженого органу Скороходівської селищної ради та виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, подавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

На виконання вимог ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для представництва шляхом апеляційного оскарження рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02.04.2024, листом від 24.10.2024 за № 51/3-5555 вих-24 поінформовано виконавчий комітет Скороходівської селищної ради про незаконність рішення суду першої інстанції та необхідність вирішення питання його самостійного оскарження в апеляційному порядку.

Згідно отриманої відповіді від 28.10.2024 за № 02.1-28/2062 встановлено, що виконавчий комітет Скороходівської селищної ради не вбачає підстав для оскарження рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02.04.2024, оскільки юридичний факт встановлений самим виконавчим комітетом, а також закінчився строк апеляційного оскарження.

На виконання вимог ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для представництва шляхом апеляційного оскарження рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02.04.2024, листом від 30.10.2024 за № 51/3-5674 вих-24 поінформовано Скороходівську селищну раду про незаконність рішення суду першої інстанції та необхідність вирішення питання його самостійного оскарження в апеляційному порядку.

Згідно отриманої відповіді від 31.10.2024 за № 02.1-28/2079 встановлено, що Скороходівська селищна рада не вбачає підстав для оскарження рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02.04.2024, оскільки юридичний факт встановлений самим виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради, а також закінчився строк апеляційного оскарження.

Отже, у даній справі виконано вимоги статті 23 Закону Закон № 1697-VII, а також вимоги частини четвертоїстатті 56 ЦПК України, в апеляційній скарзі обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду прокурора у зв`язку із неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у справі, а саме бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, що беззаперечно свідчить про можливість представництва органами прокуратури в суді інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.

Стосовно встановлення факту постійного догляду

Відповідно до пункту 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідночастини другоїстатті 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщозакономне визначено іншого порядку їх встановлення.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогамзаконущодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо зазакономзаява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Згідно із преамбулоюЗакону України «Про соціальні послуги»цейЗаконвизначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пунктом 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про соціальні послуги»визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3 частини шостоїстатті 13 зазначеного Законувстановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цьогозакону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99(частина 6статті 15 Закону України «Про соціальні послуги»).

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року за № 859.

Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ.

Положення чинногозаконуне вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями.Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), зазначено (пункт 104), що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

-заявник немає іншоїможливості одержатичи відновитидокумент,який посвідчуєфакт,що маєюридичне значення.Для цьогозаявник разоміз заявоюпро встановленняфакту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23), за обставин які є подібними, Верховний Суд погодився з висновками місцевого суду про те, що факт постійного догляду встановлюється в позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Тобто, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт постійного догляду, в даному випадку заявника за сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути встановлений в судовому порядку, та розглянув справу по суті, а не закрив провадження у ній.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно з пункту 4 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно достатті 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українивизначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, та з врахуванням висновків, що містяться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №522/11482/20, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України належитьскасувати,а провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме здійснення постійного стороннього догляду за своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити.

Щодо судових витрат

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про повернення Полтавській обласній прокуратурі судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 255,367,374,377,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області задовольнити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Повернути Полтавській обласній прокуратурі (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДОПОУ 02910060) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 908,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 травня 2025 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді: В.П. Пікуль

Т.В. Одринська