Рішення від 14.05.2025 по справі 826/4861/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року ЛуцькСправа № 826/4861/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Грицаку П.О.,

за участю представника відповідача Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Горжий А. В.,

представника відповідача Антимонопольного комітету України Рудченка Є. Д.,

представника відповідача Фонду державного майна України Сініциної Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріон» до Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нортіма» про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріон» звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріон» до Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортіма» про визнання нечинним і незаконним з моменту прийняття Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затверджене Наказом Фонду державного майна України від 31.08.2004 №1800, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 31.08.2004 №330-р, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.11.2004 №489; визнати нечинним і незаконним Положення про конкурсну комісію, затверджене наказом Фонду державного майна України від 04.10.2000 №2074 зі змінами та доповненнями; визнати протиправними дії щодо прийняття рішення про невизнання переможцем конкурсу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортіма» під час проведення 29 вересня 2009 року конкурсу з продажу пакета акцій розміром 99,567 % статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 відкрито провадження у справі № 826/8986/17 в порядку загального позовного провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 зупинено провадження у справі № 826/4861/17 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 826/25126/15 та набрання судовим рішенням касаційної інстанції законної сили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 826/4861/17, провадження у цій адміністративній справі поновлено, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 позов ТзОВ «Кріон» до Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа ТзОВ «Нортіма» про визнання протиправними та скасування рішень в частині позовних вимог про визнання нечинним і незаконним з моменту прийняття Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затверджене Наказом Фонду державного майна України від 31.08.2004 №1800, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 31.08.2004 №330-р, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.11.2004 №489 - залишено без розгляду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 провадження у справі № 826/4861/17 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Фонду державного майна України в особі конкурсної комісії щодо прийняття рішення про невизнання переможцем конкурсу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортіма» під час проведення 29 вересня 2009 року конкурсу з продажу пакета акцій розміром 99,567 % статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону - закрито.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з преамбули Положення №2074 в редакції від 2005 року вбачається, що воно прийняте відповідно до ЗУ від 04.03.1992 № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна», ЗУ від 18.05.2000 №1723-111 «Про Державну програму приватизації» та Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.08.2004 №800, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 31.08.2004 №330-р, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку вія 17.11.2004 №489 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2004 за №1634/10233.

Вважаючи, що Положення № 2074 було затверджено ФДМУ за відсутності визначених законом повноважень, оскільки вони надані підзаконним актом, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, адже жоден Закон України станом на момент спірних правовідносин не надавав ФДМУ повноважень затверджувати Положення про конкурсну комісію, позивач звернулись до суду з цим позовом.

В поданих до суду запереченнях на позовну заяву представники Фонду державного майна України позов не визнали, просили відмовити у позові. Вказали, що згідно з п. 1 Положення про конкурсну комісію, затверджене наказом Фонду від 04.10.2000 № 2074 «Про затвердження Положення про конкурсну комісію», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.10.2000 за № 711/4932, було опубліковано в Офіційному віснику України 03.11.2000 № 42.

Зауважили, що ТзОВ «Кріон» 29.09.2009 не брало участі у конкурсі з відкритим пропонуванням ціни за принципом аукціону та відповідно жодних заявок на участь не подавало, тому вважають, що права та інтереси позивача жодним чином не порушені.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представники відповідачів Фонду державного майна України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Представник Антимонопольного комітету України при вирішення вищевказаної позовної вимоги покладались на розсуд суду.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Положення про конкурсну комісію, затверджене наказом Фонду державного майна України від 04.10.2000 № 2074 було опубліковано в Офіційному віснику України 03.11.2000 № 42.

09.07.2009 Фондом видано наказ № 9-КК «Про створення конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод», яким затверджено склад конкурсної комісії з продажу пакета акцій товариства та доручено конкурсній комісії провести конкурс з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону.

Наказами від 13.07.2009 № 10, від 25.09.2009 № 1512, від 25.09.2009 № 1513, від 28.09.2009 року № 1523 до наказу № 9-КК вносились зміни щодо складу членів конкурсної комісії.

15.07.2009 Фондом опубліковано в газеті «Відомості приватизації» № 27 (569) інформаційне повідомлення про продаж пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» у кількості 795 083 903 шт., що становить 99,56 7% статутного капіталу товариства, номінальною вартістю однієї акції 1 грн, початкова ціна пакета акцій товариства - 4 млрд грн, крок збільшення ціни при проведенні торгів «з голосу» ліцитатором - 50 млн грн, проведення конкурсу призначено через 75 днів після опублікування інформаційного повідомлення - на 29 вересня 2009 року. У зазначеному інформаційному повідомленні також визначено фіксовані умови конкурсу та затверджено кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу.

ТзОВ «Нортіма» листом від 22.07.2009 № 16 повідомило Фонд про намір взяти участь у конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» та 21.09.2009 подало до Фонду пакет підтверджуючих документів для участі в конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод». Також ТзОВ «Нортіма» було повністю сплачено конкурсну гарантію у розмірі 400 млн грн.

24.09.2009 ТзОВ «Нортіма» надало до Фонду проект остаточного договору купівлі-продажу.

Наказом Фонду від 28.09.2009 № 1522 визнано та затверджено учасниками конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» розміром 99,567 % статутного капіталу таких потенційних покупців: ТзОВ «Азот-Сервіс», ТзОВ «Фрунзе-Флора» і ТзОВ «Нортіма».

29.09.2009 проведено конкурс з продажу пакета акцій розміром 99,567 % статутного капіталу ВАТ «Одеський припортовий завод» з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону. Під час торгів здійснено 19 кроків збільшення ціни.

29.09.2009 Наказом Фонду № 1532 «Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» затверджено протокол від 29.09.2009 № 2 засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону.

З додатка № 2 до зазначеного протоколу вбачається, що за результатами торгів ліцитатором було оголошено про продаж пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» переможцю - учаснику під № 2 - ТзОВ «Нортіма» за 5 млрд грн.

Водночас відповідно до протоколу № 2 засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду від 29.09.2009 № 1532 «Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», конкурсна комісія вирішила не визнавати переможцем конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 99,567 % статутного капіталу ВАТ «Одеський припортовий завод» ТзОВ «Нортіма», яке запропонувало найвищу ціну за пакет акцій, а саме 5 млрд грн, та погодилось підписати з Фондом договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» на умовах погодженого та наданого Фонду остаточного проекту договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод».

Вважаючи, що Положення № 2074 було затверджено ФДМУ за відсутності визначених законом повноважень, ТзОВ «Кріон» звернулись до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам при новому розгляді справи, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Визначення нормативно-правового акту міститься у пункті 18 частини першої статті 4 КАС України та означає акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості: 1) приймаються як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; 2) містять загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; 3) розраховані на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі права, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Як засвідчують фактичні обставини справи, предметом оскарження в цій справі є визнання нечинним і незаконним Положення про конкурсну комісію, затверджене наказом Фонду державного майна України від 04.10.2000 №2074 зі змінами та доповненнями.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів виконавчої влади, регламентовано положеннями статті 264 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Тобто суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Підсумовуючи вищенаведені узагальнення, суд зауважує, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Суд звертає увагу, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Водночас, згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №826/24498/15 (провадження №K/9901/62434/18), поняття «юридичного спору» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Конституційний Суд України в підпункті 3.6 пункту 3 рішення від 01.12.2004 №18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України шодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 07.11.2019 у справі №826/1647/16, тобто є сталою.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а, від 03.08.2018 у справі №808/967/17.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом відповідних позовних вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Як на підставу позову в частині обґрунтування порушення оскаржуваним Положенням № 2074 прав, свобод, інтересів позивач посилався на те, що конкурс з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» 29.09.2009, в якому не переміг ТзОВ «Нортіма», був проведений на підставі Положення про конкурсну комісію, яке затверджене наказом Фонд) державного майна України від 04.10.2000 № 2074 (зі змінами і доповненнями внесеними наказом Фонду державного майна України від 04.03. 2005 № 418), яке затверджено ФДМУ за відсутності визначених законом повноважень.

На переконання суду, суб`єктивна оцінка позивача про недотримання процедури проведення конкурсу з огляду на твердження про нечинність та незаконність Положенням № 2074 не дає підстав вважати, що в спірних правовідносинах існували реальні перешкоди для його участі у вказаному конкурсі.

За умови, що позивач не був учасником конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» 29.09.2009 (і не намагався ним стати) його посилання на порушення процедури проведення конкурсу з огляду на твердження ТзОВ «Кріон» про нечинність та незаконність Положенням № 2074, та як наслідок протиправність Положенням № 2074, не доводить, що позивач є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів у контексті викладених критеріїв.

Суд зазначає, що порушення прав з боку суб`єкта владних повноважень, які підлягають судовому захисту повинно бути реальним, а не уявним. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, про що неодноразово було зазначено Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.03.2020 у справі №331/5314/16-а (2-а/ЗЗ 1/148/2016), від 15.04.2020 у справі № 712/11800/17, від 11.11.2021 у справі № 640/13941/20, від 19.05.2022 у справі № 814/152/18, від 05.06.2024 у справі № 520/11097/2020.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував, що з`ясування правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 10.08.2020 у справі №522/1611/17, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, від 28.09.2021 у справі № 802/350/17-а, від 13.06.2024 у справ №500/3310/22).

Підсумовуючи вище викладене суд зазначає, що оскаржуване у даній справі Положенням № 2074 не порушує прав або інтересу позивача, позаяк останній не брав участі у конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод» 29.09.2009.

При цьому, суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи у сукупності викладене, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а відтак у задоволенні позову в частині визнання нечинним і незаконним Положення про конкурсну комісію, затверджене наказом Фонду державного майна України від 04.10.2000 №2074 зі змінами та доповненнями належить відмовити.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріон» до Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нортіма» про визнання нечинним і незаконним Положення про конкурсну комісію, затверджене наказом Фонду державного майна України від 04.10.2000 №2074 зі змінами та доповненнями, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2025 року.