Рішення від 27.05.2025 по справі 160/34578/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 рокуСправа №160/34578/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у прийнятті рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абз. 4 пп. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача ОСОБА_1 від 14.11.2024 про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 пп. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абз. 4 пп. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.03.2022 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу на підставі Указу Президента України 69/2022 від 24.02.2022 про загальну мобілізацію. 22.03.2024 виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області було зареєстровано шлюб позивача з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №2 від 22.03.2024. 14.11.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до командира 5-ої стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо звільнення позивача зі служби у зв`язку з перебуванням у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Листом військової частини НОМЕР_1 №Ц-169/22-5485 від 19.11.2024 відповідач відмовив позивачу у звільненні, оскільки факт утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не доведений. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, так як відповідно до абз. 4 пп. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІ1 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах (під час дії воєнного стану): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Позивач надав відповідачу підтвердження того, що він не має заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, у випадку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років військовослужбовець за його бажанням може бути звільнений з військової служби під час дії воєнного стану. Позивач разом з рапортом про звільнення надав докази того, що у позивача перебуває на утриманні троє дітей віком до 18 років і він не має заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

30.01.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач повинен був надати підтвердження не так наявності батьківства до дітей, як способу їх утримання. Заява, яку посвідчено органом іноземної держави, лише підтверджує справжність підпису заявника ОСОБА_5 на території цієї держави. При цьому перебування на утриманні Позивача неповнолітньої ОСОБА_4 Відповідачем ставиться під сумнів, оскільки крім змісту цієї заяви інших доказів виконання обов`язків, що до її виховання та утримання не надано. Також Відповідач не може прийняти документ створений органом іншої держави без належного переводу на державну мову, оскільки в місці перебування заявника діють дипломатичні представництва та консульські установи України яким відповідно до Закону України «Про нотаріат», Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310 надані повноваження, щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема: засвідчувати вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; засвідчувати вірність підпису на документах. За час служби позивач з заявою про відрахування аліментів на утримання дитини не звертався, нотаріально посвідчених договорів з матерію дитини та підтверджень утримання в натуральної або в грошової формі не надавав. Аналізуючи вимоги наведених правових норм та доданих до рапорту позивача доказів, відповідач стверджує про відсутність підстав вважати, що у позивача перебуває на утриманні три і більше дітей віком до 18 років. Отже за таких умов дії відповідача є законними, тому позовна вимога не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , мати ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , мати ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , мати ОСОБА_5 .

11.03.2022 позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу на підставі Указу Президента України 69/2022 від 24.02.2022 року про загальну мобілізацію, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_6 .

14.11.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до командира 5-ої стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо звільнення позивача зі служби у зв`язку з перебуванням у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

До свого рапорту позивач додав належним чином завірені копії документів, а саме:

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- довідка Павлоградського відділу ДВС про відсутність заборгованості по зі сплати аліментів;

- копія заяви ОСОБА_5 від 08.11.2024 з додатками;

- копія свідоцтва про шлюб;

- характеристика за місцем проживання позивача ОСОБА_1 № 13 від 17.10.2024;

- акт обстеження умов проживання виданий спеціалістами служби у справах дітей Павлоградської міської ради від 05.11.2024;

- витяг з реєстру місця проживання ОСОБА_1 від 06.11.2024.

Листом військової частини НОМЕР_1 за №Ц-169/22-5485 від 19.11.2024 відповідач відмовив позивачу у звільненні, оскільки факт утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не доведений.

Не погоджуючись з наданою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно дост. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції УкраїниПрезидент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною 1 статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3статті 1 Закону №2232-ХІІпередбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Так, підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби передбачено ст. 26 Закону №2232-ХІІ, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до ч. 12ст. 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (абз. 5 п. 3 ч. 12ст. 26 Закону №2232-ХІІ).

Так, керуючись нормами чинного законодавства позивач подав рапорт про звільнення до командира 5-ої стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення зі служби у зв`язку з перебуванням у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Згідно листа за №Ц-169/22-5485 від 19.11.2024 командиром військової частини НОМЕР_7 НГУ поставлено під сумнів факт утримання позивачем трьох і більше дітей до 18 років та відмовлено у звільненні з військової служби.

Отже, предметом доказування в цій справі є доведеність факту перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років та, як наслідок, наявність підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.

З матеріалів справи видно, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , мати ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , мати ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , мати ОСОБА_5 .

Позивачем надавалась командиру військової частини НОМЕР_1 та надано до позовної заяви заяву ОСОБА_5 , яка проживає в Польщі, про те, що ОСОБА_1 утримує їх спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , своєчасно надає матеріальну допомогу на утримання доньки.

Також, позивачем надавалась командиру військової частини НОМЕР_1 та надано до позовної заяви довідку Павлоградського відділу Державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 29.10.2024 №28.18-34/206307, якою повідомлено, що на виконанні Павлоградського відділу Державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження №55449222 по виконанню судового наказу №185/8565/17, виданого 27.12.2017 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліментів у розмірі 1/4 частини. Станом на 29.10.2024 по виконавчому провадженню заборгованість відсутня.

Доказів утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачем не надано ані до суду, ані до командира військової частини НОМЕР_7 не надано.

Під час розгляду справи судом з автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено наявність відкритих виконавчих проваджень, в яких боржником визначено ОСОБА_1 , стягувачем ОСОБА_8 (ВП №55449222) на момент розгляду справи стан ВП - відкрито, стягувачем ОСОБА_6 (ВП №77886416) на момент розгляду справи стан ВП - відкрито, стягувачем ОСОБА_5 (ВП №77682031) на момент розгляду справи стан ВП - відкрито.

З офіційного вебсайту судової влади Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області встановлено, що виконавчі провадження відкриті за позовами ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Відтак, в примусовому порядку з позивача у цій справі здійснюється відрахування коштів у вигляді аліментів на утримання дитини.

В межах даної справи судом встановлено, що позивач звернувся до командира відповідача з рапортом, у якому просив про звільнення з військової служби в запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами - у зв`язку перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу».

Водночас, досліджуючи питання наявності на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років станом на день звернення з рапортом, судом встановлено наявність в Єдиному реєстрі судових рішень рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2025 №185/131/25, в якому стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючі з 06.01.2025 та до досягнення дитиною віку повноліття.

В рішенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2025 №185/131/25 вказано, що ОСОБА_1 добровільне не бажає надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, що зумовило звернення до суду ОСОБА_6 . Водночас ОСОБА_1 позов визнав.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивачем при зверненні з рапортом 14.11.2024 не підтверджено факт перебування на утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2025 №185/131/25 встановлено відсутність добровільного утримання ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Відтак, відсутні підстави для визнання судом протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у прийнятті рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абз. 4 пп. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Водночас суд звертає увагу, що після звернення з рапортом від 14.11.2024 та його розгляду командиром військової частини НОМЕР_7 встановлені нові обставини, які не існували на день розгляду рапорту, а саме стягнення аліментів на всіх трьох неповнолітніх дітей позивача в судовому порядку.

У випадку відсутності заборгованості зі сплати аліментів на трьох неповнолітніх дітей, позивач не позбавлений права повторного звернення до командира військової частини НОМЕР_7 з рапортом стосовно звільнення з військової служби з підтверджуючими документами, які не існували станом на день розгляду рапорту від 14.11.2024 та не надавались позивачем до рапорту, поданого 14.11.2024.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову та звільнення позивача від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст.139,241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський