Рішення від 26.05.2025 по справі 320/27181/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року м.Київ №320/27181/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "СІДД ТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "СІДД ТРАНС" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду у м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 012213 від 13 червня 2023 року - протиправною;

- скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу за №012213 від 13 червня 2023 року.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено спірну постанову відносно позивача, оскільки відповідно до разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.04.2023 за № 58100 саме ФОП ОСОБА_1 був перевізником даного вантажу. Наведене свідчить, що автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, у яких допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, є саме ФОП ОСОБА_1 . Також, позивач посилався на процедурні порушення, зокрема, на те, що посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області після проведення габаритно-вагового контролю не надавалася водію транспортного засобу довідка про здійснення габаритно-вагового контролю, і тим самим не дотримано вимог Порядку № 879.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області в межах рейдової перевірки № 014249 від 21.04.2023 проведено перевірку транспортного засобу марки IVECO, державний номерний знак НОМЕР_1 , за результатом якої складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.04.2023 за № 352392, яким зафіксовано порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», зокрема, перевищення вагових параметрів на 10,26% одиночної вісі, фактичне навантаження на одиничну вісь становило 12,68 т при нормативно дозволених 11,5 т згідно п. 22.5 ПДР.

Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженому Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992 (далі також Порядок №1007/1207) контролюючими особами Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 05 квітня 2021 року.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.06.2023 за №012213, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 17 000, 00 грн.

Не погоджуючись з такою постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 2, 19 пункту 5 Положення Уктрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та інші.

Відповідно до пунктів 3,4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком № 1567.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2004 року 2344-III (далі також Закон № 2344-III) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі також Порядок № 879).

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 N 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10 грудня 2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі також Порядок № 1007/1207).

Як було зазначено вище, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки IVECO, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,68 т при нормативно допустимій - 11,5 т.

Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку № 1007/1207 контролюючими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Уктрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26 квітня 2023 року № 0064839.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «СІДД ТРАНС" зазначив, що водію транспортного засобу не надавалася довідка про здійснення габаритно-вагового контролю за результатами проведення габаритно-вагового контролю, чим не дотримано вимог Порядку №879, посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області подальший рух транспортного засобу не заборонявся і плата за проїзд не вносилась, оскільки водієві не надавались ані довідка про здійснення габаритно-вагового контролю ані сертифікат зважування ані документ щодо внесення плати за проїзд в силу вимог Порядку № 879.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. п. 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Відповідно до пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).

У контексті пункту 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР.

Крім того, жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (п. 2.3 а, 2.3 б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

При цьому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.

Слід також зазначити, що приписи статті 48 Закону № 2344-III не містять ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 897 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює порядок та підстави тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

З урахуванням зазначеного, суд зауважує, що затримання транспортного засобу позивача не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, оскільки такими повноваженнями наділені виключно працівники Національної поліції.

Суд не бере до увагу посилання позивача на те, що ні йому, ні водієві не було надано довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки наведене не спростовує порушення щодо перевищення встановлених законодавстом габаритно-вагових норм понад 10%, встановленого оскаржуваною постановою. При цьому, судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що вказана довідка не була отримана водієм, під час проведення габаритно-вагового контролю, саме з вини відповідача.

Також, обґрунтовуючи свою непричетність до операції перевезення вантажу, за наслідками якої прийнято оскаржувану постанову, позивач зауважив, про те, що відповідно до разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.04.2023 №58100 саме ФОП ОСОБА_1 був перевізником даного вантажу.

При цьому, cуд звертає увагу, що жодних документів, які б засвідчували використання транспортного засобу під час перевезення вантажу 26.04.2023 на законних підставах (договору оренди, акта приймання-передачі тощо, які б свідчили на користь висновку про перевезення вантажу саме ФОП ОСОБА_1 ), ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду адміністративної справи, не надано.

Водночас, відповідно до товарно-транспортної накладної, яка була надана перевіряючим особам, від 25.04.2023 № 102480 в графі «автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «СІДД ТРАНС», а тому такий доказ підтверджує факт перевезення вантажу саме ТОВ «СІДД ТРАНС».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року в справі №420/2451/20.

Суд наголошує, що автомобільний перевізник визначається ж на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

В даному випадку таким документом була товарно-транспортна накладна, в якій перевізником вказано ТОВ «СІДД ТРАНС».

З урахуванням зазначених обставин, саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу транспортним засобом.

При цьому, суд враховує, що водій ОСОБА_2 в акті перевірки не заперечував щодо здійснення вантажного перевезення саме ТОВ "СІДД ТРАНС", а заперечував лише у частині виявленого перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, оскільки здійснював перевезення сипучого вантажу.

За викладених обставин, позивачем не доведено, що транспортний засіб марки IVECO 6516В9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався водієм ФОП ОСОБА_1 .

Також, суд зазначає, що за правилами пунктів 25-27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Матеріалами справи встановлено, що повідомленням від 18.05.2023 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 13.06.2023.

Відповідно до трекеру відслідковування поштового відправлення за №0306300067349, 19.05.2023 поштове відправлення було у точці видачі. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, з моменту скоєння правопорушення. Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/4624/17 - постанова від 11.02.2020.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова ґрунтується на нормах чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної постанови на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вона відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.