Рішення

від 26.05.2025 по справі 420/12833/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 р. № 420/12833/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаДержавної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Одеського окружного адміністративного суду, дорога Фонтанська, 14, м. Одеса, 65021, провизнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог) заявив вимоги:

«Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2024 -3028 грн).

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд (вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, Одеський район Одеська область, 65062; код ЄДРПОУ: 35118626) нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень 00 копійок з утриманням з цієї суми встановлених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті …».

Відповідачами у позові вказані Одеський окружний адміністративний суд (далі відповідач 1) і Державну судову адміністрацію України (далі відповідач 2).

На обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що розміру суддівської винагороди за вказані місяці 2024 року було визначено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 102 грн, що, на думку ОСОБА_1 , не відповідає вимогам Конституції України та Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402).

Відповідач 1 вимоги позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві.

Відповідач 2 правом подання відзиву не скористався.

На підставі частини дев`ятої статі 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Сторони визнали, що у січні травні 2024 року суддівська винагорода позивача була нарахована та виплачена з урахуванням показника «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», - 2 102 грн.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон № 3460) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Спір щодо розміру суддівської винагороди позивача виник виключно в частині базового розміру посадового окладу, а саме того, яка мала бути врахована сума прожиткового мінімуму, - 2 102 грн (прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) чи 3 028 грн (прожитковий мінімум з 1 січня 2024 року на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб) відповідно.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частин першої другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частин першої шостої статті 148 Закону № 1402, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

11) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;

3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Згідно зі статтею 149 Закону № 1402, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

У частині першій статті 151 Закону № 1402 вказано, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Таким чином, відповідачі при здійсненні відповідних виплат у 2024 році мали дотримуватися вимог Бюджетного кодексу України та Закону № 3460.

До відзиву відповідач 1 додав штатний розпис на 2024 рік, в якому вказаний розмір посадового окладу судді Окружного адміністративного суду, - 78 825 грн (30 х 2 102 грн х 1,25, де 1, 25 встановлений частиною четвертою статті 135 Закону № 1402 регіональний коефіцієнт).

Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону № 1402, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суд зауважив, що законодавець у цій нормі зазначив саме про «регулювання суддівської винагороди».

У статті 135 Закону № 1402 наведений порядок розрахунку суми суддівської винагороди (визначення базового розміру посадового окладу судді, застосування коефіцієнтів, встановлення щомісячних доплат тощо) та зазначено, що базою для відповідних обчислень є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

У частині третій статті 46 Конституції України вказано, що прожитковий мінімум встановлюється законом.

Як зазначено у частині третій статті 4 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, сума суддівської винагороди позивача у 2024 році мала обчислюватися з урахуванням норм Закону № 3460.

Як вказано вище, статтею 7 Закону № 3460 чітко встановлено, що прожитковий мінімум з 1 січня 2024 року на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2 102 грн.

Саме з урахуванням цих норм була визначена сума суддівської винагороди позивача.

Статтею 147 Конституції України вирішення питання про відповідність Конституції України законів України віднесено до компетенції Конституційного Суду України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням того, що відповідне положення статті 7 Закону № 3460 не було визнано таким, що не відповідає Конституції України, суд дійшов висновку, що його застосування було обов`язковим для відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У даному випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

У суду немає підстав для висновку, що відповідне положення статті 7 Закону № 3460 (щодо встановлення прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) суперечить статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справі відсутні докази того, що відповідачі діяли з порушенням вимог, що встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом тощо).

Відповідачі не наділені дискреційними повноваженнями у питанні того, який показник прожиткового мінімуму (з перелічених у статті 7 Закону № 3460) має застосовуватися при визначенні суми суддівської винагороди ОСОБА_1 .

Суд не встановив у діях відповідача 1 ознак протиправності, що виключає задоволення вимоги про зобов`язання відповідача 1 вчинити певні дії.

Також суд визнав безпідставними доводи позову про допущену відповідачем 2 бездіяльність.

Суд зазначив, що обчислення розміру винагороди судді місцевого суду здійснюється в порядку, встановленому Верховною Радою України у відповідних законах, цей порядок є єдиним для всіх суддів і не може змінюватися в індивідуальному порядку судовим рішенням.

Як вказано у частині п`ятій статті 48 Закону № 1402, незалежність суддів забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

На переконання суду, виплачена позивачу у січні травні 2024 року сума суддівської винагороди не може бути визнана неналежним матеріальним забезпеченням судді, тому доводи позивача про те, що нарахування та виплата відповідних сум із застосуванням того показника прожиткового мінімуму, який законом встановлений для визначення базового розміру посадового окладу судді, є посяганням на гарантії незалежності судді, суд відхилив.

Обставини справи не підтверджують «обмеження суддівської винагороди», «зменшення розміру суддівської винагороди» позивача у січні травні 2024 року.

У частині п`ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, в якій, зокрема, вказано:

« 111. … з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останні правовий висновок Великої Палати Верховного Суду …».

Результатом вирішення спору у справі № 240/9028/24 була, у тому числі, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди за період з 27.12.2023 до 08.02.2024, що, за твердженнями позивача у справі № 240/9028/24, мала обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року (2 684 грн) та на 1 січня 2024 року (3 028 грн).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код: 26255795) Одеського окружного адміністративного суду (дорога Фонтанська, 14, м. Одеса, 65021, ідентифікаційний код: 35118626) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна