Рішення від 26.05.2025 по справі 440/5027/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5027/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- зобов`язати Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 відкритому ОСОБА_1 в АТ "Ощадбанк", на який зараховується пенсія ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначені доводи, що Крюківським ВДВС у м. Кременчуці при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 на його рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , на який постійно зараховується його пенсія як учаснику бойових дій, протиправно накладений арешт на банківський спеціального режиму використання рахунку. Позивач звертався до відповідача про зняття арешту із рахунку, але отримав відмову.

Стислий зміст заперечень відповідачів.

У наданому відзиві до суду відповідач позов не визнав та зазначив, що Крюківським ВДВС у м. Кременчуці при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 не допущене порушення норм чинного законодавства і саме на банк покладається обов`язок повідомити державному виконавцю, що банківський рахунок має спеціального режиму використання, або на який законом поширюється заборона щодо примусового стягнення коштів. Відповідач зазначив, що не має можливості ідентифікувати банківські рахунки спеціального режиму використання під час накладення арешту, виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд відмовити в позові у повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду подана заява про поновлення строку та усунення недоліків до позову.

Відповідачем разом із відзивом надані докази, які витребувані судом під час відкриття провадження у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача; клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом задоволене - поновлений позивачу строк звернення до суд з позовом у цій справі.

Під час відкриття провадження судом не встановлений пропуск строку звернення до суду, визначений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 20.05.2025 повторно витребувані докази від відповідача. Відповідачем виконана ухвала суду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідачем під час примусового виконання виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , накладений арешт.

Відповідно до довідки з Пенсійного фонду України №555 від 11.03.2025 позивачу надається (виплачується) пільга, як особі із правовим статусом «ветерана війни».

Довідкою з АТ «Ощадбанк» без дати та номера надана інформація, що позивачу відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 із тарифним пакетом «соціальний».

Позивачем надана виписка з рахунку відкритому в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 за період 01/01/2024 - 01/01/2025, відповідно до наданої виписки позивачу зараховуються кошти із призначенням «субсидії/пільги».

Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням часника бойових дій серія НОМЕР_2 .

26.03.2025 представником ОСОБА_1 адвокатом Репецьким В.О. подана заяву до відповідача про зняття арешту з вищевказаного рахунку.

14.04.2025 адвокатом Репецьким В.О. представником позивача отримана відповідь Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом вих. №41907 від 07.04.2025, якою відмовлено у знятті арешту з рахунку.

Позивачем не надані докази того, що рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , має спеціальним режим використання.

Постанова про арешт коштів боржника позивача від 19.02.2025 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_5 винесена відповідачем у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 175649,4 грн., під час примусового виконання наступних рішень судів: виконання рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12.09.2024 у справі №537/3591/24, яким позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволена; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 05.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття; а також в межах стягнення заборгованості за судовим наказом Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 08.08.2022 у справі №537/1724/22 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг» за спожитий природний газ за період з 01.11.2021 по 22.07.2022 у розмірі 12494,70 грн., 248,10 грн. судового збору.

У матеріалах виконавчого провадження також наявна заява позивача від 27.02.2025 про призначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій відкритого в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 і постанова відповідача від 03.03.2025 про визначення такого рахунку позивачу для здійснення видаткових операцій, що не перевищують розмір двох мінімальних заробітних плат.

Щодо рахунку позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , стосовно якого виник спір, то така заява відсутня в матеріалах виконавчого провадження.

Вважаючи, що відповідачем допущені протиправні дії щодо накладення арешту у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_5 на рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2020 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб, далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

На підставі пункту 2 частини першої статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Не допускається накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення за власними зобов`язаннями Центрального депозитарію цінних паперів як суб`єкта господарювання на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення на кошти, що отримуються (утримуються) небанківським надавачем платіжних послуг на розрахунковому рахунку, відкритому банком небанківському надавачу платіжних послуг для виконання платіжних операцій, за зобов`язаннями такого небанківського надавача платіжних послуг перед будь-яким кредитором, крім звернення стягнення за зобов`язаннями цього небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем, за умови що таке зобов`язання пов`язано з наданням ним платіжних послуг такому користувачу. Порядок звернення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках небанківських надавачів платіжних послуг, встановлюється Національним банком України.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону №1404-VIII, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

На підставі частини другої статті 59 Закону №1404-VIII, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За приписами абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону N 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є тотожними за своїм змістом, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ й організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати у встановлених законом випадках; за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Тобто на законодавчому рівні установлено максимально допустимі розміри відрахувань у відсотковому відношенні з пенсії боржника за виконавчим провадженням залежно від виду стягнень, що є складником механізму примусового виконання судових рішень.

У своєму рішенні від 22.03.2023 N 3-р (II)/2023 у справі щодо гарантованості пенсії, що є основним джерелом існування, не нижче прожиткового мінімуму Конституційний Суд України зазначив, що чинне законодавство України визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; як встановлений законом базовий державний соціальний стандарт, на основі якого визначають державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (частина перша статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум, абзац четвертий статті 1, стаття 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії).

Оспорювані приписи Закону N 1404, Закону N 1058, якими для звернення стягнення у виконавчому провадженні установлено максимально допустимі розміри відрахувань у відсотковому відношенні з пенсій боржника, що їх визначено у мінімальному розмірі - розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, унеможливлюють виплату пенсії, що є основним джерелом існування, у розмірі, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У такий спосіб людину може бути позбавлено навіть мінімальних соціальних вигод та захисту від бідності через примусове виконання рішення.

У зв`язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорювані приписи Закону N 1404, Закону N 1058 є невиконанням державою свого позитивного обов`язку забезпечити мінімальний соціальний захист людини відповідно до приписів частини третьої статті 46 Конституції України, що заперечує людську гідність як абсолютну цінність, нівелює сутність конституційних прав на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, а отже, не відповідають приписам статей 1, 3, 8, 21, 28, 46, 48 Конституції України, з огляду на що вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року N 1058-IV в тім, що вони унеможливлюють виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму.

Цим же рішенням Конституційний Суд повідомив Верховній Раді України про необхідність внормування порядку відрахування із пенсії у разі звернення стягнення на неї у виконавчому провадженні, установлений приписами абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року N 1058-IV, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.

Втім і до теперішнього часу Верховна Рада це питання не внормувала.

Натомість, абзацом 3 пункту 102 розділу XII Перехідні та прикінцеві положення Закону N 1404-VIII Верховна Рада запровадила норму, відповідно до якої тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Частинам 1-3 статті 68 №1404-VІІІ визначені умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника:

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Частиною 1 статті 72 Закону №1404-VІІІ встановлений порядок звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства: на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Відповідно до частин 1-2 статті 73 Закону №1404-VІІІ, кошти, на які не може бути звернено стягнення: стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судовим розглядом встановлено, що зміст постанови про накладення арешту на кошти боржника від 19.02.2025 свідчить про те, що відповідачем накладений арешт на кошти позивача, що містяться на рахунку, у розмірі суми стягнення коштів, що містяться на рахунках позивача.

При цьому, право накладення вищевказаного арешту передбачено статтею 56 Закону №1404-VIII.

Водночас, такі виплати, як субсидія на оплату комунальних послуг не входять до переліку визначених статтею 73 Закону №1404-VIII виплат, стягнення на які не може бути звернено.

Позивач підставою для зняття арешту з рахунку вважає виключно неможливість накладення арешту на його пенсійний рахунок, який використовується для зарахування субсидії на оплату комунальних послуг.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 N 905/361/19 зазначено наступне: "Чинним законодавством не передбачено відкриття суб`єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати (…). Рахунок боржника N (…) на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника (…) Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 справ №344/8982/17 і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від такої позиції.

При цьому, як станом на час винесення спірної постанови, так і станом на час вирішення цього спору по суті заявлених позовних вимог, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача, як зі сторони банку, так і зі сторони позивача про те, що рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , має спеціальний режим використання.

Водночас, положеннями статті 52 Закону №1404-VIII визначено обов`язок банку повернути постанову про арешт коштів, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на якщо на рахунку існують грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

Системний аналіз статей 52 та 59 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов`язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов`язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Матеріали справи не містять відомостей про повернення банком постанови виконавця з вказаних вище мотивів.

Додатково суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону №1404-VIII у співставленні з приписами ст. 1074 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дає суду підстави для формулювання висновку про те, що рахунки на які зараховується пенсія, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання. Натомість вказані рахунки зазвичай за умовами банківського обслуговування є звичайними поточними рахунками, оскільки законодавство не містить визначення такого виду рахунку як "пенсійний", що свідчить про відсутність будь-яких законодавчих обмежень для застосування виконавцем арешту коштів на таких рахунках.

Не містить таких обмежень, в частині можливості звернення стягнення на пенсію, і ст. 73 Закону №1404-VIII, якою визначено види коштів, на які не може бути звернено стягнення.

Верховний Суд в ухвалі від 07.02.2019 у справі №727/6404/18 зазначив, що в разі, коли банком при виконанні постанови державного виконавця не було враховано вказане в постанові застереження щодо непоширення арешту на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, державний виконавець не може відповідати за такі дії іншої юридичної особи.

Вказане кореспондує із висновком Великої Палати Верховного Суду (вказана вище), що арешт має бути знятий власне виконавцем на підставі пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII у випадку надходження документального підтвердження що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Посилання позивача на довідку АТ «Ощадбанк» без дати та номера, якою надана інформація, що позивачу відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 із тарифним пакетом «соціальний», як на доказ, що свідчить про надходження на рахунок лише коштів, накладення арешту на які заборонено законом, судом оцінюються критично, оскільки як зазначено у вказаній довідці картковий рахунок відкрито позивача за тарифним пакетом «соціальний», що не свідчить про спеціальний режим використання для зарахування пенсії, а із відомостей банківської виписки встановлено, що на даний рахунок зараховуються суми субсидії на оплату комунальних послуг.

При цьому надана до матеріалів справи виписка банку стосується лише періоду з 01.01.2024 по 01.01.2025, не є однозначним та беззаперечним доказом зарахування на рахунок лише субсидії на оплату комунальних послуг.

Зазначення у довідці банку про відкриття рахунку за тарифним пакетом «соціальний», не свідчить про особливий правовий охоронний статус рахунку, як "режим спеціального використання", а свідчить лише про тарифні умови обслуговування рахунку банком для клієнта.

Суд констатує, що довідка без дати та номера банку не містить інформації стосовно того, що рахунок позивача має спеціальний режим використання та/або на ньому наявні кошти, накладення арешту на які заборонено законом.

Тобто, у спірному випадку, судом встановлена обставина, що на спірний картковий рахунок окрім субсидії на оплату комунальних послуг позивача, на яку законом не заборонено звертати стягнення та право накладати арешт, можуть надходити взагалі й інші надходження.

На час розгляду цієї справи будь-яких документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України "Про виконавче провадження", від банківської установи до відповідача не надходили.

Порушення порядку накладення арешту на кошти боржника, встановленого Законом України "Про виконавче провадження" не встановлені.

Документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом державному виконавцю не надані.

Однак, як вже виснував суд, рахунок на який зараховується субсидія, є звичайним поточним рахунком, а не рахунком зі спеціальним режимом використання, з огляду на що державний виконавець не обмежений у застосуванні арешту коштів розміщених на такому рахунку.

Разом з тим, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3048-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану", який набрав чинності 06.05.2023.

Цим Законом пункт 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII викладено в такій редакції:..."Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється...

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови, в т. ч. надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку)..."

В той же час у зв`язку зі змінами в Інструкції з організації примусового виконання рішень, внесених наказом Міністерства юстиції N 2578/5 від 17.07.2023, боржник може звернутись до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, яким винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, із заявою про визначення іншого рахунку в банку для здійснення видаткових операцій, ніж той, що зазначений у цій постанові. За результатами розгляду заяви виконавець виносить повідомлення про припинення дії постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій. Дія зазначеної постанови починається з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона винесена, про що зазначається у цій постанові.

Проте, як з`ясовано судом раніше, у матеріалах виконавчого провадження наявна постанова відповідача від 03.03.2025 про визначення рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , позивачу для здійснення видаткових операцій, що не перевищують розмір двох мінімальних заробітних плат.

До цього часу позивач до відповідача із заявами про визначення іншого поточного рахунку (наприклад спірного у цій справі - №UA133314670000026200016531171), ніж той що визначений постановою державного виконавця від 03.03.2025 (№UA113314670000026200016531171), не звертався.

Аналогічні висновки ухвалені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №440/12073/24, постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №240/8624/24.

Відтак суд визнає заявлений позов безпідставним, у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України). Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

За наведених обставин справи суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця при винесені оскаржуваної постанови та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Сердюка, буд. 43, код ЄДРПОУ 34987557) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Головуючий суддя В.І. Бевза