Рішення від 27.05.2025 по справі 640/3043/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/3043/20

27 травня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ІДАС" до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідас» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрації ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрацій №1248942/35676561 від 08.08.2019;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №2 від 25.07.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було складено податкову накладну №2 від 25.07.2019 та направлено у передбачені законодавством строки для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з отриманою квитанцією, податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено на підставі її відповідності вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Позивач вказує, що ним було подано до Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення операцій щодо відмовленої ПН/РК, однак, рішеннями комісії №1248942/35676561 від 08.08.2019 відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 25.07.2019.

Підставами даних рішень зазначено, що платником податків не були надані копії документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Позивач не погоджується із таким рішенням податкового органу та зазначає, що із надісланої йому квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної неможливо встановити конкретний обсяг документів, які необхідно надати задля прийняття контролюючим органом позитивного для платника податків рішення. Також зазначає, що при розробці та затвердженні Критеріїв ризиковості платника податку не було дотримано порядку прийняття регуляторного акта центрального органу виконавчої влади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

13.03.2020 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву з додатками, із змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідас» не надано документи згідно пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрів саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури інвойси. акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Відсутність вказаних документів, на переконання відповідача, не дала змоги підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача згідно яких виписано спірну податкову накладну.

Відповідач зазначає, що обов`язок надати весь пакет документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції покладається саме на позивача, а відтак, зважаючи на документи, які було подано позивачем у підтвердження реальності здійснених операцій комісією, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК податкових накладних, правомірно прийняло рішення про відмову в реєстрації податкової накладної (арк. справи 32-37).

13.03.2020 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів того, що подана на реєстрацію податкова накладна №2 від 25.07.2019, складена внаслідок господарських операції позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнібуд Енерго Сервіс». Однак, позивачем не дотримано вимоги Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 та не надано той обсяг первинних документів, який б підтвердив реальність господарських операцій між вказаним суб`єктами господарювання, з огляду на що в реєстрації вказаної податкової накладної було відмовлено (арк. справи 42-45).

Також 13.03.2020 відповідачем 1 подано клопотання про заміну Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (арк. справи 38-39). Вказане клопотання розглянуто не було.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) вказаний адміністративний суд ліквідовано. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відтак, Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 15.01.2024 №03-19/1743/24 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/3043/20 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд, на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Тернопільському окружному адміністративному суду.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.

При цьому, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

Справа, надіслана Київським окружним адміністративним судом до Тернопільського окружного адміністративного суду для розгляду, надійшла до суду 27.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/3043/20, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також вказаною ухвалою суд замінив відповідача у справі Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

28.03.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача 1 у яких зазначено аналогічні підстави спростування позовних вимог, що й у відзиві від 13.03.2020 (арк. справи 60-64).

Ухвалою від 02.05.2025 суд продовжив процесуальний строк розгляду даної справи.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як слідує з матеріалів судової справи, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідас», зареєстроване як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з основним видом економічної діяльності: « 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах», є платником податку на додану вартість індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 356765626549.

Суд встановив, що 18.07.2019 між позивачем (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнібуд Енерго Сервіс» (далі - покупець) укладено договір №18-07-19 (арк. справи 13-14), згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується виготовити, поставити та передати у власність покупця технологічне обладнання (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Найменування, кількість та ціна товару зазначається у специфікаціях, які підписуються сторонами, являються додатками (пункт 1.2. Договору).

Між сторонами вказаного договору №18-07-19 укладено та підписано Специфікацію №1 від 18.07.2019, у якій визначено, що постачальник поставляє покупцю товар, а саме: блок аерації з полімерних матеріалів в кількості 2 штук, мішалку AMD 07.18.1430.Т.5.0В.А «GRUNDFOS» в кількості 1 штука, барабанний проціджувач з піскоуловлювачем, станцію приготування гіпохлориду в кількості 1 штука. Загальна вартість поставки 2611448,78грн, у тому числі ПДВ 20% - 435241,46грн (арк. справи 15).

Надалі, ТОВ «Ідас» виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 18.07.2019 на оплату за договором поставки №18-07-19 від 18.07.2019 за товар, а саме: блок аерації з полімерних матеріалів, мішалку AMD 07.18.1430.Т.5.0В.А, барабанний проціджувач з піскоуловлювачем, станцію приготування гіпохлориду на загальну суму 2611448,78грн, у тому числі ПДВ 435241,46грн (арк. справи 16).

25.07.2019 позивач оплатив за вказаний товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000001 від 18.07.2019, що підтверджується банківською випискою (арк. справи 18).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

З врахуванням правила «першої події» - «дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню», передбаченого пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, позивачем виписано та направлено на реєстрацію в ЄРПН сформовану покупцю податкову накладну, а саме: №2 від 25.07.2019 на суму 2611448,78грн, в тому числі ПДВ у розмірі 435241,46грн, з номенклатурою товару: блок аерації з полімерних матеріалів, мішалку AMD 07.18.1430.Т.5.0В.А, барабанний проціджувач з піскоуловлювачем, станцію приготування гіпохлориду (арк. справи 7).

Відповідач зазначену податкову накладну прийняв, але реєстрацію її зупинив, про що сформував відповідну квитанцію від 01.08.2019, у які зазначив, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (арк. справи 8).

На виконання квитанцій від 01.08.2019 позивач надіслав відповідачу повідомлення від 06.08.2019 про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК № 2 від 25.07.2019, реєстрацію якої зупинено (арк. справи 10, 9).

Однак, не зважаючи на подані документи та пояснення, рішенням №1248942/3567656 від 08.08.2019 відповідач відмовив позивачу у реєстрації зазначеної податкової накладної. Підставою для відмови зазначено те, що платник податку не надав копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (арк. справи 12).

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернувся із даним позовом в суд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із пунктом 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 КПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до підпунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон №1797-VIII від 21.12.2016).

У свою чергу, відповідно до пункту 74.2 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із положеннями пункту 20.2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 201.16.1 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу даних норм законодавства слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Згідно із положеннями підпункту 201.16.2 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3. ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про:

реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Із змісту Квитанцій від 01.08.2019 слідує, що відповідачем сформовано висновок про відповідність податкової накладної №2 від 25.05.2019 вимогам підпункту 1.6 пункт 1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Водночас суд зазначає, що контролюючим органом взагалі не вказано у Квитанції від 01.08.2019 на які саме критерії ризиковості він покликався, а саме: на ті, які визначені листом ДФС №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 чи листом №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018, які використовував на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, пункт 10 Порядку №117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків визначені листом №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам пунктом 10 Порядку №117.

ДФС України не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог статті 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV від 11.09.2003.

Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження критеріїв ризиковості платників податків у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, незважаючи на вимоги пункту 10 Порядку №117, ДФС України вказаним листом без дотримання регуляторних процедур затверджено критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України №3890/0/20-18 від 19.04.2018 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку викладені у листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 і мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі №822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.

Окрім цього критерії ризиковості платника податку визначені у пункті 1 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018, а критерії ризиковості здійснення операцій - у пункті 2 зазначеного листа.

Згідно із пунктом 2 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Отже, податкові накладні/розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, перелічені у пункті 2 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018.

Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у пункті 1 вказаного листа, перевіряються саме платники податку.

Також пунктом 1 листа ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 передбачено, що у разі виявлення, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У свою чергу пункт 1.6 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку критеріям, що перелічені у пункті 1.6 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із них було виявлено.

У надіслані позивачу квитанції в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних взагалі не зазначено підстави зупинення реєстрації таких податкових накладних.

Посилання на невідповідність податкової накладної критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених пунктом 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку.

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної позивача, контролюючий орган не виконав вимоги підпункту 3 пункту 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанціях відомості не дають можливості однозначно встановити:

- критерії ризиковості чого саме виявлено контролюючим органом: платника податків чи податкової накладної (операції);

- який саме із семи критерії, передбачених пункту 1.6 листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018, був виявлений у даному випадку.

Згідно з підпунктами 14-15 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Так, при відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкової накладної до реєстрації.

Слід наголосити на тому, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19).

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 у справі №826/12108/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (вказана постанова набрала законної сили 10.12.2019), визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ГУ ДФС м. Києві пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкової накладної №2 від 25.07.2019. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем подано контролюючому органу ряд копій документів, підтверджуючих наявність законних підстав для її реєстрації.

Відповідачі не заперечують факту отримання таких документів, проте у відзиві зазначають, що позивачем не надано первинні документи по відносинам з контрагентом.

Разом з тим, зазначені твердження не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами та доданими позивачем копіями первинних документів, які не є обов`язковими, відповідно до норм податкового законодавства, для реєстрації податкової накладної.

Відповідно до пункту 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У оскаржуваному рішенні №1248942/35676561 від 08.08.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача зазначено, що підставою для відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Ідас» стало ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Разом з тим, як вже вище зазначалося судом, ТОВ «Ідас» надіслано контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію якої зупинено, документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК (арк. справи 13-18).

Вказане спростовує обґрунтування податкового органу, про ненадання позивачем первинних документів.

При вирішенні справи суд виходить із того, що ненадання документів, передбачених пунктом 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що такі документи повинні були складатися згідно умов договору або вимог закону та перебували або повинні були перебувати у розпорядженні платника податків.

Суд звертає увагу на те, що у рішеннях Комісії не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. В той час як перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у пункті14 Порядку, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, покликаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена пунктом 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №640/1608/20.

З огляду на викладене, суд зазначає, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку зі встановлення його ризиковості за Критеріями, визначеними вищенаведеним листом ДФС, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №821/1173/17.

В порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення №1248942/3567656 від 08.08.2019 містить лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані, що дає суду підстави для висновку про те, що оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткої підстави його прийняття, що свідчить про його необґрунтованість.

За наведених обставин, суд зазначає, що рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києва про зупинення та відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «Ідас» у зв`язку з її відповідністю підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку є безпідставним та необґрунтованим, що є підставою для його скасування.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної, слід зазначити, що відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Суд уважає, що в даному випадку, зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну №2 від 25.07.2019 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію ДПС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №2 від 25.07.2019 у ЄРПН.

Відповідно до присів статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду доказів на підтвердження правомірності рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги повністю, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір в сумі 2102,00 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (Комісія якого прийняла рішення, що стали підставою звернення до суду з цим позовом).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "ІДАС" до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві за №1248942/35676561 від 08 серпня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 25 липня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 25 липня 2019 року, подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальність "ІДАС".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 27 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Товариство з обмеженою відповідальність "ІДАС" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шахтарська, 2, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ: 35676561);

відповідачі: - Державна податкова служба України (місцезнаходження/місце проживання: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393);

- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 44116011);

Головуючий суддяМірінович У.А.