Рішення

від 27.05.2025 по справі 521/3781/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 521/3781/25

Номер провадження № 2/521/3406/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання Шелкопляс В.В.,

розглянувши у судовому засіданні по суті в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-плюс» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 52 А) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2025 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІМУМ-ПЛЮС» розмір невідшкодованої внаслідок ДТП шкоди у розмірі 119 530,00 грн.

Ухвалою суду від 14.03.2025 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

31.03.2025 року представник відповідачки подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.04.2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.04.2025 року підготовче судове засідання закрито та призначено розгляд справи по суті.

08.04.2025 року представник відповідачки подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду заяву в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч. 2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2024 року о 11 годині 50 хвилин в м. Одеса, по вул. Радісна, 9, керуючи транспортним засобом «Opel Vectra», д.н. НОМЕР_1 , при виїзді з двору буд. 9 по вул. Радісна, ОСОБА_1 не надала перевагу в русі транспортному засобу «Skoda Octavia A7», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 (власник автомобіля згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОВ «МАКСІМУМ-ПЛЮС», код за ЄДРПОУ 34871770), який рухався по вул. Радісна. Відповідачка в результаті скоїла зіткнення з належним позивачу транспортним засобом. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано значних матеріальних збитків власнику автомобіля «Skoda Octavia A7», д.н. НОМЕР_2 - ТОВ «МАКСІМУМ- ПЛЮС».

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси у справі про адміністративне правопорушення №521/372/25 від 22 січня 2025 року було встановлено вищезазначені обставини та встановлено, що відповідачка винна у скоєнні зазначеної ДТП у зв`язку із порушенням ним пункту 10.2. Правил дорожнього руху України і її винні дії перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали у виді пошкодження транспортного засобу, належному позивачу.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси № 521/372/25 від 17 лютого 2025 року було виправлено описку в «По Батькові» відповідачки, вірно встановлено « ОСОБА_1 ».

Рішення суду, яким встановлено вину відповідача у скоєнні зазначеної ДТП та її наслідки, як матеріальна шкода для належного позивачу в даній справі автомобіля набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі Об?єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17) зазначив, що преодиціальність - обов?язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Судом встановлено, що позивач звернувся із повідомлення про ДТП до страхової компанії ПрАТ «СК «ВУСО», в якій було застраховано відповідальність власника наземних транспортних засобів згідно полісу № 224941182 від 22.11.2024 року, водія транспортного засобу «Opel Vectra», д.н. НОМЕР_1 .

Згідно із страховим актом № 2415308-1 страхова компанія прийняла рішення про компенсацію суму страхового відшкодування позивачу в результаті ДТП у розмірі 75 365,87 грн., а згідно платіжної інструкції в національній валюті від 09.01.2025 року № 1811, вказану страхову виплату було здійснено на розрахунковий рахунок позивача.

У подальшому представник позивача звернувся до офіційного дилера автомобілів марки «Skoda» в Одеській області Дочірнього підприємства «БАЗІС АВТО» (ЄДРПОУ 35991758), де транспортні засоби позивача проходять обслуговування, із тим, щоб здійснити відновлювальний ремонт після ДТП пошкодженого транспортного засобу.

Позивач стверджує, що загалом розмір реальних збитків вартість відновлювального ремонту склала 194 886,87 грн. Таким чином, за відрахуванням від загального розміру реальних збитків 194 886,27 грн. отриманої позивачем суми страхового відшкодування 75 365,87 грн., грошова сума у розмірі 119 530 грн. Загалом сплачено позивачем: 107 264,27 грн. + 12 481,60 грн. + 75 141,00 грн. = 194 886,87 грн. Розмір страхового відшкодування склав 75 356,87 грн. Розмір невідшкодованих збитків 194 886,87 грн. - 75 356,87 грн. = 119 530,00 грн.

Судом встановлено, що ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ВУСО» перед позивачем за полісом страхування № 224941182 від 22.11.2024 року складає 160 000 гривень (за шкоду, заподіяну майну), розмір франшизи - 1300,00 грн.

Надані відповідачем матеріали страхової справи свідчать, що позивач був ознайомлений із Актом огляду пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується підписом представника позивача. В даному акті вказано, що він складений на підставі зовнішнього огляду і у випадку виявлення прихованих пошкоджень потрібно звернутись в страхову компанію для складення додаткового протоколу.

Також, ПрАТ «СК «ВУСО» листом № 513/2025/вих/тс/ел/2415308 від 23.01.2025 року, повідомив позивача, що розрахунок страхового відшкодування проводився на підставі Ремонтної калькуляції № 2415308 від 26.12.2025 року в результаті чого був складений Страховий акт № 2415308-1 від 09.01.2025 року та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 75 356 гривень 87 копійок на рахунок позивача.

В даному листі ПрАТ ««СК «ВУСО» додатково вказав про можливість ознайомлення із матеріалами справи на підставі яких розраховано страхове відшкодування.

Судом встановлено, що позивач, як вбачається із наявних матеріалів справи, не надав додаткової інформації щодо розрахунку відновлюваного ремонту та/або заперечень, зауважень щодо розрахунку ПрАТ «СК «ВУСО» ні до виплати страхового відшкодування, ні після даної виплати.

Суд зазначає, що свої позовні вимоги позивач аргументує тим, що вартість відновлюваного ремонт склала 194 886 гривень 87 копійок. В підтвердження цього позивач надав рахунки-фактури та акти виконаних робіт, проте позивач не надав жодного документу, який би встановлював причинно-наслідковий зв`язок із ремонтними роботами, які вказані в рахунках та актах, та пошкодженнями транспортного засобу отриманими в ДТП 22.12.2024 року.

Отже, у справі не була проведена оцінка чи експертиза, яка б підтверджувала, про необхідність заміни тих чи інших запчастин, проведення тих чи інших робіт спричинених саме ДТП, на яке посилається позивач.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 2415308 від 26.12.2025 року, що була надана для представника відповідача ПРАТ «СК «ВУСО» та долучена до матеріалів справи представником відповідача разом із відзивом, ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило страхову виплату позивачу у розмірі 75 356,87 грн., а вартість ремонту складає 194 886,87 грн., що суттєво відрізняється від розміру позовних вимог позивача.

Таким чином, згода позивача з розміром виплати страхової компанії (яка ґрунтується на ремонтній калькуляції) вносить невідповідність в його позовні вимоги, розмір якої суттєво відрізняється та не підтверджується жодним належним документом.

Згідно Звіту №067- 25Д_SOS_250313-305944, що була надана ПРАТ «СК «ВУСО» для представника відповідачки, вартість відновлюваного ремонту складає 134 947 гривень 50 копійок, що є меншою сумою вказаною в ремонтній калькуляції наданій раніше, а вартість відновлювального ремонту складає 84 948 гривень 18 копійок.

Отже, судом встановлена невідповідність у розрахунках ПрАТ «СК «ВУСО», оскільки згідно експертного звіту страхова виплата мала скласти 84948 гривень 18 копійок, а позивач отримав 75 365 гривень 87 копійок.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

У випадках,коли деліктнівідносини поєднуютьсяз відносинамиобов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів,боржником уделіктному зобов`язаннів межахсуми страховоговідшкодування виступаєстраховик завдавачашкоди. Цей страховик,хоч іне завдавшкоди,але єзобов`язанимсуб`єктомперед потерпілим,якому вінвиплачує страховевідшкодування замістьзавдавача шкодиу передбаченому ЗакономУкраїни "Прообов`язковестрахування цивільно-правової відповідальності власниківназемних транспортнихзасобів"порядку.Після такої виплати деліктнезобов`язанняприпиняється йогоналежним виконанням страховиком завдавачашкоди замістьостаннього.За умов,передбачених устатті 30 вказаного Закону,цей страховикнабуває правозворотної вимоги(регрес)до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Отже, суд наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

До аналогічного висновку прийшла Велика Палата у своїй правовій позиції, яка викладена в постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Як вбачається з п.16 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, при пред`явленні позовних вимог про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, щовизначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № № 552/91/18, 554/9144/17).

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до частин першої четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучастіє підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад(правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи, що розмір завданої ТОВ «МАКСИМУМ_ПЛЮС» шкоди не перевищує ліміту відповідальності відповідно до полісу № 224941182 від 22.11.2024 року, належним чином необґрунтовано заявлений розмір позовних вимог, представникам відповідача не доведено причини-наслудковий зв`язок між розміром невиплачених збитків із ремонтними роботами, суд вважає позовні вимоги заявлені до винуватиці ДТП ОСОБА_1 необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства е справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч. 1)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись, ст. ст. 15, 16, 999, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 51, 141, 200, 204, 258, 259, 263, 264, 265, 352 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-плюс» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 52 А) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.