Рішення від 27.05.2025 по справі 620/3094/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/3094/25

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" (далі ТОВ «Поліський ВЕЗ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2025 № 3868/ж10/25-01-07-00.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей» діяв у відповідності до приписів податкового законодавства і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову та вказує, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей», оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами не підтверджені належним чином, оформленими первинними документами, а отже господарські операції між вказаними суб`єктами господарювання не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 1 128 246 грн, в тому числі за березень 2019 року 106883 грн, за серпень 2020 року 366886, за вересень 2020 року 272521 грн, за жовтень 2020 року 263756 грн, за січень 2021 року 118200 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

ТОВ «Поліський ВЕЗ» є юридичною особою, зареєстрованою, у встановленому законодавством порядку, 01.02.2005, перебуває на податковому обліку як платник податків та здійснює господарську діяльність, що відповідає коду КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний).

Згідно наказу ГУ ДПС у Чернігівській області №109-п від 14.01.2025, на підставі направлень №194/ж3/25-01-07-02-01, №195/ж3/25-01-07-02-01 від 14.01.2025, представниками управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліський ВЕЗ» щодо правомірності формування податкової звітності, зокрема, з податку на додану вартість за період діяльності березень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОПРОМ ТЕР» (код 42093092); за період діяльності серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мостгрей» (код 42864401).

За результатами перевірки складено акт №1610/ж5/25-01-07-04-01 від 30.01.2025 (далі - акт перевірки), в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 1 128 246 грн, в т.ч. за березень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «Агропром Тер» (код ЄДРПОУ 42093092) на суму 106 883 грн, за серпень, вересень, жовтень 2020 року, січень 2021 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мостгрей» (код ЄДРПОУ 42864401) на суму 1021363,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) у розмірі 1 128 246 грн, в тому числі: за березень 2019 року 106883 грн, за серпень 2020 року 366886 грн, за вересень 2020 року 272521 грн, за жовтень 2020 року 263756 грн, за січень 2021 року 118200 грн.

Підставою для таких висновків податковий орган зазначив факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей».

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, 11.02.2025 позивачем подані заперечення на акт перевірки, в яких просило скасувати висновки, викладені в акті перевірки.

Листом від 26.02.2025 №445/Ж12/25-01-07-04-06 ГУ ДПС у Чернігівській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Чернігівській області зроблено висновок, що аргументи, викладені ТОВ «Поліський ВЕЗ» при розгляді заперечень на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30.01.2025 №1610/ж5/25-01-07-04-01 не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №3868/ж10/25-01-07-00 від 04.03.2025, яким встановлено, що ТОВ «Поліський ВЕЗ» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 128 246,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей».

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

За приписами пункту 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У свою чергу у відповідності до статті 4 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-XIV.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

При цьому оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей»".

Щодо взаємовідносин ТОВ «Поліський ВЕЗ» з ТОВ «Агропром Тер`суд зазначає наступне.

04.12.2018 між ТОВ «Поліський ВЕЗ» (Покупець) та ТОВ «Агропром Тер» (Продавець) було укладено Договір поставки №1/12 (далі Договір №1/12), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупця барду зернову суху (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених даним Договором.

Кількість, ціна та загальна вартість Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, за якими Продавцем здійснюється передача Товару Покупцю (п.2.1 Договору №1/12).

Відповідно до пунктів 2.2-2.4 Договору №1/12 Продавець поставляє Товар по цьому Договору на умова EXW Тернопільська обл., Збаразький р-н, с. Зарубинці, вул. Заводська, 1, або Тернопільська обл., Зборівський р-н, с. Ярчівці, вул. Садова, 3-6.

Оплата Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Продавця визначений у цьому Договорі або у рахунку на оплату Товару. Валютою платежів є національна валюта України гривня.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату відповідної партії Товару не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати відвантаження. Датою отримання партії Товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання умов Договору №1/12 у період, з 04.03.2019 по 28.03.2019, ТОВ «Агропром Тер» було поставлено ТОВ «Поліський ВЕЗ» барду зернову суху, загальною кількістю, 130,9 т, вартістю 641 300,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №128 від 04.03.2019, №137 від 07.03.2019, №149 від 13.03.2019, №158 від 15.03.2019, №182 від 21.03.2019, №189 від 28.03.2019 та товарно-транспортними накладними №Р128 від 04.03.2019, №Р137 від 07.03.2019, №Р149 від 13.03.2019, №Р158 від 15.03.2019, №Р182 від 21.03.2019, №Р189 від 28.03.2019.

Після отримання товару, ТОВ «Польський ВЕЗ» було повністю оплачено поставлений ТОВ «Агропром Тер» товар, що підтверджується банківською випискою по рахунку підприємства в АТ «Укрексімбанк» за період, з 06.03.2019 по 26.03.2019.

В подальшому, отриманий від ТОВ «Агропром Тер» товар (барда зернова суха) був використаний ТОВ «Польський ВЕЗ» для виготовлення дріжджів кормових, що підтверджується карточкою товару, актом списання №СпТ-000024 від 31.03.2019, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 за березень 2019 року та оборотно- сальдовою відомістю по рахунку 239 за березень 2019 року.

Виготовлені з барди зернової сухої дріжджі кормові були поставлені позивачем ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт» (договір поставки від 11.01.2019 №11/01/19, видаткова накладна №РН00000000067 від 19.03.2019, ТТН №19/03 від 19.03.2019), ТОВ «Кищенці» (договір поставки від 22.01.2019 №22/01/19 від 22.01.2019, видаткові накладні №РН-00000000076 від 25.03.2019, №РН00000000068 від 19.03.2019, №РН00000000054 від 12.03.2019, №РН00000000050 від 04.03.2019, ТТН №25/03-02 від 25.03.2019, №19/03-03 від 19.03.2019, №12/03 від 12.03.2019, №04/03 від 04.03.2019), ТОВ «Константа-Комбікорм» (договір поставки №09/01/19-1 від 09.01.2019, видаткові накладні №РН-00000000066 від 18.03.2019, №РН00000000051 від 06.03.2019, ТТН №18\03 від

18.03.2019, №06\03\02 від 06.03.2019).

Зі змісту акту перевірки слідує, що контролюючим органом взаємовідносини з документального оформлення придбання товару (барда зернова суха) у ТОВ «Агропром Тер» не підтверджуються з урахуванням наступного: відсутні документи щодо походження товару; відсутні товарно-транспортні накладні; відсутні сертифікати та посвідчення якості товару, довіреності на отримання товару; відсутні документи щодо подальшого використання товару придбаного у ТОВ «Агропром Тер»; ТОВ «Агропром Тер» ГУДПС у Тернопільській області (м. Тернопіль) рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №15262 від 04.02.2020 платника включено до реєстру ризикових платників; ТОВ «Агропром Тер» не знаходиться за податковою адресою; у ТОВ «Агропром Тер» відсутні основні засоби необхідні для здійснення господарської діяльності; протягом перевіряємого періоду постачальник ТОВ «Агропром Тер» придбавали товар з номенклатурою «барда зернова суха» у обсягах значно менших чим обсяги його реалізації; ДП «Зарубинський спиртовий завод» та ТОВ «Агропром Тер» є учасниками кримінальних проваджень та безпідставно формують податковий кредит підприємствами «вигодонабувачам».

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Поліський ВЕЗ» та ТОВ «Мостгрей» суд зазначає наступне.

04.08.2020 між ТОВ «Поліський ВЕЗ» (Покупець) та ТОВ «Мостгрей» (Постачальник) було укладено Договір поставки №0408-20 (далі Договір №0408-20), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити макуху соєву (надалі Товар) на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору №0408-20 якість, асортимент Товару, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю Товару, терміни поставки, загальна вартість Товару, якість товару узгоджується Сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю сторін.

Згідно з пунктами 4.2, 4.4 Договору №0408-20 Продавець зобов`язується поставити Товар Покупцю на умовах «DDT» зі складу Продавця з завантаженням в транспортний засіб Продавця. Умови поставки відповідають Правилам Інкотермс-2010 за винятком умов, прямо передбачених у даному договорі.

Датою поставки Товару вважається дата оформлення ТТН та підписання видаткової накладної.

У відповідності до п.5.1 Договору №0408-20 оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний або розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначений в Договорі або рахунку-фактурі, на наступних умовах: оплата в розмірі 80% від вартості завантаженої партії товару, у строк протягом одного банківського дня, та 20% після реєстрації податкової накладної Постачальником протягом двох банківських днів.

На виконання умов Договору №0408-20 між Сторонами були укладені Специфікації:

-№1 від 04.08.2020 (кількість товару 22т, вартістю 283800,00 грн з ПДВ, строк поставки з 05.08.2020 по 15.08.2020);

-№2 від 12.08.2020 (кількість товару 44т, вартістю 545600,00 грн з ПДВ, строк поставки з 12.08.2020 по 22.08.2020);

-№3 від 18.08.2020 (кількість товару 110т, вартістю 1364000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 18.08.2020 по 31.08.2020);

- №4 від 03.09.2020 (кількість товару 52т, вартістю 664800,00 грн з ПДВ, строк поставки з 03.09.2020 по 13.09.2020);

-№5 від 17.09.2020 (кількість товару 38т, вартістю 478800,00 грн з ПДВ); строки поставки з 03.09.2020 пo 13.09.2020;

5. №6 від 21.09.2020 (кількість товару 40т, вартістю 520000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 21.09.2020 по 30.09.2020);

-№7 від 15.10.2020 (кількість товару 40т, вартістю 540000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 15.10.2020 по 20.10.2020);

-№8 від 19.10.2020 (кількість товару 40т, вартістю 536000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 19.10.2020 по 29.10.2020);

- №9 від 21.10.2020 (кількість товару 40т, вартістю 560000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 21.10.2020 по 31.10.2020);

-№10 від 04.12.2020 (кількість товару 6т, вартістю 102000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 04.12.2020 по 14.12.2020);

-№11 від 18.01.2021 (кількість товару 40т, вартістю 720000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 18.01.2021 по 28.01.2021).

За період з 05.08.2020 по 25.01.2021 ТОВ «Мостгрей» було поставлено ТОВ «Поліський ВЕЗ» макуху соєву, загальною кількістю 467,92 т, вартістю 6 239 356,32 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №8 від 05.08.2020, №22 від 13.08.2020, №34 від 17.08.2020,№37 від 18.08.2020, №56 від 27.08.2020, №58 від 28.08.2020, №62 від 31.08.2020, №63 від 31.08.2020, №7 від 04.09.2020, №15 від 07.09.2020, №43 від 18.09.2020, №56 від 22.09.2020, №40 від 22.10.2020, №36 від 20.10.2020, №30 від 16.10.2020, №4 від 07.12.2020, №21 від 25.01.2021 та товарно-транспортними накладними №0508 від 05.08.2020, №1308/2 від 13.08.2020, №1708/3 від 17.08.2020, №1808 від 18.08.2020, №2708/1 від 27.08.2020, №2808/1 від 28.08.2020, №3108/1 від 31.08.2020, №3108 від 31.08.2020, №0409/1 від 04.09.2020, №0709/2 від 07.09.2020, №1809/1 від 18.09.2020, №2209 від 22.09.2020, №2210/1 від 22.10.2020, №2010/1 від 20.10.2020, №1610 від 16.10.2020, №0712/1 від 07.12.2020, №21/2501 від 25.01.2021.

Вартість поставленого ТОВ «Мостгрей» товару була оплачена ТОВ «Поліський ВЕЗ», що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Поліський ВЕЗ», відкритого в АТ «Укрексімбанк», за період, з 13.08.2020 по 28.01.2021, та оборотно- сальдовими відомостями по рахунку 631 за серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року, та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (місця зберігання ТМЦ) за серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 311 (грошові рухи) за серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року.

В подальшому закуплений у ТОВ «Мостгрей» товар (макуха соєва) була реалізована ТОВ «Поліський ВЕЗ» іншим контрагентам, зокрема: ТОВ «Праймфід» (договір поставки №18/11/19 від 18.11.2019, видаткова накладна №РН-00000000232 від 10.09.2020, ТТН №10\09 від 10.09.2020); ПрАТ «Кремінь» (договір поставка №13/01/20 від 13.01.2020, ВН №РН-00000000220 від 31.08.2020, ТТН №31\08 від 31.08.2020); ТОВ «Комбіфід» (договір поставки №11/01/20 від 11.01.2020, видаткові накладні: №РН-00000000218 від 27.08.2020, №РН-00000000271 від 20.10.2020, №РН-00000000235 від 14.09.2020, ТТН №27\08-01 від 27.08.2020, №20\10-01 від 20.10.2020, №14\09 від 14.09.2020); ТОВ «Кищенці» (договір поставки №10/10/19 від 10.10.2019 від 10.10.2019, ВН №РН-00000000238 від 17.09.2020, №РН-00000000240 від 21.09.2020, ТТН №17\09 від 17.09.2020, №21\09 від 21.09.2020); ПрАТ «Городнянський комбікормовий завод» (договори поставки №04/03/20 від 04.03.2020 та від №04/01/21 від 04.01.2021, ВН №РН-00000000214 від 19.08.2020, №РН-00000000219 від 31.08.2020, №РН-00000000273 від 23.10.2020 №РН-00000000018 від 28.01.2021, ТТН №19\08 від 19.08.2020, №31\08-1 від 31.08.2020, №23\10-03 від 23.10.2020, 28\01 від 28.01.2021); ТОВ «Е і М Красива земля» (Договір поставки №01/10/20 від 01.10.2020, ВН №РН-00000000267 від 16.10.2020, ТТН №16\10 від 16.10.2020);

СТОВ «Надія» (Договори поставки №30/01/20 від 30.01.2020 та №11/01/21 від 11.01.2021, видаткові накладні: №РН-00000000208 від 10.08.2020, №РН-00000000211 від 17.08.2020, №РН-00000000242 від 22.09.2020, №РН-00000000247 від 28.09.2020, №РН-00000000216 від 25.08.2020, №РН-00000000268 від 20.10.2020, №РН-00000000279 від 26.10.2020, №РН-00000000015 від 26.01.2021, ТТН №10\08 від 10.08.2020, 17\08-01 від 17.08.2020, №22\09-01 від 22.09.2020, №28\09-02 від 28.09.2020, №25\08 від 25.08.2020, №20\10 від 20.10.2020, №26\10 від 26.10.2020, №26/01-01 від 26.01.2021); ТОВ «МК-Добробут» (Договір поставки №01/09/20 від 01.09.2020, ВН №РН-00000000016 від 26.01.2021, ТТН №26\01\02 від 26.02.2021).

Зі змісту акту перевірки слідує, що контролюючим органом взаємовідносини з документального оформлення придбання товару (макуха соєва) у ТОВ «Мостгрей» не підтверджуються з урахуванням наступного: відсутні документи щодо походження товару; відсутні сертифікати та посвідчення якості товару, довіреності на отримання товару; у ТОВ «Мостгрей» відсутні основні засоби необхідні для здійснення господарської діяльності ; ТОВ «Мостгрей» та інші суб`єкти господарювання постачальники сої та макухи соєвої є учасниками кримінальних проваджень та безпідставно формують податковий кредит підприємствам «вигодонабувачам».

Отже контролюючим органом зроблено висновки, що даною перевіркою не підтверджено фактичне походження та отримання ТОВ «Поліський ВЕЗ» від ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей» за період діяльності березень 2019 року товару з номенклатурою «барда зернова суха» і за період діяльності серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року товару з номенклатурою «макуха соєва», тому податкові накладні, виписані зазначеними підприємствами, не надають права ТОВ «Поліський ВЕЗ» на формування податкового кредиту у вищезазначеному період.

Проте з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, судом встановлено зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону №996-XIV підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію що ТОВ "Агропром Тер" рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №15262 від 04.02.2020р включено до реєстру ризикових платників, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені його контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживаннях цих осіб. Проте, відповідачем під час здійснення перевірки таких фактів не встановлено.

Також вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товарів (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.07.2020 по справі №814/1792/17, від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 10.11.2020 у справі № 440/3779/18, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 01.02.2023 у справі №300/1753/21.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Крім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 12.10.2022 у справі №520/2388/2020.

Також суд зауважує, що сам по собі факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження із звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.02.2018 по справі №826/6280/13-а.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Суд зауважує, що матеріали справи містять товарно- транспортні накладні, які підтверджують

доставку барди зернової сухої від вантажовідправника ТОВ «Агропром Тер» вантажоодержувачу ТОВ «Поліський ВЕЗ», а саме ТТН №Р182 від 21.03.2019, №Р189 від 28.03.2019, №Р-128 від 04.03.2019, №Р137 від 07.03.2019, №Р149 від 13.03.2019, №Р158 від 15.03.2019.

Щодо відсутності сертифікатів та посвідчення якості товарів, поставлених ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей» суд зауважує, що сертифікати (посвідчення) якості, декларації про відповідність товару тощо не є первинними документами в розумінні Закону №996-XIV, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Сертифікати якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Суд зауважує, що функції та права контролюючих органів визначені статтями 19-1 та 20 ПК України, в яких не передбачено здійснення перевірок суб`єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Аналогічні висновки щодо відсутності сертифікатів якості викладені у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі 806/7669/13а, від 11.10.2021 у справі №П/811/1171/17.

Відтак суд констатує що зроблені відповідачем, в межах перевірки висновки, є безпідставними, протиправними та суперечать законодавству з питань оподаткування, що в свою чергу являється підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування своїх висновків, викладених в акті перевірки і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомленння-рішенння.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши в сукупності докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи, суд зазначає таке.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь позивача судовий збір у сумі 13538,95 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2025 № 3868/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" судовий збір у сумі 13538 (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 95 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" витрати на правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" (вул. Малиновського, буд. 32-А, м.Чернігів, 14020, код ЄДРПОУ - 33336034).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ - 44094124).

Суддя В.В. Падій