Постанова від 27.05.2025 по справі 420/19529/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19529/24

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 24.12.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонгаз» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Головного Управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 14.05.2024 року №05-3-4/8.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем 02.05.2024 року проведено позапланову перевірку АТ «Херсонгаз», за результатом якої складено акт №05-3-3/12. Відповідачем встановлено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м. Херсон, вул. Комарова, буд. 17, з дати початку (01.03.2022 року) по дату завершення (11.11.2022 року) тимчасової окупації території м. Херсон, внаслідок чого видано оскаржуваний припис від 14.05.2024 року №05-3-4/8, яким зобов`язано АТ «Херсонгаз» «привести нарахування плати за вказаною адресою у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206». На думку позивача, оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки АТ «Херсонгаз» надає послугу з розподілу природного газу на підставі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, в якому не міститься жодних заборон щодо нарахування плати за надані послуги у зв`язку із впровадженням воєнного стану, а також не міститься положень про автоматичне звільнення споживача від оплати наданих послуг внаслідок дії воєнного стану або за період тимчасової окупації території, на якій розташований об`єкт газоспоживання. Крім того позивач зазначає, що заборона щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги була впроваджена Постановою КМУ №1405 від 29.12.2023 року, яка набрала чинності 30.12.2023 року, у той час як Херсонська міська територіальна громада, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Мінреінтеграції №309 від 22.12.2022 року, перебувала у тимчасовій окупації з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року, тобто до впровадження заборони нарахування плати за житлово-комунальні послуги. Позивачем також вказано, що Постанова КМУ №206 від 05.03.2022 року (в редакції Постанови Уряду №1405 від 29.12.2023 року) не містить положень, які б зобов`язували надавача такої комунальної послуги як розподіл природного газу, здійснювати перерахунки плати за надані послуги у період тимчасової окупації або її списання, у тому числі за період до набрання чинності Постановою Уряду №1405 від 29.12.2023 року. Водночас позивачем наголошено, що АТ «Херсонгаз» на виконання Постанови Уряду №1405 від 29.12.2023 року не нараховує відповідну плату з 30.12.2023 року на тимчасово окупованих територіях.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме абзацом 4 пункту 1 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. В пункті 2 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України окремо зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Також відповідач наголошує, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» встановлено, що Херсонська територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації Російською Федерацією в період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», вся територія міста Херсона включена до складу Херсонської міської територіальної громади. Відповідач зазначив, що подібна ситуація спостерігається і в інших сферах надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим, наприклад, ПП «Херсонтеплогенерація» отримала відповідні роз`яснення з цього питання. Так, у відповідь у своєму листі Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, зазначило, що не нараховується плата за житлово-комунальні послуги за період окупації та не стягується заборгованість утворена після 24.02.2022 року за відповідний період окупації. При цьому для списання плати за житлово-комунальні послуги, нарахованої раніше споживачам (за період окупації), чи заборгованості за ці послуги, наразі відсутні законодавчі підстави. Відповідна сума заборгованості за послуги продовжує обліковується поза балансом.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач керується положеннями Постанови Уряду №206 від 05.03.2022 року з урахуванням змін, внесених постановою Уряду №1405 від 29.12.2023 року, яка набрала чинності 30.12.2023 року, на свій власний суб`єктивний розсуд, ігноруючи прямі норми Конституції України, зокрема, статті 19, 58. Також позивачем зауважено, що ні Законом України «Про Кабінет Міністрів України», ні Законом України «Про ринок природного газу», ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон про ЖКП) не надано повноважень Уряду у сфері житлово-комунальних послуг встановлювати будь-які заборони щодо нарахування плати за надані послуги розподілу природного газу, у тому числі затверджувати правила надання послуг розподілу природного газу (ч.1 ст.4 Закону про ЖКП) та/або затверджувати порядок здійснення перерахунку вартості наданих послуг розподілу природного газу (п.9 ч.1 ст.4 Закону про ЖКП).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису відмовлено повністю.

На вказане рішення суду Акціонерне товариство «Херсонгаз» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі №420/19529/24 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта задовольнити; визнати протиправним та скасувати припис Головного Управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 14.05.2024 року №05-3-4/8, складений на адресу Акціонерного товариства «Херсонгаз».

Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

27.01.2025 року (вхід.№4616/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області Гончаренка Костянтина Юрійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить у вимогах позивача (скаржника) відмовити у повному обсязі, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року у справі №420/19529/24 без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Херсонгаз» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 03355353, зареєстрованою 21.12.1994 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №14991200000002800.

Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (35.22).

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», статей 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01.04.2024 року №191 «Про рішення щодо здійснення протягом періоду воєнного стану позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері надання житлово-комунальних послуг» та наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 29.04.2024 року №Н/166-24, на підставі направлення Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 29.04.2024 року №22, з 02.05.2024 року по 14.05.2024 року посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області проведено позапланову перевірку щодо дотримання АТ «Херсонгаз» вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів в частині скарги споживача та статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проведенню вказаної перевірки передувало звернення громадянки ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку існуючої заборгованості за спожите газопостачання перед АТ «Херсонгаз».

У своєму зверненні заявниця посилалася на відмову посадових осіб АТ «Херсонгаз» здійснити перерахунок оплати за послугу газопостачання за період перебування м.Херсон в окупації з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року за особовим рахунком, закріпленим за адресою м. Херсон, вул. Комарова, 17.

Отримавши вказане звернення, Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області 16.04.2024 року спрямувало до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів заяву про надання згоди на проведення позапланової перевірки додержання АТ «Херсонгаз» законодавства про захист прав споживачів за вказаним вище випадком.

Листом від 26.04.2024 року №15.1.2-6/8759 Державна служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надала відповідачу погодження на проведення позапланової перевірки додержання АТ «Херсонгаз» законодавства про захист прав споживачів в частині скарги ОСОБА_1 .

За результатами проведення позапланової перевірки господарської діяльності АТ «Херсонгаз» на предмет дотримання останнім вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів, відповідачем 14.05.2024 року складено акт перевірки №05-3-3/12, в якому зафіксовано порушення АТ «Херсонгаз» положення абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме: проведено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м.Херсон, вул.Комарова, 17, за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада), включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Даний акт отримано керівником АТ «Херсонгаз» 14.05.2024 року під підпис із зауваженнями.

У розділі «Пояснення, зауваження або заперечення» акту перевірки №05-3-3/12 керівником позивача зазначено, що зауваження до акту перевірки додаються в листі АТ «Херсонгаз» від 14.05.2024 року вих. №240514/1014/814.

Згідно доданих зауважень АТ «Херсонгаз» не визнає наведені в акті дії як порушення вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови №206 з огляду на те, що заборона щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги була впроваджена Постановою №1405, яка набрала чинності 30.12.2023 року.

На підставі акту перевірки №05-3-3/12, керуючись ст.ст.6, 7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області 14.05.2024 року винесено припис №05-3-4/8 щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів, відповідно до якого, зобов`язано АТ «Херсонгаз» привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м. Херсон, вул. Комарова, 17.

Не погоджуючись з правомірністю акту перевірки та прийнятого відповідачем припису від 14.05.2024 року №05-3-4/8, позивач звернувся із скаргою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, листом якої від 27.05.2024 року №15.1.2-5/11106 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для задоволення вимог, викладених у скарзі.

Вважаючи припис відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Абзацами 2, 3 частини 1 статті 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;

звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.

13.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» №303 (далі - Постанова №303), що набрала чинності 17.03.2022 року.

Так, згідно пунктів 1, 2, 4-1 Постанови №303 (у редакції 12.03.2024 року, що була чинною в період проведення спірної перевірки) постановлено:

Припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, захисту прав споживачів та метрологічного нагляду у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються за рішенням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

З матеріалів справи слідує, що проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в межах спірних правовідносин здійснювалося на підставі положень абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно пункту 4-1 Постанови №303, предметом позапланового заходу згідно яких є дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки та який реалізує державну політику, в тому числі, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Реалізація державної політики, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, визначено серед основних завдань Держпродспоживслужби (підпункти 1, 2 пункту 3 Положення).

За змістом абзаців 1, 2 підпункту 6 пункту 4 Положення про Держпродспоживслужбу цей орган відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): зокрема, перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення).

За наведеним у пунктах 2, 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначенням, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Норми частини 1 статті 6 цього Закону визначають суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Встановлю, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. А за визначенням понять, наведених у ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

З аналізу даних правових норм слідує, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи уповноважені здійснювати перевірки суб`єктів господарювання за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1, 2 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно частини 6 статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

За приписами ч.7 ст.6 Закону №877-V у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч.8 ст.6 Закону №877-V).

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом або у випадках, передбачених законом, - за допомогою електронного кабінету або іншої інформаційної системи, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевірявся, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення (частини 9 статті 6 Закону №877-V).

З аналізу наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідачем дотримано процедуру проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів відповідно наведених вище положень нормативно-правових актів.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Щодо суті встановлених в акті перевірки порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті перевірки №05-3-3/12 зафіксовано порушення положення абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме: проведення нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м.Херсон, вул. Комарова, 17 за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада), включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1379/27824, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Згідно з вимогами ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ):

- договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;

- доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи;

- оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

- споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до вимог ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Колегією суддів встановлено, що, здійснюючи позапланову перевірку АТ «Херсонгаз» щодо дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачем 02.05.2024 року до АТ «Херсонгаз» направлено вимогу на отримання інформації, необхідної для з`ясування обставин справи.

У відповідь на вимогу АТ «Херсонгаз» листом від 09.05.2024 року №240509/1014/753 повідомило, що за адресою м. Херсон, вул. Комарова,17 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання 10.08.2017 року. За період з 01.03.2022 року по 30.11.2022 року нарахування обсягів спожитого газу за даною адресою здійснювалося по лічильнику газу наступним чином: 03.2022 - обсяг спожитого газу 329; 04.2022 - обсяг спожитого газу 91; 05.2022 - обсяг спожитого газу 39; 06.2022 - обсяг спожитого газу 40; 07.2022 - обсяг спожитого газу 35; 08.2022 - обсяг спожитого газу 30; 09.2022 - обсяг спожитого газу 41; 10.2022 - обсяг спожитого газу 0; 11.2022 - обсяг спожитого газу 139.

Щодо нарахувань за послуги розподілу природного газу з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року позивач надав наступну інформацію: 03.2022 - нараховано 245,28, оплата 245,86; 04.2022 - нараховано 245,28, оплата 245,86, 05.2022 - нараховано 245,28, оплата 0, 06.2022 - нараховано 245,28, оплата 550,06, 07.2022 - нараховано 245,28, оплата 0, 08.2022 - нараховано 245,28, оплата 0, 09.2022 - нараховано 188,04, оплата 0, 10.2022 - нараховано 0, оплата 0; станом на 11.11.2022 - нараховано 0, оплата 0.

Нарахування за послуги розподілу природного газу в період з 24.09.2022 року по 16.11.2022 року не проводились з огляду на те, що обов`язок зі сплати вартості послуги в споживача ОСОБА_1 був відсутній.

Спожитий обсяг газу за газовий 2020-2021 р. на 2022 р. склав 1514 куб. м, тому з січня 2022 року щомісячне нарахування за послуги розподілу природного газу за адресою: м.Херсон, вул. Комарова, 17 становило: 1514 куб. м/ 12 місяців х 1,62 х 1,2 (ПДВ) = 245,28 грн. Станом на 01.05.2024 року заборгованість за послуги розподілу природного газу становить 19,02 грн.

Колегія суддів зазначає, що спірним в межах даної справи є нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м. Херсон, вул. Комарова, 17, за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада) включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

При цьому, факт тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада), включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309, у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року не є спірним.

Херсонська міська територіальна громада була віднесена до Переліку територіальних громад, що розташовані в району проведення воєнний (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 року за №453/37789, чинному до 26.12.2022 року.

Враховуючи, що предметом спору в цій справі є припис від 14.05.2024 року №05-3-4/8 щодо зобов`язання позивача привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м.Херсон, вул. Комарова, 17, а також доводи учасників справи, викладені у поданих ними заявах, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення спору, необхідним є з`ясування питання правомірності застосування відповідачем абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206, зокрема, в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, введений в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась, та який діє на час виникнення спірних правовідносин та судового розгляду справи.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, встановлено Кабінету Міністрів України, невідкладно, окрім іншого, вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Кодекс газорозподільних систем затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824.

Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1384/27829.

Колегія суддів зауважує, що, як Кодекс газорозподільних систем, так і Типовий договір розподілу природного газу, не містить приписів, які б регулювали питання нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, під час дії воєнного стану, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

05.03.2022 року Кабінетом Міністрів України були прийнята постанова №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності 06.03.2022 року.

В первинній редакції постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року, пунктом 1 було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

При цьому пункт 2 постанови КМУ від 05.03.2022 року №206 передбачав, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

В подальшому, постановою КМУ №390 від 21.04.2023 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206» пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року був доповнений новим абзацом такого змісту:

«стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).».

Також постанова КМУ №206 від 05.03.2022 року була доповнена пунктом 1-1 такого змісту:

« 1-1. Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.».

Постанова КМУ №390 від 21.04.2023 року набрала чинності 27.04.2023 року.

30.12.2023 року набрала чинності постанова КМУ №1405 від 29.12.2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», пунктом 3 якої, був викладений в іншій редакції пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року:

« 1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285);

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312; 2016 р., №46, ст. 1669; 2022 р., №26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки системи газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285);

нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.».

При цьому, пункт 2 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року в частині застосування цієї постанови з 24.02.2022 року змін не зазнав.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 набрала чинності 30.12.2023 року, то й зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли саме з моменту набрання її чинності (з опублікуванням в газеті Урядовий кур`єр 30.12.2023 року).

Колегія суддів зазначає, що постановою КМУ №206 від 05.03.2022 року, в редакції чинній з 30.12.2023 року, передбачена тимчасова, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Тобто, Кабінет Міністрів України, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», з 30.12.2023 року встановив тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону, нараховувати плату за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Таким чином, встановлена 30 грудня 2023 року тимчасова, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборона нараховувати плату за житлово-комунальні послуги стосується виключно тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та тимчасова заборона на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги стосується заборгованості, утвореної з 24.02.2022 року на тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Колегія суддів зауважує, що вказана тимчасова заборона передбачена постановою КМУ №206 від 05.03.2022 року, а не постановою КМУ №1405 від 29.12.2024 року. Постанова КМУ №1405 від 29.12.2023 року є лише нормативним актом, яким вносяться зміни до нормативного акту (постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року), яким тимчасово врегульовані правовідносини, які стосуються нарахування та стягнення плати за житлово-комунальні послуги на виключно тимчасово окупованих територіях з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій.

При цьому пунктом 2 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року чітко встановлено, що постанова КМУ №206 від 05.03.2022 року підлягає застосуванню з 24.02.2022 року.

Отже, постанова КМУ №206 від 05.03.2022 року стосується суспільних відносин, які виникли після набрання ним чинності та тривають на дату набрання ним чинності, зокрема і змін, які внесені постановою КМУ №1405 від 29.12.2023 року.

За наведених обставин, колегія суддів зауважує, що постанова КМУ №206 від 05.03.2022 року , в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023 року, має пряму дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини, які виникли після набрання нею чинності, а також суспільні відносини, які виникли до набрання нею чинності, але які не були врегульовані враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на момент набрання нею чинності.

Такими суспільними відносинами є споживання житлово-комунальних послуг на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, починаючи з 24.02.2022 року.

При цьому, застосування тимчасової заборони на нарахування оплати та її стягнення на тимчасово окупованих територіях, зокрема, з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, починаючи не з 24.02.2022 року, а з 30.12.2023 року, має дискримінаційний підхід, оскільки території, які були окуповані з 24.02.2022 року та з 30.12.2023 року, мають однаковий статус, воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 року та продовжений, як станом на 30.12.2023 року, так і на час прийняття оскарженого припису та розгляду справи судом.

Наведене узгоджується із тим, що пунктом 2 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 встановлено, що постанова застосовується саме з 24.02.2024 року.

Суд зауважує, що як постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», так і постанова Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» обумовлені необхідністю вжиття заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, та містять норми, якими, на час дії воєнного стану, врегулюванні, зокрема, питання нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (житлово-комунальні послуги), зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що абзац 4 пункту 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023 року, яка діє з 30.12.2023 року, є чітким, зрозумілим та не підлягає множинному тлумаченню: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.».

Заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості за ці послуги, відповідно до абзац 4 пункту 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року (в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023 року) є чинною з 30.12.2023 року.

Але така заборона стосується тимчасово окупованих територій; періоду окупації - з дати початку по дату завершення тимчасової окупації; включення таких територій до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій; стосується заборгованості утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2025 року у справі №420/17630/24.

Колегія суддів вважає недопустимим посилання позивача, як на підставу для задоволення позову, відсутність в постанові КМУ №1405 від 29.12.2023 року, якою були внесені зміни до постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року, можливості (порядку, механізму) для підприємств надавачів житлово-комунальних послуг, зокрема Операторів ГРМ, здійснювати коригування (перерахунку), як обсягів спожитого природного газу, так і вартості наданих послуг розподілу природного газу за заявами споживачів.

Як Типовий договір розподілу природного газу, так і Кодекс газорозподільних систем містять норми, якими врегулюванні питання розрахунків за договором розподілу природного газу, в тому числі і перерахунку, але вказані акти не містять положень, які б були приведені у відповідність, зокрема, і до постанови КМУ №206 від 05.03.2022 року (із змінами внесеними постановою КМУ №1405 від 29.12.2023 року), не зважаючи на те, що з початку введення на всій території України воєнного стану, до Кодексу газорозподільних систем неодноразово вносились зміни.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірному висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Херсонгаз» про визнання протиправним та скасування припису належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонгаз» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька