Ухвала

від 27.05.2025 по справі 320/37202/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/37202/23

УХВАЛА

27 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

Суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Верховного Суду про зупинення провадження за апеляційною скаргою Верховного Суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Державної казначейської служби України та Верховного Суду про визнання протиправною бездіяльності і стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Верховного Суду України (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКС України), Верховного Суду (далі - відповідач-3), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати суддівської винагороди та вихідної допомоги позивачу;

- стягнути з Верховного Суду на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10 662 143 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Верховного Суду на користь ОСОБА_1 заборгованість із суддівської винагороди та вихідної допомоги при звільненні за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року у розмірі 10 662 143 грн. (десять мільйонів шістсот шістдесят дві тисячі сто сорок три гривні).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції, врахувавши мотиви рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гуменюк та інші проти України», прийшов до висновку, що судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати повноваження які судді Верховного Суду, а тому їх диференціація не узгоджується з принципом незмінності суддів, що є конституційною гарантією їх незалежності, а відтак при визначення розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 підлягали застосуванню норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону. Крім того, суд зауважив, що розмір визначеної у листі Верховного Суду України від 28.07.2022 №1-164/0/8-22 належної до виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та вихідної допомоги не є спірним, відповідає розмірам, визначеним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому з урахуванням попередньо виплачених коштів підлягає стягненню з Верховного Суду, до бюджетних призначень якого належать видатки на функціонування Верховного Суду України.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що у межах спірних правовідносин відсутня протиправна бездіяльність відповідачів станом на день звільнення позивача, оскільки проведені з нею розрахунки відповідали чинному на той час законодавчому регулюванню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

Свою позицію обґрунтовує тим, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, оскільки останнє не має зворотної дії, а відтак не може поширювати свою дію на час звільнення ОСОБА_1 у відставку 06.08.2019. Наголошує, що оскільки позивач не була зарахована до штату Верховного Суду, то були відсутні правові підстави для обчислення її суддівської винагороди та вихідної допомоги за правилами статті 135 та з урахуванням пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відтак є безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що розмір визначеної у листі Верховного Суду України суми невиплаченої ОСОБА_1 винагороди та вихідної допомоги не є спірним. Також підкреслює, що за усталеною практикою Верховного Суду документи за підписом в.о. голови Верховного Суду України, оформлені після початку процедури припинення Верховного Суду України, не могли братися до уваги судом, оскільки повноваженнями з підписання документів від імені цього суду наділена Комісія з припинення Верховного Суду України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що починаючи з 30.09.2016 і до дня відставки суддівська винагороди та відповідно вихідна допомога нараховувалася та виплачувалася позивачу у значно меншому, ніж передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», розмірі. Зауважує, що суддівська винагорода суддів Верховного Суду та Верховного Суду України не може відрізнятися з огляду на однаковий статус суддів цього суду, що підтверджується й тим, що відповідні кошти для суддів Верховного Суду України передбачалися у відповідних законах України про Державний бюджет України. Отже, за твердженням позивача, враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020, а також Європейського Суду з прав людини у справі «Гуменюк та інші проти України», при визначенні розміру суддівської винагороди та вихідної допомоги підлягала застосуванню норма статті 135 з урахуванням пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Інакше обчислення відповідних виплат зумовило звуження гарантій незалежності суддів та дискримінаційний підхід щодо таких гарантій. Окремо звертає увагу, що за висновком Верховного Суду у справі №640/10564/21 ОСОБА_2 вправі видавати документи від імені Верховного Суду України, а розмір зазначеної у листі Верховного Суду України від 28.07.2022 №1-164/0/8-22 винагороди і вихідної допомоги носить виключно інформаційний характер та був належним чином перевірений судом першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу від ДКС України та Верховного Суду України не надійшло.

На адресу суду апеляційної інстанції від Верховного Суду 26.05.2025 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №826/15959/18.

У судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволення заявленого клопотання.

Позивач проти задоволення клопотання заперечував, наголошуючи на тому, що у матеріалах справи наявні всі необхідні для її розгляду документи та відомості.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 826/15959/18 за касаційною скаргою Верховного Суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Верховного Суду України, Верховного Суду, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про перерахунок посадового окладу.

Прийняття такого процесуального рішення судом касаційної інстанції обґрунтоване тим, що справа № 826/15959/18 містить виключні правові проблеми і ці проблеми не можуть бути вирішені відповідним касаційним судом в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права.

Виключність наведеної правової проблеми, на переконання колегії суддів Верховного Суду, полягає в такому:

1) у спірній ситуації судове рішення не може бути ухвалене відповідним касаційним судом у межах звичайної оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

2) відповідність якісному критерію - неоднозначність (суперечливість) чинного законодавства, що об`єктивно призводить до широкого правозастосовчого розсуду (а саме щодо моменту визначення дати, з якої необхідно здійснити перерахунок суддівської винагороди, відповідно до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, який був обраний до ВС України безстроково, не призначений суддею ВС за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону, а був переведений на посаду судді ВС у зв`язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020);

3) вирішення цієї виключної правової проблеми зачіпає також положення частини третьої статті 95 Конституції України, згідно з яким держава прагне до збалансованості бюджету України;

4) вирішення цієї виключної правової проблеми потребує застосування аналогії права (відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права));

5) вирішення цієї виключної правової проблеми стосується також можливих майбутніх реформ у сфері судоустрою і статусу судді;

6) вирішення цієї виключної правової проблеми відповідає кількісному критерію - зачіпає права інших суддів ВС України, які перебували у штаті цього суду станом на 01 січня 2017 року (більше 20 суддів).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2025 справу прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду і станом на 27.05.2025 рішення у ній не ухвалено.

Як вбачається з матеріалів справи №320/37202/23, спірним у ній є питання наявності у позивача як судді Верховного Суду України у відставці права на отримання суддівської винагороди та вихідної допомоги у період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року у розмірі, визначеному ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII з урахуванням п. 24 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону, зокрема, у контексті прийнятого Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Тобто, процесуальний закон наділив суд можливістю зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду до набрання законної сили судовим рішенням у такій справі.

Як вже було зазначено вище, аналіз змісту ухвали Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №826/15959/18 свідчить, що спір у цій справі, а також у справі №320/37202/23, виник щодо подібних за своїм змістом правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, а тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Розгляд справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання та зупинення провадження у справі №320/37202/23 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/15959/18.

Керуючись ст. ст. 236, 243, 248, 308, 321, 325 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Верховного Суду про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Зупинити апеляційне провадження у справі №320/37202/23 - до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/15959/18.

Зобов`язати учасників справи після усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, повідомити про це суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст ухвали складено та підписано 27 травня 2025 року.