Постанова від 27.05.2025 по справі в/560/4060/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № в/560/4060/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

27 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,

представника відповідача та третьої особи: Колівошко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до прокуратури Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано накази прокуратури Хмельницької області за №1000к та №1003к від 13.11.2019 в частині вказаної у цих наказах такої підстави, як лист виконувача обов`язків Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 №11/1/1-2407 вих-19. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада2020 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано накази прокуратури Хмельницької області від 13.11.2019 №1000к та №1003к, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнено з відповідних посад: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та органів прокуратури; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.11.2019; поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відповідних посадах: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури; стягнуто з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2019 по 25.11.2020 у розмірі 253152,78 грн. та 241395,00 грн. відповідно, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2019 по 13.04.2021 із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15.09.2020 (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 583146,00 грн.

Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2019 по 13.04.2021 із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15.09.2020 (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 461241,74 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та додаткові постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року у справі № 560/4060/19 скасовано.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада2020 року у справі №560/4060/19 залишено в силі.

17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинамирішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №560/4060/19, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024у справі №11-р(ІІ)/2024, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, згідно з яким прокурор звільняється з посади ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, яка у свою чергу не застосовувалась судом при вирішенні справи. Конституційний суд України у вказаному рішенні виходив із того, що за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 підставою для звільнення прокурора з посади, яку він обіймає в органі прокуратури, є не індивідуальний акт права - відповідне персоналізоване кадрове рішення Генерального прокурора стосовно прокурора Офісу Генерального прокурора (пункт 1 частини другої статті 51 Закону № 1697) або керівника обласної прокуратури щодо прокурора обласної чи окружної прокуратури (пункт 2 частини другої статті 51 Закону № 1697), а організаційне рішення Генерального прокурора щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури.

27 лютого 2025 року Хмельницьким окружним адміністративним судом прийнято ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову постанову, якою задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення заяви.

У судовому засіданні представник відповідача та третьої особи про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, до початку судового засідання подала заяву в якій просила розглянути справу без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно зі ст.362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною 6 ст. 361 КАС України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 зазначено про те, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2ст. 152 Конституції Українизакони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься уст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII(Закон №2136-VIII). Водночас у ч. 1ст. 97 Закону №2136-VIIIвизначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Таким чином, аналіз нормрозділу ХІІ Конституції України("Конституційний Суд України") таЗакону № 2136-VIIIдає підстави для висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Так, у резолютивній частиніРішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 у справі № 3-157/2023 (290/23) (п. 3) визначено, що п. 9 ч. 1ст. 51 Закону №1697-VIIзі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, відповідно станом на момент подання заяви про перегляд судового рішення за виключеними обставинами у даній справі (17 січня 2025 року) п. 9 ч. 1ст. 51 Закону №1697-VIIзі змінами не втратив чинність.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 10 лютого 2025 року у справі №160/5839/20 та від 24 лютого 2025 року у справі №420/4490/20.

Враховуючи викладене вище, колегії суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.