Рішення

від 28.08.2006 по справі 1/302-06-8295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/302-06-8295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2006 р.Справа  № 1/302-06-8295

      За позовом Малого підприємства «Залізничний цех»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

       до відповідача: Мале приватне підприємство «Железнодорожний цех»

       про визнання договору дійсним, про визнання права власності

Суддя         Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Патля В.С., згідно довіреності;

      від відповідача: представник не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Мале підприємство «Залізничний цех»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до господарського суду  з позовом до відповідача –Мале приватне підприємство «Железнодорожний цех», про визнання дійсним договору     купівлі-продажу автостоянки № 2 від 28.06.2001р., про визнання права власності                              на автостоянку № 2 загальною площею 4 597 кв. м, в тому числі під будівництвом 62,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, 5.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач згідно наданого відзив на позов позовні вимоги визнав.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представника позивача та дослідивши матеріали  справи, суд встановив:

На підставі рішень Теплодарської міської ради від 09.08.2000р. № 191-ХУІІ-ХХІІІ,                   від 01.02.2001р. № 223-ХХ-ХХІІІ, рішення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради від 12.01.2001р. № 12/3-01 Теплодарська міська рада Одеської області й Мале приватне             підприємство «Железнодорожний цех»уклали договір купівлі-продажу автостоянки № 2               від 27.06.2001р., відповідно до умов якого відповідач набув право власності на автостоянку № 2 загальною площею 4 597 кв. м, в тому числі під будівництвом 62 кв.м, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Теплодар,  вул. Комунальна, 5. Названий договір купівлі-продажу в установленому порядку був зареєстрований Теплодарським міським бюро                технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, що підтверджується відбитком печатки та штампом бюро на примірнику договору, а також визнаний дійсним згідно                      рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2005р. по справі № 16/263-05-5486, яке набуло законної сили в порядку ст. 85 ГПК України та в подальшому скасоване не було.

28.06.2001р. сторони уклали договір купівлі-продажу автостоянки № 2, відповідно до умов якого Мале приватне підприємство «Железнодорожний цех»(ідент. код 30501987)     продало, а Мале підприємство «Железнодорожный цех»(ідент. код 20929933) купило                автостоянку № 2 загальною площею 4 597 кв. м, в тому числі під будівництвом 62,0 кв.м,                                  що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, 5.

Листом від 17.03.2005р. № 8 Мале підприємство «Залізничний цех» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю запропонувало Малому приватному підприємству «Железнодорожний цех»здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автостоянки від 28.06.2001р. № 2.

Посилаючись на ту обставину, що Мале приватне підприємство «Железнодорожний цех»викладену пропозицію залишило без реагування, а відтак - ухиляється від вчинення дій, пов'язаних із нотаріальним посвідченням укладеного сторонами договору купівлі-продажу автостоянки № 2 від 28.06.2001р., Мале підприємство «Залізничний цех»у вигляді                      товариства з обмеженою відповідальністю згідно заявлених позовних вимог ставить питання про визнання цього договору дійсним в судовому порядку, а також про визнання за ним                 права власності на придбаний за договором об'єкт нерухомого майна.

Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те,                      що останні заслуговують на увагу та потребують об'єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що на виконання пункту 3 укладеного               сторонами договору купівлі-продажу автостоянки № 2 від 28.06.2001р. позивач в межах              визначеного строку оплатив вартість об'єкту купівлі-продажу у розмірі 35 231,00 грн.,                     що підтверджується платіжним дорученням від 11.03.2005р. № 43, відповідною випискою з банківського реєстру від 11.03.2005р. та не заперечується відповідачем. Згідно складеного того ж дня акту прийому-передачі автостоянки № 2 позивач прийняв від відповідача об'єкт купівлі-продажу. Спору з приводу належного виконання зобов'язань, обумовлених                 договором купівлі-продажу, між сторонами немає.

Під час судового провадження встановлено, що позивач звертався до відповідача                             з вимогою вжити сумісні заходи з метою нотаріального посвідчення укладеного                    сторонами договору купівлі-продажу від 28.06.2001р., але останній відповідну пропозицію залишив без виконання.

У цьому зв'язку господарський суд вважає підставними твердження позивача про те, що такі дії відповідача порушують визначені чинним законодавством права нинішнього                власника об'єкту нерухомого майна - Малого підприємства «Залізничний цех» у вигляді                  товариства з обмеженою відповідальністю.

На підставі статті 153 чинного на дату укладення сторонами договору купівлі-продажу Цивільного кодексу УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Пунктом 4 прикінцевих положень Господарського кодексу України № 436-ІУ                 від 16.01.2003р., що набрав чинності з 01.01.2004р., передбачено, що положення цього                    Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати або виникли                  після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина перша статті 175 названого кодексу встановлює, що майнові зобов'язання,               які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,                   передбачених цим кодексом.

Згідно статті 219 Цивільного кодексу України № 435-ІУ16.01.2003р., який набрав             чинності з 01.01.2004р. та чинний на теперішній час, за умови, якщо буде встановлено,                             що правочин відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному                        посвідченню правочину перешкоджала обставина,  яка не залежала  від її волі, суд може                  визнати такий правочин дійсним.

В силу положень частини 1 ст. 657 названого кодексу нотаріальне посвідчення                                 та державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна є обов'язковими.

Укладений Малим приватним підприємством «Железнодорожний цех»                                   (ідент. код 30501987) й Малим підприємством «Залізничний цех»(ідент. код 20929933)                      договір купівлі-продажу автостоянки № 2 від 28.06.2001р. в установленому законом порядку недійсним не визнавався, з вимогами про розірвання  або внесення змін до нього сторони до суду не зверталися.

Відповідно до статті 48 Закону України “Про власність” власник може вимагати                  усунення будь-яких порушень його права; захист права власності здійснюється судом.

Аналізуючи положення чинного законодавства і матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу                    автостоянки № 2 від 28.06.2001р., про визнання права власності на об'єкт купівлі-продажу                за цим договором обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають                        задоволенню.

Господарський суд позбавлений підстав вирішувати питання про відшкодування                           судових витрат з огляду на ту обставину, що позивач з відповідною вимогою не звертався.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним укладений Малим приватним підприємством «Железнодорожний цех»(ідентифікаційний код 30501987) й Малим підприємством «Залізничний цех»                           (ідентифікаційний код 20929933) договір купівлі-продажу автостоянки № 2 від 28.06.2001р.

Визнати за Малим підприємством «Залізничний цех»у вигляді товариства з                       обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 20929933, адреса: 65091                  м. Одеса, провул. Старокінний, буд. 2) право власності на автостоянку № 2                        загальною площею 4 597 кв. м, в тому числі під будівництвом 62,0 кв.м,                               що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, 5.

    Рішення господарського суду набирає законної сили 08.09.2006р..

Суддя                                                                                       Гарник Л.Л.