Ухвала від 22.05.2025 по справі 160/7238/22

УХВАЛА

Іменем України

22 травня 2025 року

м. Київ

справа №160/7238/22

адміністративне провадження № Зн/990/10/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючий суддя - Бевзенко В. М.,

судді: Кравчук В. М., Чиркіна С. М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кірсенко А. І.,

представника позивача - Підлужного В. М.,

представника відповідача - Риженко М. С.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 - Гриценко Д.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не з`явився,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська організація «Платформа Громадський контроль» - Сиромятникова Е. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 за позовом Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Громадська організація «Платформа Громадський контроль» про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Громадська організація «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник), фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), Громадська організація «Платформа Громадський контроль» (далі - ГО «Платформа Громадський контроль»), в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої».

На обґрунтування позову позивач зазначив, що Громадська організація «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» - громадська організація, яка відповідно до статутних завдань здійснює захист екологічних прав громадян та заходи охорони навколишнього природного середовища, а тому відповідно до Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції) наділена правом на подання цього позову.

Щодо протиправності та необґрунтованості спірного рішення позивач зазначив, що рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 затверджено «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» в районі вул. Широка в м. Дніпро Дніпровської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області» (далі - проєкт).

Однак вказаний проєкт землеустрою ґрунтується на завідомо недостовірних, спотворених даних, які суперечать фактичним обставинам і даним Державного земельного кадастру, оскільки відповідно до актуальних даних Публічної кадастрової карти України, історичних карт міста Катеринослав, інформації КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького ДОР», а також зовнішнього вигляду озера в районі вулиці Широкої у м. Дніпрі знаходиться водний об`єкт під назвою «Московське озеро», та немає такого водного об`єкта, як розширене плесо ДПК «Московський».

Крім того, у проєкті землеустрою, затвердженому рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, немає належного обґрунтування розмірів водоохоронної зони й прибережної захисної смуги. У Таблиці 2 «Проектне рішення» Пояснювальної записки до проєкту наведені дані: ширина водоохоронної зони - від 42 до 158 м, ширина прибережної захисної смуги - 36 м, що суперечить ст. 88 Водного кодексу України, водночас у проєкті взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування саме таких розмірів водоохоронної зони й прибережної захисної смуги.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ, АПЕЛЯЦІЙНОЇ ТА КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 160/7238/22: у задоволенні позовної заяви Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

На переконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду у спірних правовідносинах розміри прибережних захисних смуг, встановлених ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 88 Водного Кодексу України, не є незмінними та абсолютними і можуть мати інші розміри відповідно до містобудівної документації, комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд дослідив надану відповідачем містобудівну документацію, а саме - Додаток № 1 до висновку № 6106-22 «Схема проектних планувальних обмежень Генерального плану розвитку м. Дніпро» (затверджено рішенням Дніпровської міської ради № 108/55 від 25.03.2020 та № 84/60 від 02.09.2020) і встановив, що на вказаній схемі визначена ширина прибережної захисної смуги біля водного об`єкта з історичною назвою озеро Московське і розмір цієї прибережної захисної смуги співвідноситься із розміром прибережної захисної смуги, що встановлена у проєкті землеустрою, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що замовляючи проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони, а також укладаючи відповідний договір, третя особа ОСОБА_1 , а також третя особа ОСОБА_2 , яка прийняла таке замовлення, уклала договір та виконала проєкт землеустрою, - діяли відповідно до вимог чинного законодавства. Тому, ця обставина не може бути підставою для скасування рішення, яке оскаржується.

Також Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що твердження представника позивача, що проєкт землеустрою, затверджений рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, не був погоджений належним чином, - безпідставне й необґрунтоване.

Рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої» містить лише межі водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський». Отже, це рішення не є регуляторним актом, оскільки таке рішення не встановлює, не змінює та не скасовує норми права.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд вказує, що Регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України, як офіційне джерело визначення статусу водного об`єкта, надало відповідь, що «озеро Московське» є саме розширеним плесом ДПК «Московський».

Суд звернув увагу, що в матеріалах справи наявна інформація відповідного компетентного органу - лист Регіонального офісу водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-2 - про статус водного об`єкта і єдиним документом, який зміг би цю інформацію спростувати є, як уже було зазначено, паспорт водного об`єкта.

Проте під час розгляду справи, паспорт водного об`єкта - (озеро Московське або розширене плесо ДПК Московське) до суду не надано, а Регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області повідомив у листі від 24.06.2021 № 1087/03-21, що паспорт водного об`єкта не розроблявся.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд акцентував увагу на тому, що визначення статусу водного об`єкта - озеро чи плесо - не впливає у даному випадку на правомірність оскаржуваного рішення, оскільки чинне законодавство (Водний кодекс України, Земельний кодекс України) дозволяє встановити межу прибережної захисної смуги у межах населених пунктів, з урахуванням містобудівної документації (що було зроблено у цій справі) і статус водного об`єкта не має значення.

Попри це суд наголосив, що предметом розгляду цієї справи є вирішення питання відповідності чи невідповідності вимогам закону проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої, розробленого ФОП ОСОБА_2 .

Тому суд акцентував, що питання обґрунтованості інформації щодо назви (статусу) водного об`єкта, який зазначено у листі Регіонального офісу водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-21, - не є предметом розгляду цієї справи.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд зробив висновок, що у проєкті землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широка в м. Дніпро Дніпровської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є в наявності всі матеріали, передбачені ст. 47 Закону № 858-IV.

Також дійшов висновку, що проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широка у м. Дніпро Дніпровської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та його затвердження відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд врахував, чи прийняті вони з використанням повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією й законами України; з використанням повноважень і з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22: апеляційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», Громадської організації «Платформа Громадський контроль» залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 160/7238/22 - без змін.

Зокрема, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга не може бути задоволена з таких підстав:

- згідно з пояснювальною запискою до проєкту встановлено, що з урахуванням інформації, наданої Регіональним офісом водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-21, об`єкт проєктування являє собою частину території, прилеглу до дренажно-паводкового каналу «Московський» (приурочений до каналу Лівобережний) у місці розташування колишнього озера, яке набуло у результаті комплексних гідротехнічних робіт морфологічну будову проточного озера-плеса, що зберегло топографо-географічну назву «озеро Московське»;

- режимоутворюючий водний об`єкт: дренажно-паводковий канал «Московський», приурочений до каналу Лівобережний, вид - водотік. За морфометричними характеристиками співвідноситься з малими річками - з площею водозбору до 2 тис. км;

- суд першої інстанції правильно звернув увагу, що розміри прибережних захисних смуг, встановлених ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, не є незмінними та абсолютними і можуть мати інші розміри відповідно до містобудівної документації, комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і можуть бути меншими, ніж встановлено ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України;

- з`ясувавши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодилася колегія суддів апеляційного адміністративного суду щодо можливості встановлення розміру захисних смуг з урахуванням містобудівної документації та безпідставності аргументів позивача щодо неможливості зміни їх розміру «ні за яких підстав»;

- суд апеляційної інстанції погодився з доводами третьої особи ОСОБА_1 про те, що оскільки відповідно до науково-експертного висновку Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.07.2023 та науково-експертного висновку Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України спірний водний об`єкт на теперішній час не є озером, а має статус каналу, спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги каналу, максимальна ширина якої становить 25 метри;

- колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду вважає неприйнятними аргументи позивача на обґрунтування своїх вимог про те, що спірний водний об`єкт значиться на наданих ним суду картах із XIX століття по теперішній час як озеро, оскільки така позиція не враховує змін, які відбулись на цьому водному об`єкті внаслідок гідротехнічних робіт, а саме будівництва каналу, розчищення, випрямлення та поглиблення русла водного об`єкта з 1962 року по 2021 рік, які, як зазначено у науково-експертному висновку, були визначені за даними супутникової зйомки земної поверхні, яке виконує NASA для Геологічної служби США.

Підтвердженням вказаної позиції є також лист Регіонального офісу водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України в Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-21 з інформацією про водний об`єкт, який розташований на території проєктування з висновком про те, що сучасне «озеро Московське» є котлованом і це штучно створений водний об`єкт, який утворився внаслідок будівництва каналу Лівобережний;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що територія міського громадського ландшафтного заказника «Лівобережний», яку визначено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 02.01.2000 № 73, не збігається з територією, на якій встановлено межі водоохоронної зони, затвердженої спірним рішенням, а тому твердження позивача щодо того, що проєкт землеустрою, затверджений рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, мав бути погоджений з Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, оскільки стосується території, на якій створено ландшафтний заказник місцевого значення «Лівобережний» (рішення Дніпропетровської обласної ради від 09.10.2020 № 656-25/VII) - є безпідставним;

- суд першої інстанції, враховуючи дані та з урахуванням того, що ландшафтний заказник місцевого значення «Лівобережний» складається з земель лісогосподарського призначення та не має у своєму складі водного об`єкта з історичною назвою озеро Московське, а матеріали справи не містять доказів розташування на території, на якій визначено водоохоронну зону, території екомережі регіонального значення «Ломівський», дійшов правильного висновку про безпідставність доводів позивача про розташування на території, на якій визначено водоохоронну зону, території екомережі регіонального значення «Ломівський»;

- враховуючи те, що відомостей про включення водного об`єкта під назвою «Московське озеро» або водного об`єкта під назвою «розширене плесо ДПК «Московський» до складу заказника місцевого значення «Лівобережний» матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що у цьому випадку до проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої має бути надано погодження виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої» містить лише межі водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» та не є регуляторним актом, оскільки таке рішення не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, не має такої обов`язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акта, як неодноразове застосовування, та фактично вичерпує свою дію з моменту здійснення встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої;

- колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у проєкті землеустрою, який затверджено рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, наявне належне обґрунтування розмірів водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, які визначені у додатках до Пояснювальної записки, а саме в підрозділах: «Водоохоронна зона» та «Землі водного фонду прибережна захисна смуга (ПЗС)»;

- на переконання колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи позивача про те, що прибережна захисна смуга обов`язково має охоплювати повністю водний об`єкт і проєкт землеустрою не може бути розроблений щодо частини прибережної території, оскільки ані Водний кодекс України, ані Земельний кодекс України не містять застережень щодо заборони розподіляти прибережну захисну смугу на частини прибережної території для розроблення на них проєктів землеустрою;

- під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив і правильно вирішив усі основні питання, винесені на його розгляд, та аргументи позивача й відповідача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їхнім викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновків суду, викладених в оскарженому рішенні;

- на підставі зазначеного Третій апеляційний адміністративний суд визнав, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального й процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 касаційні скарги Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» та Громадської організації «Платформа громадський контроль» задоволено повністю:

- скасовані рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22;

- ухвалено нове рішення, яким позов Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради задоволено повністю;

- визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 року «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої».

Скасовуючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 Верховний Суд зазначив, зокрема, що проект розроблений на об`єкт «розширене плесо ДПК», який жодною нормою національного законодавства не передбачений взагалі.

Суд наголосив, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони (ч. 2 ст. 2 КАС України): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважав, що оскільки ані Водний кодекс України, ані жодний інший національний нормативний акт не містять поняття «розширене плесо ДПК», тому згідно зі статтями 6, 19 Конституції України, пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, статтями 1, 88 Водного кодексу України, розроблення Дніпровською міською радою проєктної документації на об`єкт, не передбачений національним законодавством, є порушенням принципу законності. Як випливає із приписів національного законодавства (статті 25, 26 Закону України «Про землеустрій», ст. 186 Земельного кодексу України, статті 1, 16, 17, 88 Водного кодексу України), - проєкт землеустрою (документація із землеустрою) розробляється винятково на об`єкти передбачені приписами національного законодавства. Проєкт землеустрою не може розроблятися на об`єкт, який не передбачений жодним нормативним актом. Тому суб`єктивні права й обов`язки замовляти проєкт землеустрою (документацію із землеустрою) виникають лише щодо об`єкта, який передбачений приписами національного законодавства.

У підсумку Суд дійшов висновку, що погоджуючи та затверджуючи Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої, розроблений ФОП ОСОБА_2 , погоджуючи та затверджуючи межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої рішенням від 22.12.2021 № 260/14, Дніпровська міська рада діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією й законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

17 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у якій просить:

- відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22;

- зупинити дію постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 до закінчення розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.

- прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 за нововиявленими обставинами; постанову Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 скасувати; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 залишити без змін, а касаційні скарги Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги" і Громадської організації Платформа Громадський контроль" залишити без задоволення. - скасувати постанову Верховного Суду від 06.02.2025 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення касаційні скарги Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги" та Громадської організації "Платформа громадський контроль", а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - залишити без змін.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що в квітні місяці 2025 року її адвокатом зроблені адвокатські запити до Державного агентства водних ресурсів України (Держводагентства) з приводу того, чи звертався, зокрема, позивач до Держводагентства з питань статусу водного об`єкта «плесо Ломівське» (колишня назва «озеро Московське»), а також надати інформацію щодо того, як обліковується вказаний водний об`єкт у Держводагентства, у відповідь на що були отримані відповіді на вказані запити з інформацією про те, що: 1) запитуваний водний об`єкт обліковується на геопорталі як канал із власною назвою плесо Ломівське (лист Держводагентства від 14.04.2025 р. № 2053/4/2/11-25); 2) до Держводагентства у 2022 році звертався адвокат позивача Романенко Петро Валерійович (лист Держводагентства від 15.04.2025 р. № 2082/5/4/11-25).

Зазначає, що з відповіді Держводагентства, наданої адвокату ГО «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» вбачається, що ще у 2022 році Держводагентство надало позивачу інформацію, зокрема, про те, що озеро Московське - штучно створений водний об`єкт, що утворений внаслідок будівництва Лівобережного каналу для формування території масиву Фрунзенський і у процесі будівництва мікрорайонів було змінено озеро Московське: значно поглиблено дно (до проведення робіт середня глибина складала 0,6 м, найбільша - 1,2 м), прокладений водопровідний канал до р. Дніпро, намита під забудову прилегла заболочена територія МКР-2, МКР-3. Заявник зазначає, що позивачеві ще у 2022 році стало відомо, що водний об`єкт «плесо» Ломівське» має статус канал проте позивач, на думку заявника, без жодних обґрунтованих доказів, продовжував наполягати на тому, що водний об`єкт є озером. За таких обставин вважає, що права позивача жодним чином не порушені, а отже зазначене є самостійною підставою для відмови в позові.

У підсумку, звертає увагу, що на стадії відкриття провадження у справі суд був позбавлений можливості встановити обставини наведені у цій заяві. Таким чином, на думку заявника, нововиявленою є обставина, що водний об`єкт має статус канал.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2025 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22.

29 квітня 2025 року до Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому заявниця просить зупинити дію постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 до закінчення розгляду її заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

30 квітня 2025 року до Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому заявниця просить долучити судову практику до матеріалів справи.

Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22. Цією ж ухвалою заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 призначено до розгляду в судовому засіданні 08.05.2025 о 14 годині.

У відзиві на заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22, який надійшов до Суду 01.05.2025, Дніпровська міська рада задовольнити.

У відзиві на заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22, який надійшов до Суду 01.05.2025, ГО «Платформа Громадський контроль» просить вказану заяву залишити без задоволення.

01 травня 2025 року від представника Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги" - Підлужного Василя Михайловича до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 08 травня 2025 о 14:30 годині та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01 травня 2025 року від представника Громадської організації "Платформа Громадський контроль" - адвоката Сиромятникова Едуарда Олександровича до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 08 травня 2025 о 14:30 годині та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалами Верховного Суду від 05.05.2025 вказані заяви задоволено.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гриценка Дениса Валерійовича про участь у судовому засіданні, призначеному на 22 травня 2025 о 14 год 30 хв та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка надійшла до Суду через підсистему "Електронний суд" 13.05.2025.

Наступне судове засідання у цій справі призначено на 22 травня 2025 року о 14:00 годині.

20 травня 2025 року від Мірошніченко Т.В. надійшло клопотання про долучення доказів.

21.05.2025 від представника Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги" - Підлужного Василя Михайловича до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява, у якій просить:

- визнати зловживанням процесуальними правами зазначення ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 недостовірних відомостей щодо нібито наявності на момент розгляду справи у державному водному кадастрі водного об`єкту «Плесо Ломівське», а також не повідомлення суду факту самостійної заяви ОСОБА_1 щодо включення до державного водного кадастру водного об`єкту «Плесо Ломівське;

- залишити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №160/7238/22 без розгляду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 21 травня 2025 року), проведеного у зв`язку з обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т.Г., яка входить до складу постійної колегії суддів, для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий-суддя Бевзенко В.М., судді: Кравчук В.М., Чиркін С.М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши доводи сторін і дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у цій справі, з огляду на таке.

За приписами частин першої статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими КАС України для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Згідно з частинами першою, другою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами визначені нормами статті 361 КАС України.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними й загальними ознаками нововиявлених обставин є:

1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Водночас не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Натомість істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов.

Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.

Отже, істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17, у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справах № 2а-7523/10/1270 та № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, від 23 вересня 2021 року у справі № 420/1496/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 820/5567/16.

Як вбачається з заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається, на те що, під час ухвалення судом касаційної інстанції постанови від 06.02.2025, не було надано оцінки істотним для справи обставинам, які не були встановлені судом, не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи і такими істотними обставинами на думку заявника є те, що водний об`єкт має статус каналу. Доказами, які на думку заявника підтверджують зазначені обставини є листи Держводагентства від 14.04.2025 № 2053/4/2/11-25 та від 15.04.2025 № 2082/5/4/11-25.

Верховний Суд, перевіривши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вважає таке твердження помилковим, оскільки при касаційному перегляді справи за цим позовом Судом надавалась оцінка встановленим обставинам у справі, судові рішення судів попередніх інстанцій перевірялись на предмет законності виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 ухвалою суду першої інстанції від 24.05.2022 була залучена до участі у цій справі, як третя особа та відповідно не була позбавлена права вчасно звернутися з відповідними адвокатськими запитами (на стадії розгляду справи у суді попередніх інстанцій) для отримання належних доказів. Однак, ОСОБА_1 скористалася такою можливістю лише у квітні 2025 року, тобто вже після прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Проаналізувавши доводи, викладені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, на які посилається заявник, не відповідають критеріям стосовно правового змісту поняття «нововиявлених обставин», як підстави для перегляду судового рішення у такому порядку, а по суті є новим доказами.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною шостою статті 361 КАС України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову .

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що наведені заявником обставини не є нововиявленими ні в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, ні в розумінні інших підстав, визначених у частині другій цієї статті, оскільки стосуються обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та яким була надана відповідна правова оцінка судом.

Водночас, ураховуючи встановлені у справі обставини і наявні на той час в матеріалах справи докази, указані заявником обставини не можуть впливати на правильність постанови Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Частиною першою статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 та залишення судового рішення в силі.

Щодо заяви представника Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги" - Підлужного Василя Михайловича про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів, заяв, клопотань.

Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 у справі № 826/9751/14.

Водночас, відповідно до приписів статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже ОСОБА_1 , звертаючись 17.04.2025 до Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 фактично скористалася своїм правом, установленим статтею 362 КАС України. Більш того, така заява подана ОСОБА_1 вперше у цій справі.

Наведені обставини не дозволяють стверджувати, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі, діяла умисно та недобросовісно і такі дії є зловживанням процесуальними правами.

Керуючись статтями 355, 359, 361, 367 - 369 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 за позовом Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Громадська організація «Платформа Громадський контроль» про визнання протиправним та скасування рішення.

Постанову Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 160/7238/22 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Повний текст ухвали виготовлений 27 травня 2025 року.

Головуючий суддя: В. М. Бевзенко

Судді: В. М. Кравчук

С. М. Чиркін