Ухвала від 27.05.2025 по справі 340/629/25

УХВАЛА

27 травня 2025 року

м. Київ

справа №340/629/25

адміністративне провадження № К/990/19680/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської області прокуратури на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом Першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новоукраїнської районної військової адміністрації, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Добровеличківського районного споживчого товариства про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Новоукраїнської районної державної (військової) адміністрації та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернувся до Добровеличківського районного споживчого товариства, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Добровеличківського районного споживчого товариства в частині невжиття заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення - протирадіаційного укриття № 41830, що розміщене за адресою: вул. Поповича, 13 будинок під літерою А, смт. Добровеличківка Новоукраїнського району, Кіровоградської області;

- зобов`язати Добровеличківське районне споживче товариство привести захисну споруду цивільного захисту № 41830, що розміщене за адресою: вул. Поповича, 13 будинок під літерою А, смт. Добровеличківка Новоукраїнського району, Кіровоградської області, у стан готовності до використання за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09 липня 2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву Першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Новоукраїнської районної державної (військової) адміністрації та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Добровеличківського районного споживчого товариства про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року в адміністративній справі № 340/629/25 залишено без задоволення. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року в адміністративній справі № 340/629/25 залишено без змін.

08 травня 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга заступника керівника Кіровоградської області прокуратури, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб`єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб`єкта правозастосування, не обов`язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Повертаючи позовну заву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зокрема в особі ГУ ДСНС у Кіровоградській області, який є територіальним органом ДСНС, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а також Новоукраїнської районної військової адміністрації, на території якої перебуває захисна споруда, балансоутримувачем якої є відповідач.

При цьому, звернення прокурора до суду з цим позовом обґрунтовано бездіяльністю ГУ ДСНС у Кіровоградській області та Новоукраїнської РВА, яка полягає у невжитті уповноваженими органами належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим, саме прокурор звертається з цим позовом до суду.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Законодавством передбачено право органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Частиною 3 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).

Відтак, суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Кіровоградській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача. Тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Отже, Верховний Суд констатує, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним.

Також, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у справі № 420/22304/23 розглянуто питання наявності або відсутності у заступника керівника окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС та/або обласної військової адміністрації.

У справі № 420/22304/23 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Окрім того, Верховний Суд у справі № 420/22304/23 констатував, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд. Також Верховний Суд звернув увагу, що стаття 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» має вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, та повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту у цій статті відсутні, тому обласна військова адміністрація не є тією особою, якій належить право подібної вимоги.

Посилання заявника на неврахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 820/5164/15, від 09 серпня 2019 року у справі № 520/2796/19, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у вказаних справах та у цій справі є неподібними адже врегульовані відмінними нормативно-правовими актами (їхніми редакціями), та сформовані за різних фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Інші доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 328, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Кіровоградської області прокуратури на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом Першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новоукраїнської районної військової адміністрації, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Добровеличківського районного споживчого товариства про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов