Ухвала від 24.04.2025 по справі 322/257/21

Дата документу 24.04.2025 Справа № 322/257/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №322/257/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/222/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 24 квітня 2025 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні має малолітнього сина, має державну нагороду «Патріот України», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на цей час відбуває покарання у виді позбавлення волі у ДУ «Криворізька виправна колонія №80» за адресою: вул. Шиферна, 3, м. Кривий Ріг, раніше судимого:

1) 07 травня 2019 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

2) 07 вересня 2020 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 289, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року вирок суду першої інстанції змінено та призначено покарання за ч.2 ст. 289, ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією усього особистого майна,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Зарічне Покровського району Дніпропетровської області, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_9 - в режимі відеоконференції,

представника обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисників-адвокатів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисника - адвоката ОСОБА_13 - в режимі відеоконференції,

обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Криворізька виправна колонія №80».

Обвинувачений ОСОБА_8 , захисник-адвокат ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисник-адвокат ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29 січня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304, ч.3 ст. 187 КК України, та призначено покарання:

- за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч.1 ст. 304 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією усього особистого майна.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією усього особистого майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року, остаточно визначено покарання, що підлягає відбуванню у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього особистого майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зараховано у строк покарання ОСОБА_6 частково відбуте ним покарання за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року з 03 квітня 2020 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього особистого майна.

Запобіжний захід до ОСОБА_7 ухвалено не застосовувати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією усього особистого майна.

Запобіжний захід до ОСОБА_8 ухвалено не застосовувати.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь держави судові витрати на залучення експертів по 871,7 грн, з кожного.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок суду змінити, призначити йому покарання за ч.3 ст.187 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, без конфіскації усього особистого майна.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що провину у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, він визнав повністю, щиро розкаявся, участь у злочині здійснив лише за одним епізодом, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на теперішній час проживає з цивільною дружиною ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_3 . Має постійне офіційне місце роботи у м.Дніпро. Також, опікується над своїми батьками через те, що батько особа з інвалідністю 3 групи, безробітній. Мати непрацездатна після тяжкої травми руки. Був втягнутий у вчинення злочину, просить врахувати його відношення до скоєного, як в момент вчинення злочину, так і під час судового розгляду, беручи до уваги той факт, що його протиправні дії не несли насильницький характер.

Обставини, які пом`якшують покарання, є щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю злочину, який був вчинений у неповнолітньому віці, про що зазначено стороною обвинувачення у ході судового розгляду. Притягується до кримінальної відповідальності вперше, на обліку у лікаря-психіатра, нарколога не перебуває. З 01 вересня 2020 року по 27 червня 2023 року навчався у професійно - технічному училищі №74 та здобув повну загальну середню освіту за професією «Тракторист - машиніст сільськогосп. (лісогосп.) виробництва».

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_13 просить оскаржуваний вирок суду змінити та призначити ОСОБА_8 покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.187 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, без конфіскації усього особистого майна обвинуваченого.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає,щообвинувачений ОСОБА_8 провину у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, участь у злочині здійснив лише по одному епізоду, за місцем проживання характеризується позитивно, на теперішній час проживає з цивільною дружиною, має постійне місце роботи. Був втягнутий у вчинення злочину, просить врахувати його відношення до скоєного як в момент вчинення злочину, так і під час судового розгляду, беручи до уваги той факт, що його протиправні дії не несли насильницький характер. ОСОБА_8 раніше не судимий. Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, яке полягає у повному визнанні свої вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій та активне сприяння розкриттю злочину, який був вчинений у неповнолітньому віці, про що зазначено стороною обвинувачення у ході судового розгляду. Виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра, нарколога не перебуває. З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин, суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_15 менш суворе покарання.

В апеляційнійскарзі захисник-адвокат ОСОБА_11 просить оскаржуваний вирок суду скасувати на направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваний вирок суду не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК і підлягає скасуванню з таких підстав: відповідно до ст. 374 КПК України: «у разі визнання особи винуватою-суд повинен встановити наслідки кримінального правопорушення». Суд не встановив наслідки кримінального правопорушення, цивільного позову не заявлялось, тілесних ушкоджень потерпіла не зазнала. Таким чином, можна стверджувати про відсутність наслідків.

Вирок не містить доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_16 ставив до відома ОСОБА_7 , що він буде розбивати вікно і робити все можливе для проникнення до приміщення заправки. У судових дебатах сторона захисту висловилась про ексцес виконавця, але суд не врахував і ніяким чином не відреагував на це.

Окрім цього, вирок має протиріччя, а саме у мотивувальній частині, суд вказує сукупність показань потерпілої та свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддавання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, судом не встановлено. Суд не вказав, яких свідків було допитано у суді. Прокурор відмовився від допиту свідків, але суд вказав, що свідки були допитані. Крім цього, при постановленні вироку суд порушив вимоги ст. 23 КПК України. Суд не допитував у залі судового засідання свідка за прізвищем Українця. Свідка з таким прізвищем не було у матеріалах кримінальної справи. У вироку на а\с № 5 вказано - протокол пред`явлення особи для впізнання від 05 січня 2021 року свідку ОСОБА_17 . Свідок не допитувався у залі судового засідання і захисник не був присутнім при проведенні даної слідчої дії.

Ці підстави дають можливість стверджувати про порушення вимог КПК України. Крім цього, суд порушив норми матеріального права. Порушення норм матеріального права у такому. Склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 КК України, розкривається у ч.1 ст.187 КК України: «напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу». Суд бездоказово кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст.187 КК України, так як він не застосовував насильств, не проникав до приміщення. Крім цього, суд не дав оцінки тому, що ОСОБА_16 був старшим за віком ніж ОСОБА_18 , і подавляв волю останнього. Божок зробив все можливе, щоб ОСОБА_18 не зміг відмовитись від пропозиції останнього.

Крім того, суд призначив покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк сім років. Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд вказує, що ОСОБА_7 вину визнав повністю, має на утриманні малолітню дитину, одружений, має позитивну характеристику з місця проживання. Але суд вказує, що ОСОБА_7 щиро не розкаявся. Суд не мотивував, з яких причин він не убачає щирого каяття ОСОБА_7 , тим більш, що суд вказав, що він не встановив обтяжуючих обставин. Отже, призначене судом покарання ОСОБА_7 не відповідає вимогам кримінального законодавства.

В апеляційнійскарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати частково та ухвалити свій вирок, яким визнати винними та призначити покарання:

ОСОБА_6 :

- за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

- за ч.1 ст.304 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

- за ч.3 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна,

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

- на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

- на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року, остаточно визначивши у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяця;

ОСОБА_7 :

- за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна,

- за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

- на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна;

ОСОБА_8 :

- за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваний вирок суду в частині кваліфікації діянь ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України та за ч.1 ст.304 КК України, а також в частині призначення покарань за вказані злочини є законним та не оскаржується.

Разом з цим, прокурор вважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції в частині перекваліфікації діянь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.187 КК України за епізодом розбійного нападу 17 червня 2019 року на АЗС №2 ТОВ «Барвінок - Інвест» підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та, як наслідок, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Надані стороною обвинувачення докази повністю узгоджуються між собою та доводять вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення за ч.4 ст.187 КК України поза розумним сумнівом.

На думку прокурора, обвинувачення доведено доказами, наданими суду першої інстанції та дослідженими доказами у їх сукупності, у тому числі матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. Як приклад, судом досліджено протокол проведення НС(Р)Д від 24 квітня 2020 року №296т з додатком - оптичним диском №5т, на якому зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_6 зі своїм братом ОСОБА_19 та ОСОБА_8 , де ОСОБА_6 планує вбивство таксиста з метою заволодіння його автомобілем, при цьому чітко окреслює послідовність дій кожного учасника, надає розпорядження, які виконуються цими особами. Тобто, ОСОБА_6 відігравав керівну роль в організації злочинної групи, самостійно розробляв плани здійснення злочинів, які всі учасники групи виконували, підкорюючись волі ОСОБА_6 .

Таким чином, доводи, викладені в оскаржуваному вироку, у мотивувальній його частині про те, що в діях обвинувачених відсутня кваліфікуюча ознака «розбій, вчинений організованою групою», не вбачаються обґрунтованими.

Виходячи із наведеного, стороною обвинувачення повністю доведено спрямованість умислу, мотив та мету кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом, обґрунтовано кваліфікацію діянь обвинувачених за ч.4 ст.187 КК України за епізодом розбійного нападу 17 червня 2019 року на АЗС №2 ТОВ «Барвінок - Інвест».

Суд першої інстанції оцінював докази не в їх сукупності, не з точки зору достатності та взаємозв`язку, а відокремлено один від одного, внаслідок чого дійшов до хибного висновку про необхідність перекваліфікації діянь з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.187 КК України.

Отже, судом першої інстанції при постановленні вироку допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального проваджений, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Виходячи із вищенаведеного, прокурор вважає, що наявність кваліфікуючої ознаки «розбій, вчинений організованою групою» стороною обвинувачення доведено комплексом доказів поза розумним сумнівом, тому оскаржуваний вирок суду в цій частині підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.?

В доповненняхдо апеляційноїскарги прокурор зазначає, що апеляційна скарга потребує доповнення в мотивувальній частині та зміні вимог в резолютивній частині стосовно призначення покарання ОСОБА_8 , який на момент вчинення інкримінованого злочину був неповнолітнім, у зв`язку з таким.

За правилами ч.2 ст. 52 КК, конфіскація майна є додатковим покаранням, яке призначається у випадку, якщо воно передбачено санкцією статті кримінального закону за вчинений злочин.

Положеннями ч.2 ст.98 КК встановлено обмеження щодо видів додаткових покарань, які можуть бути призначені неповнолітнім, та визначено, що до цих осіб можуть бути застосовані лише додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Вказана норма є імперативною, а тому зазначений у ній перелік видів покарань, які додатково можуть бути застосовані до неповнолітніх є вичерпним. Інші додаткові види покарань щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними повноліття, не застосовуються, навіть у випадку якщо ці особи на час розгляду справи досягли повноліття.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , був неповнолітнім.

Санкція частин 3 та 4 статті 187 КК України за вчинення розбою з вказаними у них кваліфікуючими ознаками (поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище - ч.3 вказаної статті, вчинений організованою групою - ч.4 цієї статті) передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Однак, в силу приписів ч.2 ст. 98 КК, таке покарання до нього не може бути застосовано.

Цих вимог закону при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції дотримано не було.

З урахуванням викладеного, враховуючи повноту судового розгляду, те, що становище обвинуваченого ОСОБА_8 не погіршується, прокурор вважає, що є підстави для скасування оскаржуваного вироку частково та ухвалення судом апеляційної інстанції нового, обвинувального вироку.

Отже, прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати частково та ухвалити свій вирок, яким визнати винними та призначити покарання:

ОСОБА_6 :

- за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

- за ч.1 ст.304 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

- за ч.3 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна,

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

- на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

- на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року, остаточно визначивши у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяця;

ОСОБА_7 :

- за ч.3 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна,

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна,

- на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна;

ОСОБА_8 :

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , маючи умисел на носіння, зберігання та передачу вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу у невстановленому в ході судового розгляду місці та час, але не пізніше 04 червня 2019 року, через мережу «Інтернет», придбав короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю - револьвер моделі «MAJOR Eagle 4,5» заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 4 мм Флобер, виробництва фірми «VoltranArmsindastry» (Туреччина), виготовлений шляхом переробки розширення однієї камери барабану до діаметру 6,2 мм (під патрон кільцевого запалення калібру 5,6 мм).

У подальшому, ОСОБА_6 з моменту придбання вказаної вогнепальної зброї, діючи незаконно, зберігав її та на початку листопада 2019 року переніс придбаний револьвер до будинку АДРЕСА_4 , де залишив його на тимчасове зберігання, тобто здійснив передачу вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Крім того, 04 червня 2019 року о 22 годині 48 хвилині, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, з метою швидкого та незаконного збагачення, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у інше приміщення, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх запланованих дій та передбачаючи негативні наслідки у зв`язку з їх вчиненням, на автомобілі марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 прибули до території АЗС №2 ТОВ «Барвінок-Інвест», розташованої за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Тернувате, провулок Вугловий 2-а.

У подальшому, реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , з метою приховування своїх облич та намагаючись мінімізувати своє впізнання, одягли балаклави та демонструючи предмет, схожий на вогнепальну зброю - пневматичний автомат «АК BetaSpetsnaz», моделі AEG045-TM серія, заводський номер НОМЕР_3 , який знаходився у руках ОСОБА_6 , та короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю перероблений револьвер моделі «MAJOR Eagle 4,5"» заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 4 мм Флобер, виробництва фірми «VoltranArmsindastry» (Туреччина), який знаходився у руках ОСОБА_7 , підійшли до приміщення оператора-касира, де в той час перебувала ОСОБА_20 .

Після цього, діючи спільно, за попередньою домовленістю між собою, ОСОБА_6 намагався проникнути у вказане приміщення, але двері виявилися закритими.

Розуміючи неможливість особисто заволодіти грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями, ОСОБА_6 через вікно приміщення почав вимагати від ОСОБА_21 передати їх, при цьому висловлюючи у бік потерпілої погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи у разі невиконання його вимог.

ОСОБА_7 в цей час знаходився поряд з ОСОБА_22 та наглядав за навколишньою територію з метою попередження останнього у разі виявлення для них небезпеки.

Потім, враховуючи невиконання потерпілою висловлених вимог, ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном, за допомогою предмета схожого на дерев`яну биту, розбив скло вікна приміщення, де знаходилася ОСОБА_21 і через виниклий отвір просунув руку та заволодів 7 пачками цигарок, а саме: 3 пачками цигарок марки «Кент», 1 пачкою марки «ЛМ», 1 пачкою марки «Прилуки», 1 пачкою марки «Вінстон», 1 пачкою марки «Прилуки», загальною вартістю 245,19 гривень, що належать ТОВ «Барвінок-Інвест», спричинивши вказаному товариству матеріальну шкоду на зазначену суму.

Після цього, побачивши, що потерпіла ОСОБА_21 телефонує для повідомлення про скоєний напад, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою не бути затриманими на місці скоєння злочину, покинули територію АЗС, розпорядившись на свій розсуд майном, яким заволоділи.

Також, 10 червня 2019 року, ОСОБА_6 , достовірно знаючи що ОСОБА_8 є неповнолітньою особою, з метою втягнення останнього у злочинну діяльність та викликати рішучість взяти участь у скоєнні злочину, у невстановленому під час судового розгляду місці, запропонував йому вчинити розбійний напад на АЗС №2 ТОВ «Барвінок-Інвест», розташованої за адресою: Запорізька область, Новомиколавський район, смт. Тернувате провулок Вугловий 2-а, чим викликав у нього бажання вчинити протиправні дії та скоїти злочин.

У подальшому, неповнолітній ОСОБА_8 погодився на вказану пропозицію ОСОБА_6 і разом з останнім та ОСОБА_7 скоїли розбійний напад за таких обставин.

17 червня 2019 року о 22 годині 57 хвилин ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , будучи особами, які раніше вчинили розбій, та неповнолітній ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення та умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у інше приміщення, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх запланованих дій та передбачаючи негативні наслідки у зв`язку з їх вчиненням, на автомобілі марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 прибули до території АЗС №2 ТОВ «Барвінок-Інвест», розташованої за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Тернувате, провулок Вугловий 2-а.

У подальшому, реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 , з метою приховування своїх облич та намагаючись мінімізувати своє впізнання, одягли балаклави та, демонструючи предмет схожий на вогнепальну зброю - пневматичний автомат «АК BetaSpetsnaz», моделі AEG045-TM серія, заводський номер НОМЕР_3 , який знаходився у руках ОСОБА_6 та короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю перероблений револьвер моделі «MAJOR Eagle 4,5"» заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 4 мм Флобер, виробництва фірми «VoltranArmsindastry» (Туреччина), який знаходився у руках ОСОБА_7 , підійшли до приміщення оператора-касира, де в той час перебувала потерпіла ОСОБА_20 .

Після цього, ОСОБА_6 через вікно приміщення почав вимагати від потерпілої передати грошові кошти та інші матеріальні цінності, при цьому висловлюючи у бік ОСОБА_21 погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи у разі невиконання його вимог.

Враховуючи невиконання потерпілою висловлених вимог, неповнолітній ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за допомогою предмета схожого на дерев`яну биту, розбив скло вікна приміщення, де знаходилася ОСОБА_21 , після чого ОСОБА_6 через виниклий отвір просунув руку та з метою максимально знизити можливість активного опору та придушення волі останньої, застосував відносно потерпілої перцевий аерозольний засіб.

ОСОБА_7 в цей час знаходився поряд з ОСОБА_22 та неповнолітнім ОСОБА_8 , наглядаючи за навколишньою територію з метою попередження останніх у разі виявлення для них небезпеки.

Після вказаних дій ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_21 почала гучно кликати на допомогу, взяла до рук вогнегасник та підготувалася до активного опору. Враховуючи виниклу ситуацію, неможливість потрапити до приміщення оператора-касира у зв`язку з зачиненими дверми та встановлену у вікно решітку, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 , побоюючись їхнього затримання правоохоронними органами, покинули місце події, не зумівши заволодіти будь-яким майном.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив:

кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст.187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій;

кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, а саме: носіння, зберігання та передача вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу;

кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.304 КК України, а саме: втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч.3 ст.187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Своїми умисними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст.187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення.

Заслухавши доповідь судді; обвинувачених, їх захисників, представника обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали апеляційні скарги сторони захисту; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та підтримав свою апеляційну скаргу; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження зазначених вимог закону в цілому дотримався, ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст. 263 КК України у носінні, зберіганні та передачі вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу; ч.1 ст.304 КК України у втягненні неповнолітнього у протиправну діяльність; ч.3 ст.187 КК України у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, а саме: за ч.1 ст. 304 КК України не визнав, а за ч.3 ст. 187, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України визнав частково та пояснив суду, що не погоджується з кваліфікацією своїх дій, оскільки не мав наміру, умислу, вчинення розбійного нападу на потерпілу в складі організованої групи, а також залучення ОСОБА_8 до вчинення злочинів як неповнолітнього.

Обвинувачений зазначив, що на початку червня 2019 року він з ОСОБА_7 під`їхали на автомобілі ВАЗ 2108 до АЗС, підбігли до вагончика, розбили скло та забрали сигарети, а хотіли забрати гроші. Відомостей, що там мають бути гроші, в момент нападу в них не було, вони думали, що там вони будуть. Точно хто, що робив він не пам`ятає, однак скло розбив він палкою. В середині вагончика була жінка. Під час нападу в нього був страйкбольний автомат, який був несправний, а в ОСОБА_7 - пістолет типу револьвер без патронів. Під час нападу забрав сигарети.

Другий напад відбувся через два тижня після першого. В цей раз їх було троє: він, ОСОБА_7 та ОСОБА_23

ОСОБА_8 розбив палкою скло, під час нападу в нього був несправний страйкбольний автомат, а в ОСОБА_7 - пістолет.

Під час першого нападу до оператора погроз насильства та насильство не застосовували. Під час другого нападу висловлювався з вимогою «надати гроші», при собі мав страйбольний автомат в несправному стані, під час нападу нічого не забрали.

Всі дії на вчинення нападів планували разом, ніякого розподілення ролей не було.

Страйкбольний автомат він купив через мережу Інтернет в несправному стані. Пістолет також придбав через мережу Інтернет, його не переробляв, патронів до нього в нього не було, з нього не стріляв.

Про те, що ОСОБА_8 під час нападу було 16 років, він не знав.

Обвинувачений ОСОБА_8 під час розгляду провадження судом першої інстанції свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, визнав повністю, водночас за ч.4 ст.187 КК України вважав себе невинуватим та пояснив суду, що в середині червня 2019 року йому зателефонував ОСОБА_6 та запропонував заробити гроші: потрібно було поїхати на АЗС. В цей день ОСОБА_6 під`їхав до його будинку на ВАЗ 2108, він сів в машину, однак він не знав куди вони їдуть. По дорозі вони заїхали до ОСОБА_7 і забрали його та поїхали на АЗС. Коли вони під`їжджали до заправки, вони проїхали її десь на 200 м, розвернулися знову поїхали в сторону заправки та зупинилися біля АЗС. Вийшли з машини, ОСОБА_6 дав йому біту і сказав йому, щоб він розбив скло у вагончику оператора, а ОСОБА_6 буде за ним з пневматичним автоматом, а ОСОБА_7 мав бігти за ними. На голову вони намотали футболки з прорізами для очей. Коли вони підходили до вагончика оператора, він з ОСОБА_7 сказали ОСОБА_6 , що на вікні решітка і можливо не потрібно вчиняти напад, а поїхати звідти. На що ОСОБА_6 заперечив і сказав їм, що він даремно приїхав, потратив даремно гроші на них. В подальшому він підбіг до вікна, де знаходилася оператор, наніс два удари битою по вікну, розбив вікно, однак не до кінця, зробив крок назад, а ОСОБА_6 звернувся до оператора з вимогою надати гроші, на що жінка схватила вогнегасник і побігла в кут вагончика. Під час нападу вони ніяким майном не заволоділи. До вчинення нападу на АЗС ніякої організації та підготовки вони не проводили.

Стосовно того, чи знав ОСОБА_6 , що він неповнолітній, ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_6 знав, що на момент вчинення злочину йому було 16 років, оскільки він поступив в ПТУ відразу після 9 класу, ОСОБА_6 приїжджав до нього в навчальний заклад. Також в ПТУ навчалася дівчина ОСОБА_6 , до якої він також часто приїжджав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, визнав повністю, водночас за ч.4 ст.187 КК України вважав себе невинуватим та пояснив суду, що він знайомий з ОСОБА_6 давно, так як разом проживають в одному селі. На початку червня 2019 року, десь за тиждень до першого нападу, він спілкувався з ОСОБА_6 , коли він приїхав до нього додому та запропонував вчинити напад на АЗС. Вони в цей день поїхали на заправку, щоб вивідати обстановку. На вчинення злочину він погодився, оскільки не було грошей.

Перший напад вчинили на початку червня 2019 року. Десь ввечері до нього додому приїхав ОСОБА_6 за кермом автомобіля ВАЗ 2108 і вони поїхали на АЗС. Їх було двоє. ОСОБА_6 повідомив йому, що на заправці охорони немає, це він знав, так як раніше туди їздив заправлятися. Приїхавши до заправки, вони вийшли з автомобіля, перебігли дорогу та побігли до АЗС. В ОСОБА_6 в руках був пнемоавтомат, а в нього пістолет з барабаном з коротким стволом без патронів.

Підбігши до вагончика, ОСОБА_6 підійшов до вікна, де знаходилася жінка, а він стояв позаду десь за п`ять метрів. Потім ОСОБА_6 розбив битою вікно, а він злякався та почав відтіля тікати. Перед тим як розбити скло, ОСОБА_6 перевірив чи були відкриті вхідні двері, а потім розбив вікно. Коли вони зустрілися біля машини, то він побачив, що ОСОБА_6 взяв з АЗС сигарети. Потім вони поїхали по домам.

Через тиждень ОСОБА_6 знову йому подзвонив та запропонував другий раз вчинити напад на АЗС. Він відмовлявся, однак погодився після вмовлянь ОСОБА_6 . Крім цього, ОСОБА_6 повідомив, що з ними буде ОСОБА_8 . В цей вечір вони приїхали на АЗС десь приблизно о 22.00 год., вийшли з автомобіля, ОСОБА_8 побіг перший з битою в руках, ОСОБА_6 другий з автоматом, а він за ним з пістолетом. Він не добіг до заправки десь 6 метрів і побачив, що ОСОБА_8 почав битою бити по вікну оператора АЗС, коли розбили скло ОСОБА_6 почав щось кричати до жінки, в цей момент він розвернувся і побіг до машини, а за ним і вони побігли. Сівши до автомобіля, поїхали.

В результатів другого нападу вони ніяким майном не заволоділи.

Перед нападом ролі між собою не розподіляли, просто домовилися, що разом вчинять напад на АЗС.

Під час нападу він не чув, щоб хтось висловлював погрози оператору АЗС.

Потерпіла ОСОБА_21 в суді першої інстанції пояснила, що вона працює на АЗС «Барвінок-Інвест» приблизно 30 років. В червні 2019 року в неї була нічна зміна. Приблизно о 20-00 год. до вікна оператора підійшов молодий чоловік і сказав: «Вам не страшно?», пізніше вона побачила, що в його в руках був автомат. Він сказав дати їм гроші, однак вона йому почала пояснювати, що в день не було виручки і грошей в касі немає. Після цього він сказав їй відкрити віконце оператора, почав смикати за ручку, щоб відкрити вхідні двері, які відкрити не зміг, оскільки останні були зачинені на замок із середини. Пізніше він взяв дубину і почав нею махати. Після чого вона взяла телефон і почала набирати своїй знайомій, щоб повідомити про напад, в цей час нападник наказав підняти руки до гори, вона підняла одну руку, а іншою продовжувала набирати своїй подрузі. В цей момент нападник дубиною розбив скло і посипались цигарки на стіл та землю. Особа просунула руку через розбите скло, взяла цигарки та побігла. Під час першого нападу решітки на вікні оператора не було. Вона під час нападу взагалі спочатку думала, що це якийсь жарт, люди в балаклавах, наставили пістолет, але коли почали вимагати гроші, вона зрозуміла, що на АЗС скоєно напад.

Другий напад відбувся теж в її нічну зміну десь приблизно о 22-00 год., приблизно через десять днів. Підбігли дві особи розбили вікно і розприскали спрей з газового балончику, в цей час вона взяла вогнегасник і почала відмахуватися і включила сигналізацію. Після цього нападники втекли. Під час другого нападу вона злякалася, оскільки застосували газовий балончик.

Судом були досліджені показання свідка ОСОБА_24 , який був допитаний слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, та зазначив, що ОСОБА_6 пропонував йому влітку 2019 року вчинити напад на АЗС. При цьому, зазначав, що він вже там все вивідав, вивчив обстановку. Сам він мав бути водієм, оскільки мав у користуванні автомобіль «Рено Кенго». З ними також мав вчиняти напад ОСОБА_7 . ОСОБА_6 йому розповідав, що для вчинення нападу останній візьме стайбольний автомат та пістолет-револьвер «Флобер».

В день, коли вони мали їхати на АЗС, він забрав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і вони разом поїхали на його автомобілі на АЗС. Під час поїздки на АЗС він почав сумніватися в правильності їх дій та почав відмовляти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від вчинення нападу на АЗС. Коли він вирішив їм не допомагати, він під час руху різко з`їхав на обочину біля села Андріївка, чим пошкодив дно автомобіля. Тоді ОСОБА_6 зателефонував своєму знайомому, який приїхав на автомобілі ВАЗ-115 та забрав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а його авто зачепив на буксир, і вони поїхали в сторону їхнього села.

До цієї поїздки він бачив у ОСОБА_6 пістолет-револьвер «Флобер».

Свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 під час судового засідання відмовилися від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України.

Під час судового розгляду колегією суддів свідки: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_19 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 не допитувалися, оскільки прокурор відмовся від їх допиту, а сторони захисту не наполягали на їх допиті.

Судом першої інстанції досліджені письмові докази, яким надана відповідна правова оцінка, а саме:

- відомості з протоколу огляду місця події від 05 червня 2019 року, згідно з яким, «місцем огляду є територія АЗС ТОВ «Барвінок-Інвест»… Металевопластикове вікно ззовні закрите решіткою та має розбитий отвір. За вікном знаходиться робоче місце оператора-касира ОСОБА_21 , на якому знаходяться документи та уламки розбитого скла, на вікні решітка відсутня.….

Під час огляду вилучено уламки скла, пляшки з водою».

Також був досліджений запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.3 а.п. 23-37);

- відомості з протоколу огляду місця події від 18 червня 2019 року, згідно з яким, «місцем огляду є територія АЗС ТОВ «Барвінок-Інвест»… Металевопластикове вікно ззовні закрите решіткою та має розбитий отвір. За вікном знаходиться робоче місце оператора-касира ОСОБА_21 на якому знаходиться документи та уламки розбитого скла…. Під час огляду вилучено уламки скла».

Також був досліджений запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.1 а.п. 212-227);

- відомості з протоколу обшуку 03 квітня 2020 року, згідно з яким, «під час проведення обшуку території садиби АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_19 виявлено предмет схожий на пістолет….».

Також був досліджений запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.2 а.п. 233-244);

- відомості з протоколу обшуку 03 квітня 2020 року, згідно з яким, «під час проведення обшуку території садиби АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_6 виявлено предмет схожий на автомат АК-74….».

Також був досліджений запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.3 а.п. 8-19);

- відомості з протоколу огляду відео з камери відеоспостереження, розташованої над вікном операторської АЗС №2 провулок Кутовий 2-А, смт. Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області від 04 червня 2019 року.

Також досліджено запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.2 а.п. 221-224);

- відомості з протоколу огляду відео з камери відеоспостереження, розташованої над вікном операторської АЗС АДРЕСА_6 від 17 червня 2019 року.

Також досліджено запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.3 а.п. 1-2).

За наслідком аналізу цих відео, суд дійшов обґрунтованого висновку, що цими записами підтверджується те, що 05 червня 2019 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та 17 червня 2019 року - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїми безпосередніми діями вчинили розбійні напади на касира АЗС, причому з відеозаписів чітко вбачається, що в обох випадках обвинувачені погрожували касиру АЗС предметами схожими на зброю;

- відомості з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо та відеоконтроль особи ( ОСОБА_6 ) від 09 квітня 2020 року (т.3, а.п. 102-104) та додатки до нього, відповідно до яких суд встановив:

21 лютого 2020 року о 16:55 годині абонентський номер НОМЕР_4 телефонує на номер НОМЕР_5 вказаним номером користується ОСОБА_43 - мешканець смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області (інші дані встановлюються) в ході телефонної розмови повідомляє, що в ОСОБА_44 відбувається обшук, на що ОСОБА_6 , в ході розмови повідомляє, що йому теж потрібно сховати «ствол», бо поліцейські можуть приїхати і до нього.

27 лютого 2020 року о 20-17 годині абонентський номер НОМЕР_4 на номер НОМЕР_6 вказаним номером користується ОСОБА_19 , в ході розмови фігурант прохає Андрiя сховати «ствол».

29 лютого 2020 року о 17-07 годині абонентський номер НОМЕР_4 на номер НОМЕР_7 , вказаним номером користується телефонує ОСОБА_19 , розмова йде про те, щоб ОСОБА_45 заховав пістолет.

01 березня 2020 року о 12-54 годині абонентський номер НОМЕР_4 телефонує на номер НОМЕР_7 вказаним номером користується ОСОБА_19 , розмова завуальована йде про те, щоб ОСОБА_45 заховав пістолет, але останній повідомляє, що це вже зробив.

05 березня 2020 року о 09-51 годині абонентський номер НОМЕР_4 телефонує на номер НОМЕР_7 , вказаним номером користується ОСОБА_19 , розмова йде про те, що ОСОБА_19 на прохання фігуранта забрав «ствол» та зберігає за місцем свого мешкання».

Суд встановив, що пістолет, який згадується в розмовах, в подальшому був вилучений під час обшуку у ОСОБА_19 та визнаний речовим доказом. Вказаний пістолет ОСОБА_7 використовував при нападах на АЗС-2;

- відомості з протоколу пред`явлення речей для впізнання від 03 лютого 2021 року, згідно з яким, 03 лютого 2021 року слідчий СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в приміщенні кабінету Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності двох понятих, провів пред`явлення свідку ОСОБА_46 для впізнання чотири пістолети, в ході чого свідок впізнала пістолет №2 (маркування E2VP-13101868), як пістолет, який носив при собі її співмешканець ОСОБА_6 (т.2 а.п. 55-59);

- відомості з протоколу пред`явлення речей для впізнання від 15 лютого 2021 року, згідно з яким, 15 лютого 2021 року слідчий СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в приміщенні кабінету Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності двох понятих провів пред`явлення свідку ОСОБА_24 для впізнання чотири пістолети, в ході чого свідок впізнав пістолет №4 (маркування E2VP-13101868), як пістолет, який носив при собі ОСОБА_6 (т.2 а.п. 65-69);

- відомості з протоколу пред`явлення речей для впізнання від 03 лютого 2021 року, згідно з яким, 03 лютого 2021 року слідчий СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в приміщенні кабінету Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності двох понятих провів пред`явлення свідку ОСОБА_47 для впізнання чотири пістолети, в ході чого свідок впізнав пістолет №1 (маркування E2VP-13101868), як пістолет, який він бачив у ОСОБА_6 (т.2 а.п. 45-49);

- відомості з протоколу пред`явлення речей для впізнання від 03 лютого 2021 року, згідно з яким, 03 лютого 2021 року слідчий СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в приміщенні кабінету Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності двох понятих провів пред`явлення свідку ОСОБА_19 для впізнання чотири пістолети, в ході чого свідок впізнав пістолет №4 (маркування E2VP-13101868), як пістолет, який під час обшуку знайшли в нього в дома. Даний пістолет передав йому на зберігання ОСОБА_6

(т.2 а.п. 50-54);

- відомості з протоколу пред`явлення особи для впізнання від 05 січня 2021 року, згідно з яким, 05 січня 2021 року слідчий СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в приміщенні кабінету Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності двох понятих, провів пред`явлення свідку ОСОБА_48 для впізнання чотирьох осіб, в ході чого свідок впізнав особу, яка розташована крайньою зліва по відношенню до вхідних дверей ( ОСОБА_7 ), як чоловіка, який з ним їздив 04 червня 2019 року на місце вчинення злочину на АЗС» (т.2 а.п.39-44);

- відомості з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками і фототаблицями до нього від 04 грудня 2020 року, згідно з яким 04 грудня 2020 року старший оперуповноважений УСР в Запорізькій області ОСОБА_49 , в присутності двох понятих, провів пред`явлення свідку ОСОБА_24 для впізнання фотознімків чотирьох осіб, в ході чого свідок впізнав особу на фотознімку під № 3 ( ОСОБА_7 ) як хлопця, який з ОСОБА_6 у червні 2019 року готувався до вчинення розбійного нападу на A3C, розташовану у смт. Покровське, Новомиколаївського р-ну, Запорізької області. При цьому, вони також всі разом на автомобілі «Рено Кенго» синього кольору д.н.з. НОМЕР_8 їхали на дану АЗС для вчинення розбійного нападу, однак через відмову ОСОБА_24 , його того дня вчинено не було.

Також, як повідомив ОСОБА_24 , саме вказана особа вчиняла з ОСОБА_6 розбійні напади на вказану A3C у червні 2019 року. Крім того, саме вказаного хлопця ОСОБА_24 бачив біля кафе «Смак» у червні 2019 року, куди він приїхав з ОСОБА_6 на автомобілі ВАЗ 2108 темно синього кольору безпосередньо після вчинення ними розбійного нападу на АЗС у смт. Тернувате, як чоловіка, який є його знайомим» (т.2 а.п.62-64);

- відомості з протоколу пред`явлення особи для впізнання за голосом від 25 вересня 2020 року, згідно з яким, 20 вересня 2020 року слідчий СВ Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в приміщенні кабінету Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності чотирьох понятих, провів пред`явлення потерпілій ОСОБА_21 для впізнання за голосом чотирьох осіб, в ході чого потерпіла впізнала особу, яка погрожувала їй в день розбійного нападу на АЗС 04 червня 2019 року ( ОСОБА_6 )» (т.2 а.п.70-73);

- висновок експерта №2-254 від 29 квітня 2020 року, який складений за результатами балістичного дослідження, відповідно до якого «наданий на дослідження револьвер є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 4,1 мм, виготовленою шляхом переробки револьвера моделі «MAJOR Eagle 4,5», заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 4 мм Флобер, виробництва фірми «Voltran Arms Industry» (Туреччина). Переробка револьверу полягає в розширенні однієi камори барабану до діаметру 6,2 мм (під патрон кiльцевого запалення калібру 5,6 мм). Наданий револьвер придатний до проведення окремих пострілів твердими моноснарядами діаметром 4 мм, способом роздільного заряджання (холостий патрон калібру 5,6 мм та свинцева сферична куля діаметром 4 мм). При цьому, питома кінетична енергія стріляних снарядів перевищує граничне значення - 0,5 Дж/мм?.

Наданий на дослідження револьвер виготовлений промисловим способом, при цьому в його конструкцію внесені зміни саморобним способом - розширена одна камора барабану до діаметру 6,2 мм, що дозволило розміщувати в ній патрон кільцевого запалення калібру 5,6 мм» (т.2 а.п. 1-8);

- висновок експерта №2-255 від 28 квітня 2020 року, який складений за результатами балістичного дослідження, відповідно до якого «наданий на дослідження предмет, схожий на автоматичну вогнепальну зброю до вогнепальної зброї не відноситься, а є автоматом «АК Beta Spetsnaz» моделі AEG045-ТМ серія та заводський номер НОМЕР_9 , виробництва підприємства «Tokyo-Marui», Японія, який використовується для гри в страйкбол і призначений для стрільби сферичними полімерними кулями діаметром 6 мм. В наданому на дослідження стані автомат не придатний до стрільби у зв`язку з відсутністю елемента живлення. Автомат виготовлено промисловим способом. Слідів переробки не виявлено» (т.1 а.п. 240-244);

- відомості з протоколу слідчого експерименту від 10 грудня 2020 року, з відеозаписом до нього, згідно з яким, «свідок ОСОБА_24 розповів та показав, як він з ОСОБА_50 та ОСОБА_18 їхали на автомобілі «Рено Кенго» вчиняти напад на АЗС №2 в Новомиколаївському районі Запорізької області. Однак, не вчинили злочин, оскільки свідок відмовився на вчинення злочину і крім цього автомобіль по дорозі поламався….».

Також досліджено запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.3 а.п. 49-56);

- відомості з протоколу слідчого експерименту від 14 грудня 2020 року, з відеозаписом до нього, згідно з яким, «підозрюваний ОСОБА_6 розповів та показав, як він разом з ОСОБА_7 вчинили напад на АЗС №2, яка розташована в Новомиколаївському районі Запорізької області…..

Крім цього, ОСОБА_6 показав, як він з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 17 червня 2019 року вчинили напад на АЗС №2, яка розташована в Новомиколаївському районі Запорізької області….».

Також досліджено запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи (т.3 а.п. 58-68);

- відомості з протоколу слідчого експерименту від 14 грудня 2020 року, з відеозаписом до нього, згідно з яким, «підозрюваний ОСОБА_7 розповів та показав, як він разом з ОСОБА_6 вчинили напад на АЗС №2, яка розташована в Новомиколаївському районі Запорізької області…..Крім цього ОСОБА_7 показав, як він з ОСОБА_51 та ОСОБА_8 17 червня 2019 року вчинили напад на АЗС №2, яка розташована в Новомиколаївському районі Запорізької області….».

Також досліджено запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.3 а.п. 69-76);

- відомості з протоколу слідчого експерименту від 14 грудня 2020 року, з відеозаписом до нього, згідно з яким, «підозрюваний ОСОБА_7 розповів та показав, як він разом з ОСОБА_6 вчинили напад на АЗС №2, яка розташована в Новомиколаївському районі Запорізької області…..

Крім цього ОСОБА_7 показав, як він з ОСОБА_51 та ОСОБА_8 17 червня 2019 року вчинили напад на АЗС №2, яка розташована в Новомиколаївському районі Запорізької області….».

Також досліджено запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи (т.3 а.п. 69-76);

- відомості з протоколу слідчого експерименту від 14 грудня 2020 року, з відеозаписом до нього, згідно з яким, «підозрюваний ОСОБА_8 розповів та показав, як він разом з ОСОБА_50 та ОСОБА_7 17 червня 2019 року вчинили напад на АЗС №2, яка розташована в Новомиколаївському районі Запорізької області….». Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні (т.3 а.п.77-87);

- відомості з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо та відеоконтроль особи ( ОСОБА_6 ) від 24 квітня 2020 року та додатки до них (т.3, а.п. 105-108);

- відомості з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо та відеоконтроль особи ( ОСОБА_6 ) від 26 березня 2020 року та додатки до них (т.3, а.п. 115-118);

- відомості з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо та відеоконтроль особи ( ОСОБА_6 ) від 08 січня 2020 року та додатки до них (т.3, а.п. 125-127);

- відомості з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо та відеоконтроль особи ( ОСОБА_6 ) від 06 квітня 2020 року та додатки до них (т.3, а.п. 133-136);

- висновок судово-психіатричної експертизи №504 від 18 листопада 2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_6 , 1996 р.н. розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє у теперішній час, на що вказує: нормальний розвиток з дитинства, отримана середньо-спеціальна освіта, трудова діяльність, відсутність будь-яких психопатологічних розладів на протязі всього життя та диспансерного обліку у лікаря психіатра та нарколога. При теперішньому дослідженні виявляє: послідовність і логічність мислення, збереженість інтелектуально-мнестичних функцій, відсутність галюцінаторно-маячної симптоматики, критичність та розуміння покарання інкримінованої йому дії. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, на що вказує: матеріали кримінальної справи й результати дійсного обстеження, що свідчать про орієнтування в навколишньому, цілеспрямованість дій, відсутність в його поведінці галюцінаторно-маячних переживань і ознак порушеної свідомості. Отже, він міг усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними;

- висновок судово-психіатричної експертизи №1 від 04 січня 2021 року, яким встановлено, що ОСОБА_7 , 1998 р.н., ознак психічного розладу не виявляв та у теперішній час не виявляє, про що свідчать дані анамнезу: нормальний психофізичний розвиток з дитячого віку, навчання у загальноосвітній школі, отримана середньо-спеціальна освіта, сімейний стан, трудова діяльність, дані характеристик, відсутність обліку та звернення до лікарів психіатра та нарколога. При теперішньому дослідженні виявлено: послідовність та логічність мислення; примітивність суджень, невисокий інтелект, ступінь зниження якого не досягає рівня патології, доступність до узагальнення, виключення та абстрагування, ну ійкість уваги, збереженість пам?яті, емоційна лабільність, незнижений настрій, достатній рівень орієнтування в питаннях практичного життя, відсутність галюцінаторно-маячних хвилювань і об?єктивних ознак депресії, розуміння караності скоєного. У період здійснення інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, на що вказує: адекватний мовний контакт, орієнтування в навколишньому, цілеспрямованість дій, відсутність галюцінаторно-маячної симптоматики, збереженість пам?яті на періоди інкримінованих йому правопорушень. Отже він міг усвідомлювати фактичний характер і соціальну небезпеку своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він також може усвідомлювати фактичний характер своїх дій та керувати ними;

- висновок судово-психіатричної експертизи №216 від 23 березня 2021 року, яким встановлено, що ОСОБА_8 , 2002 р.н. розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє у теперішній час, на що вказує: нормальний розвиток з дитинства, отримана неповна середня освіта, в шкільні роки мав пропуски занять без поважних причин, через що у старших класах успішність знизилась, навчався у ВПТУ, але його не закінчив, був відрахований за пропуски занять, неуспішність, трудова діяльність, відсутність будь-яких психопатологічних розладів на протязі всього життя та диспансерного обліку у лікаря психіатра та нарколога. При теперішньому дослідженні виявляє: послідовність і логічність мислення, збереженість інтелектуально-мнестичних функцій, дратівливість, відсутність галюцінаторно-маячної симптоматики, критичність та розуміння покарання інкримінованої йому дії. Виявлені особистісні особливості виражені не так значно і не досягають рівня патології характеру. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, на що вказує: адекватний мовний контакт, орієнтування в навколишньому, цілеспрямованість дій, відсутність в його поведінці галюцінаторно-маячних переживань і ознак порушеної свідомості, схоронність памяті на період, що цікавить слідство. Отже, він міг усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними.

Також, судом досліджено такі документи:

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04 червня 2019 року, поданої ОСОБА_21 , згідно з яким «04 червня 2019 року приблизно в 22:50, двоє невідомих осіб в масках вчинили розбійний напад на АЗС №2 за адресою: смт. Тернувате, провулок Кутовий, 2А, де остання перебувала на робочому місці» (т.1 а.п. 207);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 17 червня 2019 року, поданої ОСОБА_52 , згідно з яким «17 червня 2019 року приблизно в 23:00, троє невідомих осіб розбили скло в приміщенні АЗС №2 за адресою смт. Тернувате, провулок Кутовий, 2А, та вчинили розбійний напад» (т.1 а.п. 211);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05 червня 2019 року, з якого убачається, що внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.3 ст. 187 КК України та присвоєно номер №12019080300000177, а саме: 04 червня 2019 року, близько 22.50 години, двоє невстановлених осіб чоловічої статі, здійснили груповий напад на АЗС №-2 ТОВ «Барвінок-Інвест», що розташована по провулку Кутовому, 2-а в смт. Тернувате, Новомиколаївського району, Запорізької області, в ході якого, погрожуючи оператору ОСОБА_21 застосуванням насильства небезпечного для її життя та здоров`я, демонструючи предмет схожий на вогнепальну зброю, заволоділи 4-5 пачками цигарок;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 червня 2019 року, з якого убачається, що внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.4 ст. 187 КК України та присвоєно номер №12019080300000194, а саме: 17 червня 2019 року, близько 23.00 години, троє невстановлених осіб чоловічої статі, здійснили груповий напад на АЗС №-2 ТОВ «Барвінок-Інвест», яка розташована у провулку Кутовий, 2-а в смт. Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області, де розбивши віконне скло у приміщенні оператора та просунувши руку у отвір, який утворився вприснув у вказане приміщення сльозогінний газ, погрожуючи оператору ОСОБА_21 застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров`я, вимагали віддати їм гроші, але почувши як остання телефоном викликає допомогу, втекли з місця вчинення злочину;

- постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 10 серпня 2019 року, якою об`єднано матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019080300000177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019080300000194 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, в одне провадження, яке зареєстрували в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019080300000177 (т.1 а.п. 228-229);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 березня 2021 року, згідно з яким внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.1 ст. 263 КК України та присвоєно номер №12019080300000177, а саме: в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні № 12019080300000177 від 05 червня 2019 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 КК України, встановлено, що в діях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 березня 2021 року, згідно з яким внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.1 ст. 304 КК України та присвоєно номер №12019080300000177, а саме: в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні № 12019080300000177 від 05 червня 2019 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 КК України, встановлено, що в діях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 304 КК України;

- ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2020 року про арешт майна, згідно з якою накладено арешт на штани чорного кольору, які вилучені у ОСОБА_33 (штани належать ОСОБА_6 ) (т.2 а.п. 23-24);

- ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2020 року про арешт майна, згідно з якою накладено арешт на предмет схожий на пістолет, який було вилучено під час обшуку у ОСОБА_19 (т.2 а.п. 246-247);

- ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року про проведення обшуку на території садиби АДРЕСА_3 (т.2 а.п. 231-232);

- ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 березня 2020 року про проведення обшуку на території садиби АДРЕСА_5 за місцем проживання ОСОБА_6 (т.3 а.п. 6-7);

- ухвалу слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, у кримінальному провадженні №120190080300000177 від 05 червня 2019 року, якою надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій пов`язаних із втручанням у приватне спілкування громадянина України й інших видів негласних слідчих (розшукових) дій у відношенні ОСОБА_6 (т.3 а.п. 100-101);

- постанову про визнання речових доказів від 06 травня 2020 року, якою визнано в якості речових доказів: предмет схожий на дерев`яну биту (упакований до полімерної упаковки опечатаної паперовою биркою), штани чорного кольору (упаковані до сейф-пакету INZ4034734) та пневматичний автомат «AK Beta Spetsnaz» моделі AEG045-TM серія та заводський номер EP 93726М, (упакований до сейф-пакету №3286151).

Речові докази здано до камери зберігання речових доказів Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області (т.1 а.п. 245-246);

- постанову про визнання речових доказів від 12 травня 2020 року, якою визнано в якості речових доказів: вогнепальна зброя - револьвер моделі «MAJOR Eagle 4,5» заводський номер « НОМЕР_1 » зі слідами перероблення, (упакований до сейф-пакету No4151959).

Речові докази здано до камери зберігання речових доказів Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.п. 10-11);

- постанову про визнання речових доказів від 11 жовтня 2019 року, якою визнано в якості речових доказів: спец пакет №3722266 з двома змивами.

Речові докази здано до камери зберігання речових доказів Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.п. 13);

- постанову про визнання речових доказів від 03 липня 2019 року, якою визнано в якості речових доказів: два паперові конверти з осипом скла та два паперові конверти в яких знаходиться мікрочастки.

Речові докази здано до камери зберігання речових доказів Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.п. 15);

- постанову про визнання речових доказів від 19 червня 2019 року, якою визнано в якості речових доказів: три фрагменти осипу скла, які упаковано до спец пакету INZ1023190.

Речові докази здано до камери зберігання речових доказів Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.п. 17);

- постанову про визнання речових доказів від 19 березня 2021 року, якою визнано в якості речових доказів: належний ОСОБА_6 мобільний телефон «Huawei TIT-VO2» IMEI НОМЕР_10 : ІМЕI861855036752603, (опечатаний до полімерного пакету).

Речові докази здано до камери зберігання речових доказів Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.п. 19-20);

- постанову про визнання речових доказів від 15 червня 2019 року, якою визнано в якості речових доказів: диск DVD-R 16, на якому міститься відеоматеріал із відеокамери спостереження, яка встановлена над вікном приміщення операторської АЗС №2 провулок Кутовй 2А смт. Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області за 04 червня 2019 року, в період часу з 22.47 години по 22.57 години.

Речові докази зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.п. 225-226);

- постанову про визнання речових доказів від 26 червня 2019 року, якою визнано в якості речових доказів: три відеофайли: 0120190617224302 у форматі «LVF» розміром 459 880 Kb; 0220190617224302 у форматі «LVF». розміром 460 191 Kb: 0320190617224302 у форматі «LVF», розміром 445 030 Kb: які містяться на DVD-R диску «Esperanza» 4,7 Gb, на яких зафіксовано обставини вчинення розбійного нападу на A3C №-2 ТОВ «Барвінок-Інвест», за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, смт.Тернувате провулок Вугловий 2-а, що мав місце 17 червня 2019 року.

Речові докази зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т.3 а.п. 2-3).

Згідно з обвинувальним актом, дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за епізодами розбійного нападу кваліфіковані за ч.ч.3,4 ст.187 КК України, ОСОБА_8 - за ч.4 ст.187 КК України.

Проте, дослідивши наведені докази та надавши їм оцінку як кожному окремо так і у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинувачених за епізодом від 17 червня 2019 року з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.187 КК України, оскільки кваліфікуюча ознака вчинення розбою організованою групою не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з такого.

Як зазначивВерховний Суду постановівід 26травня 2022року справа№404/352/16-к,провадження №51-36км 22,положення ст.187 КК України передбачає можливість вчинення розбою - нападу, з метою заволодіння чужим майном, як за попередньою змовою групою осіб, так і в складі організованої групи.

Згідно з вимогами ст.28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

За змістом закону організована група є більш складною формою співучасті осіб, які займаються злочинною діяльністю. Їхні взаємовідносини досягають такого рівня сумісної діяльності, за якого дії кожної з них визначаються не попередньою змовою, а іншими чинниками, зокрема, відповідними правилами поведінки, статутами, планами, тощо, виконання яких є обов`язком для цих осіб. Тільки за таких умов група набуває якісно інших ознак свого існування, які свідчать про стійкість і зорганізованість.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, допитавши обвинувачених, потерпілу, дослідивши інші докази, вказані вище, не встановив, що обвинуваченими було створено стійке об`єднання для вчинення розбою, оскільки:

- жоден із обвинувачених не був керівником групи, не віддавав обов`язкових до виконання іншими учасниками групи наказів, не застосовував заходи впливу щодо учасників групи за невиконання наказів і доручень, не встановлював у групі певні правила поведінки та не вчиняв дій, спрямованих на управління їхніми функціонуванням як стійкого об`єднання осіб;

- група не мала централізованого підпорядкування та єдиних для всіх правил поведінки;

- кожен із обвинувачених виконував свої функції при вчиненні розбійного нападу, з метою заволодіння чужим майном, відповідно до відведеної йому ролі, при цьому діяли обвинувачені на паритетних умовах, рівноправно і вносили рівноцінний вклад у злочинну діяльність;

- при вчиненні злочинів не було забезпечено взаємозв`язку між діями всіх співучасників, а відповідно і керованості їх діями;

- планування всіх злочинів всіма співучасниками (або одним із них) не здійснювалось, матеріали справи не містять взагалі даних про планування злочинної діяльності в цілому;

- група не мала ознак здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень були відсутні: стабільний склад групи, тісні стосунки між його учасниками, їхнє централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також план злочинної діяльності в цілому.

Викладене у сукупності спростовує доводи прокурора в апеляційній скарзі про безпідставність вищевказаної перекваліфікації.

В свою чергу, винуватість ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч.3 ст.187 КК України, доводиться показаннями самих обвинувачених (наведеними вище), які в свою чергу узгоджуються з показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_24 , а також з письмовими доказами.

Отже, висновки суду, викладені у вироку, фактичним обставинам провадження відповідають.

Доводи захисника адвоката ОСОБА_11 , викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що судом, у порушення вимог КПК України, не встановлено наслідки кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 КК України, зокрема відсутні матеріальна та/або моральна шкода, а також тілесні ушкодження у потерпілої, на думку колегії суддів, не є слушними, з огляду на таке.

Так, Верховний Суд у постанові від 29 лютого 2024 року, справа №689/338/23, провадження № 51-6489 км 23, зазначив, що розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства.

У розбої напад завжди пов`язаний із насильством або погрозою його застосування. Зусилля нападника спрямовані насамперед проти особи (потерпілого, власника майна); застосовуються проти її волі та/або поза її волею (у разі застосування сильнодіючих, отруйних речовин чи газів тощо).

Метою такого насильства є намір відразу подавити опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Нападник покладається й обирає форми (способи) насильства, які самі по собі становлять реальну небезпеку для життя і здоров`я потерпілого у разі їх негайного застосування чи впродовж нападу. В уяві нападника таке насильство забезпечує безперешкодний перехід чужого майна на його користь або уможливлення його утримання, якщо воно вже у нього перебувало.

Зовнішні прояви нападу і насильства (погрози його застосування) можуть збігатися у часі або між ними є часовий розрив, особливо тоді, коли насильство застосовується для утримання майна, яким особа володіла на момент його застосування. Має значення місце, пора доби, обстановка, обставини, форма та порядок перебігу нападу і застосування насильства.

При цьому слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Крім того, у постанові від 25 травня 2021 року справа № 194/1006/17, провадження № 51 - 6871 км 18, Верховний Суд зазначив, що розбій (ст. 187 КК України) належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об`єкти: право власності й особу (її здоров`я і життя).

З об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, - від грабежу.

Напад органічно пов`язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров`я потерпілого (насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров`я умовах).

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй різного ступеню тілесних ушкоджень, а також інші насильницькі дії, які не призвели до певних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючись в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або й макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я.

Головним критерієм реальності погрози при розбої є суб`єктивне сприйняття її потерпілим. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є характер застосованого до потерпілого насильства або погрози, як способу заволодіння чужим майном, при розбої воно є небезпечним для життя чи здоров`я, а при грабежі така небезпека відсутня.

Так, зміст сформульованого у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, вказує на те, що дії обвинувачених були умисними, останні діяли за попередньою змовою між собою (кожний виконував відповідну роль), їх метою було заволодіння чужим майном (потерпілій було висунуто вимогу передати грошові кошти та інші матеріальні цінності), що було поєднано з проникненням у інше приміщення (обвинувачені намагалися проникнути до приміщення оператора-касира АЗС, після невдалих спроб, ОСОБА_6 шляхом розбиття скла вікна приміщення, де знаходилася ОСОБА_21 , через виниклий отвір проник до вказаного приміщення, просунувши руку), а також з погрозою потерпілій застосування щодо неї насильства, небезпечного для її життя та здоров`я ( ОСОБА_7 - шляхом демонстрації предмету схожого на короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю перероблений револьвер моделі «MAJOR Eagle 4,5"» заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 4 мм Флобер, виробництва фірми «VoltranArmsindastry» (Туреччина), який знаходився у нього в руках; ОСОБА_6 - шляхом демонстрації предмета схожого на вогнепальну зброю - пневматичний автомат «АК BetaSpetsnaz», моделі AEG045-TM серія, заводський номер НОМЕР_3 , який знаходився у його руках, в іншому випадку із застосуванням перцевого аерозольного засобу по відношенню до потерпілої, при цьому висловлюючи у бік останньої погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я у разі невиконання вимог обвинувачених. ОСОБА_8 , в свою чергу, розбив скло вікна приміщення, де перебувала потерпіла за допомогою предмета схожого на дерев`яну биту.

Згідно з показаннями потерпілої, під час висловлювання погроз та демонстрації зброї, вона сприйняла такі дії обвинувачених як реальну загрозу власному життю та здоров`ю.

За таких обставин, в цьому випадку об`єктивна сторона злочину полягала у нападі на потерпілу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному саме з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я останньої, що повністю підтверджується дослідженими доказами.

Настання наслідків, про які зазначає сторона захисту, в цьому випадку, не є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони для утворення складу злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Перевіряючи доводи захисника адвоката ОСОБА_11 про те, що в цьому випадку мав місце ексцес виконавця, оскільки немає доказів того, що ОСОБА_6 ставив до відома ОСОБА_7 , що буде розбивати вікно і робити все можливе для проникнення до приміщення АЗС, ОСОБА_7 не застосовував по відношенню до потерпілої насильства та не проникав у приміщення, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 КК України, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 травня 2024 року, справа №521/20842/15-к, провадження № 51-5128км23, ексцес виконавця (вихід за межі задуманого) має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні діяння, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників. При ексцесі виконавця співучасник, учиняючи злочин, виходить за межі угоди на вчинення конкретного злочину, а інші співучасники не бажають і свідомо не допускають учинення виконавцем цих злочинних діянь.

Згідно із встановленими судом обставинами, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив вищевказане кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб, а саме спільно із ОСОБА_6 - за епізодом від 04 червня 2019 року, та з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 за епізодом від 17 червня 2019 року. При цьому, ОСОБА_7 , хоча безпосередньо і не застосовував насильства по відношенню до потерпілої та не проникав у приміщення, де вона знаходилась, проте здійснював інші дії, що виразились серед іншого у погрозі застосування до потерпілої насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілої (демонстрації вогнепальної зброї), що охоплювалося єдиним умислом обвинувачених та було спрямовано на досягнення спільної мети всіх учасників.

Досліджені судом докази, зокрема і показання самих обвинувачених, свідчать про те, що останні заздалегідь, до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення та вживали заходів для конспірації.

Твердження захисника адвоката ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_53 фактично відмовився від вчинення кримінального правопорушення, не є переконливими, оскільки суперечать фактичним обставинам провадження та спростовуються дослідженими судом доказами.

Доводи захисника ОСОБА_11 про невідповідність висновків суду, викладених у вироку стосовно фактично допитаних свідків, та не зазначення у вироку яких саме свідків було допитано судом, а також про порушення судом принципу безпосередності дослідження показань, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

З оскаржуваного вироку убачається, що суд дослідив показання обвинувачених, потерпілої, свідка ОСОБА_24 , а також письмові докази, за наслідками чого дійшов висновку, що сукупність показань потерпілої та свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події.

Те, що суд не конкретизував, показання яких саме свідків він прийняв до уваги, доходячи вищевказаного висновку, не є таким недоліком, який тягне за собою скасування судового рішення.

В свою чергу, суд оцінює докази як кожний окремо, так і сукупності з іншими доказами у провадженні, на підставі чого, узагальнюючи інформацію, доходить відповідних висновків.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, а стаття 23 КПК України визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, і відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених КПК України.

Також чинним КПК України передбачено, що суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України.

Згідно з матеріалами провадження, свідок ОСОБА_24 був допитаний слідчим суддею в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Таким чином, з огляду на вищенаведені вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, суд мав право обґрунтовувати свої висновки, в т.ч. на підставі показань вказаного свідка, а тому в цьому випадку судом не було порушено загальних засад кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що як убачається з журналу судового засідання від 26 січня 2021 року (т.1 а.п. 194), захисник адвокат ОСОБА_11 в приміщенні Новомиколаївського районного суду Запорізької області брав участь у судовому засіданні під час допиту свідка ОСОБА_24 та мав процесуальну можливість ставити йому запитання, чим також скористався.

Посилання захисника ОСОБА_11 на те, що обвинувачений ОСОБА_6 в силу свого віку здійснював вплив на обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому останній не міг йому відмовити у пропозиції скоїти злочини, не є слушним, виходячи з такого.

Сам обвинувачений ОСОБА_7 про таке жодного разу не зазначав. Більш того, останній пояснював, що погодився на вчинення злочину, оскільки у нього не було грошей.

А отже, вказані доводи захисника ґрунтуються на припущеннях.

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо призначеного обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, колегія суддів доходить таких висновків.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, врахував ступень тяжкості та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного. Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому, суд врахував усі обставини, про які зазначає сторона захисту, та вони стали підставою для призначення ОСОБА_7 покарання у межах санкції статті обвинувачення, але на мінімальний строк.

Підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69, ст. 75 КК України, колегія суддів не убачає, з огляду на ступінь тяжкості, суспільної небезпеки, характер та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.

При призначенні ОСОБА_8 покарання,судом буловраховано ступеньтяжкості тафактичні обставинивчиненого кримінальногоправопорушення,а такожвідомості проособу винного,якийвину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, за місцем мешкання характеризується позитивно, неодружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, має постійне місце роботи; ту обставину, що останній був втягнутий у вчинення злочину; його відношення до скоєного як в момент вчинення злочину, так і під час судового розгляду; також суд взяв до уваги той факт, що протиправні дії ОСОБА_8 не носили насильницький характер; він є особою раніше не судимою.

Обставинами, які, відповідно до положень ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд визнав щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину у неповнолітньому віці, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, те, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога психіатра не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, достатніх підстав, які б давали можливість застосувати до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України, як про це просить сторона захисту, під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, з огляду на ступінь тяжкості, суспільної небезпеки, характер та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України. Призначене судом першої інстанції покарання всім обвинуваченим буде необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.

Разом з цим, згідно з оскаржуваним вироком, суд призначив обвинуваченим поряд з основним покаранням і додаткове покарання - у виді конфіскації усього особистого майна останніх.

Проте, прокурор в апеляційній скарзі обґрунтовано звернув на те, що обвинувачений ОСОБА_8 2002 року народження, а отже на момент вчинення злочину він був неповнолітнім.

В свою чергу, згідно з положенням ч.2 ст. 98 КК України, до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Отже, до обвинуваченого ОСОБА_8 як до неповнолітньої (на час вчинення кримінального правопорушення) особи, не може застосовуватись додаткове покарання у виді конфіскації майна.

На зазначене суд належної уваги не звернув та помилково призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у виді конфіскації усього особистого майна, яке до нього не може бути застосовано.

З огляду на викладене, оскаржуваний вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_8 покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим, а тому підлягає зміні в зазначеній частині шляхом виключення додаткового покарання у виді конфіскації усього особистого майна.

Керуючись ст.ст.404-405, 407-409 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 з доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника-адвоката ОСОБА_13 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29 січня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнановинним увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.263,ч.1ст.304,ч.3ст.187КК України, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, в частині призначеного ОСОБА_8 покарання змінити, виключивши додаткове покарання у виді конфіскації усього особистого майна.

У решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4