Рішення від 27.05.2025 по справі 587/420/25

Справа № 587/420/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

Головуючого судді - Черних О.М., секретаря судового засідання - Овчаренко М.В., представника позивача - адвоката Тимошенко С.А., представника відповідача ТОВ «Райз Північ» - адвоката Васильченко М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Cуми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про визнання права відсутнім

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ТОВ «Райз Північ» про визнання відсутнім права (право оренди), номер запису про інше речове право: 14821214 від 04.06.2016, починаючи з 01.01.2025, щодо оренди земельної ділянки, площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034 та повернення на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034; визнання відсутнім інше речове право (право оренди), номер запису про інше речове право: 27326085 від 29.07.2018, починаючи з 01.01.2025, щодо оренди земельної ділянки, площею 0,3249 га, кадастровий номер 5924787900:06:002:0196 та повернення на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею0,3249 га, кадастровий номер 5924787900:06:002:0196

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034 та земельна ділянка, площею 0,3249 га, кадастровий номер 5924787900:06:002:0196.

Відповідно до договору оренди землі від 05.04.2016 року, ОСОБА_1 передала в оренду ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» земельну ділянку площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034, строк дії договору 7 років, до 03.06.2023, номер запису про інше речове право 14821214 від 04.06.2016. В подальшому, у зв`язку зі заміною Орендаря з ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" на ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" було укладено Додаткову угоду № б/н від 25.07.2018, на підставі якої уточнено дату закінчення строку оренди до 03.06.2023. На підставі Акта прийому-передачі від 25.07.2018 вказану земельну ділянку передано на користь ТОВ «Райз Північ». Окрім того, між позивачкою та відповідачем було підписано Додатковий договір про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2016 за № 14821214 від 04.11.2019, на підставі якої, ОСОБА_3 погодилась продовжити строк дії Договору оренди землі, проте не більше ніж до 31.12.2024, оскільки строк дії договору по іншій її земельній ділянці визначено до 31.12.2024, а також з урахуванням того, що вже на той час мала намір самостійного її обробітку разом із чоловіком, здійснюючи особисте селянське господарство

Крім того, вказала, що ОСОБА_1 уклала з ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" договір оренди землі від 05.04.2017 земельної ділянки площею 0,3249 га, кадастровий номер 5924787900:06:002:0196, строком дії на 7 років, до 28.07.2025, номер запису про інше речове право 27326085 від 29.07.2018. В подальшому, у зв`язку зі заміною Орендаря з ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" на ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ», ОСОБА_1 уклала до згаданого Договору оренди землі Додаткову угоду № б/н від 23.06.2018, на підставі якої, включно змінено термін оренди на 31.12.2024. На підставі Акта прийому-передачі від 23.06.2018 вказану земельну ділянку передано на користь Відповідача. Окрім того, між Позивачкою та Відповідачем було підписано Додатковий договір про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 29.07.2018 за № 27326085 від 04.11.2019. Строк оренди без змін - до 31.12.2024.

У листопаді 2024 ОСОБА_1 звернулася до відділення ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ» в с. Підліснівка Сумського району, Сумської області, з проханням провести розрахунки з орендної плати у зв`язку з закінчення строку дії договорів оренди землі 31.12.2024, проте вона від них дізналась, що вони будуть продовжувати свою господарську діяльність, повідомивши останній, що строк дії договорів оренди землі продовжено до кінця 2030, а не до кінця 2024, а тому ОСОБА_1 не має перешкоджати господарській діяльності шляхом обробітку належних їй земельних ділянок.

Вважає, що дії ТОВ «Райз Північ» є недобросовісними та такими, що порушують право власності ОСОБА_1 на належні їй земельні ділянки. Зазначає, що мало місце волевиявлення ОСОБА_1 продовжити строк оренди до 31.12.2024, а інші речові права зареєстровано зі строком дії договорів оренди до 31.12.2030, а тому права ТОВ «Райз Північ» на оренду земельних ділянок відсутнє, починаючи з 01.01.2025. Крім того, вказав, що саме Відповідач спричинив різне тлумачення умов договірних відносин, ним виготовлено додаткові угоди, вчинено дії з підписання, зловживаючи довірою та маючи недобросовісність, то саме ТОВ «Райз Північ» має нести ризики тлумачення умов додаткових угод.

А тому просив суд захистити право власності позивачки шляхом визнання відсутності право оренди у відповідача ТОВ «Райз Північ» на належні ОСОБА_1 земельні ділянки та просив стягнути на її користь понесені нею судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422 грн. та 5000 грн. - витрати на правову допомогу.

Короткий зміст відзиву

Згідно відзиву представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування посилається на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ « Райз Північ» 05.04. 2016 та 05.04.2017 було укладено договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких ОСОБА_1 передала у строкове платне користування земельні ділянки кадастрові номери 5924787900:06:003:0034; 5924787900:06:002:0196, які знаходяться на території Терешківської сільської ради Сумського району Сумської області. Відповідно до п. 8 вказаних договорів, вони укладені на строк 7 років, а по закінченню строку, орендар має переважне право поновити їх на новий строк. 04.11.2019 ТОВ «Райз Північ уклало додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі, які діють до 2030 року

Позивачка та її представник позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просили їх задоволити, посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який суду пояснив, що працював у ТОВ «Райз Північ» з 2016 року по 2020 рік і серед іншого до його обов`язків входило укладання договорів оренди від імені ТОВ «Райз Північ». Зазначив, що зміст договорів він не читав, його готували співробітники відділу земельних ресурсів, саме вони роз`яснювали фізичним особам всі істотні умови угоди, а він засвідчував їх підписом зі сторони ТОВ «Райз Північ»

Суд, вислухавши учасників процесу, свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки, площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034 та площею 0,3249 га, кадастровий номер 5924787900:06:002:0196,що підтверджується копією Свідоцтв про право на спадщину за законом від 01.04.2016, зареєстрованих в реєстрі за № 5-1433 та № 5-1436 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 56470960 від 01.04.2016 та за № 56472283 від 01.04.2016 (а.с. 14-17)

Відповідно до договору оренди землі від 05.04.2016 року, ОСОБА_1 передала в оренду ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» земельну ділянку площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034, строк дії договору 7 років тобто до 03.06.2023, номер запису про інше речове право 14821214 від 04.06.2016 (а.с. 20-24)

В подальшому, у зв`язку зі заміною Орендаря з ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" на ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" з ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № б/н від 25.07.2018, на підставі якої уточнено дату закінчення строку оренди до 03.06.2023. На підставі Акта прийому-передачі від 25.07.2018 вказану земельну ділянку передано на користь ТОВ «Райз Північ» (а.с. 25-27)

04.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» було підписано Додатковий договір про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2016 за № 14821214 від 04.11.2019, на підставі якої, ОСОБА_1 погодилась продовжити строк дії Договору оренди землі, не більше ніж до 31.12.2024 (а.с. 28)

Разом з тим в іншому оригіналі Додаткового договору від 04.11.2019 укладеного ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2016 за № 14821214 від 04.11.2019, ОСОБА_1 погодилась продовжити строк дії Договору оренди землі, проте не більше ніж до 31.12.2030 (а.с.29)

05.04.2017 ОСОБА_1 уклала з ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" договір оренди землі площею 0,3249 га, кадастровий номер 5924787900:06:002:0196, строком дії на 7 років, до 28.07.2025, номер запису про інше речове право 27326085 від 29.07.2018 (а.с. 31-34).

В подальшому, у зв`язку зі заміною Орендаря з ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" на ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ», ОСОБА_1 уклала до згаданого Договору оренди землі Додаткову угоду № б/н від 23.06.2018, на підставі якої, включно змінено термін оренди на 31.12.2024. На підставі Акта прийому-передачі від 23.06.2018 вказану земельну ділянку передано на користь ТОВ «Райз Північ» (а.с. 35-36).

04.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» було укладено Додатковий договір про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 29.07.2018 за № 27326085 від 04.11.2019. Строк оренди без змін - до 31.12.2024 (а.с. 37).

Разом з тим в іншому оригіналі Додаткового договору від 04.11.2019 укладеного ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 29.07.2018 за № 27326085 від 04.11.2019, ОСОБА_1 погодилась продовжити строк дії Договору оренди землі, проте не більше ніж до 31.12.2030 (а.с.38)

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Конституційний Суд України у рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині третій статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини третьої статті 13 і частини третьої статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п`ятої статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону № 161-XIV).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч. 1 ст. 19 Закону № 161-XIV).

Статтею 30 вказаного Закону визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже наведені положення Закону урегульовують порядок укладення договору оренди земельної ділянки, визначення її умов та їх зміну. Загальним принципом слугує згода обох сторін договору оренди земельної ділянки.

Окрім того, для вирішення спірних правовідносин необхідно брати до уваги, також, і загальні засади цивільного законодавства, щодо форми прояву згоди, її досягнення, дотримання правил добросовісності під час укладення правочину.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Статтею 203 урегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства які мають бути застосованими, в тому числі під час укладення договорів чи змін до них.

Зокрема, п. 9 ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами є: справедливість, добросовісність та розумність.

Разом з тим, статтею 13 ЦК України визначені межі здійснення цивільних прав, які мають бути дотриманими, включаючи під час укладення правочинів.

Зокрема: особа здійснює свої цивільні права у межах договору (ч. 1); при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2); не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3); при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4). .

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

Отже, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі N 337/474/14-ц (провадження N 61-15813сво18). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки. Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього стверджує про недійсність договору або його неукладеність. Якщо поведінка однієї сторони давала іншій підстави вважати, що договір є дійсним (сторони протягом тривалого часу належно його виконували), то наступні вимоги про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом.

Оцінюючи дії учасника на предмет добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків. Так, підписання додаткової угоди про внесення змін до окремих умов договору, ділове листування стосовно нього можуть підтверджувати наявність у сторони волі на виконання договору надалі, що дозволяє контрагенту покладатися на дійсність угоди.

Згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 520/13586/18, якщо особа, яка має право оскаржити документ (наприклад, свідоцтво про право на спадщину) чи юридичний факт (зокрема, правочин, рішення органу юридичної особи), висловилась або дала зрозуміти своєю поведінкою, що не буде реалізовувати право на оскарження, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба надалі реалізувати право на оскарження суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини другої статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів ЦК України поняття «добросовісність» ототожнюється з поняттям «безвинність», а «недобросовісність» - з виною. За діяння, якими завдана шкода внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 ЦК України). Оскільки настання відповідальності за загальним правилом пов`язується з виною, то такі діяння є винними(див. висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 4 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19).

Судом були досліджені додатковий договір від 04.11.2019 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2016 за № 14821214 від 04.11.2019, на підставі якого, ОСОБА_1 погодилась продовжити строк дії Договору оренди землі, проте не більше ніж до 31.12.2024 (а.с. 28); Додатковий договір від 04.11.2019 укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2016 за № 14821214 від 04.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 погодилась продовжити строк дії Договору оренди землі, проте не більше ніж до 31.12.2030 (а.с.29); Додатковий договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 29.07.2018 за № 27326085 від 04.11.2019. Строк оренди без змін - до 31.12.2024 (а.с. 37) та Додатковий договір від 04.11.2019 укладеного ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» про внесення змін і доповнень, про поновлення Договору оренди землі, зареєстрованого 29.07.2018 за № 27326085 від 04.11.2019, згідно якого ОСОБА_1 погодилась продовжити строк дії Договору оренди землі, проте не більше ніж до 31.12.2030.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач ТОВ «РАйз Північ» в судовому засіданні не спростував того, що позивачка ОСОБА_1 під час укладення спірних додаткових угод мала волевиявлення продовжити договори оренди до 2030 року, оскільки не заперечував того фатку, що договори оренди і додаткові договори до них готуються саме за ініціативою ТОВ «Райз Північ» і той факт, що у ОСОБА_1 маються оригінали договорів з дією договорів до 31.12.2024 року підтверджує волевиявлення орендодавця ОСОБА_1 передавати у тимчасове користування орендарю ТОВ «Райз Північ» земельні ділянки, які їй належать на праві власності до 31.12.2024 року.

Отже за наведених спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem), що означає, коли слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка внесла певну умову до договору, повинна нести ризик, пов`язаний із незрозумілістю такої умови. Причому це правило застосовують не лише в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, а й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, яку розробила третя особа. Це правило підлягає застосуванню як до умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), так і до умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були внесені до договору" під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of the party). Постанова Верховного Суду № 756/1381/17-ц.

Таким чином, внесення Відповідачем під переважним впливом до інших примірників додаткових угод від 04.11.2019 відомостей, щодо строку оренди до 2030, що не погодила Позивачка, призводить до наслідків, а саме покладання ризику про тлумачення строку оренди до 31.12.2024 на ТОВ «Райз Північ».

Такий підхід забезпечує поновлення порушених прав Позивачки на повернення земельних ділянок з оренди, починаючи з 01.01.2025, оскільки намір ОСОБА_1 та її волевиявлення про продовження строку оренди стверджує про її закінчення саме 31.12.2024.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами (частини перша та друга статті 27 Закону № 161-XIV).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про визнання права відсутнім - задовольнити.

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (ЄДРПОУ 34264631) інше речове право (право оренди), номер запису про інше речове право: 14821214 від 04.06.2016, починаючи з 01.01.2025, щодо оренди земельної ділянки, площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034 та повернути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 3,5164 га, кадастровий номер 5924787900:06:003:0034

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (ЄДРПОУ 34264631) інше речове право (право оренди), номер запису про інше речове право: 27326085 від 29.07.2018, починаючи з 01.01.2025, щодо оренди земельної ділянки, площею 0,3249 га, кадастровий номер 924787900:06:002:0196 та повернути на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,3249 га, кадастровий номер 5924787900:06:002:0196

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (ЄДРПОУ 34264631) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в розмірі 2422 грн. - судового збору та 5000 грн. - витрати на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних