Рішення

від 22.05.2025 по справі 947/13849/25

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 947/13849/25

Провадження № 2/947/2927/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2025 Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участі секретаря - Коростій М.В.,

розглянувши ввідкритому судовомузасіданні м.Одесі успрощеному позовномупровадженні цивільнусправу запозовною заявоюОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-а) про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ ПриморськогоРВ ОМУГУМВС Українив Одеськійобласті від03грудня 2010рокуна квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . При цьому позивачка посилається на те, що є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №5-2400 від 25.12.2001, який було укладено між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець). 29.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора із заявою про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 , та дізналась про те, що на вказану квартиру накладено арешт Постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 03.12.2010 (номер кримінальної справи не вказано), особа, майно якої обтяжується ОСОБА_4 (колишня власниця квартири). Враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачка в іншій спосіб захистити своє порушене право не може, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2025 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, що передбачено ст.ст.274-279 ЦПК України.Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2025 року.

30.04.2025 до суду надійшов відзив на позов від представника ГУНП в Одеській області Бушилової Ю.О., в якому відповідач просив розгляд справи проводити за його відсутності, також зазначив, що ГУНП в Одеській області не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області, а отже є неналежним відповідачем по справі. Просили справу розглянути за відсутності представника відповідача.

22.05.2025 представник позивача адвокат Попов М.С. звернувся до суду із заявою, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав, та зазначив, що не наполягає на стягненні судового збору з відповідача.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №5-2400 від 25.12.2001, який було укладено між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець).

29.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора із заявою про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2024, на вказану квартиру накладено арешт Постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 03.12.2010 (номер кримінальної справи не вказано), особа, майно якої обтяжується ОСОБА_4 (колишня власниця квартири).

ОСОБА_1 зверталась до СВ відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області із заявою про скасування арешту, та листом від 04.06.2024 позивачці було надано відповідь, згідно якої скасування постанови про накладення арешту майна не входить до компетенції органу досудового розслідування.

Згідно листа ВП№2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 31.01.2025, працівниками відділу поліції не вдалося встановити, в якій саме кримінальній справі накладено арешт на квартиру, у зв`язку із невеликим обсягом наданої інформації.

Згідно листа КП «БТІ» ОМР від 27.02.2025, в матеріалах архівної справи на об`єкт нерухомості відсутня постанова слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 03 грудня 2010 року.

Згідно листа Управління державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР від 04.03.2025, додавання сканованих копій документів до зазначеного реєстру, на підставі яких зареєстровано вищезазначене обтяження, не передбачалось. З метою вирішення питання, пропонували звернутись до Одеського державного нотаріального архіву.

Згідно листа Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 07.03.2025, за інформацією піднаглядних відділів поліції надати інформацію щодо кримінальної справи в рамках якої накладався зазначений арешт не є можливим, у зв`язку із невеликим обсягом наданої інформації. Крім того, встановлено, що Одеська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на теперішній час перебуває на стадії ліквідації, та отримати інформацію щодо місцезнаходження реєстраційних справ станом на 2010 рік не виявляється можливим.

Згідно листа Одеського державного нотаріального архіву від 12.03.2025, надати копію вищезазначеної постанови не уявляється можливим.

Отже, спроби скасувати арешт в позасудовому порядку результату не дали, а перебування майна під арештом позбавляє позивачку можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Арешт на спірний об`єкт нерухомості було накладено слідчим на підставі положеньКПК України 1960 року.

При цьому згідно з пунктом 9розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 рокупитання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19), спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

Крім того, у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок щодонеможливості вирішення за правилами кримінального судочинства питання про звільнення майна з-під арешту після закриття кримінального провадження постановою органу досудового розслідування.

Відповідно до ст.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу ст.317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 318ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост.391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи неможливість скасування арешту в іншому порядку, а також те, що зазначений арешт не стосується власника майна та порушує її законні права, перешкоджаючи реалізації права вільно володіти та розпоряджатись належним нерухомим майном, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів ГУНП в Одеській області стосовно неналежного відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна(постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19).

Арешт на спірну квартиру був накладений СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУНП в Одеській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема ГУМВС України в Одеській області.

Отже, Головне управління Національної поліції в Одеській області, як орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився, є правонаступником ГУ МВС України в Одеській області з моменту державної реєстраціях припинення, що узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 лютого 2021 у справі № 826/9815/18.

Таким чином, оскільки ГУНП в Одеській області є правонаступником ГУ МВС України в Одеській області, саме ГУНП в Одеській області є належним відповідачем по справі.

При таких обставинах та з огляду на те, що вказаний арешт не може бути знятий іншим шляхом аніж звернення позивачки до суду, суд вважає вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2,12,13,76-83,259,263-265,273,274-279,354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Лдеській області від 03.12.2010 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повнийтекст рішенняскладено тапідписано 27.05.2025.

Суддя І. В. Огренич