Рішення від 28.05.2025 по справі 452/897/25

Справа № 452/897/25

Провадження № 2/452/667/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2025 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Страхоцькій Т.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача адвоката Дащишак О.С.,

представника третьої особи Волошин Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, в якому просив позбавити відповідачів батьківських прав відносно нього. Позивач мотивує свої вимоги тим, що він є сином відповідачів, що підтверджується свідоцтвом про його народження. Батьки були судимі та відбували покарання у виді позбавлення волі. Шлюб між ними було розірвано в 2017 році. Після розірвання шлюбу він залишився проживати з батьком, хоча фактично його утриманням та вихованням займалася бабуся, яка померла в 2014 році. З матері в 2017 році були стягнуті на його утримання аліменти, разом з тим, після звільнення з місць позбавлення волі, мати матеріальної допомоги на його отримання не надавала. В 2022 році у зв`язку з вторгненням російської федерації в Україну, він з батьком як внутрішньо переміщені особи переїхали з Донецької області до Львівської області, спочатку до м. Трускавець, потім у м. Борислав, а згодом в травні 2023 року - до с. Бережниця Самбірського району, де й зараз проживає.

Батько неналежним чином виконував батьківські обов`язки щодо нього, за що двічі в 2023 році був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184, ч. 2 ст. 184 КУпАП.

З 01 травня 2023 року, коли вони проживали в с. Бережниця, батько часто пропадав і нікому не повідомляв де він знаходиться, залишав його одного в сім`ї ОСОБА_5 , зовсім чужих для нього людей. У липні 2024 року він поїхав і більше не повертався, інколи спілкувався з ним по телефону. Як йому стало відомо батько проживає в «Спільноті взаємодопомоги «Оселя», що знаходиться у м. Винники Львівської області.

Батько і мати ніяким чином не піклуються про нього, не проявляють заінтересованості в його долі, не цікавляться його успіхами у школі, станом здоров`я, не піклуються про фізичний та духовний розвиток, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкуються з ним, отже не виконують, покладені на них законом обов`язки.

Наказом начальника у справах дітей Мирненської селищної військово-цивільної адміністрації № 6 від 25 лютого 2025 року «Про постановку на первинний облік дитини, залишеної батьківського піклування» його було поставлено на первинний облік.

Наказом начальника служби у справах дітей Ралівської сільської ради від 25 лютого 2025 року № 2 «Про тимчасове влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування» його було влаштовано у сім`ю ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини позивач просить суд ухвалити рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно нього (а.с.1-6).

Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру № 1195533 та

№ 1195940 від 13 березня 2025 року, адреса реєстрації ОСОБА_3 за вказаними параметрами не знайдена.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1195554 від 13 березня 2025 року, адреса реєстрації ОСОБА_4 за вказаними параметрами не знайдена (а.с.32,34).

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження (а.с.35-36).

Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.49-50).

В судове засідання з`явилися: позивач, його представники, представник третьої особи.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_3 22 квітня 2025 року надав суду заяву, в якій зазначив, що позовну заяву з додатками отримав, позовні вимоги визнав, просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.53).

Відповідачка ОСОБА_4 12 травня 2025 року надала до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій зазначила, що їй відомо, що в провадженні Самбірського міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, позовні вимоги вона визнає, просила розгляд справи проводити без її участі (а.с.58).

Враховуючи, що справа стосується інтересів неповнолітньої дитини, суд вважає, що неявка відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Під час судового розгляду цивільної справи позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що фактично залишився без батьківської опіки, оскільки у матері інша сім`я, інші діти, вона проживала в Харківській області, він навіть не пригадує як вона виглядає. Вона ніколи не запрошувала його до себе ані жити, ані в гості. Батько зловживає спритними напоями, залишив його в чужій родині, матеріально не підтримує жодним чином. З 2023 року ним фактично опікується родина ОСОБА_5 , в якій він проживає. Зараз він є учнем восьмого класу Страшевицької гімназії, нормально навчається, має багато друзів, мріє стати кухарем. Фактично родина ОСОБА_5 замінила йому сім`ю, у них склалися добрі відносини, йому подобається у них жити.

ОСОБА_2 суду пояснив, що він є батьком трьох дітей. Його рідний батько надавав безкоштовно житло для внутрішньо-переміщених осіб, так до них в травні 2023 року приїхали ОСОБА_6 з батьком. Вони намагалися допомоги ОСОБА_3 влаштуватися на роботу, але той постійно покидав роботу, часто пропадав та не повідомляв де він є. ОСОБА_7 залишав одного. З липня 2024 року взагалі пропав, вони намагалися його розшукати, але марно. Забрали ОСОБА_7 до себе, бо не розуміли як можна залишити дитину напризволяще. В 2025 році наказом начальника служби у справах дітей Ралівської сільської ради Ярослава тимчасово влаштовано у його сім`ю. Ставлення до нього в родині як до всіх інших дітей. ОСОБА_7 влаштували до гімназії, він хороша, доброзичлива дитина, спочатку був замкнутий, тихий, зараз його емоційний стан став більш стабільним, в родині поводиться добре, в гімназії до нього зауважень також не виникає. Якщо дитина не потрібна батькам, то треба їх позбавити батьківських прав. Він не може представляти інтереси для захисту прав ОСОБА_7 , який є неповнолітнім, оскільки у нього є батьки.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 суду показала, що має трьох власних дітей. Коли в 2023 році в селі з`явився ОСОБА_7 з батьком, він подружився з її донькою такого ж віку. Потім як батько ОСОБА_7 зник, хлопець почав жити в їх родині. Зараз ОСОБА_7 сприймають як свого. Жодного разу ані мати, ані батько, знаючи де дитина, не телефонували щоб поцікавитися його станом здоров`я, його успіхами у навчанні, жодної матеріальної допомоги від них не надходило. Усі витрати по утриманню Ярослава несуть вони з чоловіком.

Представник Служби у справах дітей Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області Волошин Л.М. не заперечувала проти задоволення позову, оскільки це не суперечить правам та інтересам дитини.

Вислухавши доводи учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд,відповідно дост.13ЦПК України,розглядає справине інакшеяк зазверненням особи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Гранітненської сільської ради Тельманівського району Донецької області 01 серпня 2009 року (а.с.8).

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 грудня 2017 року у справі №221/6275/17 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваний (а.с.25).

Волноваським районним судом 28 листопада 2017 року виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів (а.с.27).

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 01 травня 2023 року № 1323-7001775838 та № 1323-7001775854 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеними особами з с. Гранітне Донецької області до с. Бережниця Львівської області (а.с.9,10).

Згідно комісійного Акту від 24 лютого 2025 року обстеження умов проживання, складеного працівниками Служби у справах дітей Ралівської сільської ради, дитина ОСОБА_1 , проживає за адресою:

АДРЕСА_1 у родині ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , з їх дітьми: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Умови проживання задовільні. У ОСОБА_7 є окреме спальне ліжко, одяг відповідно до віку, забезпечений продуктами харчування (а.с.16).

Наказом начальника у справах дітей Мирненської селищної військово-цивільної адміністрації № 6 від 25 лютого 2025 року «Про постановку на первинний облік дитини, залишеної батьківського піклування» ОСОБА_1 поставлено на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування (а.с.14).

Наказом начальника служби у справах дітей Ралівської сільської ради від 25 лютого 2025 року № 2 «Про тимчасове влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування» ОСОБА_1 було влаштовано у сім`ю ОСОБА_2 (а.с.15).

Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області у своєму висновку від 03.03.2025 року № 395/06-03 вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У висновку зазначено, що 30 січня 2025 року до них звернувся ОСОБА_2 , який повідомив, що в його сім`ї вже півтори роки проживає ОСОБА_1 , батько якого залишив дитину і поїхав проживати в інше місто. Дитина повністю знаходиться на його утриманні. При з`ясуванні обставин, за яких дитина залишилася без батьківського піклування, в встановлено, що ОСОБА_3 проживає з листопада 2024 року у Львівській організації спільнота взаємодопомоги «Оселя» і проходить курс ре соціалізації та терапії узалежнення; раніше судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі. Мати ОСОБА_4 проживає у с. Борова Харківської області зі своїми чотирма дітьми від іншого шлюбу. З її слів, після звільнення її з місць позбавлення волі, ОСОБА_7 з нею не проживав, вона матеріально не допомагала, надала нотаріально посвідчену заяву, що не заперечує щодо проживання ОСОБА_7 в іншій сім`ї. Під час спілкування співробітників служби з батьком ОСОБА_3 він повідомив, що не працює, не має постійного місця проживання, вважає, що ОСОБА_7 буде краще і іншій сім`ї (а.с.12-13).

Згідно довідок Страшевицької гімназії від 24 лютого 2025 року № 08/01-26 та № 06/01-26 ОСОБА_1 навчається у восьмому класі; за два роки навчання в гімназії батьки його навчальним процесом не цікавились, не спілкувалися з класним керівником, участі у батьківських зборах не брали (а.с.19,20). ОСОБА_1 характеризується як чуйний, добрий, працелюбний, товариський, спокійний, врівноважений; підтримує дружні стосунки з багатьма дітьми, користується повагою серед однокласників (а.с.30).

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 21.02.2025 року № 22 ОСОБА_1 на медичні огляди супроводжував ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до лікаря-педіатра не зверталися (а.с.21).

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 27 лютого 2023 року у справі № 457/282/23 ОСОБА_3 визнано винним за ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження. У постанові зазначено, що ОСОБА_3 неналежно виконував свої обов`язки виконував обов`язки щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 , який курив тютюнові вироби біля супермаркету (а.с.24).

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 02 травня 2023 року у справі №457/649/23 ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Як зазначено в постанові ОСОБА_3 ухилився від виконання, передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо необхідного виховання свого сина ОСОБА_1 , який не відвідує школу більше 10 днів (а.с.22).

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги по суті, суд виходить з такого.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року

№ 789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 даної Конвенції зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Як зазначено у ст. 15 СК України, сімейні обовязки є такими, що тісно повязані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно зі ст. 121 СК України, права та обовязки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 150 СК України встановлює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини та передбачає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (Постанова ВС від 6 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц, Постанова ВС від 9 листопада 2020 року у справа № 753/9433/17, Постанова ВС від 8 грудня 2021 року у справі N 311/563/20).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

В такому разі право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів необхідно впевнитись не лише у невиконанні батьками обов`язків щодо виховання дитини, а і встановити, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків свідомо, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують нехтувати своїми батьківським обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, а це означає, що застосовується така міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

При розгляді справи суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

В даному випадку саме дитина звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав своїх батьків, обґрунтовуючи свій позов поданими доказами.

Під час розгляду справи підтверджено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунулися від утримання та виховання свого сина ОСОБА_1 , не приймають участі у його вихованні, не піклуються про стан його здоров`я, не надають допомоги на його утримання свідомо та систематично, не спілкуються з дитиною, тобто нехтують потребами своєї дитини; не зверталися до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні сина.

При цьому суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначеністаттями 76-80 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надали належних доказів, які спростовують доводи позивача, більш того, вони в письмових заявах, наданих суду визнали позовні вимоги, і як свідчить висновок органу опіки та піклування вважали, що ОСОБА_7 буде краще виховуватися в іншій сім`ї.

Слід зазначити, що саме в дітей виникають труднощі соціального і психоемоційного характеру, пов`язані зі зміною середовища проживання та звичного кола спілкування, тим паче, якщо така міграція спричинена війною. В даному випадку, дитина, яка опинилася за тисячі кілометрів від дому, від звичайного життя, залишилася без підтримки з боку батьків, яких не цікавило його подальше життя і здоров`я, що підтверджено матеріалами справи.

Усі встановлені судом обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку що відповідачі у порушення вимогстатті 150 СК Українисвідомо не виконували обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення їх батьківських прав підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Якщо дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування (ч. 5 ст. 167 СК України).

Відповідно до приписівЗакону України«Про забезпеченняорганізаційно-правовихумов соціальногозахисту дітей-сирітта дітей,позбавлених батьківськогопіклування» діти,які залишилисябез піклуваннябатьків узв`язкуз позбавленнямїх батьківськихправ,вважаються дітьми,позбавленими батьківськогопіклування (стаття 1); органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (частина друга статті 11).

Враховуючи, що ОСОБА_1 тимчасово влаштований у сім`ю ОСОБА_2 , з якою у нього склалися близькі стосунки, суд вважає доцільним залишити дитину в даній сім`ї до прийняття рішення органом опікита піклування про влаштування дитини.

Статтею 180 СК Українипередбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті181СКУкраїни за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2ст. 166 СК Україниособа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Частиною 3 статті 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи, піклування над дитиною не встановлено і піклувальника не призначено.

Разом з тим, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина першастатті 179 СК України).

Неповнолітня дитина має право брати участь в розпорядженні аліментами, одержаними на неї (абзац 2 частини другоїстатті 179 СК України).

Згідно з частиною третьоюстатті 179 СК Українинеповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно доЦК України.

ЦК Українив частині другій статті 30 закріпив, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім правочинів, передбаченихстаттею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не забороненозакономабо установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку) (частина першастатті 32 ЦК).

Верховний Суду постановівід 31жовтня 2024 року в справі № 545/1241/20, від 13 червня 2024 року в справі № 760/17498/22 зауважив, що фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною. З урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті182СКУкраїни: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті182СКУкраїни розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як встановлено судом позивачу ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення судом виповнилося 15 років, отже він є неповнолітнім і має право на самостійне одержання аліментів.

Оскільки передбаченийстаттею 180 СК Україниобов`язок батьків утримувати свою дитину є безумовним, і як встановлено судом відповідачі матеріально дитину не забезпечують, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь неповнолітнього ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), з кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Такі аліменти мають стягуватись із відповідачів на користь неповнолітнього ОСОБА_1 шляхом їх перерахування на особистий рахунок дитини, який він може відкрити особисто в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 29 травня 2024 року в справі № 283/94/22, від 11 грудня 2024 року в справі № 199/5456/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., по 605,60 грн. з кожного.

Керуючись ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане виконкомом Гранітненської сільської ради Тельманівського району Донецької області 01 серпня 2009 року, актовий запис № 28).

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане виконкомом Гранітненської сільської ради Тельманівського району Донецької області 01 серпня 2009 року, актовий запис № 28).

Передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на опікування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області.

До прийняття рішення органом опікита піклування про влаштування дитини, залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім`ї ОСОБА_2 , куди його було тимчасово влаштовано.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який дитина може відкрити особисто в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Стягнути з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останне відоме місце фактичного проживання:

АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 15.04.2025 року органом 6334, УНЗР 19890202-13728, зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_4 ; останнє відоме фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, юридична адреса: Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка, вул. Івана Франка, 28, ЄДРПОУ 04370254.

Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2025 року.

Суддя -