Рішення від 26.05.2025 по справі 180/741/25

Справа № 180/741/25

2/180/477/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

при секретарі - Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Марганець цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Орган опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом, в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 є матір`ю дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 27 серпня 2013 р., виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Згідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості про батька дитини зазначено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до свого сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , участі у його вихованні та утриманні не приймає. Про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток не піклується, його здобутками, навчанням, не цікавиться, батьківські збори не відвідує, вживає алкогольні напої.

Між ОСОБА_2 та її малолітнім сином склалися складні родинні стосунки, дитина конфліктує з матір`ю.

Хлопчик майже півтора роки, проживає з бабусею ОСОБА_3 , яка виховує його та матеріально утримує. Дитина категорично відмовляється повертатися до матері та проживати разом із нею.

Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї аліменти у вигляді частини її заробітку (доходу), яка визначається судом, але не меншої ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь опікуна, який буде призначений задля утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача - головний спеціаліст служби у справах дітей Марганецької міської ради Пархоменко Олена Сергіївна надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та простить їх задовільнити у повному обсязі.

Відповідач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає, проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з неї аліментів на утримання дитини, не заперечує.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопад 1959 року, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли б їй розвиватися фізично, інтелектуально, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом та в умовах свободи та гідності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідоме нехтування ними своїх обов`язків.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначено порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866.

Відповідно до п. 3 вказаного порядку, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Декларація прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та ; під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою BP №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Рекомендацією Rec(2006)19 Комітету Ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов`язків. Особливу увагу слід приділяти сім`ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем; складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров`я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте життя та брати участь у суспільному житті; тимчасовий притулок для неповнолітніх - організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства та постраждали від торгівлі дітьми або з інших причин потребують соціального захисту.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 27 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 285.

Згідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян №00049829990, сформованого 04 березня 2025 року Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки по вихованню свого сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток не піклується. Здобутками дитини не цікавиться, батьківські збори не відвідує, вживає алкогольні напої. Матеріально дитину не утримує. За станом здоров`я потребує медичного обстеження та лікування.

У зв`язку з цим, її дитина - ОСОБА_1 майже півтора роки проживає з бабусею гр. ОСОБА_3 , яка піклується про нього та утримує його матеріально. Хлопчик категорично відмовляється повертатися до матері.

Так, згідно інформації з Центру надання соціальних послуг Марганецької міської ради від 19.02.2025 року №92, сім`я ОСОБА_2 перебувала під соціальним супроводом в ЦНСП з 25.12.2023 р. Основні проблеми сім`ї - неналежне виконання батьківських обов`язків гр. ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_1 ; складні стосунки у родинні; конфлікт між матір`ю та неповнолітньою дитиною.

Згідно характеристики на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 6 класу Марганецького ліцею №12 Марганецької міської ради Дніпропетровської області, виданої 24 березня 2025 року Марганецьким ліцеєм №12 Марганецької міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_1 навчається в ліцеї з першого класу. Мати, ОСОБА_2 , не приділяє належної уваги вихованню сина, майже не підтримує зв`язок з навчальним закладом, не цікавиться здобутками своє дитини, не відвідує батьківські збори, дуже рідко спілкується з класним керівником. Зв`язок з класним керівником та закладом підтримує бабуся гр. ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_4 перебуває у бабусі, він регулярно виходить на уроки. Сама дитина комунікабельна, вихована, чуйна, добра, товариська. Має гарні стосунки з дітьми, домашні завдання виконує.

Згідно інформації з КНП «Марганецький центр первинної медико- санітарної допомоги» від 16.04.2025 року №199/2 матір ОСОБА_2 не приймає участі у обстеженні або лікуванні своєї дитини - ОСОБА_1 . У дитини відсутня декларація з сімейним лікарем. На даний час хлопчик виховується бабусею.

Згідно моніторингового дослідження психоемоційного стану ОСОБА_3 та ОСОБА_1 громадської організації «Крила Надії Марганця» від 24.03.2025 року № 27а, для з`ясування відношення до матері, рівня прив`язаності, бажання проживати з матір`ю з`ясовано, що ОСОБА_4 на момент моніторингу мав гарний настрій, легко йшов на контакт, ніякого занепокоєння, тривоги та агресії не проявляв. Він задоволений тим, що проживає з бабусею ОСОБА_5 . Заняття в онлайн відвідує, домашні завдання виконує. Хлопчик категорично не готовий жити з мамою. При згадуванні матері відчувається психологічний дискомфорт, ОСОБА_4 замикається в собі, бо є попередній травматичний досвід спілкування з матір`ю. Надалі розглядає тільки проживання зі своєю бабусею.

Згідно Акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_3 , складеного фахівцями ЦНСП від 24 березня 2025 року, ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 , з нею проживає ї її онук - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є учнем 6-Б класу ліцею №12. Дитина почувається добре, ніяких проблем зі здоров`ям не має. Бабуся відповідально ставиться до виконання обов`язків по догляду за онуком, цікавиться його життям, розвитком здоров`ям, навчанням. Вона контролює учбовий процес онука та задовольняє потреби ОСОБА_4 повною мірою Намагається знайти компроміс для налагодження стосунків між дитиною та його матір`ю. Проживає з чоловіком у цивільному шлюбі, який на даний час перебуває в ЗСУ. ОСОБА_6 перебуває у них на утриманні.

В матеріалах справи наявне подання ВП №1 НРУП ГУНП у Дніпропетровській області від 24.02.2025 року, скероване до служби у справах дітей Марганецької міської ради, відповідно до якого ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків також щодо забезпечення належних умов проживання малолітньої доньки ОСОБА_7 , 2020 року народження. Виїздом за місцем мешкання останньої, перевіркою було встановлено, ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп`яніння та розпивала спиртні напої з невідомим чоловіком. В помешканні брудно та неприбрано, малолітня дитина, не доглянута. У зв`язку з чим відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП та направлено на розгляд до Марганецького міського суду.

З копії постанови Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.

У судовому засіданні також були досліджені і наступні письмові докази - фотознімки, підтверджуючі неналежне виконання батьківських обов`язків з боку ОСОБА_2 по відношенню до свого неповнолітнього сина .

Згідно висновку виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 18.04.2025 року №15/20595, орган опіки та піклування Марганецької міської ради, розглянувши перелік документів щодо підтвердження факту неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини № 163 від 25 березня 2025 року, а також з метою проведення подальших заходів щодо соціального захисту дитини та реалізації її права на зростання у сімейному оточенні, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути судом позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, щодо позбавлення відповідача - ОСОБА_2 батьківських прав повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і з урахуванням соціального захисту дитини та реалізації її прав на зростання у сімейному оточенні, якнайкращих інтересів дитини, є такими, що підлягають задоволенню, оскільки беззаперечно встановлено факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і це не буде суперечити статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1, 9 Конвенції про права дитини.

За змістом ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Згідно вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Пунктами 1-3 ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Мати дитини - ОСОБА_2 зобов`язана надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини, відповідно до ст.ст.180-184 СК України, згідно яких батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Таким чином, враховуючи матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність на утриманні іншої дитини, інші обставини, що мають істотне значення, суд приходить до висновку про можливість відповідача ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23 квітня 2025 року і до повноліття дитини.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає необхідним позовні вимоги органу опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовільнити.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так як, позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, за результатами розгляду справи з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за дві позовні вимоги у розмірі 1211.20х2=2422,40 гривень.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, і рішення ухвалено у підготовчому судовому засіданні з відповідача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, а саме у сумі 1211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,81,141,142,200,206,247,258,259,263-265,273, 352,354-355,430 ЦПК України, ст.ст..164,165,166,180,181,182,183,191 СК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради в інтересах дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 позбавити батьківських прав по відношенню до дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про народження № 285).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, на користь опікуна, якого буде призначено, починаючи стягнення з 23 квітня 2025 року.

Допустити негайне виконання рішення суду, в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Орган опіки та піклування виконкому Марганецької міської ради, код

ЄДРПОУ 04052181, місцезнаходження: 53407, Дніпропетровська область,

м. Марганець, вулиця Єдності, 29-а.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

РНОКПП- НОМЕР_2 проживаюча за адресою:

АДРЕСА_2 .

Суддя: О. С. Янжула