Рішення

від 22.05.2025 по справі 191/5785/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/5785/23

Провадження № 2/191/1696/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 року Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 102866,00 грн., а також понесених судових витрат.

Позовні вимогиТОВ «УМФакторинг» обґрунтованінаступним.

16.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2820812 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала позику у розмірі 12600,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу коштів на банківську картку № НОМЕР_1 . 26.07.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу №27072023 та підписано реєстр прав вимог № 1 від 10.10.2023 року. Таким чином, позивач став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за Кредитним договором. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача. Станом на день подання позовної заяви, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 102866,40 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 102866,40 грн., а також стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви до суду, а також витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 12.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з`явився, просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач до судового засідання повторно не з`явилася, причину неявки та своїх зауважень суду не повідомила, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи є підтвердження.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, вважає, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згіднозі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК Українипередбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згіднозі ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першоїстатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

За визначенням ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зіст. 629 ЦК України,договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України, відповідно до якої, зобов`язання -це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 16.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2820812 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту була визначена в межах 12600,00 грн. (п.1.2 договору) та рахунок позичальника було зазначено № НОМЕР_1 (п.2.1 договору) (а.с.11-14).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.08.2023 року за вих. №2643_230818143131, відповідно до договору на переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 16-01-2022 09:33:05 на суму 12600,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 131498184, призначення платежу: зарахування 12600 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с.15).

Строк кредиту, відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, становить 360 днів.

Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений Кредитним договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності).

Відповідно до п 1.4. Кредитного договору Стандартна процента ставка становить 1,99%.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

26.07.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу №27072023 та підписано реєстр прав вимог № 1 від 10.10.2023 року (а.с.7-9)

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступає ТОВ «УМ Факторинг» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «УМ Факторинг» приймає права вимоги та зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» за плату та на умовах, визначених Договором факторингу.

ТОВ «УМ Факторинг» зобов`язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (а.с.10).

За таких обставин, до ТОВ «УМ Факторинг», відповідно до договору факторингу №27072023 перейшло право за договором № 2820812 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.01.2022 року, що укладено між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 .

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту належним чином не виконала, заборгованість позичальника становить 102866,40 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором ґрунтуються на законі та умовах договору, а тому підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням основної вимоги, на підставіст. 141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 2684,00 грн.

Стосовно судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України, суд зауважує таке.

Згідно пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» та адвокатом Судейкіною Іриною Володимирівною, акту приймання-передачі наданих послуг №54 від 25.09.2023 року до договору про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023 року, платіжної інструкції №370 від 28.09.2023 року про оплату наданих послуг у сумі 4000,00 грн.

Договором про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023 року підтверджено, що він укладений між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» та адвокатом Судейкіною Іриною Володимирівною про надання правничої допомоги, з визначенням у ньому розмірів оплати та порядку розрахунків.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №54 від 25.09.2023 року до договору про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023 року, загальна вартість наданих адвокатом позивачеві послуг, які були сплачені позивачем адвокату, становить 4000,00 грн.

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК України,розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу в цій справі становлять 4000,00 грн., що підтверджується копіями договору про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» та адвокатом Судейкіною Іриною Володимирівною, акту приймання-передачі наданих послуг №54 від 25.09.2023 року до договору про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023 року, платіжної інструкції №370 від 28.09.2023 року про оплату наданих послуг у сумі 4000,00 грн, та які підлягають стягненню з відповідача, як судові витрати по цій цивільній справі.

Позивачем на виконання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України було надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляла.

Таким чином, суд знаходить доведеними судові витрати на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі у сумі 4000,00 грн., які понесені позивачем, та за правиламистатті 141 ЦПК Українипідлягають відшкодуванню стороною відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«УМ Факторинг»(кодЄДРПОУ:40274286,місцезнаходження:04060,м.Київ,вул.Ризька,73-Г,офіс 7/1)суму заборгованостіза договором№ 2820812 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.01.2022 року в розмірі 102866,00 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 2684,00 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., а всього 109550 (сто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення складено 27.05.2025 року.

Суддя О.І. Окладнікова