Рішення від 12.05.2025 по справі 191/5267/24

Справа № 191/5267/24

Провадження № 2/191/1919/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядалася кримінальна справа за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за №12024046390000203. Позивачу надано статус потерпілого в цьому кримінальному провадженні. Відповідно до вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.10.2024 року (справа №191/4541/24) визнано винним ОСОБА_2 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді ста п`ятдесяти годин громадських робіт. Так, судом встановлено, що відповідач 04.09.2024 року, приблизно о 06 годині 30 хвилин (більш точного часу в ході до судового розслідування встановити не вдалось), перебував за адресою: АДРЕСА_1 , разом з потерпілим ОСОБА_1 , де в подальшому у останніх раптово на ґрунті неприязних відносин виник словесний конфлікт. Далі, того ж дня, 06.09.2024 року, у зазначений вище час, знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_2 продовжив словесний конфлікт з ОСОБА_1 в ході якого у ОСОБА_2 виник прямий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що шляхом завдання ударів по тілу людини будуть спричинені тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки своїх дій та бажаючи їх настання ОСОБА_2 перебуваючи в положенні стоячи, навпроти ОСОБА_1 , який при цьому знаходився на відстані витягнутої руки від нього, схопив обома руками ОСОБА_1 за тулуб та різко смикнув останнього до себе, при цьому наніс своєю лобовою частиною голови один удар по переніссю ОСОБА_1 . У результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_1 , закритий перелом кісток носу зі зміщенням, ЗСЧМТ, струс головного мозку, що у своїй сукупності, відповідно до п. 2.3.3 Правил визначення ступню тяжкості тілесних пошкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Прокурор звернувся до суду із обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому міститься клопотання про розгляд обвинувального акту в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні. Згідно письмової заяви обвинуваченого ОСОБА_2 , складеної в присутності захисника Скороход А.О., обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому.

Протиправними діями ОСОБА_2 моральному та фізичному здоров`ю ОСОБА_1 спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити порушені права ОСОБА_1 , його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.

Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 понесені значні матеріальні та моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які ОСОБА_1 міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування лікарень, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту своїх порушених прав.

Позивач, враховуючи присутність психологічного травмуючого фактору (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності та справедливості, визначив розмір моральної шкоди у сумі 10000 грн.

Визначену суму моральної шкоди у розмірі 10000 грн. позивач вважає мінімальною компенсацією за перенесені ОСОБА_1 душевні страждання, враховуючи обставини справи, доводи викладені в обґрунтування розміру заподіяної шкоди, з урахуванням страждань, змушених змін у його житті та порушенням нормального способу життя, а також з урахуванням обставин, встановлених при розгляді кримінального провадження.

ОСОБА_1 витрачено кошти на лікування, на переїзд до медичних установ, таким чином йому завдано матеріальної шкоди на суму 2100 грн. 49 коп., що підтверджується фіскальними чеками, квитанціями та виписками з лікарні.

В зв`язку із викладеними обставинами, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просив стягнути на свою користь з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача у розмірі 2100 (дві тисячі сто) грн.49 коп.

-матеріальну шкоду, у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

-суму сплачених коштів за надання професійної правничої допомоги в сумі 3000 (три тисячі) грн.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просив відмовити в позові, зазначаючи про недоведеність позивачем пред`явлених вимог.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , уточнила позовні вимоги, через допущені технічні помилки у резолютивній частині позову, тому просила стягнути з відповідача на користь позивача 2100 грн. понесених матеріальних витрат та 10000 грн. моральної шкоди.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 , у судовому засіданні заперечували проти позову, з підстав, наведених у відзиві.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, прийшов до наступного.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України, частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду справи встановлено, що 04 жовтня 2024 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено обвинувальний вирок, який набрав законної сили 05 листопада 2024 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт, внаслідок завдання ОСОБА_1 06.09.2024 року легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я (а.с.21-23).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6ст.82 ЦПК України).

Загальні положення відшкодування шкоди визначеніст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу положеньст. 1192 ЦК України,з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно виписки стаціонарного хворого ОСОБА_1 від 11.09.2024 року, за аналізом захворювання, внаслідок травми носа від 06.09.2024 року, поставлено діагноз: закритий перелом кісток носу зі зміщенням, ЗЧМТ. Струс головного мозку (а.с.15-16) та призначено лікування за яким ОСОБА_1 поніс матеріальні витрати на суму 2100 грн., що підтверджено відповідними чеками на вказану суму.

Посилання представника відповідача, що чек, який містить перелік медичних препаратів датований 05.09.2024 року, а виписка з медичної картки стаціонарного хворого містить відмітку 06.09.2024 року, є недоречним, оскільки сам факт спричинення тілесних ушкоджень відображено у вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_2 , і містить дату вчинення кримінального правопорушення 04.09.2024 року.

Згідно зістаттею 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною першоюстатті 1167 ЦК Українивстановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з цією нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, страждань ОСОБА_1 , суд, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, доходить до висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. є надмірним, тому 5000 грн. є достатнім, співмірним та справедливим відшкодуванням, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Відповідно до ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; по-в`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають роз-поділу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою осо-бою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано жодних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Разом з цим, визначаючи розмір до стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягнення з відповідача на користь позивача, суд враховує категорію складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), пропорційність задоволених вимог та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, ціну справи та її значення для сторін, у зв`язку з чим приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. співмірними зі складністю справи.

На підставівикладеного,ст.ст.1172 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 від 15.03.2005 року, виданий Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_2 матеріальну шкоду в сумі 2100 (дві тисячі сто) грн. 49 коп.; моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн., витрати на правову допомогу 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 від 15.03.2005 року, виданий Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять), 20 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/м.Син/ 22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155 Банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) Рахунок отримувача A368999980313131206000004587 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 травня 2025 року.

Суддя А. В. Твердохліб