Постанова

від 28.05.2025 по справі 345/6875/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/6875/24

Провадження № 22-ц/4808/576/25

Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2025 року, ухвалене судом у складі судді Кулаєць Б.О. у м.Калуші, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь на утримання дочки аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач по справі являється його колишньою дружиною, з якою вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.09.2017 по 10.08.2021. Від шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним і знаходиться на його вихованні та утриманні. Рішенням Войнилівської селищної ради № 274 від 20.06.2024 місце проживання дитини визначено за його місцем проживання. Ще до розірвання шлюбу з лютого 2021 року відповідачка залишила сім?ю та самоусунулася від виконання своїх материнських обов?язків, вихованням дочки взагалі не займалася, не піклувалася про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Матір не спілкується з дитиною, не бачиться. Крім того протягом всього цього часу відповідач добровільно допомоги на утримання дочки не надає, всі витрати по утриманню дитини з 2021 року позивач несе сам. Все це свідчить, що відповідач також систематично ухиляється і від свого обов?язку по утриманню неповнолітньої дочки. Таким чином, їхня дочка вже тривалий час (близько 4 років) позбавлена піклування матері, як матеріальної, так і психологічної (моральної) її підтримки. Орган опіки і піклування Войнилівської селищної ради надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки. На засідання комісії відповідач не з?явилася, так як перебуває за межами України, проте в телефонному режимі повідомила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

Таким чином відповідачу неодноразово надавалася можливість брати участь у вихованні дочки, у спілкуванні з нею, в її належному утриманні, однак вона цю можливість ігнорує, всі засоби впливу на неї в даний час фактично вичерпані. Так як відповідач тривалий час ухиляється від виконання обов?язків по вихованню та утриманню дитини, то ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду з вимогою щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно їхньої малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів зазначає, що позбавлення батьківських прав не виключає обов?язку щодо утримання дитини. Розмір аліментів на утримання дитини визначив у відповідності до ст. 184 СК України в твердій грошовій сумі. Оскільки позивач не має інформації про розмір доходів колишньої дружини, то розмір аліментів просив встановити мінімальний - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задоволений частково.

В задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Покладено на Орган опіки та піклування Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Вирішено з 18.12.2024 року стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов`язкового негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 ..

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, адже з наявних доказів вбачається, що відповідач протягом останніх п`яти років взагалі не виконує свої батьківські обов`язки. Позивач вказує, що відповідач до розірвання шлюбу залишила сім?ю та самоусунулася від виконання своїх материнських обов?язків, вихованням дочки взагалі не займається, не піклується про здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток дочки. Протягом всіх цих років відповідач взагалі не спілкується та не бачиться з дитиною. Між дочкою та матір?ю втрачені будь-які родинні зв?язки, і налагоджувати стосунки з дитиною відповідач не збирається, що фактично і визнала в заяві, яку подала до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що дочка матері взагалі не знає і не пам?ятає. Фактично всі ці обставини були підтверджені довідкою КНП «Войнилівський центр первинної медико-санітарної допомоги Войнилівської селищної ради Калуського р-ну Івано-Франківської області», Актом обстеження умов проживання від 05.09.2024року, характеристикою, виданою Перевозецькою гімназією ім. професора І.Андрухіва, та Висновком про позбавлення батьківських прав, затвердженим рішенням Войнилівської селищної ради від 31.10.2024 року №360.

Також колишня дружина за всі ці роки жодного разу не поцікавилася здоров?ям та навчанням дитини. Добровільно допомоги на утримання дочки не надавала, всі витрати по утриманню дитини з 2021 року, як вказує ОСОБА_1 , він ніс самостійно. Тобто в сукупності всі досліджені докази свідчать про те, що відповідач тривалий час взагалі не виконує своїх материнських обов?язків і в майбутньому не планує їх виконувати. Фактично дана обставина була визнана і ОСОБА_2 в поданій заяві. Також дану обставину вона підтвердила в телефонному режимі Комісії з питань захисту прав дитини, вона повідомила як Орган опіки і піклування, так і суд, що перебуває закордоном і в Україну повертатися не планує, дочкою займатися теж не планує. Тому апелянт вважає, що рішення суду в частині щодо відмови в позбавленні батьківських прав та попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки фактично є формальним і не матиме жодних позитивних наслідків для дитини.

Оскільки всі докази свідчили про те, що відповідач не бере жодної участі, як в житті дочки, так і в її утриманні, то висновок суду, що простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав, є безпідставним та нічим не підтвердженим, не відповідає фактичним обставинам справи та дослідженим в суді доказам, а також суперечить інтересам дитини.

Позивач просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2025 року в частині відмови в позові та ухвалити нове про задоволення позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крикун Т.О., яка підтримала апеляційну скаргу, представника третьої особи - начальника служби у справах дітей Войнилівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Гинду Т.З., яка не заперечувала проти задовлення апеляційної скарги, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови в позові про позбавлення батьківських прав, а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.

Як встановлено ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.2017 (а.с. 6).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2021 у справі № 345/2993/21 шлюб між сторонами розірвано. Дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з батьком (а.с. 13).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 05.09.2024 встановлено, що проведено обстеження умов проживання в АДРЕСА_1 , де проживає позивач ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Умови проживання задовільні. В помешканні чисто, прибрано, сучасний ремонт, є необхідні меблі, побутова техніка. Створено хороший мікроклімат та належні умови для виховання, проживання, та всебічного розвитку дитини. Стосунки в сім`ї доброзичливі, ознак негативного впливу зі сторони дорослих немає (а.с. 9).

В характеристиції гімназії, наданої учениці 2 класу ОСОБА_3 , зазначено, що батько приділяє належну увагу вихованню: бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет, забезпечує високий рівень навчання дитини. Також піклується про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створює належні умови для розвитку її природних здібностей, поважає гідність дитини. Забезпечена необхідним шкільним приладдям. Мати з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася (а.с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Войнилівської селищної ради Калуського районуІвано-Франківської області № 274 від 20.06.2024 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за його місцем реєстрації (а.с. 12).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на диспансерному обліку окуліста та педіатра. У квітні 2019 року дитині проведено оперативне втручання на правому оці. Із серпня 2021 року супровід дитини на медичні щорічні огляди, консультації з приводу фізичного здоров`я чи способу лікування здійснюються батьком, що підтверджується довідкою № 16 від 29.07.2024, виданою КНП «Войнилівський центр ПМСД Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області» (а.с. 14).

Відповідно до довідки від 08.10.2024 за вих. № 1676 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з квітня по вересень 2024 року становить 315284,33 грн. (а.с. 17).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Войнилівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Войнилівської селищної ради від 31.10.2024 № 360, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 8)

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач дійсно не в повній мірі виконувала свої батьківські обов`язки відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак врахував, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають з факту кровної спорідненості з донькою, є крайнім заходом впливу, ф необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, Водночас суд попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до обов`язку по вихованню доньки та поклав на Орган опіки та піклування Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем відносно дитини.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 вже протягом п`яти років ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться життям доньки, не займається її вихованням, не забезпечує матеріально.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Подібний висновок викладено у постанові від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі №357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилався на те, що відповідач протягом тривалого часу не займається вихованням дитини, не цікавиться її життям та станом здоров`я, не надає матеріальної допомоги, не спілкується та не відвідує її, не проявляє належного батьківського піклування, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Однак позивачем, всупереч приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від участі у вихованні дитини.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи міститься заява відповідача, і така ж аналогічна подана до суду апеляційної інстанції, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 дає свою згоду на те, щоб її позбавили батьківських прав, оскільки вона постійно проживає за кордоном і повертатись в Україну, та займатися вихованням дочки не планує.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постанові Верховного суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22 (провадження №61-10115св23) зазначено, про те, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Як вже зазначалось відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З висновку органу опіки та піклування Войнилівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням Войнилівської сільської ради №360 від 31 жовтня 2024 року випливає, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що матір самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків в частині виховання, спілкування, піклування про її стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, утримання, створення належних умов проживання, навчання, розвитку та підготовки до самостійного життя дитини. При цьому органом опіки та піклування також враховано пояснення матері дитини, яка в телефонному режимі не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав. Разом з тим причини такого ставлення матері до дитини не з`ясовувалися, думку дитини спеціалісти також не встановлювали, психолога до вирішення такого питання не залучали. Між тим, орган опіки дійшов висновку про ухилення матері від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, а тому не погодився з таким висновком, оскільки в ньому не наведено достатніх підстав та аргументів, які б вказували на необхідність застосування відносно відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Колегія судді зазначає, що недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Таким чином, разом з усіма іншими доказами, враховуючи конкретні обставини даної справи, колегія суддів встановлює, що підстави для позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 відсутні. Щодо заяви відповідача апеляційному суду про згоду із побавленням ії батьківських прав, то у справах про позбавлення батьківських прав визнання відповідачем позову суперечить закону, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Колегія суддів вважає, що відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення її батьківських прав, а позивачем не надано доказів, що такий захід буде відповідати інтересам дитини.

Таким чином, ухваливши рішення про відмову в задоволенні позову у частині позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції правильно вирішив такі вимоги.

Перевіривши справу, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, є аналогічними обставинам, викллаеним в позовній заяві, які перевірені судом першої інстанції, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 травня 2025 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

В.М.Луганська