Постанова

від 22.05.2025 по справі 916/3725/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3725/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» - адвокат Демчук В.Г.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - адвокат Соколов Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро»

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025, суддя суду першої інстанції Погребна К.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 27.02.2025

по справі №916/3725/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»

про стягнення 1 885 086,96 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про стягнення 1 885 086,96 грн.

Позов обгрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару за договором №212/11-21 в сумі 1 228 000,00 грн та за договору №202/11-21 на суму 500 393,96 грн.

Також, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 позивачем відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 109 904,87 грн та 3% річних в розмірі 46 788,13 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» основний борг в сумі 46 249,99 грн, інфляційні витрати в сумі 2 940,40 грн, 3% річних в сумі 1 252,00 грн та судовий збір в сумі 756,64 грн; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 999,80 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» дійсно наявна заборгованість з оплати поставленого товару за договором №212/11-21 в сумі 1 228 000,00 грн та за договором №202/11-21 на суму 500 393,96 грн. В той же час, відповідач вчинив односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024 на суму 1 682 143,97 грн, а саме щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 підлягає частковому задоволенню в розмірі 46 249,99 грн, що є різницею між сумою заборгованості за відповідними договорами та сумою зарахованих зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи факт наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 46 249,99грн., судом першої інстанції було здійснено перерахунок відповідних процентів річних та інфляційних витрат, від встановленої суми заборгованості.

Оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про відшкодування витрат ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» на професійну правничу допомогу у розмірі 39 999,80 грн.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/3725/24.

Апелянт вказав, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, що містять підтвердження висловлення органами Державної податкової служби України сумнівів щодо дійсності Договорів поставки. Органами Державної податкової служби України за результатами податкової перевірки було встановлено лише податкове правопорушення саме відповідачем, а не ТОВ «Лисівка-Агро».

Апелянт зазначає, що в діях ТОВ «Лисівка-Агро» відсутній склад господарського правопорушення та відповідачем не доведено наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: реального розміру та заподіяння збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою позивача та збитками й вини відповідача, тому у ТОВ «Лисівка-Агро» відсутні підстави для відшкодування збитків на користь ТОВ «ЮГ- РЕЗЕРВ» у розмірі 1 682 143,97 грн.

Позивач також вказав, що подані відповідачем в якості доказів (та якими суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення), вимога щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є неналежними та недостовірними доказами у даній справі, а тому не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, позивач зазначив, що заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат та 3% річних визначений в межах строку існування заборгованості ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» перед ТОВ «Лисівка-Агро» в розмірі 1 728 393,96 грн, а тому рішення в даній частині підлягає скасуванню, а позов ТОВ «Лисівка-Агро» задоволенню.

Апелянт вказав, що у зв`язку з тим, шо рішення Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2025 року у справі №916/3725/24 є неправомірним та підлягає скасуванню в частині стягнення відмови у стягненні заборгованості, воно підлягає скасуванню і в частині стягнення з ТОВ «Лисівка-Агро» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39 999 грн. 80 коп.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17 лютого 2025 року у справі №916/3725/24 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» основного боргу у розмірі 1 682 143,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 106 964,47 грн, 3% річних у розмірі 45 536,13 грн та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 999,80 грн, та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про стягнення 1 885 086,96 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/3725/24.

Відповідач вказав, що Актом перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024 р., на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710, для ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» настали негативні наслідки у вигляді зменшення податкового кредиту, в тому числі з вини ТОВ «Лисівка-Агро» на суму 1 682 143,97 грн. У зв`язку з викладеним, у ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» з`явилося право вимагати компенсацію від ТОВ «Лисівка-Агро» на суму завданих збитків (1 682 143,97 грн.), та оскільки вказана сума не була компенсована у триденний строк з дня направлення письмової вимоги (15.10.2024), згідно умов Договору також з`явилося право на зарахування зустрічних вимог в односторонньому порядку, що і було зроблено у встановлений законодавством та Договором спосіб.

Відповідач зазначає, що саме в результаті бездіяльності позивача для ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» настали негативні наслідки у вигляді зменшення податкового кредиту, що є прямими збитками відповідача.

Відповідач також вказав, що здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог вчинено з дотриманням норм законодавства, а саме ст. 202, 601, 602 ЦК України, що підтверджується послідовними правовими позиціями Верховного Суду.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області № 916/3725/24 від 17.02.2025 - без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3725/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., судді Аленін О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3725/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/3725/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3725/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3725/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/3725/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.04.2025; призначено справу №916/3725/24 до розгляду на 22.05.2025 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

22.05.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» - адвокат Демчук В.Г. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - адвокат Соколов Д.С.

Фактичні обставини, встановлені судом.

09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) було укладено договір поставки №202/11-21, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 (даті товар) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №202/11-21).

Відповідно до п. 3.1. Договору №202/11-21 ціна товару складає 5 614,04 грн за одну метричну тонну, крім того ПДВ 785,96 грн, разом 6 400,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору №202/11-21 оплата вартості поставленого товару здійснюється безготівково в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на умовах:

- передплати в розмірі 80% вартості товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку, виставленого на 100% вартості товару та надання засвідчених печаткою постачальника та підписом керівника з відміткою «копія вірна» сканкопії документів, визначених у п. 8.14 даного Договору, та

- доплати в розмірі 20% вартості товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого товару та за умови надання всіх оригіналів, що зазначені у п. 4.3. даного Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору №202/11-21 датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до п. 3.5. Договору №202/11-21 сторони договору домовились та погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за поставлений товар у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ у розумінні податкового кодексу України, а постачальник, відповідно не має права вимагати здійснення такої оплати, до реєстрації постачальником податкової накладної (податкових накладних)/розрахунків коригування з ПДВ в єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 4.1. Договору №202/11-21 постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах FCA згідно з Правилами «Інкотермс-2010» за адресою Житомирська область, село Лисівка в строк до 22 листопада 2021 року включно.

Відповідно до п. 4.3. Договору №202/11-21 разом з Товаром постачальник зобов`язується передати покупцю належним чином оформлені: видаткову накладну, оригінал договору та перелік документів згідно з п. 8.1. даного договору.

Відповідно до п. 5.11. Договору №202/11-21 сторони підтверджують, що вони складають і своєчасно реєструють податкові накладні та розрахунки коригувань до них в ЄРПН у відповідності до норм податкового законодавства України. Податкові накладні та розрахунки коригувань до них надаються контрагенту в електронному вигляді шляхом реєстрації в ЄРПН. У випадку, якщо одна із Сторін склала податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства України, а також у разі відсутності їх реєстрації в ЄРПН, що тягне за собою втрату права іншої Сторони на збільшення податкового кредиту чи зменшення податкових зобов`язань, сплачених (нарахованих) у зв`язку з виконанням цього договору, винна сторона зобов`язується компенсувати іншій стороні завдані цим збитки, розмір яких не може перевищувати розмір відповідних податкових платежів. Збитки компенсуються у 10-ти денний термін з моменту отримання обгрунтованої претензії сторони договору, але у будь-якому випадку не раніше настання граничного строку для подання податкової декларації з податку на додану вартість за період складання відповідних податкових накладних.

Згідно п. 5.12. Договору №202/11-21 у разі, якщо органами Державної податкової служби України, на підставі проведеної перевірки операцій з Товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього Договору в цілому або окремих його частин (незалежно від факту недійсності) внаслідок чого відповідним Актом буде визнано неправомірним віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з ПДВ та/або сплаченої за Товар суми до витрат при розрахунку податку на прибуток, а, складеним на підставі Акту, податковим повідомленням-рішенням (надалі ППР) на Покупця буде накладено штрафні санкції, Постачальник зобов`язується відшкодувати Покупцеві понесені ним збитки у вигляді сплачених штрафів, сум податкового кредиту та донарахованих податкових зобов`язань. У разі виявлення розбіжностей між даними Покупця і Постачальника в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумком періоду, у якому відбулися поставки за цим Договором, Постачальник зобов`язується компенсувати Покупцю суму всіх коригувань (в тому числі ПДВ, витрат), зроблених Покупцем у разі, якщо ці коригування Покупець буде змушений зробити через некоректно надану Постачальником звітність в податковий орган або виявлені порушення операцій з Товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих штрафних санкцій. Відшкодування зазначених штрафів, якщо інше не передбачено цим Договором. здійснюється Постачальником впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту направлення Покупцем письмової та/або факсової вимоги. Сторони мають право в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги в рамках будь-яких договірних відносин, що існують між Сторонами.

Відповідно до п. 8.14 Договору №202/11-21, Постачальник зобов`язується надати покупцю належним чином завірені копії наступних документів (але не виключно):

- виписки з ЄДРПОУ;

- витягу з ЄДРПОУ, строком видачі не більше 30 днів;

- витягу з реєстру платників ПДВ;

- довідки про статус єдиного податку 4 групи в 2021 році (для платників ЄП);

- податкову декларацію платника податку 4-ї групи з додатком Відомості про наявність земельних ділянок з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для платників ЄП) або Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для неплатників ЄП);

- довідку, що підтверджує право володіння / користування земельними ділянками в 2021 році (кількість землі має відповідати посівним площам. Належним підтвердженням є довідки видані сільськими радами та / або управліннями держгеокадастру та / або витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);

- звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (ф.4-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття;

- звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур за урожай 2020 року (ф.29-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття;

- звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур 2021 року (ф.37-сг (за місяць, в якому було зібрано врожай культури, що постачається) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття (якщо подається);

- інші документи, що підтверджують походження Товару

Матеріали справи містять на виконання умов договору №202/11-21 видаткові накладні на загальну суму 6 504 576,00 грн:

- №ЛА00-000150 від 09.11.2021 на суму 173 184,00 грн;

- №ЛА00-000151 від 11.11.2021 на суму 539 648,00 грн;

- №ЛА00-000152 від 12.11.2021 на суму 721 664,00 грн;

- №ЛА00-000153 від 14.11.2021 на суму 868 992,00 грн;

- №ЛА00-000155 від 15.11.2021 на суму 867 584,00 грн;

- №ЛА00-000157 від 16.11.2021 на суму 1 052 160,00 грн;

- №ЛА00-000158 від 17.11.2021 на суму 179 712,00 грн;

- №ЛА00-000159 від 18.11.2021 на суму 701 952,00 грн;

- №ЛА00-000160 від 19.11.2021 на суму 337 152,00 грн;

- №ЛА00-000161 від 20.11.2021 на суму 350 080,00 грн;

- № ЛА00-000162 від 21.11.2021р. на суму 712 448,00 грн.

Відповідач за договором №202/11-21 здійснив наступні оплати позивачу на загальну суму 6 004 182,04 грн:

- 09.11.2021 - 640 000 грн;

- 12.11.2021 - 1 280 001,12 грн;

- 15.11.2021 - 1 600 001,40 грн;

- 16.11.2021 - 960 000,84 грн;

- 18.11.2021 - 640 000,00 грн;

- 21.12.2022 - 473 932,96 грн;

- 21.12.2022 - 410 245,72 грн.

19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) було укладено договір поставки №212/11-21, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 (даті товар) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №212/11-21).

Відповідно до п. 3.1. Договору №212/11-21 ціна товару складає 6 000,00 грн за одну метричну тонну, крім того ПДВ 840,00 грн, разом з 6 840,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору №212/11-21 оплата вартості поставленого товару здійснюється безготівково в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на умовах:

- передплати в розмірі 80% вартості товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку виставленого на 100% вартості товару та надання засвідчених печаткою постачальника та підписом керівника з відміткою «копія вірна» сканкопії документів, визначених у п. 8.14 даного Договору, та

- доплати в розмірі 20% вартості товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого товару та за умови надання всіх оригіналів, що зазначені у п. 4.3. даного Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору №212/11-21 датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до п. 3.5. Договору №212/11-21 сторони договору домовились та погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за поставлений товар у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ у розумінні податкового кодексу України, а постачальник, відповідно не має права вимагати здійснення такої оплати, до реєстрації постачальником податкової накладної (податкових накладних)/розрахунків коригування з ПДВ в єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 4.1. Договору №212/11-21 постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах FCA згідно з Правилами «Інкотермс-2010» за адресою Житомирська область, село Лисівка в строк до 06 грудня 2021 року включно.

Відповідно до п. 4.3. Договору №212/11-21 разом з Товаром постачальник зобов`язується передати покупцю належним чином оформлені: видаткову накладну, оригінал договору та перелік документів згідно з п. 8.1. даного договору.

Відповідно до п. 5.11. Договору №212/11-21 сторони підтверджують, що вони складають і своєчасно реєструють податкові накладні та розрахунки коригувань до них в ЄРПН у відповідності до норм податкового законодавства України. Податкові накладні та розрахунки коригувань до них надаються контрагенту в електронному вигляді шляхом реєстрації в ЄРПН. У випадку, якщо одна із Сторін склала податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства України, а також у разі відсутності їх реєстрації в ЄРПН, що тягне за собою втрату права іншої Сторони на збільшення податкового кредиту чи зменшення податкових зобов`язань, сплачених (нарахованих) у зв`язку з виконанням цього договору, винна сторона зобов`язується компенсувати іншій стороні завдані цим збитки, розмір яких не може перевищувати розмір відповідних податкових платежів. Збитки компенсуються у 10-ти денний термін з моменту отримання обгрунтованої претензії сторони договору, але у будь-якому випадку не раніше настання граничного строку для подання податкової декларації з податку на додану вартість за період складання відповідних податкових накладних.

Згідно п. 5.12. Договору №212/11-21 у разі, якщо органами Державної податкової служби України, на підставі проведеної перевірки операцій з Товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього Договору в цілому або окремих його частин (незалежно від факту недійсності) внаслідок чого відповідним Актом буде визнано неправомірним віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з ПДВ та/або сплаченої за Товар суми до витрат при розрахунку податку на прибуток, а, складеним на підставі Акту, податковим повідомленням-рішенням (надалі ППР) на Покупця буде накладено штрафні санкції, Постачальник зобов`язується відшкодувати Покупцеві понесені ним збитки у вигляді сплачених штрафів, сум податкового кредиту та донарахованих податкових зобов`язань. У разі виявлення розбіжностей між даними Покупця і Постачальника в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумком періоду, у якому відбулися поставки за цим Договором, Постачальник зобов`язується компенсувати Покупцю суму всіх коригувань (в тому числі ПДВ, витрат), зроблених Покупцем у разі, якщо ці коригування Покупець буде змушений зробити через некоректно надану Постачальником звітність в податковий орган або виявлені порушення операцій з Товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих штрафних санкцій. Відшкодування зазначених штрафів, якщо інше не передбачено цим Договором. здійснюється Постачальником впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту направлення Покупцем письмової та/або факсової вимоги. Сторони мають право в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги в рамках будь-яких договірних відносин, що існують між Сторонами.

Відповідно до п. 8.14 Договору №212/11-21, Постачальник зобов`язується надати покупцю належним чином завірені копії наступних документів (але не виключно):

- виписки з ЄДРПОУ;

- витягу з ЄДРПОУ, строком видачі не більше 30 днів;

- витягу з реєстру платників ПДВ;

- довідки про статус єдиного податку 4 групи в 2021 році (для платників ЄП);

- податкову декларацію платника податку 4-ї групи з додатком Відомості про наявність земельних ділянок з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для платників ЄП) або Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для неплатників ЄП);

- довідку, що підтверджує право володіння / користування земельними ділянками в 2021 році (кількість землі має відповідати посівним площам. Належним підтвердженням є довідки видані сільськими радами та / або управліннями держгеокадастру та / або витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);

- звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (ф.4-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття;

- звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур за урожай 2020 року (ф.29-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття;

- звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур 2021 року (ф.37-сг (за місяць, в якому було зібрано врожай культури, що постачається) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття (якщо подається);

- інші документи, що підтверджують походження Товару

Матеріали справи містять на виконання умов договору №212/11-21 видаткові накладні на загальну суму 13 740 465,60 грн:

- № 163 від 21.11.2021 на суму 394 804,80 грн;

- № 166 від 22.11.2021 на суму 1 127 779,20 грн;

- № 167 від 23.11.2021 на суму 731 059,20 грн;

- № 168 від 24.11.2021 на суму 367 308,00 грн;

- № 169 від 25.11.2021 на суму 526 543,20 грн;

- № 170 від 26.11.2021 на суму 352 533,60 грн;

- № 171 від 27.11.2021 на суму 192 067,20 грн;

- № 172 від 28.11.2021 на суму 378 388,80 грн;

- № 181 від 29.11.2021 на суму 360 604,80 грн;

- № 182 від 30.11.2021 на суму 3 218 493,60 грн;

- № 183 від 01.12.2021 на суму 1 453 226,40 грн;

- № 184 від 02.12.2021 на суму 915 739,20 грн;

- № 185 від 03.12.2021 на суму 350 618,40 грн;

- № 186 від 05.12.2021 на суму 540 633,60 грн;

- № 187 від 06.12.2021 на суму 594 943,20 грн;

- № 190 від 08.12.2021 на суму 559 101,60 грн;

- № 191 від 09.12.2021 на суму 582 084,00 грн;

- № 212 від 10.12.2021 на суму 914 508,00 грн;

- № 213 від 13.12.2021 на суму 180 028,80 грн.

Відповідач за договором №212/11-21 здійснив наступні оплати позивачу на загальну суму 12 512 465,60 грн:

- 22.11.2021 - 3 000 024,00 грн;

- 23.11.2021 3 000 024,00 грн;

- 24.11.2021 4 000 004,64 грн;

- 10.12.2021 935 000,00 грн;

- 21.12.2021 881 747,64 грн;

- 21.12.2022 695 665,32 грн.

Позивач, згідно умов договору №202/11-21 вчинив дії, направлені на реєстрацію податкових накладних, а саме податкова накладна №2 від 09.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №3 від 11.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №4 від 12.11.2021 зареєстрована 31.12.2021, податкова накладна №6 від 14.11.2021 зареєстрована 10.01.2022, податкова накладна №8 від 15.11.2021 зареєстрована 10.01.2022, податкова накладна №10 від 16.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №13 від 18.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №15 від 19.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №16 від 20.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №17 від 21.11.2021 зареєстрована 26.09.2023.

Крім того, згідно умов договору №212/11-21 позивач вчинив дії, направлені на реєстрацію податкових накладних, а саме податкова накладна №18 від 21.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №19 від 22.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №36 від 23.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №37 від 24.11.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №2 від 02.12.2021 зареєстрована 26.09.2023, податкова накладна №3 від 03.12.2021 зареєстрована 30.12.2021, податкова накладна №5 від 05.12.2021 зареєстрована 30.12.2021, податкова накладна №6 від 06.12.2021 зареєстрована 30.12.2021, податкова накладна №9 від 08.12.2021 зареєстрована 30.12.2021, податкова накладна №10 від 09.12.2021 зареєстрована 30.12.2021, податкова накладна №11 від 10.12.2021 зареєстрована 30.12.2021, податкова накладна №14 від 13.12.2021 зареєстрована 30.12.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини реєстрації даних податкових накладних встановлені у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 по справі № 240/12345/22, яке було залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023 по даній справі.

З рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 по справі № 240/12345/22 зокрема вбачається наступне:

«Товариством з обмеженою відповідальністю "Лисівка-Агро" було складено податкові накладні №31 від 29.11.2021; №32 від 29.11.2021; №29 від 29.11.2021; №30 від 29.11.2021; №22 від 29.11.2021; №23 від 25.11.2021; №25 від 26.11.2021; №28 від 29.11.2021; №34 від 26.11.2021; №35 від 29.11.2021; №2 від 09.11.2021; №3 від 11.11.2021; №10 від 16.11.2021; №13 від 18.11.2021; №15 від 19.11.2021; №16 від 20.11.2021; №17 від 21.11.2021; №18 від 21.11.2021; №19 від 22.11.2021; №36 від 23.11.2021; №37 від 24.11.2021; №2/2 від 10.10.2021; №18/2 від 31.10.2021 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено. Відповідно до п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПКУ, позивачем було направлено в електронному вигляді витребувані пояснення та копії документів, на підтвердження реальності господарських операцій.

За результатами розгляду вказаних документів комісією Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №3830709/35100116 від 21.02.2022; №3830710/35100116 від 21.02.2022; №3830711/35100116 від 21.02.2022; №3830712/35100116 від 21.02.2022; №3812983/35100116 від 16.02.2022; №3812980/35100116 від 16.02.2022; №3812978/35100116 від 16.02.2022; №3812982/35100116 від 16.02.2022; №3812979/35100116 від 16.02.2022; №3812981/35100116 від 16.02.2022; №3444445/35100116 від 30.11.2021; №3444444/35100116 від 30.11.2021; №7926/35100116/2 від 15.02.2022; №7939/35100116/2 від 15.02.2022; №7935/35100116/2 від 15.02.2022; №7920/35100116/2 від 15.02.2022; №7919/35100116/2 від 15.02.2022; №7940/35100116/2 від 15.02.2022; №7941/35100116/2 від 15.02.2022; №7943/35100116/2 від 15.02.2022; №7945/35100116/2 від 15.02.2022; №3409488/35100116 від 23.11.2021; №3409485/35100116 від 23.11.2021.

Згідно додатків до витягу з протоколу Комісії ГУ ДПС у Житомирській області:

- № 229/06-30-18-02-14 від 30.11.2021 причиною відмови в реєстрації податкових накладних №2 від 09.11.2021 стало те, що платником надано неповний пакет документів, а саме відсутній акт звірки з контрагентом та ТОВ "Лисівка Агро" внесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, №3 від 11.11.2021 стало те, що платником надано неповний пакет документів, а саме відсутній акт звірки з контрагентом, платіжне доручення та/або видаткова накладна яка стала причиною виписки податкової накладної, ТОВ "Лисівка Агро" внесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості:

- №224/06-30-18-02-14 від 23.11.2021 причиною відмови в реєстрації податкових накладних №18/2 від 31.10.2021, № 2/2 від 10.10.2021 стало те, що платником не надано повний пакет документів, а саме, відсутні розрахункові документи за реалізоване молоко відповідно п.5.4 договору постачання. Крім того, ТОВ "Лисівка-Агро" внесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості;

- №34/06-30-18-02-17 від 21.02.2022 причиною відмови в реєстрації податкових накладних №№29, 30, 31, 32 від 29.11.2021 стало те, що платником не надано повний пакет документів а саме, відсутні: договір з перевізником, акт звірки з контрагентом та складські документи;

- №31/06-30-18-02-17 причиною відмови в реєстрації податкових накладних № 22 від 24.11.2021, №23 від 25.11.2021, № 25 від 26.11.2021, № 28 від 29.11.2021, № 34 від 26.11.2021, № 35 від 29.11.2021 стало те, що платником не надано повний пакет документів а саме: відсутні додатки до договору постачання, картки аналізу зерна, складські документи та акти звірки з контрагентом;

- №14/06-30-18-02-17 від 24.01.2022 причиною відмови в реєстрації податкових накладних №10 від 16.11.2021, №13 від 18.11.2021, №15 від 19.11.2021, № 16 від 20.11.2021, № 17 від 21.11.2021, № 18 від 21.11.2021, № 19 від 22.11.2021, №36 від 23.11.2021, № 37 від 24.11.2021 платником не надано повний пакет документів, а саме: відсутні договори, первинні та розрахункові документи щодо транспортування (оскільки перевізник третя особа). Крім того, відсутня статистична звітність за 2021 9ф- 21-заг, Ф - 29 сг).

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями комісії ГУ ДПС у Житомирській області про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся з даним позовом до суду.»

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 по справі № 240/12345/22 вирішено:

- Визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління ДПС у Житомирській області №3830709/35100116 від 21.02.2022; №3830710/35100116 від 21.02.2022; №3830711/35100116 від 21.02.2022; №3830712/35100116 від 21.02.2022; №3812983/35100116 від 16.02.2022; №3812980/35100116 від 16.02.2022; №3812978/35100116 від 16.02.2022; №3812982/35100116 від 16.02.2022; №3812979/35100116 від 16.02.2022; №3812981/35100116 від 16.02.2022; №3444445/35100116 від 30.11.2021; №3444444/35100116 від 30.11.2021; №7926/35100116/2 від 15.02.2022; №7939/35100116/2 від 15.02.2022; №7935/35100116/2 від 15.02.2022; №7920/35100116/2 від 15.02.2022; №7919/35100116/2 від 15.02.2022; №7940/35100116/2 від 15.02.2022; №7941/35100116/2 від 15.02.2022; №7943/35100116/2 від 15.02.2022; №7945/35100116/2 від 15.02.2022; №3409488/35100116 від 23.11.2021; №3409485/35100116 від 23.11.2021.

- Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисівка-Агро" №31 від 29.11.2021; №32 від 29.11.2021; №29 від 29.11.2021; №30 від 29.11.2021; №22 від 29.11.2021; №23 від 25.11.2021; №25 від 26.11.2021; №28 від 29.11.2021; №34 від 26.11.2021; №35 від 29.11.2021; №2 від 09.11.2021; №3 від 11.11.2021; №10 від 16.11.2021; №13 від 18.11.2021; №15 від 19.11.2021; №16 від 20.11.2021; №17 від 21.11.2021; №18 від 21.11.2021; №19 від 22.11.2021; №36 від 23.11.2021; №37 від 24.11.2021; №2/2 від 10.10.2021; №18/2 від 31.10.2021 датою їх фактичного отримання.

Після реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до складу податкового кредиту у жовтні 2023 року віднесло зазначену в них суму ПДВ в розмірі 1 682 143,97 грн.

В березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2024 року №860515320710.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року по справі № 420/8487/24 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №860515320710 від 05.03.2024.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі № 420/8487/24 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року скасовано; винесено нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

З постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі № 420/8487/24 вбачається наступне:

«15.01.2024 ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» подало декларацію з податку на додану вартість за листопад 2023 року з додатками, в якій задекларувало показник податкового кредиту (рядок 17 колонки Б) Декларації у сумі 6 499 849,00 грн., у тому числі 6 254 347,00 грн. - сума від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

На підставі наказу від 16.01.2024 №269-п, направлень від 30.01.2024 №1331/15-32-07-10 та №1330/15-32-07-10, відповідно до підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та підпункту 69.2, підпункту 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт перевірки від 14.02.2024р. №4911/15-32- 07-10/31502667.

У висновках акту перевірки зафіксовано порушення ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено показник від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ), за листопад 2023 року на 2 512 063,00 грн.

За висновками Головного управління ДПС в Одеській області товариством неправомірно визначено податковий кредит у податковій звітності за рахунок не підтвердження реальності здійснення операцій придбання товарів та послуг у контрагентів-постачальників ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС», ТОВ «Лисівка-Агро», ТОВ «ГРАНДВАНТАЖ»…

…До складу податкового кредиту у жовтні 2023 року (що вплинуло на загальну суму податкового кредиту за листопад 2023 року по рядку 16 Декларації з ПДВ) віднесено суму ПДВ в розмірі 1 682 143,97 грн., нарахованого згідно отриманих від ТОВ «Лисівка-Агро» податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН за рішенням суду.

До перевірки з питання взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Лисівка-Агро» за період 01.11.2021р. по 30.11.2021р. надано договори поставки №202/11-21 від 09.11.2021р., №212/11-21 від 19.11.2021р., додаткові угоди, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, додатки до ТТН, банківські виписки.

Від Головного управління ДПС у Житомирській області отримано податкову інформацію від 29.08.2022р. №697 /06-30-18-07, згідно якої встановлено: відсутність ТОВ «Лисівка-Агро» за податковою адресою; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом; відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; нереальність продажу товару, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій; за відсутності поданої до органів ДФС звітності з податку на прибуток можливо дійти висновку, що підприємство ТОВ «Лисівка-Агро» не має будь-яких власних, орендованих складських приміщень для зберігання товарів, відповідної матеріально технічної бази, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності; відсутність реальних господарських операцій у ТОВ «Лисівка-Агро», що вказує лише на оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення; при здійснені аналізу баз даних ЄРПН встановлено, що протягом листопада 2021 року ТОВ «Лисівка-Агро» документувало реалізацію кукурудзи врожаю 2021 року та молоко сировина коров`яче, та документувало придбання дизпалива, гербіциди, насіння кукурудзи, електрична енергія, транспортні послуги, біогумус, легковий автомобіль б/в, марка: RENAULT; у зв`язку з ненаданням ТОВ «Лисівка-Агро» відповіді та первинних документів на письмовий запит №2568/6/06-30-18-03-19 від 09.02.2022р. неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання і реалізації товарів, надання послуг ТОВ «Лисівка-Агро» у листопаді 2021 року.

Таким чином, за висновками Головного управління ДПС в Одеській області, вбачається відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Лисівка-Агро» господарських операцій за період листопад 2021 року по ланцюгу постачання. Виходячи з викладеного, ТОВ «Лисівка-Агро» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. Не встановлено факту отримання (придбання) ТМЦ ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» від підприємства постачальника ТОВ «Лисівка-Агро», у зв`язку з чим підтвердити реальність отримання (придбання) ТМЦ по ланцюгу від постачальника на адресу ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» за період листопад 2021 року, неможливо. ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період листопад 2021 року…

…В акті перевірки від 14.02.2024р. №4911/15-32-07-10/31502667 зазначено, що оскільки реальність вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС», ТОВ «Лисівка-Агро», ТОВ «ГРАНДВАНТАЖ» за вищевказані податкові періоди відсутня, тому характер відтворюваних ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» операцій купівлі-продажу ТМЦ мають виключно документальний характер, які фактично не призводять до зміни вартості активів та пасивів підприємства та його контрагентів за періоди здійснення відповідних операцій, а відтак призводять до штучного формування податкового кредиту у ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ». Згідно первинних документів, наданих до перевірки, даних ЄРПН, даних інформаційних баз ДПС України, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» здійснено лише документальне оформлення придбаних товарів, без фактичної їх поставки, формування податкового кредиту без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності за такими операціями.

На підставі акту перевірки від 14.02.2024 №4911/15-32-07-10/31502667 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 №860515320710, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 512 063,00 грн.»

В обґрунтування даної постанови було зокрема зазначено наступне:

«До складу податкового кредиту у жовтні 2023 року (що вплинуло на загальну суму податкового кредиту за листопад 2023 року по рядку 16 Декларації з ПДВ) віднесено суму ПДВ в розмірі 1 682 143,97 грн., нарахованого згідно отриманих від ТОВ «Лисівка-Агро» податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН за рішенням суду.

Під час перевірки досліджувалося питання взаємовідносин позивача з контрагентом-постачальником ТОВ «Лисівка-Агро» за період з 01.11.2021р. по 30.11.2021р. за договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021р. та №212/11-21 від 19.11.2021р.

Контролюючим органом враховано інформацію, яка надійшла від Головного управління ДПС у Житомирській області, про відсутність ТОВ «Лисівка-Агро» за податковою адресою, відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом, відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні), відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відсутності поданої до органів ДФС звітності з податку на прибуток можливо дійти висновку, що підприємство ТОВ «Лисівка-Агро» не має будь-яких власних, орендованих складських приміщень для зберігання товарів, відповідної матеріально технічної бази, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

При вирішенні спору судом не враховано вказаної податкової інформації, зазначивши, що ТОВ «Лисівка-Агро» використовує 742 земельні ділянки площею 1549,3064 га та численне нерухоме та рухоме майно (автопарк, машинно-тракторна станція, молочний блок, тваринницькі приміщення, навіси, сінопіднавіси, вагові, склади, асфальтовані зерноплощадки, автогаражі, трактори, автомобілі, комбайни, навісна сільськогосподарська техніка і обладнання, цистерни, борони, обприскувачі, паливороздавальлні колонки, паливні цистерни, тощо), балансова вартість основних засобів підприємства становить 19 247,10 тис. грн.

При цьому, судом залишено поза увагою, що відповідно до звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур 2021 року за формою 37-сг ТОВ «Лисівка-Агро» зібрано сою в обсязі 5685ц, а не кукурудзу, яку нібито в подальшому поставлено ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ».

Також, наданими позивачем матеріалами не підтверджено, за допомогою яких трудових ресурсів оброблено та вирощену поставлену на адресу позивача сільськогосподарську продукцію в листопаді 2021 року за договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021р. та №212/11-21 від 19.11.2021…

…Враховуючи відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів щодо наявності у контрагентів позивача ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» та ТОВ «Лисівка-Агро» саме у період здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (а не взагалі) власних або орендованих земельних ділянок, на яких вирощено поставлений позивачу товар (ріпак, кукурудза), трудових ресурсів, задіяних для цього процесу, а також доказів їх зберігання, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо безтоварності спірних господарських операцій. Аналогічно, і щодо операцій з придбання послуг перевезення у ТОВ «ГРАНДВАНТАЖ», яке не мало власних, орендованих транспортних засобів, а також не здійснювало придбання автотранспортних послуг та оренди автотранспортних засобів.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Натомість, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» не спростовано доводів Головного управління ДПС в Одеській області, наведених в акті перевірки від 14.02.2024р. №4911/15-32- 07-10/31502667.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05 березня 2024 року №860515320710 та відсутність підстав для його скасування.»

15.10.2024 ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» на адресу ТОВ «Лисівка-Агро» було направлено Вимогу щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн, разом із копіями: Акту перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024; податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710; постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024.

18.11.2024 ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» на адресу ТОВ «Лисівка-Агро» було направлено Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 682 143,97 грн, в порядку ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України.

Так, згідно даної Заяви, зарахування зустрічних вимог відбулося за наступними зобов`язаннями сторін:

1) за Договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021 та №212/11-21 від 19.11.2021 (невиконане грошове зобов`язання ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» перед ТОВ «Лисівка-Агро» у вигляді оплати за поставлений товар в сумі 1 682 143,97 грн);

2) за Вимогою щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн, згідно п.5.12. Договорів поставки №202/11-21 від 09.11.2021 та №212/11-21 від 19.11.2021, Акту перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024, податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024 (невиконане грошове зобов`язання ТОВ «Лисівка-Агро» перед ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» у вигляді компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту в сумі 1 682 143,97 грн.).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, в той же час підлягає зміні мотивувальна частина оскаржуваного рішення, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» було укладено договір поставки №202/11-21, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №202/11-21).

Крім того, 19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» було укладено договір поставки №212/11-21, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 (даті товар) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №212/11-21).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №202/11-21 матеріали справи містять видаткові накладні на загальну суму 6 504 576 грн.

Також, на виконання умов договору №212/11-21 матеріали справи містять видаткові накладні на загальну суму 13 740 465,60 грн.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Так, згідно п. 3.3. Договорів, оплата вартості поставленого Товару здійснюється безготівково в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах:

- передплати в розмірі 80% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку виставленого на 100% вартості Товару та надання засвідчених печаткою Постачальника та підписом керівника з відміткою «копія вірна» сканкопій документів, визначених у п.8.14 даного Договору,

та - доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.

Колегією суддів встановлено, що відповідач за договором №202/11-21 здійснив наступні оплати: 09.11.2021 - 640 000 грн; 12.11.2021 - 1 280 001,12 грн; 15.11.2021 - 1 600 001,40 грн; 16.11.2021 - 960 000,84 грн; 18.11.2021 - 640 000 грн; 21.12.2022 - 473 932,96 грн; 21.12.2022 - 410 245,72 грн на загальну суму 6 004 182,04 грн та за договором №212/11-21 здійснив наступні оплати: 22.11.2021 - 3 000 024,00 грн; 23.11.2021 - 3 000 024,00 грн; 24.11.2021 - 4 000 004,64 грн; 10.12.2021 935 000,00 грн; 21.12.2021 - 881 747,64 грн; 21.12.2022 695 665,32 грн на загальну суму 12 512 465,60 грн.

Поряд з цим, як вбачається з умов договорів, а саме п.3.3, сторони передбачили, що доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.

Відповідно до п.4.3. Договорів, разом з Товаром Постачальник зобов`язується передати Покупцю належним чином оформлені: видаткову накладну, оригінал Договору та перелік документів згідно п.8.14. даного Договору.

Відповідно до п. 8.14 Договору, Постачальник зобов`язується надати покупцю належним чином завірені копії наступних документів (але не виключно): - виписки з ЄДРПОУ; - витягу з ЄДРПОУ, строком видачі не більше 30 днів; - витягу з реєстру платників ПДВ; - довідки про статус єдиного податку 4 групи в 2021 році (для платників ЄП); - податкову декларацію платника податку 4-ї групи з додатком Відомості про наявність земельних ділянок з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для платників ЄП) або Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для неплатників ЄП); - довідку, що підтверджує право володіння / користування земельними ділянками в 2021 році (кількість землі має відповідати посівним площам. Належним підтвердженням є довідки видані сільськими радами та / або управліннями держгеокадастру та / або витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); - звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (ф.4-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; - звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур за урожай 2020 року (ф.29-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; - звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур 2021 року (ф.37-сг (за місяць, в якому було зібрано врожай культури, що постачається) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття (якщо подається); - інші документи, що підтверджують походження Товару

Отже, остаточний розрахунок за поставлений товар повинен був здійснюватися впродовж трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної та за умови надання всіх оригіналів документів, зазначених в п.4.3, перелік яких наведений в п.8.14 договорів.

Як вбачається з приписів ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи (у т.ч. юридичні), які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною (певною дією, чи подією), щодо якої невідомо, настане вона чи ні, так званою відкладальною обставиною.

Тобто, відкладальна обставина це ситуація (умова/-и), з якої сторони правочину (договору) пов`язують настання певних наслідків (відвантаження товару, оплату ТМЦ - тощо).

Також, варто пам`ятати, що відкладальна обставина, для визначення строку виконання стороною своїх зобов`язань за укладеним договором, фактично унеможливлює виконання умов зобов`язання до моменту настання такої ситуації (умови).

Тобто, якщо не настає передбачена обставина немає підстав для виконання договору і зобов`язання мають лише декларативний, а не реальний (обов`язок їх виконання) характер.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 вказав на те, що з аналізу приписів ч.1 ст. 212 ЦК України вбачається, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність (ймовірність). Відкладальна обставина може полягати в діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умови настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору.

Відтак, сторони для укладення договору можуть за необхідності передбачити та обумовити в проекті такого договору відкладальну та скасувальну обставини (умови) на підставі Цивільного кодексу України, оскільки такий договір укладають відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Питання правочинів, щодо яких правові наслідки пов`язують з настанням певної обставини, регулює стаття 212 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість обумовлення відкладальної та скасувальної обставин. Так, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Виходячи зі змісту норм Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим з відкладальною умовою в разі, коли особи, що вчиняють його, обумовили такою умовою настання прав та обов`язків. Тобто права і обов`язки у сторін виникають не з моменту його вчинення, а відкладаються на майбутнє і пов`язуються з моментом настання обумовленої обставини, щодо якої не відомо, настане вона чи ні.

Згідно із Цивільним кодексом України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, виходячи зі змісту статей 629 та 631 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. При цьому договір набирає чинності з моменту його укладення.

Своєю чергою Цивільний кодекс України визначає загальні умови виконання зобов`язання. Так, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання потрібно виконувати належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Зважаючи на вищевикладене, сторони на етапі підготовки проекту договору можуть передбачити в проекті договору умову щодо настання прав та обов`язків з відкладальною обставиною керуючись статтею 212 Цивільного кодексу України.

Суд вказує, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведених норм Закону відповідна умова договорів, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення доплати за цими договорами, є обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України.

В той же час, відповідно до п. 3.5. Договорів сторони договору домовились та погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за поставлений товар у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ у розумінні податкового кодексу України, а постачальник, відповідно не має права вимагати здійснення такої оплати, до реєстрації постачальником податкової накладної (податкових накладних)/розрахунків коригування з ПДВ в єдиному реєстрі податкових накладних.

Проаналізувавши дані положення договору, колегія суддів доходить до висновку, що вимога з реєстрації податкових накладних пов?язана не просто з самим фактом реєстрації таких податкових накладних, а з наслідком їх реєстрації, а саме з формуванням податкового кредиту у покупця.

Згідно з положеннями підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Колегія суддів надає оцінку не тільки факту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, а й отримання в результаті такого виконання відповідного блага іншою стороною договору. Тобто реєстрація податкових накладних постачальником повинна мати наслідок у вигляді нарахуванню покупцю сум податкового кредиту.

На переконання колегії суддів, формальне виконання постачальником умов пунктів 3.3. та 3.5. договорів поставки щодо реєстрації податкових накладних без настання реальних наслідків такої реєстрації, а саме нарахування покупцю сум податкового кредиту за даними податковими накладними, свідчить про неналежне виконання постачальником своїх зобов?язань.

Так, як встановлено судом за результатом господарської діяльності згідно укладених Договорів поставки, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, нараховану згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Лисівка-Агро», на суму 1 682 143,97 грн.

В результаті проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024.

На підставі складеного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2 512 063 грн., в тому числі розмір податкового кредиту, отриманий від позивача на суму 1 682 143,97 грн.

За результатом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 № 420/8487/24, яка набрала законної сили в день її проголошення, залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710.

У даному випадку, не зважаючи на формальне проведення реєстрації податкових накладних, внаслідок податкової перевірки було прийнято рішення про зменшення суми податкового кредиту покупця за договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021 та №212/11-21 від 19.11.2021 на суму ПДВ в розмірі 1 682 143,97 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постачальником у даному випадку не було належним чином виконано свого обов?язку з реєстрації податкових накладних, передбаченого пунктами 3.3., 3.5. договорів, а саме не було надано всіх відповідних документів на підтвердження реальності господарської операції, що призвело до встановлення органами податкової служби та П`ятим апеляційним адміністративним судом факту безтоварності спірних господарських операцій за договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021 та №212/11-21 від 19.11.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, на переконання колегії суддів, з огляду на дані обставини у відповідача не виник обов?язок з оплати товару на суму зменшення податкового кредиту, а саме ПДВ в розмірі 1 682 143,97 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні основного боргу у сумі 1 682 143,97 грн, однак з інших підстав. В той же час вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 в розмірі 46 249,99 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного суду від 15.01.2020 в справі №209/3022/16-ц.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У постановах від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України) таким чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 в справі №911/618/20.

Так, як зазначено по тексту постанови вище, 18.11.2024 відповідачем, з посиланням на ст.601 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України та п.5,12 договорів направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 682 143,97 в наступних розмірах:

1) за Договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021 та №212/11-21 від 19.11.2021 (невиконане грошове зобов`язання ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» перед ТОВ «Лисівка-Агро» у вигляді оплати за поставлений товар в сумі 1 682 143,97 грн.)

2) за Вимогою щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн, згідно п.5.12. Договорів поставки №202/11-21 від 09.11.2021 та №212/11-21 від 19.11.2021, Акту перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024, податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024 (невиконане грошове зобов`язання ТОВ «Лисівка-Агро» перед ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» у вигляді компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту в сумі 1 682 143,97 грн.)

По-перше, як було встановлено вище, у ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» не виник обов?язок з оплати поставленого товару на суму1 682 143,97 грн.

По-друге, відповідачем не було доведено безспірність своїх зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання): 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками: 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного суду від 07 червня 2023 року у справі № 916/334/22.

Тобто вимога про стягнення збитків не є сама по собі безспірною та має доводитися стороною шляхом встановлення складу цивільного правопорушення, що у даному випадку не було зроблено.

Рішення господарського суду про стягнення суми збитків, які були зазначені в заяві про зарахування зустрічних вимог, станом на теперішній час відсутнє.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що вимоги відповідача про стягнення збитків не є безспірними, що в свою чергу унеможливлює проведення зарахування однорідних зустрічних вимог.

З огляду на викладене вище, враховуючи відмову в задоволені позову в частині стягнення частини основного бору в сумі 1 682 143,97 грн, колегія суддів доходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 підлягає частковому задоволенню в розмірі 46 249,99 грн.

Крім того, позивачем в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 позивачем відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 109 904,87 грн та 3% річних в розмірі 46 788,13 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи встановленого судом факту наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 46 249,99 грн, колегією суддів перевірено здійснений судом першої інстанції перерахунок відповідних процентів річних та інфляційних витрат від встановленої суми заборгованості.

Перевіривши даний перерахунок інфляційних витрат та процентів річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2 940,40 грн, а загальна сума відсотків річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 252,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 2 940,40 грн та в частині стягнення відсотків річних на суму 1 252,00 грн.

Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відзиві на позову заяву, на виконання вимог ст. 124 ГПК України відповідачем було зазначено, що орієнтовна сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи становить 100 000,00 грн.

16.01.2025 за вх.№1632/25 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано до Господарського суду Одеської області:

1) Копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.09.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Клієнт) та адвокатом Соколовим Дмитром Сергійовичем (Адвокат).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: консультації, складання та направлення адвокатських запитів; представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі № 916/3725/24 за позовом ТОВ «Лисівка-Агро» до ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» про стягнення 1 885 086,96 грн, у тому числі участь у судових засіданнях, складання та подача з правом підпису будь-яких необхідних процесуальних документів в ході розгляду зазначеної судової справи.

Відповідно до п.4.1. Договору, вартість послуг (винагорода) за цим Договором становить 100 000,00 грн, сплачується в момент укладання Договору.

2) Копію Акту №1 до договору від 11.09.2024 про надання правової (правничої) допомоги від 16.01.2025.

З даного Акту вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги на суму 100 000,00 грн.

3) Копію розрахунку погодинної оплати послуг (роботи) адвоката Соколова Дмитра Сергійовича по господарській справі №916/3725/24 за позовом ТОВ «Лисівка-Агро» до ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» про стягнення 1 885 086,96 грн.

Відповідно до даного розрахунку було надано наступну правову допомогу:

- надання особистих консультацій з питань законодавства по судовій справі №916/3725/24 11.09.2024, 25.09.2024, 18.10.2024, 08.11.2024, 20.11.2024, тривалістю 5 годин та вартістю 10 000,00 грн;

- підготовка та подача відзиву на позовну заяву з додатками 25.09.2024, тривалістю 4 години та вартістю 16 000,00 грн;

- підготовка та подача додаткових пояснень по справі з додатками 18.10.2024, 08.11.2024, 20.11.2024, тривалістю 15 годин та вартістю 60 000 грн;

- підготовка та подача клопотання про викладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження 08.11.2024, тривалістю 1 година та вартістю 2 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні 07.10.2024, 21.10.2024, 04.11.2024, 11.11.2024, 09.12.2024, 23.12.2024, тривалістю 6 годин та вартістю 12 000,00 грн.

4) Довіреність від 01.03.2024, видана ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» адвокату Соколову Дмитру Сергійовичу.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Проте, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6-7, 9 ст.129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши заяву відповідача про розподіл судових витрат, проаналізувавши акт №1 та розрахунок, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд першої з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, дійшов вірного висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 100 000 грн, є необґрунтованими.

Зокрема, вказана в пункті 3 розрахунку послуга із підготовки та подачі додаткових пояснень по справі з додатками 18.10.2024, 08.11.2024, 20.11.2024, що загалом складає 15 год вартість 60 000 грн є значно завищеною, оскільки зазначені додаткові пояснення майже ідентичні та викладені в них обставини дублюються, а тому не потребують такого значного часу на їх підготовку як 15 годин, тому суд першої інстанції вірно вказав, що обґрунтована вартість наданої послуги складає 11 499,80 грн.

В свою чергу, вказана в пункті 4 розрахунку послуга із підготовки та подачі клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження вартістю 2 000,00 грн є значно завищеною, оскільки відповідне клопотання містить лише один друкований аркуш тексту самого клопотання та не потребує значних зусиль та навиків для його складання.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що заявлені витрати витрати на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях не відповідають принципу співмірності відносно фактично затраченого часу проведення судових засідань, оскільки, як вбачається з протоколів судових засідань, зазначених у розрахунку відповідача, їх тривалість загалом складає майже 1 год, а саме 53 хвилини, а не 6 годин, як зазначає відповідач, з урахуванням чого розмір витрат за участь в судових засіданнях, який може вважатись розумним і співмірним становить 2 000 грн.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, беручи до уваги часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно вказав, що відшкодуванню за рахунку позивача, підлягають витрати ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» на професійну правничу допомогу у розмірі 39 999,80 грн.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність резолютивної частини рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, однак це не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, тому колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, в той же час підлягає зміні мотивувальна частина оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 269-271, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисівка-Агро» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/3725/24 залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/3725/24 залишити без змін.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 по справі №916/3725/24 з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

С.В. Таран