Постанова від 22.04.2025 по справі 910/19596/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/19596/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Нечай О.Д. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Єфремов В.О. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024, повний текст складено 18.11.2024

у справі № 910/19596/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 64 714 900,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» (далі позивач, ТОВ «Атомвінд-Краматорськ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №543/01 від 23.08.2019 у розмірі 64 714 900,79 грн, яка складається з 41 959 442,25 грн - суми основного боргу, 1 499 431,64 грн - 3% річних, 7 842 388,97 грн - інфляційних втрат, 3 292 679,05 грн - штрафу, 10 120 958,88 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №543/01 від 23.08.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої позивачем електроенергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 64 714 900,79 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 499431,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 842 388,97 грн, 3 292 679,05 грн - штрафу та 10 120 958,88 грн - пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 940 568,64 грн. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 63 774 332,15 грн задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» заборгованість у сумі 41 018 873 грн 61 коп, інфляційні втрати у сумі 7 842 388 грн 97 коп, 3% річних у сумі 1 499 431 грн 64 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 731 035 грн, та 20 000 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі; прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, оскаржуване рішення (в частині задоволення позовних вимог) ухвалено з неповним дотриманням норм матеріального права ст. 11, 509, 530 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, ч. 1ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та процесуального права - ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, § 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті ГПК України. Господарським судом міста Києва не взято до уваги обставини, які мають значення для вирішення справи:

- не врахував положень наказів Міненерго № 140 та № 206;

- не врахував висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 910/4439/23;

- не врахував усіх обставин, при вирішенні питання про зменшення розміру (стягнення) витрат на правову допомогу.

Скаржник вважає, що за результатами розгляду справи № 910/4439/23 слід зробити висновки, що Гарантований покупець звільняється від сплати нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки в його діях відсутнє господарське правопорушення.

Скаржник зазначає, що суд не надав оцінку доводам відповідача та не врахував положення п. 10.4 Порядку 641, формально зазначивши в оскаржуваному рішенні, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача є арифметично вірними, водночас, враховуючи висновки Верховного Суду, Гарантований покупець діяв в рамках нормативно-правових актів, виконував свої зобов`язання, отже, наявні всі підстави для застосування п. 5.1, 5.2 договору, ст. 617 ЦК України та відмовити позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.

Скаржник вказав на те, що справа не є унікальною чи складною для адвоката, не потребувала ані нових знань, ані затрат часу та ресурсів в обсягах, наведених у спірній заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції мав врахувати, що ціни позовних вимог у цій та подібних справах є великими, однак, на предмет доказування це впливу не має, враховуючи, що доказова база у таких спорах складається частіше всього з договору, актів купівлі-продажу електроенергії та виписки банку, тому розмір гонорару адвоката є явно завищеним та неспівмірним із складністю справи.

Також скаржник вказав на те, що згідно із актом про надання послуг правової допомоги представником вказано такий вид правової допомоги, як аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів, наданих клієнтом на підтвердження заборгованості ДП «Гарантований покупець», надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики, однак, зазначене не є окремими «послугами», а охоплюються загальною діяльністю адвоката та є частиною послуг з підготовки позову, участі в судових засіданнях, тому не можуть бути підставою для здійснення окремої плати цих послуг за рахунок відповідача, крім того, послуга «консультація» не відповідає критеріям необхідності та не мала впливу на хід розгляду справи.

Скаржник зазначає, що надані представником позивача документи не містять розрахунку погодинної вартості правової допомоги та витрачений адвокатом час. Матеріали справи не містять доказів оплати адвокату грошових коштів за надання правової допомоги у справі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що оскаржуване рішення ухвалене з врахуванням правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справах № 910/6185/23 та № 910/9100/22, а Верховний Суд у справі № 910/4439/23 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаних висновків з урахуванням уточнення.

Позивач зазначає про те, що зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Узагальнені доводи додаткових пояснень

Відповідач у додаткових поясненнях зазначив про те, що при визначенні розміру 3% річних та інфляційних втрат, позивачем використано помилкові вихідні дані, зокрема, щодо визначення періоду нарахування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні заяви про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 № 910/19596/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 1 059 800,90 грн;

27.12.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 1347 від 24.12.2024, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 1 059 800,90 грн.

Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23. Призначено справу № 910/19596/23 до розгляду у судовому засіданні 18.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 18.02.2025 оголошено перерву до 11.03.2025 в режимі відеоконференції та продовжено строк розгляду справи.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 11.03.2025 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23 на 22.04.2025.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/19596/23 розглядалась протягом розумного строку.

Правова позиція учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2025 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23 скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, при цьому, позивач у заяві, поданій до суду 06.03.2025, зазначив, що погоджується із контррозрахунком відповідача щодо 3% річних у розмірі 1 689 238,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 711 628,95 грн, водночас, з приводу стягнення з відповідача основного боргу, позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, залишається незмінною.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 23.08.2019 між відповідачем та позивачем, як виробником за «зеленим» тарифом, укладено договір № 543/01, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався продати, а відповідач, за договором гарантований покупець, зобов`язався купити всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок) (далі - Договір №543/01 від 23.08.2019).

Пунктом 2.5 договору № 543/01 від 23.08.2019 визначено, що вартість електричної енергії, купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, визначаються відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Згідно із п. 3.3 договору № 543/01 від 23.08.2019 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Зокрема, пунктом 10.1 Порядку передбачено, що:

- до 15 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію;

- до 25 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно із п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глави 8 цього Порядку Гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку визначено, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

На виконання умов договору позивачем та відповідачем підписано акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 на загальну суму 126 642 700,22 грн з ПДВ.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію на загальну суму 84 683 257,97 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за отриману електричну енергію за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 у розмірі 41 959 442,25 грн, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім суми основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до п. 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії:

за жовтень 2021 року - на суму 14 928 954,90 грн (разом із ПДВ);

за лютий 2022 року - на суму 11 369 988,17 грн (разом із ПДВ);

за березень 2022 року - на суму 15 444 796,24 грн (разом із ПДВ);

за квітень 2022 року - на суму 10 552 263,73 грн (разом із ПДВ);

за травень 2022 року - на суму 8 996 429,87 грн (разом із ПДВ);

за червень 2022 року - на суму 4 222 101,80 грн (разом із ПДВ);

за липень 2022 року - на суму 4 373 522,20 грн (разом із ПДВ);

за серпень 2022 року - на суму 12 223 988,20 грн (разом із ПДВ);

акти коригування до актів:

за лютий 2022 року - на суму -5 610,58 грн (разом із ПДВ);

за липень 2022 року - на суму -122,39 грн (разом із ПДВ);

за березень 2022 року - на суму -3105,52 грн (разом із ПДВ);

за квітень 2022 року - на суму -168,28 грн (разом із ПДВ);

за травень 2022 року - на суму 11,47 грн (разом із ПДВ);

за червень 2022 року - на суму 99,43 грн (разом із ПДВ).

Як вже зазначалось, відповідачем сплачено на користь позивача за поставлену електричну енергію 84 683 257,97 грн, і станом на звернення позивача до суду із позовною заявою.

На дату звернення Товариства до суду з цим позовом загальний розмір основної заборгованості Підприємства за придбану відповідачем у спірному періоді енергію за «зеленим» тарифом становила 126 642 700,22 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2., 3.3. договору розрахунок за куплену відповідачем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору передбачено, що відповідач зобов`язався купувати у позивача вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язався у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини 3 статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 статті 65 Закону).

Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, відповідно до пункту 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.

Так, у пункті 12.5 Порядку №641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

У пункті 3.3. договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.

Як вбачається з матеріалів справи та було раніше встановлено, у рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу за жовтень 2021 року та з лютого 2022 року по серпень 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу за липень 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу за серпень 2022 року.

Отже, з урахуванням правил обчислення початку перебігу та закінчення строків, визначених ст.ст. 253, 254 ЦК України, останній день належного строку виконання зобов`язань спливав: 15.09.2022 - за жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року; 26.09.2022 - за липень 2022 року; 20.03.2023 - за серпень 2022 року.

Щодо доводів скаржника про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 та від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206, які в особливий період дії воєнного стану встановлюють інший порядок та спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж встановлений Порядком №641 та договором, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що у постанові у справі № 910/4439/23 об`єднаною палатою зроблено висновок про те, що Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;

- наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, та за встановлених фактичних обставин справи дійшла висновку про наявність обов`язку у відповідача з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом, які узгоджуються з відповідними висновками об`єднаної палати у вказаній справі, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Оскільки положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках відповідача коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку №641.

Крім того, Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для відповідача мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641, у зв`язку із чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 41 959 442,25 грн є обґрунтованими.

Водночас, після відкриття провадження у даній справі відповідачем у добровільному порядку було погашено частину заборгованість за жовтень 2021 року на загальну суму 940 568,64 грн (16 538,69 грн, згідно із платіжної інструкції від 28.12.2023 №332 376, 48 815,86 грн, згідно із платіжної інструкції від 21.02.2024 №348 071, 790 811,63 грн, згідно із платіжної інструкції від 30.07.2024 № 387 168, 84 402,46 грн, згідно із платіжної інструкції від 28.08.2024 №394 210), що також не заперечувалось позивачем.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Оскільки відповідач після відкриття провадження у даній справі погасило суму основної заборгованості в загальному розмірі 940 568,64 грн, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі № 910/19596/23 у частині стягнення основного боргу на суму у розмірі 940 568,64 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року та з лютого 2022 року по серпень 2022 року за договором, а також враховуючи часткове погашення основної заборгованості, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача на суму у розмірі 41 018 873,61 грн (41 959 442,25 грн - 940 568,64 грн).

Щодо доводів скаржника про те, що порушення зобов`язань за договором було зумовлене настанням обставин непереборної сили - військовою агресії Російської Федерації на всій території України та введенням на всій території України воєнного стану, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За ч. 2 ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в постановах: від 25.01.2022 у справі № 904/3886/22, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

За умовами пунктів 5.1.-5.4. договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Загальновідомим є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Частиною 1 ст. 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідний сертифікат ТПП України є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії, однак, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідачем не надано відповідного документа, крім того, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, водночас, розміщення на офіційному сайті повідомлення про настання обставин непереборної сили не є належним повідомленням та не відповідає положенням розділу 5 договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача про відсутність його вини внаслідок настання обставин непереборної сили.

Також позивачем нараховано до стягнення 3% річних у загальному розмірі 1 499 431,64 грн, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем та 7 842 388,97 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже зазначалось, у рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу за жовтень 2021 року та з лютого 2022 року по серпень 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу за липень 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу за серпень 2022 року.

Отже, з урахуванням правил обчислення початку перебігу та закінчення строків, визначених ст.ст. 253, 254 ЦК України, останній день належного строку виконання зобов`язань спливав: 15.09.2022 - за жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року; 26.09.2022 - за липень 2022 року; 20.03.2023 - за серпень 2022 року.

А тому, прострочення відповідних зобов`язань з оплати поставленої електроенергії в жовтні 2021 та у період із лютого 2022 року по серпень 2022 року та, відповідно, можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказані періоди не могло розпочатись раніше, аніж з 16.09.2022 - за жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року; 27.09.2022 - за липень 2022 року; 21.03.2023 - за серпень 2022 року.

Водночас, із наданого позивачем та визнаного обґрунтованим судом першої інстанції розрахунку вбачається, що строк нарахування відповідних платежів розраховується: у жовтні 2021 року та у лютому 2022 року - у червні 2022 року у строк по 14.09.2022 (включно), у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно), а у серпні 2022 року - у строк до 17.03.2023 (включно).

Відповідач у контррозрахунку, поданому до суду апеляційної інстанції зазначив, що розмір інфляційних втрат та 3% річних складають суми у розмірах 4 711 628,95 грн та 1 689 238,19 грн.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за визначений позивачем період, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням правових висновків об`єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо індексації суми заборгованості за неповний місяць, відсутність можливості виходу за межі позовних вимог, дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 711 628,95 грн інфляційних втрат та 1 499 431,64 грн 3% річних.

В решті вимог позивача про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Слід зазначити, що із відповідним розрахунком погодився і позивач у поданій до суду апеляційної інстанції заяві по суті спору від 06.03.2025.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Згідно з п. 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до підп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

З урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у cправі № 911/1359/22 дійшов висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому об`єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у т.ч. фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, встановлені у справі обставини щодо дат прийняття та оприлюднення постанови НКРЕКП, наведені вище висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, а також період нарахування пені, вимоги про стягнення пені у сумі 10 120 958,88 грн та штрафу у сумі 3 292 679,05 грн не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2023 між Адвокатом Нечай Олександром Дмитровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у поряду та строки, обумовлені сторонами.

Згідно п. 3.2. договору, розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи із обсягу фактично наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.

Винагорода адвоката за надання правової допомоги, оплачується замовником по факту надання адвокатом правової допомоги, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Так, 26.04.2024 між Адвокатом Нечай Олександром Дмитровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 22.08.2023, відповідно до якого, сторони погодили, що послуги, передбачені договором, надані адвокатом у повному обсязі та із дотриманням інших умов Договору відповідно до нижченаведеного переліку:

- аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів наданих Клієнтом підтвердження заборгованості ДП «Гарантований покупець», надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики, вартість - 5000 грн;

- складання та подання до суду процесуальних документів по справі №910/19596/23 (позовна заява; відповідь на відзив; пояснення, заяви та клопотання по справі), вартість - 60 000 грн;

- участь у судових засіданнях у справі №910/19596/23, вартість - 35 000 грн.

Вартість послуг адвоката склала 100 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, інтереси позивача в судових засіданнях у даній справі у суді першої інстанції представляв адвокат Нечай О.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001871 від 26.03.2021), який діяв на підставі ордера № 1114048 від 18.03.2024.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц).

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, у зв`язку із чим, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, враховуючи що відповідачем після відкриття провадження у даній справі частково сплачено заборгованість за поставлену (відпущену) позивачем електричну енергію за договором, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 20 000,00 грн, у зв`язку із чим, сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача становить суму у розмірі 18 756,67 грн (пропорційно розміру задоволених вимог) і такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23, частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, у зв`язку із чим, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23 підлягає скасуванню в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» 3 130 760,02 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення про відмову у позові у цій частині, здійснивши перерозподіл судових витрат.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/19596/23 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» 3 130 760,02 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення про відмову у позові у цій частині, здійснивши перерозподіл судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 940 568,64 грн.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 63 774 332,15 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» (04070, м. Київ, Паркова дорога, 16-А, код ЄДРПОУ 37683717) заборгованість у сумі 41 018 873,61 грн, інфляційні втрати у сумі 4 711 628,95 грн, 3% річних у сумі 1 499 431,64 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 708 449,01 грн, та 18 756,67 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.».

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» (04070, м. Київ, Паркова дорога, 16-А, код ЄДРПОУ 37683717) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 46 961,40 грн.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/19596/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Постанова підписана 26.05.2025.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич