Постанова від 26.05.2025 по справі 910/12688/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2025 р. Справа№ 910/12688/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Дюкарєва І.М.

за участю представників згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S]

на рішення господарського суду м.Києва від 27.03.2025р.

(повний текст складено 07.04.2025р.)

у справі №910/12688/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S]

до Державної організації (далі - ДО) "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання недійсною та скасування відмови у наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України та зобов`язання здійснити державну реєстрацію

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 27.03.2025р. у справі №910/12688/24 відмовлено у задоволенні позову ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S].

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 24.04.2025р. ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S] подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 27.03.2025р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, а саме: визнати недійсною та скасувати відмову Національного Органу Інтелектуальної Власності особі ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) надіслану листом №19990/ПА/21 від 21.10.2021р. в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України №98756 на винахід «АНТИТІЛО, ЯКЕ ЗВ`ЯЗУЄТЬСЯ З CD38, ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ, ОПОСЕРЕДКОВАНОГО CD38»; зобов`язати Національний Орган Інтелектуальної Власності в особі ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України №98756 на винахід відповідно до клопотання Позивача - компанії ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S], від 06.10.2020р. (вих. VA/P/98757) терміном на п`ять років шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.

У відзиві на апеляційну скаргу ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" просить відмовити ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S] у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 27.03.2025р. у справі №910/12688/24 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S] на рішення господарського суду м.Києва від 27.03.2025р. у справі №910/12688/24 та призначено її до розгляду на 26.05.2025р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).

У провадженні господарського суду м.Києва перебувала справа №910/12688/24 за позовом ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) до ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ), відповідно до якого позивач просив визнати недійсною та скасувати відмову Національного Органу Інтелектуальної Власності в особі ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) надіслану листом №19990/ПА/21 від 21.10.2021р. в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України №98756 на винахід "АНТИТІЛО, ЯКЕ ЗВ`ЯЗУЄТЬСЯ З CD38, ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ, ОПОСЕРЕДКОВАНОГО CD38" і зобов`язати Національний Орган Інтелектуальної Власності в особі ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України №98756 на винахід, відповідно до клопотання позивача - компанії ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S] від 06.10.2020р. (вих. VA/P/98757), терміном на п`ять років шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, що ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) є власником діючого патенту України №98756 на винахід "АНТИТІЛО, ЯКЕ ЗВ`ЯЗУЄТЬСЯ З CD38, ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ, ОПОСЕРЕДКОВАНОГО CD38", заявку на отримання якого було подано 23.03.2006р., номер заявки - a200711639; дія прав починається з 25.06.2012р.; патент опубліковано 25.06.2012р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" №12/2012 (далі - "Патент"). Строк дії Патенту становить 20 років від дати подання заявки, тобто він є дійсним до 23.03.2026р.

Об`єктом винаходу є активний фармацевтичний інгредієнт (АФІ) лікарського засобу і застосування лікарського засобу. Ці дані засвідчуються випискою з Державного реєстру України винаходів №2-19-24-2315-А від 11.06.2024р.

Позивачем 06.10.2020р. за вих. №VA/P/98756 було подано до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки) - компетентного органу (НОІВ на той час згідно закону не було створено чи призначено) клопотання про додаткову охорону прав на винахід за патентом №98756 на 5 (п`ять) років, сплативши збір та додавши до клопотання пакет документів.

За результатами розгляду вказаного клопотання від 06.10.2020р., Мінекономіки листом від 28.10.2020р. №2312-03/65031-09 повідомило позивача, що від 16.08.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформи патентного законодавства" №816-ІХ (далі - Закон №816-ІХ), яким введено нове положення щодо обмеження однорічного строку для винаходів, об`єктами яких є лікарські засоби, між подачею заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу у цивільний обіг в Україні від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні. Також, позивачу було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження виконання такої вимоги, зокрема, копію заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу в цивільний обіг, подану вперше у світі, з відміткою про її отримання, або копія такого дозволу з інформацією про дату отримання регуляторним органом такої заяви.

ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) у листах від 23.12.2020р. та від 26.03.2021р. надало пояснення щодо законодавчої ситуації відносно надання додаткової охорони на винахід.

Крім того, позивач долучив документи, що свідчать про дату подання на реєстрацію лікарського засобу вперше в світі в США: копію листа компетентного органу США - Управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів Міністерства охорони здоров`я і соціальних служб США (BLA 761036) з підтвердженням дати прийняття заяви про реєстрацію лікарського засобу ДАРЗАЛЕКС® вперше в світі, а саме - 09.07.2015р.; копію листа прийняття заяви МОЗ України про державну реєстрацію лікарського засобу в Україні з відміткою про дату прийняття - 12.09.2018р.; копію листа від власника патенту ГЕНМАБ А/С про взаємозв`язок із компанією-власником реєстраційного посвідчення на лікарський засіб ДАРЗАЛЕКС® в Україні - ТОВ "Джонсон і Джонсон Україна".

У той же час, на момент розгляду звернення позивача з відповідним клопотанням про додаткову охорону, функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) почало виконувати Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. №1267, на виконання пп.1 п.7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16.06.2020р. №703-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності".

Відповідно до листа від 21.10.2021р. №19990/ПА/21, ДП "Український інститут інтелектуальної власності" позивачу було відмовлено у продовженні дії патенту на винахід та надання додаткової охорони прав інтелектуальної власності, оскільки не було виконано норму Закону про дотримання 12 місячного строку між поданням заяви на отримання дозволу компетентного органу вперше в будь-якій країні та такої ж заяви в Україні.

Позивач вважає що така відмова відповідача (оформлена листом від 21.10.2021р. №19990/ПА/21) є неправомірною та порушує законне право позивача на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони, з огляду на те, що заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарському засобу ДАРЗАЛЕКС® в цивільний обіг як вперше в світі так і в Україні були подані до прийняття змін до Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (діє з 16.08.2020р.).

ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) також зауважувало, що за умовами Закону №3687-XII (діє з 16.08.2020р.), річний строк між заявами на реєстрацію лікарського засобу вперше у США та в Україні перевищено на 3 дні, 3 місяці та два роки. Тобто, з огляду на те, що змінами до Закону №3687-XII не передбачено механізму подання клопотань для патентів (відсутні перехідні положення щодо них), які отримали правову охорону до прийняття цих змін, пропущений строк є об`єктивно розумним та таким, що події подання лікарського засобу на реєстрацію вже відбулись на момент вступу в силу редакції Закону №3687-XII (діє після 16.08.2020р.) та вже не залежать від будь-яких можливих дій позивача.

Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Укрпатентом було правомірно відмовлено в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України №98756, оскільки позивачем було пропущено строк, встановлений абз.4 ч.1 ст.27-1 Закону України №3687-ХІІ. Закон №3687-ХІІ не містить виключень щодо отримання додаткової охорони прав на винаходи власниками патентів, державна реєстрація яких здійснена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону від 16.08.2020р., відповідні приписи в перехідних та прикінцевих положеннях Закону відсутні. Внаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин та штучним намаганням застосувати до спірних правовідносин закон, що не підлягає застосуванню, позивач невірно кваліфікує спірні правовідносини.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі також - Закон №3687-XII) (в редакції, що діяла на час отримання патенту та реєстрації лікарського засобу) строк дії патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

16.08.2020р. набула чинності стаття 27-1 Закону №3687-XII відповідно до змін, внесених Законом України від 21.07.2020р. №816-ІХ, згідно з якою, зокрема, володілець патенту на винахід, об`єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони.

Строк додаткової охорони дорівнює періоду між датою подання заявки до НОІВ та датою одержання володільцем патенту першого дозволу компетентного органу, зменшеному на п`ять років. Строк додаткової охорони не може перевищувати п`ять років.

Перегляд чинного законодавства України у сфері охорони прав на винаходи та корисні моделі був зумовлений необхідністю забезпечити ефективне виконання Україною зобов`язань у рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).

Законом України від 21.07.2020р. №816-ІХ передбачалася імплементація вимог статей 219-223 Угоди про асоціацію, а метою прийняття було забезпечення виконання зобов`язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на винаходи і корисні моделі із правом Європейського Союзу.

Відповідно до ст.465 Цивільного кодексу України, строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.

Право на продовження строку дії патенту на винахід має однакову мету і у редакції Закону як до 16.08.2020р., так і після 16.08.2020р., а саме: компенсувати власнику патенту частину ефективного строку дії патенту, протягом якої винахід за патентом не міг бути фактично використаний, адже для його використання потрібно здійснити державну реєстрацію лікарського засобу, що триває певний час.

Отже, відповідно до положень ч.3 ст.465 Цивільного кодексу України та Закону №3687-XII, загальний строк правової охорони винаходу становить 20 років, з передбаченою можливістю його продовження на строк не більше 5 років (з урахуванням певних застережень).

Додатковий строк понад очікувані 20 років має на меті захист інтересів власників винаходів, що стосуються фармацевтичної та агрохімічної сфер. Мова про сертифікати додаткової охорони, які компенсують правовласнику час, що минає між поданням заявки на винахід та одержанням дозволу на продаж препарату, захищеного патентом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав патент №98756 25.06.2012р. (заявка від 23.03.2006р., № a200711639).

Перша заявка на отримання дозволу на лікарський засіб "ДАРЗАЛЕКС" була подана у США 09.07.2015р., а заявка на державну реєстрацію лікарського засобу "ДАРЗАЛЕКС" в Україні була подана 12.09.2018р. Тобто, норма Закону №3687-ХІІ про дотримання 12 місячного строку між поданням заяви на отримання дозволу компетентного органу вперше в будь-якій країні та такої ж заяви в Україні не виконана позивачем.

Положення абз.4 ч.1 ст.27-1 Закону №3687-XII встановлюють, що власник патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності у разі, якщо заяву на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарському засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у цивільний обіг в Україні було подано протягом одного року від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні.

Вказаною нормою визначений конкретний порядок, з урахуванням якого можна звернутися із клопотанням про додаткову охорону.

Жодних положень про встановлення перехідного періоду застосування статті 27-1 у Законі не передбачено. Норми Угоди про асоціацію також не містять конкретного механізму реалізації цих прав.

Відсутність у перехідний період конкретного порядку отримання додаткової охорони прав на винахід не може свідчити про його безумовність, а тому встановлений законодавцем конкретний строк, протягом якого можна звернутися із клопотанням про додаткову охорону має свою легітимну мету.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин та дотепер діє Інструкція про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об`єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженою Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2002р. №298 (далі - Інструкція).

Пунктами 1.2-1.5 Інструкції передбачено, що строк дії патенту на винахід, об`єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки на винахід та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. Власник патенту подає клопотання, за подання якого сплачується збір. Клопотання має бути подано до Державної служби не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії патенту.

Позивач, як власник патенту на винаходи, об`єктом яких є лікарський засіб "ДАРЗАЛЕКС" за реєстраційним посвідченням №UА18025/01/01, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності за патентом в порядку, передбаченому статтею 27-1 Закону №3687-ХІІ.

06.10.2020р. позивачем було подано до Мінекономіки відповідне клопотання про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності на вказаний патент.

Права на додаткову охорону обмежені продуктом (активним фармацевтичним інгредієнтом або сукупністю активних фармацевтичних інгредієнтів лікарського засобу), введення в обіг якого в Україні дозволено відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, та його застосуванням відповідно як лікарського засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у межах прав, що надавалися відповідним патентом на день подання клопотання про видачу сертифіката додаткової охорони, та є чинними за мови чинності такого дозволу.

Власник патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності у разі, якщо заяву на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарському засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у цивільний обіг в Україні було подано протягом одного року від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні.

Починаючи з 13.10.2020р. функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) виконував Укрпатент, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. №1267.

Укрпатент листом від 28.10.2021р. №2312-03/65031-09, за результатами розгляду вказаного клопотання, повідомив позивача, що від 16.08.2020р. набрав чинності Закон №816-IX, яким введено нову вимогу щодо обмеження однорічного строку для винаходів, об`єктами яких є лікарські засоби, між подачею заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу у цивільний обіг в Україні від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні. Також позивачу було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження виконання такої вимоги.

Листами від 23.12.2020р. та від 26.03.2021р. позивач надав додаткові пояснення щодо надання документів.

21.10.2021р. (листом №19990/ПА/21) Укрпатент повідомив позивача про відмову в наданні додаткової охорони його винаходу з наступною мотивацією.

Перша заявка на отримання дозволу на лікарський засіб "ДАРЗАЛЕКС" була подана у США 09.07.2015р., а заявка на державну реєстрацію лікарського засобу "ДАРЗАЛЕКС" в Україні була подана 12.09.2018р. Тобто, норма Закону №3687-ХІІ про дотримання 12 місячного строку між поданням заяви на отримання дозволу компетентного органу вперше в будь-якій країні та такої ж заяви в Україні не виконана.

Місцевий суд дійшов правильного висновку, що Укрпатентом правомірно, в межах діючого законодавства було відмовлено позивачу в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України №98756, оскільки останнім пропущений строк, встановлений абз.4 ч.1 ст.27-1 Закону України №3687-ХП.

Закон №3687-ХІІ не містить виключень щодо отримання додаткової охорони прав на винаходи власниками патентів, державна реєстрація яких здійснена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону від 16.08.2020р., відповідні приписи в перехідних та прикінцевих положеннях Закону відсутні.

Апеляційний суд вважає, що позивач безпідставно посилався на Інструкцію від 13.05.2002р. №298, оскільки Закон №3687-ХІІ має вищу юридичну силу, а Укрпатент правомірно застосував норми чинної на момент звернення позивача з клопотанням редакції Закону.

Місцевим судом вірно вказано, що позивачем не доведено у чому полягає протиправність дій Укрпатенту в особі УКРНОІВІ щодо відмови позивачу в наданні додаткової хорони прав на винахід за патентом України №98756.

Подією (фактом), до якої відповідачем має бути застосовано Закон №3687- XII від 16.08.2020р., не може бути державна реєстрація патенту позивача №98756 від 25.06.2012р., від якої не може відраховуватись початок спірних правовідносин - звернення позивача з клопотанням, за яким отримано відмову в наданні додаткової охорони.

Такою подією (фактом) є звернення 06.10.2020р. позивача до Укрпатенту із клопотанням про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності, адже саме під час дії цього Закону мало місце таке звернення.

Таким чином, судом першої інстанції правильно вказано, що при скасуванні рішення Укрпатенту, як органу, наділеного владними повноваженнями, має братися до уваги "принцип верховенства права" (принцип юридичної визначеності), а не "принцип правомірних (легітимних) очікувань" за тлумаченням Венеційської Комісії", тоді як для забезпечення принципу "юридичної визначеності" навпаки запроваджено загальну заборону зворотної дії інших актів права та встановлення чітких умов застосування винятків з цього правила, як це зазначено у статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З матеріалів справи вбачається, що на обґрунтування своїх вимог позивач посилався на обставини, встановлені в постанові Верховного Суду від 14.12.2023р. у справі №910/8295/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021р. у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Відповідно до п.96 вказаної постанови, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

Так, зокрема, до предмету доказування в справі №910/12688/24 входять відмінні від справи №910/8295/21 положення статті 27-1 Закону №3687-ХІІ, а саме:

- у справі №910/12688/24 - це недодержання однорічного строку між поданням на реєстрацію лікарського засобу на основі патенту України та вперше в світі в США: абз.4 ч.1 ст.27-1 Закону №3687-ХІІ;

- у справі №910/8295/21 - це недодержання шестимісячного строку від дати видачі першого дозволу відповідного компетентного органу як умова подання клопотання на додаткову охорону: абз.1 ч.3 ст.27-1 Закону №3687-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023р. у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

З огляду на викладене, справи №910/8295/21 та №910/12688/24 у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021р. у справі №233/2021/19, та з урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.03.2023р. у справі №154/3029/14- ц, є неподібними з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права прав і обов`язків учасників таких відносин ані за правовими підставами позову, ані за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи.

Отже, місцевим судом правильно вказано, що висновки щодо застосування норм права зі справи №910/8295/21 не є релевантним до даної справи №910/12688/24, адже алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить від доводів і доказів сторін спору, якими вони обґрунтовують свою позицію, норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини.

З матеріалів справи вбачається, що під час вирішення спору в даній справі, місцевим судом було досліджено фактичні дані, викладені у наданому позивачем Висновку №04/02-2024 від 09.07.2024р. науково-правової експертизи. Вказаний висновок є висновком експерта з питань права в розумінні статті 70 ГПК України.

Частиною 1 статті 108 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою їх застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Як вбачається з тексту Висновку №04/02-2024, підготовлений правовий експертний висновок стосується, зокрема, відповідей на питання: "Чи мало місце порушення прав власників патентів на винаходи?", "Чи є підстави для застосування до патентів на винаходи правил, які були чинними на дату подання клопотання?".

Судом першої інстанції правильно встановлено, що такі висновки виходять за межі кола питань, передбачених ч.1 ст.108 ГПК України, - не стосується застосування аналогії закону чи аналогії права або змісту норм іноземного права.

Крім того, даний Висновок не спростовує правомірність оскаржуваної відмови Укрпатенту від 21.10.2021р. (лист за №19990/ПА/21) в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України №98756.

Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що з Висновку №04/02-2024 від 09.07.2024р. не вбачається будь-якого підтвердження того, що Укрпатент неправомірно застосував положення чинної на момент прийняття оскаржуваного рішення редакції Закону №3687-ХІІ щодо позивача.

Частина 2 статті 108 ГПК України містить застереження про те, що висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Експертиза в галузі права і підготовка за її результатом висновку експертом з питань права не передбачена Законом України "Про судову експертизу", і не спрямована на встановлення чи дослідження обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Апеляційний суд наголошує, що висновок експерта в галузі права не має здатності підтвердити чи спростувати яку-небудь обставину, яка входить до предмета доказування у справі, оскільки не містить дослідження, яке стосується обставин справи, і є джерелом відомостей, які можуть бути необхідними для кваліфікації судом правовідносин сторін і вибору правової норми, яка підлягає застосуванню, проте не пов`язані із встановленням обставин справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не було доведено належними та достатніми доказами протиправність дій відповідача при винесенні відповідного рішення, а Укрпатент, в свою чергу, правомірно застосував положення чинної на момент прийняття рішення редакції Закону №3687-ХІІ щодо позивача та прийняв законне рішення про відмову в наданні додаткової охорони.

В п.53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012р. у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (Заява №387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S] у задоволенні позову про визнання недійсною та скасування відмови у наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України та зобов`язання здійснити державну реєстрацію.

Відповідно до ст.ст.74, 76, ч.1 ст.77, ст.78, ч.1 ст.79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ГЕНМАБ А/С [GENMAB A/S] залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 27.03.2025р. у справі №910/12688/24 - без змін.

Справу №910/12688/24 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.05.2025р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді М.Л. Доманська

Т.П. Козир