Рішення

від 15.05.2025 по справі 902/321/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р.Cправа № 902/321/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Національна, будинок 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Барської міської ради (23000, Вінницька область, Жмеринський район, місто Бар, майдан Святого Миколая, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи 04051017)

до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (23000, Вінницька область, Жмеринський район, місто Бар, вулиця Претвича Б., будинок 39, ідентифікаційний код юридичної особи 30072357)

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю:

прокурора Ярмощук В.П., згідно посвідчення

представник позивача не з`явився

представник відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 18.03.2025 року надійшла позовна заява № 52/1-438вих-25 від 18.03.2025 (вх. № 343/25 від 19.03.2025) керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барської міської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про усунення перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об`єкт - водосховище "Барське" площею 218 га та земельну ділянку водного фонду під ним, площею 259,4 га, що розташована в межах міста Бар, план зовнішніх меж якої відображений в державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001606 від 02.04.1996.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 24.03.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/321/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17 квітня 2025 року об 11:00 год.

28.03.2025 до суду прокурора надійшов супровідний лист № 52/1-477вих-25 від 26.03.2025 (вх. № 01-34/3230/25 від 28.03.2025) із доказами надіслання листа.

14.04.2025 від відповідача надійшов лист № 8 від 09.04.2025 (вх. № 01-34/3863/25) у якому відповідачем повідомлено, що спірний водний об`єкт товариством не використовується та про прийняття адміністрацією товариства рішення про припинення господарської діяльності на вказаних площах.

15.04.2025 на електронну адресу суду та 17.04.2025 у паперовій формі від відповідача надійшов лист № 10 від 15.04.2025 (вх. № 01-34/39650/25 та вх. № 01-34/4040/25) у якому відповідач клопотав про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти повернення Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водного об`єкту водосховище "Барське" площею 218 га та земельну ділянку водного фонду під ним, площею 259,4 га, що розташована в межах міста Бар, план зовнішніх меж якої відображений в державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001606 від 02.04.1996.

Ухвалою від 17.04.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/321/25, призначено справу № 902/321/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 15.05.2025 о 14:00 год.

22.04.2025 до суду від відповідача надійшов лист № 10 від 15.04.2025 (вх. № 01-34/3965/25) у якому відповідач клопотав про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти повернення Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водного об`єкту водосховище "Барське" площею 218 га та земельну ділянку водного фонду під ним, площею 259,4 га, що розташована в межах міста Бар, план зовнішніх меж якої відображений в державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001606 від 02.04.1996.

30.04.2025 до суду від відповідача надійшла заява (вх. № 01-34/4578/25 від 30.04.2025) про визнання позовних вимог. У вказаній заяві відповідач зазначив про визнання ним позовних вимог у повному обсязі, клопотав про розгляд справи за відсутності відповідача та про розподіл витрат на сплату судового у порядку статті 130 ГПК України.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився прокурор. Позивач, відповідач правом участі уповноважених представників у судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином ухвалою від 17.04.2025 про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги у заяві (вх. № 01-34/4578/25 від 30.04.2025) визнав у повному обсязі, клопотав про розгляд справи за відсутності відповідача та про розподіл витрат на сплату судового у порядку статті 130 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Суд встановив, що заяву (вх. № 01-34/4578/25 від 30.04.2025) про визнання позовних вимог відповідачем подано 30.04.2025, тобто до початку розгляду справи по суті. Заяву про визнання позову у повному обсязі підписано від імені відповідача директором СТОВ "Прогрес" Мельником М.І. Суд перевірив повноваження особи, що підписала заяву про визнання позову згідно з відомостями, наявними у матеріалах справи. Судом не виявлено обмежень представника відповідача на вчинення відповідних процесуальних дій.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.

Матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про ухвалення у справі №902/321/25 судового рішення.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 26.05.2025 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення в межах цього судового засідання.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Керівник Жмеринської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Барської міської ради з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про усунення перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об`єкт - водосховище "Барське" площею 218 га та земельну ділянку водного фонду під ним, площею 259,4 га, що розташована в межах міста Бар, план зовнішніх меж якої відображений в державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001606 від 02.04.1996.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що на території Барської міської територіальної громади в межах м. Бар розташований водний об`єкт - волосховище "Барське" площею 218 га, земельна ділянка площею 259,4 га під яким, відповідно до повідомлення Барської міської ради № 04-04/159 від 21.01.2025, перебуває у постійному користуванні СТОВ "Прогрес" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001606, тоді як вказаний державний акт виданий Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп".

Прокурор зазначив, що відповідно до інвентаризації водних об`єктів, що розташовані на території Барської міської ради наданої з повідомлення Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг № 334/4 від 27.02.2025 на земельній ділянці площею 259,4 га, що розташована на території міста Бар в межах згідно державного акта серії І-ВН № 001606, розташоване водосховище "Барське" площею 218 га, призначене для рекреаційних цілей, любительського лову риби і зрошування земель.

За твердженням прокурора рішенням Вінницької обласної ради № 334 від 27.04.2012 на території Барської міської ради створено гідрологічний заказник "Барський" загальною площею 230,5 га, статус якого, згідно рішення Вінницької обласної ради № 257 від 20.12.2016 змінено на статус орнітологічного заказника місцевого значення з розширенням його площі з 230,5 га до 248 га.

Прокурор зазначив, що згідно режимів роботи штучних водних об`єктів Вінницької області на річці Рів на 2024 рік сектором у Вінницькій області Держводагентства України, СТОВ "Прогрес" видано режим роботи штучного водного об`єкта на водосховище Барське на якому розташований орнітологічний заказник "Барський", що також свідчить про використання спірного водного об`єкту та земельної ділянки під ним відповідачем.

Прокурором зауважено, що відповідно до повідомлень, листів Жмеринської районної військової адміністрації Вінницької області, Вінницької обласної військової адміністрації, Барської міської ради розпорядження щодо надання в користування земельних ділянок, які використовуються СТОВ "Прогрес" не приймались, відповідні договори оренди водних об`єктів та земельних ділянок не укладались.

Як зазначено прокурором, у Балківської сільської ради були відсутні повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою площею 259,4 га, яка в 1995-1996 роках знаходилась поза межами Балківської сільської ради (в межах міста Бар) право розпорядження якою належало Барській міській раді. Відтак рішення 4 сесії 22 скликання Балківської сільської ради від 29.04.1996 є незаконним.

Також, за твердженням прокурора Об`єднання "Вінницярибгосп" припинено шляхом ліквідації, а на базі його майна створено два підприємства, зокрема Ольгопільське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство та Підприємство "Вінницярибгосп", останнє не стало та не могло стати правонаступником Об`єднання "Вінницярибгосп", що випливає зі статуту новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", наказів № 120, 82 та 123. При цьому права та обов`язки Об`єднання "Вінницярибгосп", у тому числі права постійного користування земельними ділянками, не могли перейти та не перейшли до новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп".

Прокурор зазначив, що відповідно до приватизаційної справи Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп", що зберігається в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, роздільний акт (баланс) при відокремленні Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп", який би передбачав передачу прав користування земельними ділянками від Підприємства "Вінницярибгосп" його структурному підрозділу - Барському рибоводного цеху, не складався, відтак права на користування земельними ділянками останньому не перейшли і надалі не могли перейти СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" та відповідно СТОВ "Прогрес".

Таким чином, за твердженням прокурора право постійного користування земельною ділянкою Барського виробничого рибцеху як структурного підрозділу Об`єднання "Вінницярибгосп" припинене та до СТОВ "Прогрес", яке використовує спірну земельну ділянку в господарських цілях не перейшло.

Прокурором наголошено, що користування водним об`єктом із зайнятою ним земельною ділянкою водного фонду, всупереч встановленому законодавством порядку, суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.

З огляду на вищевикладене, ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову до СТОВ "Прогрес" про усунення перешкод територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою водного фонду під ним площею 259,4 га, що розташована на території Барської міської ради шляхом зобов`язання СТОВ "Прогрес" їх повернення Барській міській раді.

Відповідач відзиву на позов не подав, водночас у поданій суду заяві (вх. № 01-34/4578/25 від 30.04.2025) зазначив про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно водогосподарського паспорту водосховища "Барське", розробленого філією Львівдгіпроводгосп 1985 року, водосховище "Барське" знаходиться в заплаві річки Ров на землях Вінницького облрибкомбінату Барського рибцеху у м. Бар Барського району; водосховище призначене для рекреаційних цілей, любительського лову риби і зрошування земель когоспу; площа водного дзеркала становить 228 га (т. 1 а.с. 48-75).

27.04.2012 Вінницькою обласною радою на 11 сесії 6 скликання прийнято рішення №334 "Про створення нових об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" та відповідно до пунктів 1, 1.1. цього рішення вирішено оголосити об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення території, що має особливу прородоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність гідрологічний заказник "Барський", загальною площею 230,5 га на території Барської міської ради без вилучення і користування (т. 2 а.с. 39).

Рішенням Вінницької обласної ради № 257 від 20.12.2016 змінено статус гідрологічного заказника місцевого значення "Барський" на статус орнітологічного заказника місцевого значення та розширено площу вказаного заказника з 230,5 га до 248 га (т. 2 а.с. 38).

Відповідно до наданого Державним агенством водних ресурсів України режиму роботи штучних водних об`єктів Вінницької області на р. Рів, права притока р. Південний Буг (басейн р. Південний буг) на 2024 рік № 109/Р/23-24 від 28.02.2024 щодо водного об`єкта водосховище Барське внесено інформацію про його розташування - м. Бар, Барська ОТГ, Жмеринський район, Вінницька область, назва юридичної особи користувача - СТОВ "Прогрес", вул. Претвича, 39, м. Бар Жмеринський район, Вінницька область, 23000, ціль та підстава водокористування водного об`єкта - орнітологічний заказник, площа при НПР - 218 га (т. 1 а.с. 76-80).

Згідно з інвентаризаційною відомістю площинних водних об`єктів Барської територіальної громади, площа водосховища "Барське" становить 218 га, користувач ділянки під водним об`єктом - СТОВ "Прогрес" (т. 1 а.с. 81).

Відповідно до повідомлення Барської міської ради № 04-04/159 від 21.01.2025, земельна ділянка площею 259,4 га перебуває в постійному користуванні СТОВ «Прогрес» на підставі державного акта серії І-ВН № 001606 (т. 1 а.с. 104).

Водночас, за твердженням прокурора використання відповідачем зазначеної земельної ділянки є безпідставним з огляду на те, що вказаний державний акт було надано іншій особі, та відповідач не набув право користування спірною земельною ділянкою на його підставі, що підтверджується фактичними обставинами наведеними у позові.

Як вбачається із Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001606 - 02.04.1996 Барському рибцеху виробничого Об`єднання «Вінницярибгосп» було надано земельну ділянку площею 259,4 га, що розташована на території Балківської сільської ради на праві постійного користування для внутрігосподарських потреб у межах, згідно з планом землекористування (т. 1 а.с. 29-32).

Державний акт серії І-ВН № 001606 виданий відповідно до рішення Балківської сільської ради народних депутатів 4 сесії 22 скликання від 02.04.1996.

Листом № 0-2-0.6-1105/2-25 від 25.02.2025 на запит прокурора від 14.02.2025 щодо надання інформації чи знаходились у межах населених пунктів земельні ділянки водного фонду для внутрішньогосподарських потреб, що розташовані на території, зокрема колишньої Балківської сільської ради на момент прийняття цією сільською радою рішення про видачу Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001606 від 02.04.1996 - Головним Управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано відповідь, що згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка водного фонду надана Балківською сільською радою - розташована за межами населеного пункту Балківської сільської ради (т. 1 а.с. 90-93).

Згідно протоколу огляду місцевості від 21.02.2025 земельна ділянка водного фонду, площею 259,4 га знаходиться в межах населеного пункту Бар (розташована на західній околиці міста Бар та на схід від села Шершні) та яка згідно державного акта серії І-ВН № 001606 від 02.04.1996 передана у постійне користування Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп". На земельній ділянці розташований водний об`єкт - водосховище "Барське". Земельна ділянка перебуває у користуванні СТОВ "Прогрес" (т. 1 а.с. 105, 106).

Листом № 04-04/640 від 13.03.2025 Барською міською радою повідомлено прокурора, що Барською міською радою не приймалось рішення про передачу в постійне користування та/або видачу державного акта на право постійного користування Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" земельної ділянки водного фонду площею 259,4га (т. 1 а.с. 97).

Також у вказаному листі міською радою повідомлено, що за наявною в Барській міській раді інформацією, земельна ділянка площею 259,4 га, яка згідно державного акта серії І-ВН № 001606, передана в постійне користування Барському рибцеху виробничого обєднання "Вінницярибгосп" у 1995-1996 роках знаходилась та станом на теперішній час знаходиться в межах міста Бар, згідно генерального плану міста Бар від 1992 року розробленого державним проектно виробничим об`єднанням "Діпромісто" затвердженого 14 сесією Барської міської ради 22 скликання від 16.02.1998, а також актуалізований рішенням 35 сесії 6 скликання Барської міської ради від 18.01.2013.

Згідно з висновком головного спеціаліста-землевпорядника відділу земельних ресурсів Барської міської ради від 03.03.2025 об`єктом дослідження якого були земельні ділянки водного фонду, що були надані у постійне користування Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" (зокрема земельна ділянка площею 259,4 га, що розташована на території м. Бар), спецістом на запитання чи розташована станом на 1995-1996 р.р., а також на теперішній час в межах населених пунктів земельні ділянки водного фонду, що були надані у постійне користування Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" (зокрема земельна ділянка площею 259,4 га, що розташована на території м. Бар) зазначено, що земельна ділянка відповідно до державного акта серії І-ВН № 001606 виданого 02.04.1996 Балківською сільською радою, площею 259,4 га - у 1995-1996 роках знаходилась та станом на 03.03.2025 знаходиться у межах міста Бар (т. 1 а.с. 86-89).

Поряд з цим, з наявних в справі матеріалів вбачається, що Вінницьке державне обласне виробниче об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" (Об`єднання "Вінницярибгосп") як юридична особа створене у 1991 році. Відповідно до статуту Об`єднання "Вінницярибгосп" затвердженого Міністерством рибного господарства України 29.12.1991 року, до його складу як структурний підрозділ, який не мав статусу юридичної особи, входив Барський виробничий рибцех (т. 1 а.с. 152).

Відповідно до наказу № 120 від 31.07.1995 "Про створення Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства" Міністерством рибного господарства України прийнято рішення про створення з 10 серпня 1995 року на базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської, Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПВК № 4 (пересувної механізованої колони № 4) - Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства (т. 1 а.с. 153, 154).

Згідно з пунктом 3 вказаного наказу міністерством також прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб: Вінницького об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", Вінницької, Уланівської, Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій, пересувної механізованої колони № 4.

29.12.1995 Міністерством рибного господарства України затверджено статут Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" (т. 1 а.с. 161-171).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 статуту Підприємства "Вінницярибгосп" (коротка назва) підприємство є юридичною особою. Прав і обов`язків юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Джерелами формування майна підприємства є майно, передане йому органами державного управління; доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбання майна іншого підприємства, організації; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством (пункт 4.3 статті 4 статуту).

25.06.1996 Вінницьким обласним виробничим об`єднанням "Вінницярибгосп" видано наказ №82 (на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), у якому зазначено про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп" (т. 1 а.с. 157).

Також згідно вказаного наказу затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, зокрема Барський виробничий рибоводний цех.

Згідно із довідкою Вінницького обласного управління статистики від 01.08.1996 Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне Підприємство "Вінницярибгосп" зареєстровано районною державною адміністрацією 29.07.1996 як юридичну особу та 01.08.1996 включено до ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 172).

Листом № 23-10/10-863 від 17.03.1997 "Щодо надання статусу юридичної особи Барському рибоводному цеху" Антимонопольним комітетом України на запит Барського рибоводного цеху Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства підприємтва "Вінницярибгосп" надано погодження на одержання статусу юридичної особи та приватизацію окремим майновим комплексом Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" на підставі рішення Міністерства рибного господарства та у відповідності з Положенням про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць № 43/79/5 від 20.04.94 (т. 1 а.с. 173).

Листом № 23-20/10-963 від 09.03.1998 "Щодо надання статусу юридичної особи Барському рибоводному цеху" Антимонопольним комітетом України на запит Барської районної державної адміністрації надано погодження на одержання статусу юридичної особи та приватизацію окремим майновим комплексом Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" на підставі рішення Міністерства рибного господарства та у відповідності з Положенням про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць № 43/79/5 від 20.04.94 (т. 1 а.с. 175).

Пунктом 5.4. Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць № 43/79/5 від 20.04.94 визначено, що при здійсненні поділу чи відокремлення до новостворених підприємств згідно з чинним законодавством переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки.

Доказів щодо складання розподільного акту (балансу) щодо передачі земельних ділянок при відокремленні Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" матеріали справи не містять.

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 855 від 29.07.1998 прийнято рішення про приватизацію Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" (т. 1 а.с. 178).

Згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 944 від 25.08.1998 прийнято рішення про приватизацію Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства підприємтва "Вінницярибгосп" (т. 1 а.с. 179).

Відповідно до довідки Вінницького обласного управління статистики № 3983 від 28.12.1998 року та свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, Барською районною державною адміністрацією 24.12.1998 зареєстровано як юридичну особу Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" та 28.12.1998 включено до ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 219, 241, 242).

Як вбачається зі статуту Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" товариство засноване відповідно до рішення засновника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 27.08.98 № 954 шляхом перетворення Барського рибоводного цеху структурного підрозділу Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.1996 № 290/96 ВР (т. 1 а.с. 220-240).

Відповідно до пункту 3.3. вказаного статуту товариство є правонаступником Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

Згідно довідки Вінницького обласного управління статистики № 3900 від 24.12.1998 року Вінницькою районною державною адміністрацією 24.12.1998 зареєстровано як юридичну особу Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Вінницярибгосп" та 24.12.1998 включено до ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 181, 182).

Відповідно до пункту 3.3. статуту Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" - товариство є правонаступником Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп", зареєстрованого Вінницькою районною державною адміністрацією 29.07.96 (т. 1 а.с. 183-202).

Згідно довідки Вінницького обласного управління статистики № 2189 від 22.05.2001 року Барською районною державною адміністрацією 21.05.2001 зареєстровано як юридичну особу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" та 22.05.2001 включено до ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 245).

Як вбачається зі статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" СТОВ "Прогрес" створено шляхом реорганізації (перетворення) Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю за рішенням загальних зборів акціонерів сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" від 20.04.2001 року (протокол №) (т. 1 а.с. 247- 250, т. 2 а.с. 1-14).

Відповідно до пункту 3.3. вказаного статуту Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є правонаступником сільськогосподарського відкритого акціонерного товариста "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива", зареєстрованого Барською районною державною адміністрацією (реєстраційний номер 10 від 08.04.1999, свідоцтво № 30072357).

Прокурором наголошено, що об`єднання "Вінницярибгосп" було припинено шляхом ліквідації, а новостворене підприємство не стало його правонаступником, права об`єднання, у тому числі право постійного користування земельною ділянкою площею 259,4 га не перейшли до підприємства "Вінницярибгосп", а відтак і не перейшли до СВАТ "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива", яке реорганізоване у СТОВ "Прогрес" та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" використовує земельну ділянку площею 259,4 га без належних на те правових підстав.

Наведене стало підставою для звернення прокурора із цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача Барської міської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про усунення перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об`єкт - водосховище "Барське" площею 218 га та земельну ділянку водного фонду під ним, площею 259,4 га, що розташована в межах міста Бар, план зовнішніх меж якої відображений в державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001606 від 02.04.1996.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом встановлено таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Барської міської ради.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Барської міської ради прокурор зазначав, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення територіальній громаді земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, які відповідач використовує з порушенням закону.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ, яка набрала чинності 19.07.2020, у зв`язку з реорганізацією та утворенням нових територіальних одиниць, на території Вінницької області, з поміж інших, ліквідовано Барський район, однак утворено Жмеринський район (з адміністративним центром у місті Жмеринка) у складі територій до якого також увійшла Барська міська територіальна громада.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Прокурор зазначив, що органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою водного фонду є Барська міська територіальна громада в особі Барської міської ради.

Отже, прокурором вірно зазначено, що уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Барська міська рада.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом взято до уваги, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передувало листування з Барською міською радою щодо захисту порушених інтересів територіальної громади.

Як вбачається із матеріалів справи з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Жмеринською окружною прокуратурою листом від 11.03.2025 повідомлено Барську міську раду, що СТОВ «Прогрес» за відсутності правових підстав використовує спірну земельну ділянку та просила повідомити чи вживалися/будуть вживатися Барською міською радою заходи щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Листом від 17.03.2025 року № 04-04/664 Барська міська рада повідомила, що не вживала та не буде вживати заходи щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою та зазначила, що не заперечуватиме проти захисту Жмеринською окружною прокуратурою інтересів територіальної громади в суді.

Таким чином, зі змісту листа Барської міської ради № 04-04/664 від 17.03.2025 вбачається відсутність в останньої наміру здійснювати захист порушених прав територіальної громади.

Судом враховано, що Барська міська рада як власник спірної земельної ділянки має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Проте, Барською міською радою не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів територіальної громади. Такі дії обгрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

Листом від 18.03.2025 року № 52/1-434 вих-25 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Жмеринська окружна прокуратура повідомила Барську міську раду, що Жмеринською окружною прокуратурою встановлено обставини, які свідчать про порушення інтересів держави та відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прийнято рішення про представництво інтересів держави в особі Барської міської ради та про намір звернутися з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом повернення.

Також повідомлено, що наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивача з аналогічним позовом до суду.

Зважаючи на докази подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Барської міської ради у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Спір у справі виник щодо правомірності набуття у користування Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" земельної ділянки площею 259,4 га та наявності підстав для її повернення власнику - позивачу у справі.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (у редакції від 22.06.1993)) визначено, що земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

Статтею 3 ЗК України визначено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 19 ЗК України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою цієї статті.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Обласна, Київська, Севастопольська міська Рада народних депутатів вирішує у місячний строк питання про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання земель провадиться Верховною Радою України, подає проектні матеріали і свій висновок до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали і вносить у місячний строк свої пропозиції до Верховної Ради України.

Частиною 1 статті 78 ЗК України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

Згідно з приписами статті 79 ЗК України на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.

Таким чином, вказаними положеннями Земельного кодексу України визначались правові підстави та умови набуття підприємствами, установами, організаціями права користування на земельні ділянки та такими підставами слугували відповідні рішення ради народних депутатів, прийняті в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Прийняттю такого рішення передувала визначена законом процедура внесення на розгляд компетентного органу відповідної заяви, замовлення та виготовлення проекту відведення земельної ділянки, його погодження компетентними органами.

Як встановлено судом, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН № 001606 спірну земельну ділянку надано Барському рибцеху виробничого обєднання "Вінницярибгосп" у постійне користування для внутрігосподарських потреб відповідно до рішення 4 сесії 22 скликання Балківської сільської Ради народних депутатів від 02 квітня 1996 року.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101)).

Отже, незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Згідно наданої Головним Управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області інформації (лист № 0-2-0.6-1105/2-25 від 25.02.2025) станом на момент прийняття Балківською сільською Радою народних депутатів рішення щодо надання права постійного користування спірною земельної ділянкою водного фонду площею 259,4га, вказана земельна ділянка була розташована за межами населеного пункту Балківської сільської ради (т. 1 а.с. 90-93).

Відповідно до наданої Барською міською радою інформації (лист № 04-04/640 від 13.03.2025), висновку головного спеціаліста-землевпорядника відділу земельних ресурсів Барської міської ради від 03.03.2025 земельна ділянка площею 259,4га, яка згідно державного акта серії І-ВН № 001606, передана у постійне користування Барському рибцеху виробничого обєднання "Вінницярибгосп" у 1995 - 1996 роках знаходилась та станом на теперішній час знаходиться в межах міста Бар (т. 1 а.с. 86-89, 97).

Таким чином, в силу приписів статті 19 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у сільської Ради народних депутатів були відсутні повноваженнями на надання земель за межами населених пунктів для внутрішньогосподарських потреб.

Наведене свідчить, що рішення 4 сесії 22 скликання Балківської сільської Ради народних депутатів від 02 квітня 1996 року про видачу державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001606 від 02.04.1996 року прийнято з порушенням чинного на час його ухвалення законодавства.

Також судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995 ліквідовано як юридичну особу Вінницьке об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", а також інші підприємства, які входили до Об`єднання та мали статус юридичної особи, а саме: Вінницьку, Уланівську, Тиврівську рибоводно-меліоративні станції та пересувну механізовану колону № 4.

Цим же наказом на базі майна ліквідованих юридичних осіб вирішено створити Вінницьке обласне державне виробниче підприємство "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи з 10.08.1995.

25.06.1996 керівництвом Об`єднання "Вінницярибгосп" видано наказ №82 (на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), у якому зазначено про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".

Вказаним наказом №82 від 25.06.1996 затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, у тому числі Барський виробничий рибоводний цех.

Згідно із довідкою Вінницького обласного управління статистики від 01.08.1996 Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" зареєстровано районною державною адміністрацією 29.07.1996 як юридичну особу та 01.08.1996 включено до ЄДРПОУ.

Зі статуту Підприємства "Вінницярибгосп", затвердженого Міністерством рибного господарства України 29.12.1995 слідує, що Підприємство є новоствореною юридичною особою та не є правонаступником Об`єднання "Вінницярибгосп".

Так, відповідно до пункту 3.1 статті 3 статуту підприємство є юридичною особою. Прав і обов`язків юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Згідно із пунктом 4.3. статті 4 статуту джерелами формування майна Підприємства є майно, передане йому органами державного управління, доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, придбання майна іншого підприємства, організації, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством.

Разом з тим, 02.04.1996 Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001606 від 02.04.1996 для внутрігосподарських потреб на території Балківської сільської ради щодо земельної ділянки загальною площею 259,4 га видано саме Барському рибцеху виробничого Об`єднання "Вінницярибгосп", яке було ліквідовано.

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджуються обставини правонаступництва Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" від Вінницького обласного державного виробничого підприємства "Вінницярибгосп" як новоствореного підприємства.

Разом з тим, судом взято до уваги суперечливий характер змісту наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995, оскільки перша частина наказу передбачає створення з 10 серпня 1995 року на базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської, Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПВК № 4 (пересувної механізованої колони № 4) - Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько - рибоводного підприємства.

Натомість, згідно з пунктом 3 вказаного наказу міністерством прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб: Вінницького об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", Вінницької, Уланівської, Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій, пересувної механізованої колони № 4.

Зміст наказу Об`єднання "Вінницярибгосп" №82 від 25.06.1996 (виданого на виконання наказу Міністерства рибного господарства № 120), підтверджує саме факт ліквідації Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".

У цьому наказі зазначено про необхідність звільнення його працівників, знищення печаток, закриття рахунків ліквідованих підприємств, письмового повідомлення державних органів про ліквідацію, а також затверджено структуру новоствореного Підприємства "Вінницярибгосп", у складі якого на правах структурних підрозділів без права юридичної особи створено 11 виробничих рибоводних цехів, у тому числі Барський виробничий рибоводний цех.

При цьому зміст наказу Міністерства рибного господарства № 120 від 31.07.1995 в сукупності із наказом керівництва Об`єднання "Вінницярибгосп" №82 від 25.06.1996 підтверджує саме факт ліквідації Об`єднання "Вінницярибгосп" та створення нового Підприємства "Вінницярибгосп".

Доказів щодо передання майнових прав на земельні ділянки у відповідності до вимог Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць № 43/79/5 від 20.04.94 (роздільний акт (баланс) у відповідності до пункту 5.4. вказаного Положення) при відокремленні Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Підприємства "Вінницярибгосп" матеріали справи не містять, відповідачем вказаних документів не надано.

Приймаючи до уваги, що Об`єднання "Вінницярибгосп" було припинено шляхом ліквідації, в силу вимог статті 27 ЗК України право користування Об`єднання "Вінницярибгосп" спірною земельною ділянкою також було припинено.

Доказів набуття права користування на спірну земельну ділянку новоствореним підприємством - Вінницьким обласним державним виробничим підприємством "Вінницярибгосп" та надалі СТОВ "Прогрес" матеріали справи не містять.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Частиною 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідачем обставини позову та позовні вимоги визнано, що враховується судом під час оцінки доказів.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він мас майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови ВП ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п.143), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.99), від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (п.46)).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц виснувала, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такий негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Отже, фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта та земельних ділянок водного фонду всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду визначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України необхідно розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц зазначила, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12.06. 2019 року у справі №487/10128/14-ц та у пункті 96 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Позовна вимога - зобов`язати повернути земельну ділянку, розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, пункт 97 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Приймаючи до уваги, що користування відповідачем спірною земельною ділянкою не грунтується на законі, користування земельною ділянкою поза межами правових підстав продовжується та є триваючим порушенням, позов прокурора в інтересах держави в особі Барської міської ради про усунення такого порушення шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку їх власнику є негаторним, тому такі вимоги можуть бути заявлені в будь-який час протягом якого триває порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду та до таких вимог строк позовної давності не застосовуються.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Зазначені положення кореспондуються з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З огляду на обставини справи, суд погоджується з доводами прокурора, що ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову до відповідача, як фактичного користувача водного об`єкта та спірної земельної ділянки під ним про усунення перешкод територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою водного фонду під ним площею 259,4 га шляхом зобов`язання повернути їх Барській міській територіальній громаді.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про усунення перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об`єкт - водосховище "Барське" площею 218 га та земельну ділянку водного фонду під ним площею 259,4 га, що розташована в межах міста Бар, план зовнішніх меж якої відображений в державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001606 від 02.04.1996 є обгрутованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Позовні вимоги відповідачем визнані у повному обсязі.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 407 від 11.03.2025 та № 408 від 11.03.2025 сплачено судовий збір у розмірі 6028,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 3028,00 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) відповідно до статей 129 - 130 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (23000, Вінницька область, Жмеринський район, місто Бар, вулиця Претвича Б., будинок 39, ідентифікаційний код юридичної особи 30072357) повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради (23000, Вінницька область, Жмеринський район, місто Бар, майдан Святого Миколая, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи 04051017) водний об`єкт - водосховище "Барське" площею 218 га та земельну ділянку водного фонду під ним площею 259,4 га, що розташована в межах міста Бар, план зовнішніх меж якої відображений в державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001606 від 02.04.1996.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (23000, Вінницька область, Жмеринський район, місто Бар, вулиця Претвича Б., будинок 39, ідентифікаційний код юридичної особи 30072357) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень) судових витрат на сплату судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень).

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 26 травня 2025 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Жмеринській окружній прокуратурі; zhmerynka@vin.gp.gov.ua;

3, 4, 5 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.