Ухвала

від 27.05.2025 по справі 902/31/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

27 травня 2025 р. Справа № 902/31/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Яковенко Д.Е. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від Боржника : Сисак В.Т. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 902/31/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 05.03.2025 року відкрито провадження у справі № 902/31/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Яковенка Д.Е.. Призначено попереднє засідання у справі на 03.06.2025 року.

При цьому, 10.03.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

27.03.2025 року до суду від ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" надійшла заява б/н від 27.03.2025 року (вх. № 01-36/361/25) про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 23 387,64 грн у справі № 902/31/25.

Ухвалою суду від 31.03.2025 року залишено заяву ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" б/н від 27.03.2025 року (вх. № 01-36/361/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/31/25 - без руху. Повідомлено ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" про недоліки, виявлені судом при огляді заяви б/н від 27.03.2025 року (вх.№ 01-36/361/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/31/25. Встановлено ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" строк для усунення недоліків кредиторської заяви - протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду про залишення заяви без руху. Зобов`язано ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" надати до суду: докази на підтвердження надсилання арбітражному керуючому Яковенку Д.Е. (РНОКПП НОМЕР_2 ) копії заяви б/н від 27.03.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/31/25 та доданих до неї документів.

03.04.2025 року до суду від представника ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" надійшла заява б/н від 03.04.2025 року про усунення недоліків.

В подальшому, ухвалою суду від 08.04.2025 року призначено заяву ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" б/н від 27.03.2025 року (вх. № 01-36/361/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/31/25 до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2025 р. об 11:30 год..

На визначену дату - 27.05.2025 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилися арбітражний керуючий Яковенко Д.Е. та представник Боржника.

Разом з цим, судом встановлено, що 28.03.2025 року до суду від арбітражного керуючого Яковенка Д.Е. через систему "Електронний суд" надійшла заява № 27-03-25/13 від 27.03.2025 року щодо кредиторських вимог ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" у справі № 902/31/25.

В судовому засіданні, керуючий реструктуризацією та представник Боржника вказали про можливість розгляду поданої заяви в цьому судовому засіданні.

Водночас, враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати заяву ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" про визнання кредиторських вимог до боржника за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду справи, керуючий реструктуризацією надав пояснення по суті поданого повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет".

Представник Боржника повідомив, що заперечення щодо кредиторських вимог ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" відсутні.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" б/н від 27.03.2025 року, 28.04.2023 року між ТОВ "Фінансово-кредитний Супермаркет" та ОСОБА_1 укладено договір № 6253624 про надання кредиту, на підставі якого ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" надало боржнику грошові кошти в сумі 23 500 грн 00 коп. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок Боржника.

Заявник належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував боржнику кошти, у той же час боржник зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2024 року становить : 20 359 грн 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11 840 грн 98 коп.; заборгованість по відсотках - 1938 грн 66 коп.; заборгованість по комісії - 6 580 грн 00 коп.

Разом з цим, 30.01.2025 року Ладижинський міський суд Вінницької області виніс рішення у справі № 135/21/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" задоволено.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь "Фінансово- кредитний супермаркет" заборгованість за кредитним договором № 6253624 від 28.04.2023, яка станом на 01.12.2024 становить 20 359 грн 64 коп. та 3 028 грн 00 коп. судового збору.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 04.03.2025 року та не оскаржується боржником.

Таким чином, грошові вимоги ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" до ОСОБА_1 становлять 23 387,64 грн боргу та 6 056,00 грн сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" до боржника - ОСОБА_1 , які складають 23 387,64 грн боргу та 6056,00 грн сплаченого судового збору.

Згідно заяви арбітражного керуючого Яковенка Д.Е. № 27-03-25/13 від 27.03.2025 року щодо кредиторських вимог ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" у справі №902/31/25, відповідно до відомостей наявних в матеріалах судової справи та відмітки сервісу "Електронний Суд" заяву кредитора - ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" в межах справи № 902/31/25 було сформовано та надіслано до суду 27.03.2025 року, відповідно отримано судом у строки, що відповідають вимогам частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, проаналізувавши отриману від ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" заяву № б/н від 27.03.2025 року, є доцільним зробити висновок про відповідність поданої заяви вимогам встановленим частини 3 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Виходячи з вищевикладеного, заявлені вимоги кредитора - ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" підлягають визнанню в розмірі 23 387,64 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 КУзПБ, якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду.

Як вказувалось вище, 10.03.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" б/н від 27.03.2025 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/31/25, надійшла до суду 27.03.2025 року за вх. № 01-36/361/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 27.03.2025), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.01.2025 року у справі № 135/21/25 ухвалено : позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" заборгованість за кредитним договором № 6253624 від 28.04.2023, яка станом на 01.12.2024 становить 20 359 (двадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 64 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Суд звертає увагу на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та долученої до кредиторської заяви довідки від 10.03.2025 року (сформована засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд"), вказане вище заочне рішення суду набрало законної сили - 04.03.2025 року.

Водночас, із змісту зазначеного рішення суду від 30.01.2025 року у справі № 135/21/25 вбачається наступне.

28.04.2023 року між ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" та ОСОБА_1 укладено договір № 6253624 про надання кредиту, на підставі якого ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" надало відповідачеві грошові кошти в сумі 23 500 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у додатку № 2, який є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом та сплатити одноразову комісію за надання кредиту. Кредит надано строком до 15.04.2025 (а.с. 10-28).

28.04.2023 ТОВ "Фінансово - кредитний супермаркет" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти за кредитним договором № 6253624 від 28.04.2023 в розмірі 23030 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1790 від 28.04.2023 (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку позивача у відповідача за кредитним договором № 6253624 від 28.04.2023 станом на 01.12.2024 утворилась заборгованість у розмірі 20 359 грн 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11 840 грн 98 коп.; заборгованість по відсотках - 1 938 грн 66 коп.; заборгованість по комісії - 6 580 грн 00 коп. (а.с. 8-9).

Суд у рішенні звернув увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів наданих позивачем.

Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд у рішенні вказав, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за договором № 6253624 від 28.04.2023, яка станом на 01.12.2024 становить 20359 грн 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11 840 грн 98 коп.; заборгованість по відсотках - 1 938 грн 66 коп.; заборгованість по комісії - 6 580 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені вказаним вище заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.01.2025 року у справі № 135/21/25 обставини щодо наявності боргу у Боржника - ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" в розмірі 20 359,64 грн за договором № 6253624 про надання кредиту, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що заявлені до визнання Заявником кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 23 387,64 грн (20 359,64 грн + 3 028,00 грн) боргу, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.01.2025 року у справі № 135/21/25, а тому є правомірними та підлягають визнанню.

Водночас, судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" в загальній сумі 23 387,64 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" б/н від 27.03.2025 року (вх. № 01-36/361/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/31/25, в повному обсязі з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 23 387,64 грн боргу, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" б/н від 27.03.2025 року (вх. № 01-36/361/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/31/25, повністю.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" (вул. Лейпцизька, буд. 16, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 38604217) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 23 387,64 грн боргу (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 6 056,00 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/31/25.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Яковенку Д.Е. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/31/25.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 адвокату Сисаку В.Т. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Яковенку Д.Е. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Укрсиббанк" - info@ukrsibbank.com; office@ukrsibbank.com; представникам АТ "Укрсиббанк" адвокату Останковій В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" - fkssud288@gmail.com, представнику ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" адвокату Крушенівському Р.О. - ІНФОРМАЦІЯ_6

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.