Рішення від 27.05.2025 по справі 910/3255/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2025Справа № 910/3255/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс»

про стягнення 1 512 038, 90 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів в розмірі 1 512 038, 90 грн, з яких: 1 249 467, 68 грн пеня, 179 294, 57 грн 3% річних та 83 276, 65 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст. 20, 173-175, 193, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №4170-ПСО (ТКЕ)-41 постачання природного газу від 20.09.2022, в частині своєчасної оплати отриманого газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/3255/25. Визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

10.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем зобов`язання за договором виконано повністю, а позивачем заявлено до стягнення надмірно велику суму санкцій, порівняно із збитками. Вказує, що позовні вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності згідно ст. 258 Цивільного кодексу України. Крім цього, відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій на 85 %.

18.04.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що відповідач не навів виняткових випадків для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. Вказує, що позивачем не було пропущено строк позовної давності в частині нарахування пені, оскільки під час дії карантину на території України строки визначені, зокрема, ст. 258 Цивільного кодексу України продовжувались, а у період воєнного стану зупинились на строк дії такого стану.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2022 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - споживач) укладено договір постачання природного газу №4170-ПСО (ТКЕ)-41 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві (який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п. 4 Положення) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 5 423 079 тис. куб. метрів.

Пунктом 2.4. договору, зокрема, передбачено, що споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів.

Відповідно до п. 2.5. договору, режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб.

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.5.1. договору передбачено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пп. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

- ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6 183, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн;

- тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583, 89 грн (п. 4.1.1 договору).

- ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІ: за 1000 куб.м газу без ПДВ - 31 937, 92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 38 325, 50 грн;

- тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для обсягу ІІ за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38 489, 39 грн (п. 4.1.2 договору).

- ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІІ (фіксований): за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390, 00 грн;

- тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн (п. 4.1.3 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.

Згідно з п. 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.

Відповідно до пп.4 п. 6.2 договору, споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов пп. 2.2.1 цього договору.

Постачальник має право отримати оплату за переданий цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором (пп.4 п. 6.3 договору).

Згідно з п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1 договору, він діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Додатковою угодою № 4 до договору, сторони, зокрема, доповнили п. 2.1. договору абзацом в такій редакції:

«У квітні 2023 року постачальник передає споживачу обсяг (об`єм) природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 277».

Також сторони додатковою угодою № 4 продовжили строк дії договору до 30.04.2023.

Додатковою угодою № 5 до договору, сторони, зокрема, доповнили п. 2.1. договору пп. 2.1.1. в такій редакції:

«Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 1 травня 2023 року по 31 серпня 2023 року (включно) в кількості 12 416 тис.куб.метрів».

Також додатковою угодою № 5 сторони виклали п.2.2.2. договору пп.2.2.2.1. в такій редакції:

«З 1 травня 2023 року по 31 серпня 2023 року» споживач самостійно зазначає в пп.2.1.1. договору замовлені обсяги.

З 1 травня 2023 року по 31 серпня 2023 року фіксовані обсяги природного газу (обсяг І та обсяг ІІІ) розраховуються ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» виходячи із середньоарифметичного значення обсягу фактичного використання виробником теплової енергії природного газу згідно з актами приймання-передачі».

Крім цього, додатковою угодою № 5 продовжили строк дії договору до 31.08.2023.

Так, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року природний газ загальним обсягом 4 711, 065 тис.куб.метра на загальну суму 40 529 165, 75 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи (а.с. 19-27).

У свою чергу, відповідачем, здійснювались оплати за період з листопада 2022 року по березень 2024 року вартості отриманого природного газу в загальному розмірі 40 529 165, 75 грн, який був отриманий відповідачем з жовтня 2022 року по серпень 2023 року, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» № 11512/3212/2025 від 28.01.2025 (а.с. 9-15) та довідкою АТ «Ощадбанк» № 77/4-09/14444/2025 від 04.02.2025 (а.с. 16-18).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого природного газу, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 249 467, 68 грн пені, 179 294, 57 грн 3% річних та 83 276, 65 грн інфляційних втрат, що нараховані на суму боргу з оплати природного газу, поставленого за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року.

За змістом ст.11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Судом встановлено, що правочин, який укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

Згідно з ч. 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як убачається з матеріалів справи, учасниками справи визнаються обставини здійснення на підставі договору постачання природного газу №4170-ПСО (ТКЕ)-41 від 20.09.2022 поставки позивачем відповідачу за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року природного газу на загальну суму 40 529 165, 75 грн, а також здійснення відповідачем на користь позивача оплати за природний газ на вказану суму.

Отже, наведені обставини в силу приписів ч. 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Разом з тим, звертаючись до суду позивач вказує, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого в період з листопада 2022 року по серпень 2023 року природного газу, що стало підставою для нарахування пені (за період з 17.01.2023 по 21.03.2024), 3 % річних (за період з 17.01.2023 по 21.03.2024) та інфляційних втрат (за період з травня 2023 року по лютий 2024 року) за несвоєчасну оплату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та п. 5.1. договору постачання природного газу відповідач повинен був сплачувати позивачу плату протягом спірного періоду, а саме з листопада 2022 року по серпень 2023 року, наступним чином:

- за листопад 2022 року (4 452 644, 27 грн): 70 % (3 116 850, 99 грн) до 01.01.2023 (31.12.2022 - субота), 30 % (1 335 793, 28 грн) до 16.01.2023 (15.01.2023 неділя) включно;

- за грудень 2022 року (7 527 766, 44 грн): 70 % (5 269 436, 51 грн) до 31.01.2023, 30 % (2 258 329, 93 грн) до 15.02.2023 включно;

- за січень 2023 року (8 432 884, 36 грн): 70 % (5 903 019, 05 грн) до 28.02.2023, 30 % (2 529 865, 31 грн) до 15.03.2023 включно;

- за березень 2023 року (7 032 572, 20 грн): 70 % (4 922 800, 54 грн) до 01.05.2023 (30.04.2023 - неділя), 30 % (2 109 771, 66 грн) до 15.05.2023 включно;

- за квітень 2023 року (1 289 442, 84 грн): 70 % (902 609, 99 грн) до 31.05.2023, 30 % (386 832, 85 грн) до 15.06.2023 включно;

- за травень 2023 року (204, 77 грн): 70 % (143, 34 грн) до 30.06.2023, 30 % (61, 43 грн) до 17.07.2023 (15.07.2023 - субота) включно;

- за червень 2023 року (197, 18 грн): 70 % (138, 03 грн) до 31.07.2023, 30 % (59, 15 грн) до 15.08.2023 включно;

- за липень 2023 року (803, 89 грн): 70 % (562, 72 грн) до 31.08.2023, 30 % (241, 17 грн) до 15.09.2023 включно;

- за серпень 2023 року (204, 77 грн): 70 % (143, 34 грн) до 02.10.2023 (30.09.2023 - субота), 30 % (61, 43 грн) до 16.10.2023 (15.10.2023 - неділя).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, відповідачем, за загальний період з листопада 2022 року по березень 2024 року перераховано на рахунок позивача суму грошових коштів в загальному розмірі 40 529 165, 75 грн, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» № 11512/3212/2025 від 28.01.2025 (а.с. 9-15) та довідкою АТ «Ощадбанк» № 77/4-09/14444/2025 від 04.02.2025 (а.с. 16-18).

Отже, поставлений позивачем природний газ за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року повністю оплачений відповідачем, однак несвоєчасно.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено в абз.1 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку з оплати поставленого природного газу за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року виконував з простроченням, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 179 294, 57 грн за загальний період з 17.01.2023 по 21.03.2024 та інфляційних втрат у розмірі 83 276, 65 грн нарахованих за загальний період з травня 2023 року по лютий 2024 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу відповідача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/9723/22, від 17.10.2023 у справі №910/19817/21, від 19.10.2023 у справі №910/962/22, тобто є усталеною правовою позицією касаційного суду.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов?язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об?єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично вірним та відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 179 294, 57 грн за загальний період з 17.01.2023 по 21.03.2024 та інфляційних втрат у розмірі 83 276, 65 грн за загальний період з травня 2023 року по лютий 2024 року є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 1 249 467, 68 грн пені за загальний період з 17.01.2023 по 21.03.2024.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Згідно з п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (від 13.04.2020 № 553-ІХ) тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, на відповідача поширюється дія пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій на період дії карантину або обмежувальних заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, період звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій на строк дії карантину або обмежувальних заходів передбачений пунктом 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» закінчився 30.06.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 1 249 467, 68 грн пені за загальний період з 17.01.2023 по 21.03.2024, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем помилково було здійснено нарахування пені за 17.01.2023, за прострочення виконання відповідачем зобов`язання в листопаді 2022 року в розмірі 1 523, 49 грн, тобто в період дії карантину. Судом здійснено власний розрахунок пені, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем та встановлено, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені за прострочення оплати природного газу поставленого позивачем у період з березня 2023 року по серпень 2023 року та за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 01.07.2023 по 21.03.2024 складає 1 247 944, 19 грн.

Щодо доводів відповідача про застосування до вимог про стягнення неустойки (пені) спеціальної позовної давності в один рік, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення штрафних санкцій, були продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» з 02.04.2020 на строк дії карантину.

Пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє і по теперішній час.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 17.03.2025, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду, а з урахуванням того, що строк позовної давності, який мав закінчитися 17.01.2024, в зв`язку з карантином, а пізніше, в зв`язку з введенням воєнного стану, був продовжений, позов про стягнення пені пред`явлений в межах спеціального строку позовної давності, а тому клопотанням відповідача про застосування спеціального строку позовної давності до вимог позивача задоволенню не підлягає.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 85 %, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У даному випадку суд враховує, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

Приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, яке виконано повністю, поведінку відповідача щодо виконання зобов`язання за договором, незначний строк прострочення, відсутність збитків у позивача (доказів протилежного матеріали справи не містять), його майновий стан, суд, враховуючи принцип справедливості, балансу інтересів сторін, приймаючи до уваги, що судом також стягуються 3 % річних та інфляційні втрати, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 %.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача в розмірі 623 972, 09 грн пені.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 179 294, 57 грн 3% річних, 83 276, 65 грн інфляційних втрат та 623 972, 09 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (03189, місто Київ, вулиця Кішки Самійла, будинок 7а, приміщення 65, 66, ідентифікаційний код 35138553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 42399676) 179 294 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн 57 коп. 3% річних, 83 276 (вісімдесят три тисячі двісті сімдесят шість) грн 65 коп. інфляційних втрат, 623 972 (шістсот двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн 09 коп. пені та 18 126 (вісімнадцять тисяч сто двадцять шість) грн 18 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань