Рішення

від 19.05.2025 по справі 910/1986/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2025Справа № 910/1986/25Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія - Новояворівськ", Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

про солідарне стягнення заборгованості за Договором у розмірі 6 097 669,29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Тимошенко С.С., довіреність № 10-401 від 29.01.2025;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Бончева О.С., в порядку самопредставництва;

від відповідача 3: Скора Ю.В., довіреність № 15-Д-2025 від 10.01.2025.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія - Новояворівськ», Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» про солідарне стягнення заборгованості за Договором у розмірі 6 097 669,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами зобов`язань за Договором про закупівлю № 957 від 10.05.2018, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.03.2025.

06.03.2025 представником відповідача 3 подано відзив на позовну заяву.

12.03.2025 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.

18.03.2025 представником позивача подано відповіді на відзиви, заяву щодо надання оригіналів документів суду та заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 24.03.2025 представник відповідача 1 не з`явився, представники інших сторін з`явились.

У судовому засіданні 24.03.2025 представником позивача заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», за результатами розгляду якого, заслухавши пояснення представників сторін, судом відмовлено в його задоволенні, в зв`язку з необґрунтованістю.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 21.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

03.04.2025 представником відповідача 3 подано заперечення на відповідь на відзив.

10.04.2025 представником позивача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 задоволено заяву представника позивача - Тимошенка Сергія Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17.04.2025 представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 21.04.2025 представник відповідача 1 не з`явився, представники інших сторін з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2025.

У судове засідання 19.05.2025 представник відповідача 1 не з`явився, представники інших сторін з`явились.

В свою чергу, з метою повідомлення відповідача 1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача 1 про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач 1 у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем 1 процесуальних документів, в тому числі ухвал Господарського суду міста Києва, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача 1.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів 2 та 3 проти позову заперечили, з підстав викладених у відзивах.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі ухвалено на стадії ухвалення судового рішення, за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2018 року між Акціонерним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (далі - замовник, відповідач 1) укладено Договір про закупівлю № 957 (далі - Договір), за умовами якого замовник зобов`язується передати для проведення капітального ремонту газотурбінний двигун ДЖ59ЛЗ зав. НОМЕР_1 (далі по тексту ГТД) і провести оплату ремонту.

Підрядник зобов`язується виконати ремонт ГТД і передати його замовнику (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору термін виконання ремонту - протягом 6 місяців з дати поступлення ГТД в ремонт на підприємство підрядника і виконання замовником умов, викладених в п. 3.4.1. і п. 3.4.2. Датою поступлення ГТД в ремонт є дата акту здачі-приймання ГТД в ремонт.

Згідно з п. 2.3 Договору за 14 календарних днів до приймання відремонтованого ГТД підрядник письмово повідомляє замовника про дату проведення приймання ГТД. У випадку неприбуття представника замовника прийом ГТД здійснюється ВТК підрядника самостійно, ремонт і прийом вважаються виконаними якісно в повному обсязі, ГТД вважаються прийнятими.

У відповідності до п. 3.1 Договору вартість ремонту ГТД на дату підписання Договору складає 23 689 440,00 грн., в тому числі ПДВ 3 978 240,00 грн., при курсі НБУ гривні до долара США на 26.04.2018=26,270545 за один долар США.

За умовами п. 3.4 Договору замовник здійснює розрахунок за ремонт двигуна шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний в розділі 11 Договору, в наступному порядку:

- авансовий платіж за ремонт ГТД в розмірі 11 934 720, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 989 120,00 грн. повинен бути здійснений замовником протягом 30 календарних днів після підписання Договору;

- платіж № 1 за ремонт ГТД в розмірі 5 967 360, 00 грн. в т.ч. ПДВ 994 560,00 грн., повинен бути здійснений замовником до відвантаження ГТД протягом 10 календарних днів після отримання замовником факсимільного повідомлення про готовність ГТД до відвантаження;

- платіж № 2 за ремонт ГТД в розмірі 5 967 360, 00 грн., в т.ч. ПДВ 994 560,00 грн. повинен бути здійснений замовником протягом 30 календарних днів після відвантаження ГТД з підприємства підрядника.

Згідно з п. 3.5 Договору після проведення платежу № 1 за ремонт ГТД перед передачею його замовнику сторони оформляють двосторонній «Акт прийому-передачі виконаних робіт». Замовник протягом 3-х робочих днів після отримання від підрядника «Акту прийому-передачі виконаних робіт» оформляє його і направляє 1 примірник оригіналу підряднику.

Відповідно до пунктів 3.9 та 3.10 Договору узгоджено, що підрядник передає відремонтований ГТД замовнику на підприємстві підрядника.

Після проведення ремонту доставка ГТД виконується автотранспортом замовника за рахунок замовника.

У пункті 3.11 Договору узгоджено, що переданий замовнику ГТД, після проведення ремонту повинен мати наступний комплект супроводжуючих документів:

- товарно-транспортна накладна;

- податкова накладна в електронній формі;

- формуляр на ГТД;

-сертифікат якості;

- обліково-відправна відомість.

Згідно з п. 4.1 Договору ГТД після ремонту підлягає консервації на термін 6 місяців у відповідності з технічною документацією підрядника.

Договір вступає в юридичну силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 30.12.2018. В частині виконання гарантійних обов`язків договір діє до повного їх виконання у відповідності до розділу 6 даного Договору (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач прийняв від відповідача-1 в ремонт ГТД ДЖ59ЛЗ зав.№ НОМЕР_1, що підтверджується Актом здачі-приймання від 10.05.2018.

25 листопада 2024 року між позивачем та відповідачем 1 складено та підписано Акт приймання-передачі двигуна, відповідно до якого відповідач 1 прийняв з капітального ремонту газотурбінний двигун № ДЖ59Л3 зав. № НОМЕР_1.

03.01.2025 АТ «НВКГ «Зоря» - «Машпроект» направлено на адресу ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» претензію № 10-27 від 03.01.2025 щодо виконання зобов`язань за Договором про закупівлю № 957 від 10.05.2018 року в частині здійснення розрахунку за виконані роботи у розмірі 5 967 360,00 грн., яка залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що заборгованість відповідача 1 та осіб, які фактично володіють, користуються (експлуатують) та/або є управителем майна 9активів) замовника, в частині оплати робіт за Договором складає 5 967 360,00 грн., в зв`язку з чим, позивач просить солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія - Новояворівськ», Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» заборгованість за договором про закупівлю № 957 від 10.05.2018 у розмірі 5 967 360,00 грн., а також пеню у розмірі 32 223,74 грн., 3% річних у розмірі 26 477,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 71 608,32 грн.

Відповідач 2 в свою чергу. заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що як з положень законодавства, так і з умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору, не вбачається обов`язку АРМА нести солідарну відповідальність за невиконання відповідачем 1 укладеного з позивачем Договору № 957 від 10.05.2018, оскільки Національне агентство не є стороною Договору і не відповідає за боргові зобов`язання перед позивачем.

В свою чергу. відповідач 3, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не доведено наявності правових підставі відповідно до ст. 541 ЦК України для покладення на відповідача 3 солідарної відповідальності за неналежне виконання господарських зобов`язань відповідачем 1, а тому відсутні підстави для задоволення вимог, пред`явлених до ТОВ «Нафтогаз Тепло».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У частинах 1, 2 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. України

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

У частині 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК України і статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини сторін у справі, що розглядається, виникли з договору підряду. При цьому, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, цей договір є належною в розумінні статей 11, 509 ЦК України і статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є платіж № 2 за ремонт ГТД в розмірі 5 967 360,00 грн., який у відповідності до п. 3.4.3 Договору повинен бути здійснений замовником протягом 30 календарних днів після відвантаження ГТД з підприємства підрядника.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2024 року між позивачем та відповідачем 1 складено та підписано Акт приймання-передачі двигуна, відповідно до якого відповідач 1 прийняв з капітального ремонту газотурбінний двигун № ДЖ59Л3 зав. № НОМЕР_1.

За таких обставин суд дійшов висновку, що платіж № 2 в сумі 5 967 360, 00 грн., визначений у п. 3.4.3 Договору відповідач-1 повинен був сплатити позивачу у строк до 25.12.2024 включно.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-1 були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, що стосується аргументів позивача в частині того, що відповідачі 2 та 3 мають нести солідарну відповідальність разом з відповідачем-1 за спірними зобов`язаннями, суд зазначає наступне.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.

Відповідно до статті 196 Господарського кодексу України у разі якщо в господарському зобов`язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов`язаних суб`єктів, кожний з управнених суб`єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов`язаних суб`єктів повинен виконати зобов`язання відповідно до частки цього суб`єкта, визначеної зобов`язанням. У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов`язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, врегульовані положеннями Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон).

Частина 1 статті 2 Закону визначає, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону).

Згідно зі статтею 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Положеннями частини 3 статті 21 Закону визначено, що управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, якими скасовано арешт прийнятих в управління активів та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, за умови наявності судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Національне агентство протягом десяти робочих днів повертає їх законному власнику (частина 8 статті 21 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно (ч. 1 ст. 1030 ЦК України).

Стаття 1043 ЦК України визначає, що управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов`язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв`язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства, як і з умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору, не вбачається обов`язку відповідачів 2 та 3 у разі прийняття активів відповідача-1 в управління нести солідарну відповідальність з відповідачем-1 за невиконання укладеного з позивачем Договору № 957 від 10.05.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності правових підставі відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України для покладення на відповідачів 2 та 3 солідарної відповідальності за неналежне виконання господарських зобов`язань відповідачем-1, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідачів 2 та 3.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 32 223,74 грн., 3% річних у розмірі 26 477,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 71 608,32 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.1 Договору за порушення термінів оплати, викладених в пункті 3.4, Замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від суми платежу за кожен день прострочки платежу до фактичної оплати заборгованості.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача 1 підлягає пеня у розмірі 32 223,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача 1 підлягають 3% річних у розмірі 26 477,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 71 608,32 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача 1 в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія - Новояворівськ" (81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, буд. 1; ідентифікаційний код: 32789941) на користь Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (54018,м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код: 31821381) заборгованість у розмірі 5 967 360 (п`ять мільйонів дев`ятсот шістдесят сім тисяч триста шістдесят) грн. 70 коп., пеню в розмірі 32 223 (тридцять дві тисячі двісті двадцять три) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 26 477 (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 71 608 (сімдесят одна тисячі шістсот вісім) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 172 (сімдесят три тисячі сто сімдесят дві) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.05.2025.

Суддя О.А. Грєхова