Рішення

від 19.05.2025 по справі 910/15228/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2025Справа № 910/15228/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна»

до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

про стягнення 9 754 603, 31 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.05.2025.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 9 754 603, 31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 було відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2025.

Судове засідання призначене на 20.01.2025 не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 перепризначено розгляд справи на 10.02.2025.

У судовому засіданні 10.02.2025 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 03.03.2025.

28.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 03.03.2025 представник відповідача надав усні пояснення по справі, представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 було відкладено розгляд справи на 17.03.2025.

Судове засідання призначене на 17.03.2025 не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 було перепризначено розгляд справи на 07.04.2025.

У судовому засіданні 07.04.2025 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 05.05.2025.

У судовому засіданні 05.05.2025 було оголошено перерву на 19.05.2025.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в заявах по суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (далі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний «ПриватБанк» було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 426753.

Як зазначає Позивач, він керуючись умовами зазначеного договору розмістив на банківських рахунках в установі Відповідача власні грошові кошти:

- 13 860 113,74 гривень на поточному рахунку.

- 65 778, 40 гривень на картковому рахунку.

Загалом у гривні: 13 925 892,14 гривень.

- 17 098 доларів США на валютному рахунку.

- 5 256, 50 Євро на валютному рахунку.

Позивач зазначає про те, що Відповідачем не повернуто зазначені грошові кошти, що було встановленно численними судовими рішеннями, зокрема у господарських справах № 904/1569/15 (постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017) та № 910/13/21 (постанова Верховного суду від 03.10.2024 )

Постановою Верховного суду від 03.10.2024 у справі № 910/13/21, суд встановив, що Відповідач не виконав взяті на себе за договором банківського рахунка зобов`язання з гарантування клієнту права безперешкодного розпорядження належними йому коштами, не виконав платіжні доручення товариства та не повернув товариству грошові кошти, розміщені ним на банківських рахунках, на його вимогу, згідно з умовами спірного договору. Обставини протиправної поведінки відповідача, яка виражалася у порушенні закону, що призвела до умисних дій щодо неповернення грошових коштів, які залежали, у свою чергу, від суб`єктивної волі самого відповідача, встановлені у справі № 904/1596/15 в частині невиконання поданих товариством платіжних доручень, так і з невиконання банком рішення у справі № 904/1596/15, яким банк було зобов`язано виконати платіжні доручення товариства. У справі № 910/13/21.

Верховним Судом також було підтверджено зобов`язання Відповідача зі сплати Позивачу 2 626 426,20 грн. інфляційних втрат та 1 315 766,32 грн. 3% річних за період з 29.12.2017 по 29.12.2020 за невиконаня грошового зобов`язання з повернення Позивачу грошових сум у розмірі 13 925 892,10 грн, 17 098,00 доларів США, 5 256,50 Євро. Також Верховний Суд, за результатами перегляду справи № 910/13/21, стягнув з Відповідача судові витрати. Відповідач не виконав зазначені грошові зобов`язання перед Позивачем.

Позивач посилається на те, що Верховний Суд звернув увагу на важливі моменти, що мають значення для розгляду даного позову, а саме вирішуючи позовну вимогу товариства про стягнення з банку належних позивачеві сум у розмірі 13 925 892,10 грн, 17 098,00 оларів США, 5 256,50 Євро, суд апеляційної інстанції встановив, що наявність у банку обов`язку з повернення позивачеві спірних сум грошових коштів підтверджена судовим рішенням у справі №904/1569/15. Доказів на підтвердження виконання судового рішення у справі №904/1569/15 у частині виконання платіжних доручень або повернення товариству спірних коштів банк не надав.Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач зазначає про те, що Відповідач не виконав перед Позивачем грошові зобов`язання зі сплати:

- 13 925 892,14 грн;

- 17 098,00 доларів США;

- 5 256,50 Євро;

- 2 626 426,20 грн. інфляційних втрат за період з 29.12.2017 по 29.12.2020;

- 1 315 766,32 грн. 3% річних за період з 29.12.2017 по 29.12.2020;

- 60 828,52 грн. судового збору за розгляд справи № 910/13/21 у суді першої інстанції;

- 182 485,56 грн. судового збору за подання апеляційних скарг у справі № 910/13/21;

- 121 657,03 грн. за подання касаційної скарги у справі № 910/13/21;

- 90 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13/21 у суді першої та апеляційної інстанцій;

- 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13/21 у суді касаційної інстанції

Загалом, розмір позовних вимог Позивача до Відповідача згідно статті 625 Цивільного кодексу України становить 9 754 603 гривні 31 коп.

Позивачем здійснено розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України станом на 08.12.2024 року. Та становить 1 696 899 , 98 грн. - 3 % річних, 8 057 703, 33 грн. - втрат від інфляції.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на неправильність розрахунків, здійснених позивачем. Також відповідач вказав на існування законодавчо встановлених обмежень, у зв`язку з якими він правомірно не виконує судові рішення.

Відповідно до частини третьої статті 11, частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Крім того, із наданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування 3 % річних та втрат від інфляції на не тільки на суму боргу, а й на суму стягнутого судового збору та витрат на правову допомогу. Водночас, нарахування сум, передбачених статтею 625 ЦК України, може бути здійснено сторонами лише на суму основного боргу, оскільки постановлення рішення констатує факт про наявність у відповідача обов`язку сплатити борг та не породжує нового грошового зобов`язання, прострочення виконання якого дає право стороні нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати. З огляду на вказане сума судового збору та витрат на правову допомогу, присуджена до стягнення не є грошовим зобов`язанням в розумінні статті 625 ЦК України.

Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі втрати від інфляції у розмірі 8 048 973,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 694 236, 61 грн

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що постановою КМУ №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором, а саме: (у тому числі) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Відповідач також говорить про те, що під час розширеної перевірки Службою безпеки Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у 2022 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (у тому числі його засновників / кінцевих бенефіціарних власників) було виявлено інформацію, яка свідчила про пов`язаність Товариства та його кінцевих бенефіціарних власників з підсанкційним громадянином Російської Федерації - ОСОБА_1 , який сприяв окупації російською федерацією українського півострову Крим (18.03.2014 року як представник окупаційної влади Криму ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписав з російською федерацією в особі президента володимира путіна так званий "Договір про входження території Республіки Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації").

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що згідно з інформацією з публічних відкритих джерел, розміщених в мережі Інтернет, управління групою компаній "Тавріда Електрик", які з подібними назвами зареєстровані на території РФ, України та Швейцарії, фактично здійснює ОСОБА_1 . ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" з 2001 року було зареєстровано в Севастополі, а у 2014 році після анексії Криму та внесення ОСОБА_1 у міжнародні санкційні списки, головний офіс Товариства "переїхав" до Києва.

Відповідач вказує, що Де-юре підприємства "Таврида Електрик" (російське), "Таврида Електрик Україна", "Таврида Електрик Дніпро" (українські) є різними юридичними особами, однак фактично (як слідує з різних відкритих джерел інформації) наявне розуміння, що "реальним власником" цієї групи компаній є одна особа - ОСОБА_1 , який заснував у 1990 році у Севастополі компанію "Таврида Електрик".

Щодо вказаних заперечень відповідача, суд зазначає, що в умовах збройної агресії РФ та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, згідно з підп. 1 п. 1 постанови КМУ "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" від 03.03.2022 №187 (далі - Постанова КМУ №187) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлений мораторій (заборону) на виконання, у т.ч. в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є: громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Таким чином, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у т.ч. шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

В матеріалах справи наявний лист Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України від 24.11.2022 № 5/7/1/3-19299, у якому зазначено, що відповідно до Постанови №187 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" поширюється мораторій (заборона) на виконання, у т.ч. в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань.

Однак, станом на дату прийняття судом рішення у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" у Державному реєстрі санкцій (https://drs.nsdc.gov.ua/) відсутнє, про що Товариство також надало Витяг з Державного реєстру санкцій станом на 07.01.2025, згідно з яким за параметрами пошуку: назва - "Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"", ЄДРПОУ - " 31576194", результати пошуку: За вказаними параметрами санкційних дій в Державному реєстрі санкцій не знайдено.

Відтак, суд вважає необгрунтованими та недоведеними заперечення відповідача у вказаній частині.

Оцінюючи доводи заявника, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (за заявою (N 63566/00), суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; код 14360570) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПІДПРИЄМСТВО «ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК Україна» (03067, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГАРМАТНА, буд. 2; ідентифікаційний код: 31576194) - 3% річних у розмірі 1 694 236 (один мільйон шістсот дев`яносто чотири тисячі двісті тридцять шість) грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 048 973 (вісім мільйонів сорок вісім тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 116 918 (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 52 коп.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 28.05.2025.

Суддя І.В. Алєєва