Рішення

від 27.05.2025 по справі 168/262/25

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/262/25

Провадження № 2/168/150/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши в селищі Стара Вижівка у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дубечненської сільської ради про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (далі Позивачі) звернулись до суду з позовом, у якому посилаються на такі обставини.

Позивачі з 12 лютого 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

В червні 2011 року подружжя ОСОБА_4 дізналося, що в АДРЕСА_1 , продається житловий будинок, якого вирішили купити.

Колись цей житловий будинок належав ОСОБА_5 . Продаж даного житлового будинку здійснювали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є дітьми ОСОБА_5 , тобто його потенційні спадкоємці.

Оскільки жодних документів на житловий будинок не було, а їх батько, ОСОБА_5 з 2003 року вважався зниклим безвісті, то ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за домовленістю з подружжям ОСОБА_4 мали спочатку визнати батька таким, що помер, після чого здійснити оформлення спадкових прав на даний житловий будинок, а тоді юридично переоформити право власності на житловий будинок на подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відбулася домовленість, що сім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом з їх дітьми переїжджають жити в житловий будинок з червня 2011 року, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оформляють свої спадкові права, а тоді відповідно оформлять будинок на позивачів.

Однак, ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_7 після того, як визнали батька ОСОБА_5 померлим, не оформили правовстановлюючих документів на спірний будинок, не подали у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , а тому вони відповідно до ст. 1272 ЦК України вважаються такими, що спадщину не прийняли.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані та фактично проживали на території Автономної республіки Крим, яка з 15 квітня 2014 року визнана як «території, що знаходяться під тимчасовою окупацією», а тому з квітня 2014 року жодного зв`язку сім`я ОСОБА_4 з ними немає.

Починаючи з листопада 2011 року, а саме після підключення даного житлового будинку до електропостачання, позивачі разом з їх дітьми почали жити в спірному житловому будинку, де проживають і по даний час.

Протягом останніх десяти років сім`я ОСОБА_4 неодноразово робила в спірному житловому будинку косметичні та капітальні ремонти, утримували житловий будинок в належному стані, перемурували грубу, в двох спальнях (дитячій та дорослій) покрили стіни гіпсокартоном, приблизно в 2018 році замінили два старих дерев`яні вікна на пластикові, в 2019 році провели водопостачання до будинку, в 2023 році демонтували піч, встановили гідрофор і бойлер та почали ремонт ванної кімнати, та відповідно протягом усіх цих років сплачували за спожиту електроенергію в цьому будинку. Сільська рада нараховувала Позивачам земельний податок за користування земельною ділянкою на якій знаходиться цей будинок. Їхні діти, починаючи з першого класу, навчалися та навчаються і на даний час у Ліцеї с. Кримне. Вважають, що наведені обставини доводять факт добросовісного володіння Позивачами спірним житловим будинком. Звертають увагу, що право власності на спірний житловий будинок не був зареєстрований ні за ОСОБА_5 , ні за будь ким іншим, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Вказане нерухоме майно набуте ними під час шлюбу, тому просять визнати за ними право спільної сумісної власності за набивальною давністю на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою судді від 12.03.2024 р. відкрито провадження в справі.

15.04.2025 р. підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у ньому, дала пояснення аналогічні позову. Додала, що їй повідомили, що цей будинок належав ОСОБА_8 , який вважався безвісно відсутнім. Вона з чоловіком домовились з дітьми ОСОБА_5 про те, що останні оформляють спадкові права на будинок, а потім оформлять право власності на повивачів. Вона з чоловіком передали дітям ОСОБА_5 суму коштів 1000 дол. США. За ці кошти діти ОСОБА_5 ОСОБА_7 і ОСОБА_6 повинні були виготовити документи на будинок. Однак, вони лише звернулись до суду з позовом про визнання батька померлим. Спадщину не прийняли, документів на будинок не виготовляли. Після цього з ними обірвався зв`язок, оскільки проживають в АР Крим. Тому вони з чоловіком з метою оформити їхнє право на будинок, в якому живуть протягом більше 10 років, звернулись з таким позовом.

Представник ОСОБА_9 позов підтримала. Вважає, що наданими суду доказами підтверджується факт законного, добросовісного, відкритого володіння житловим будинком, також доведено давність володіння та безперервність.

Представник Дубечненської сільської ради просить розглядати справу за його відсутності, не заперечує щодо вирішення справи на користь позивача за умови достатніх правових підстав.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердили, що попередній власник будинку ОСОБА_5 безвісно відсутній, а позивачі вселились в будинок зі згоди його дітей, які і придбали будинок позивачам. Позивачі володіють будинком тривалий час, про існування будь-яких претензій до них щодо користування будинком, не відомо.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відому в позові з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено такі обставини.

Право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Технічна інвентаризація за вказаною адресою не проводилась.

Згідно з витягом з погосподарської книги № 1 за 2011-2015 р.р. по селу Кримне по особовому рахунку житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 (назву вулиці перейменовано відповідно до розпорядження Дубечненської сільської ради № 216 від 17.05.2016 р.).

За ОСОБА_5 згідно з записами з земельно-кадастрової книги значиться земельна ділянка площею 0,27 га по АДРЕСА_2 .

Рішенням Старовижівського районного суду від 30.10.2012 р. ОСОБА_5 визнаний померлим, рішення набрало законної сили 10.11.2012 р.

Згідно з витягом зі спадкового реєстру відомості про відкриття спадкової справи та видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 відсутні.

На момент смерті ОСОБА_5 осіб, які б були зареєстровані з ним за однією адресою, не було.

Згідно з довідкоюДубечненської сільської ради № 117 від 14.02.2025 р. за період з 2015 по 2025 роки запис про голову домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 відсутній, оскільки за цією адресою відсутня реєстрація місця проживання.

В ході виготовлення технічного паспорта на житловий будинок ознак самовільного будівництва не виявлено.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають з зареєстрованому шлюбі з 12.02.2009 р. Позивачі мають трьох неповнолітніх дітей, які навчаються в навчальних закладах с. Кримне з 2016 і 2014р.

Платником земельного податку за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_2 , починаючи з 2013 р.

До вказаного будинку здійснюється постачання електроенергії на підставі договору, укладеного з позивачем ОСОБА_3 .

Відповідно до розписки від 02.06.2011 р. ОСОБА_7 і ОСОБА_6 отримали від ОСОБА_2 одну тисячу доларів США за продаж хати в с.КримнеСтаровижівського району, жодних претензій не мають і на більшу суму не претендують.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті15, ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першоїстатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені устатті 344 ЦК України.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено такі висновки щодо застосування інституту набувальної давності.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставістатті 344 ЦК Україниє: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18)).

Зазначені висновки узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю.

Суд враховує, що позивачам було відомо про те, що власник будинку є безвісно відсутній, відомо про його дійсних, потенційних спадкоємців. Саме з ними, як зі спадкоємцями, позивачі погоджували умови відчуження будинку, а саме: домовились, що спочатку спадкоємці оформляють свої права на будинок в порядку спадкування, а потім, укладають договір купівлі-продажу будинку з позивачами. Позивачам було відомо, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 документів на житловий будинок не мали, в подальшому не виготовили, договору не уклали. При цьому позивачі вселились в житловий будинок за усною домовленістю з дітьми власника будинку. Тобто позивачі знали, що володіють чужим майном. Позивачі отримали це майно за таких обставин і з таких підстав, які не є достатніми для отримання права власності на нього. Позивачі не могли не знати, що володіють чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати їм як володільцю сумніву щодо правомірності їхнього володіння майном.

За таких обставин відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном, як одна з складових набуття права власності за набувальною давністю.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, другастатті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним положенням ст. 81 ЦПК України, з огляду на описані вище обставини справи, позивачі не довели суду позовні вимоги, на які посилалися в позові, а відтак в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 391 ЦК України ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 265, 268, 273, 344, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дубечненської сільської ради про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представника позивача: Москалюк Оксана Олександрівна, адвокат, адреса місця здійснення адвокатської діяльності- вул. Степана Бандери 29 «в», селище Шацьк Ковельський район, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Дубечненська сільська рада, адреса: вул. Незалежності, 20, с.Дубечне, Ковельський район, Волинська область.ЄДРПОУ : 04332940.

Повне судове рішення складене 27.05.2025 року.

Суддя О. Й. Хаврона