Ухвала від 26.05.2025 по справі 916/1173/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1173/25

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Шафарчук О.В. на підставі посвідчення;

Від позивача: Каланжова А.О. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Білоус І.І. на підставі ордеру;

Від третіх осіб:

- ОСОБА_1 : Грігорова Г.Л. на підставі ордеру;

-Орфаніді Ліани: не з`явилася;

Розглядаючи у підготовчому засіданні справу за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Виноград-21» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області (далі по тексту прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Виноград-21» (далі по тексту ТОВ «Виноград-21») про витребування з незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 5110137500:41:004:0002, 511013 75 00:41:004:0003, 5110137500:41:004:0004.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на перебування у провадженні судів з 2008 року чисельних судових спорів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:41:004:0016, 5110137500:41:004:0017, 5110137500:41:004:0013. Незважаючи на накладення ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2021 у справі №522/4273/20 арешту на вказані земельні ділянки, у січні 2024 року було здійснено їх поділ та об`єднання, присвоєно їм нові кадастрові номери, внаслідок чого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ділянки були зареєстровані як нові об`єкти речових прав. При цьому, у березні 2024 року внаслідок укладання договорів купівлі-продажу, спірні земельні ділянки були зареєстровані за новим власником - ТОВ «Виноград-21».

Ухвалою суду від 27.03.2025 заява прокурора про забезпечення позову була задоволена шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб земельних ділянок, заборони Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок, накладення арешту на три земельні ділянки.

Ухвалою від 31.03.2025 судом було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у дану справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Орфаніді Ліану.

28.04.2025 до суду від ТОВ «Виноград-21» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявленого прокурором позову. При цьому відповідач, посилаючись на приписи ч. 5 ст. 390 ЦК України, звертає увагу суду про наявність підстав для зобов`язання позивача попередньо внести на депозитний рахунок суду вартість спірного майна.

У підготовчому засіданні 28.04.2025 судом було звернута увага учасників судового процесу на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-IX (далі по тексту Закон № 4292-IX) у зв`язку з чим запропоновано надати відповідні пояснення.

05.05.2025 до суду від ТОВ «Виноград-21» надійшла заява про залишення позовної заяви без руху згідно з ч. 11 ст. 176 ГПК України. Відповідач звертає увагу, що Закон № 4292-IX набрав чинності 09.04.2025 та згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями має зворотну дію в часі. Відповідач стверджує, що оскільки на день набрання чинності вказаним Законом рішення суду у даній справі не ухвалено, прокурор має сплатити на депозитний рахунок суду вартість майна, визначену на підставі експертно-грошової оцінки земельних ділянок. Відсутність доказів виконання прокурором вказаного обов`язку, за переконанням відповідача, має наслідком необхідність залишення позову без руху.

Прокурором у відповіді на відзив було, зокрема, наголошено про набуття відповідачем у власність земельних ділянок під час заборони їх відчуження, внаслідок їх незаконного об`єднання та поділу, а, отже, відповідач не може вважатися добросовісним набувачем майна.

16.05.2025 до суду від Одеської міської ради надійшли пояснення на позовну заяву, у яких позивачем, зокрема, також наголошено, що у даному випадку ТОВ «Виноград-21» не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки відповідач не міг не знати про правовий статус майна перед його придбанням. Таким чином, як вважає позивач, підстави для застосування приписів ч. 3 ст. 388 ЦК України (в редакції Закону № 4292-IX) відсутні.

23.05.2025 до суду від прокурора надійшли заперечення на заяву ТОВ «Виноград-21» про залишення позовної заяви без руху. Прокурор вказує, що на час звернення до суду з позовом позовна заява відповідала вимогам процесуального законодавства, а, отже, підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні. При цьому прокурор стверджує, що норми процесуального права не мають зворотної дії в часі, а, отже, до позовної заяви не можуть бути застосовані ч. 6 ст. 164 ГПК України, якою передбачено необхідність внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду у випадку звернення до суду з позовом про витребування нерухомого майна. Крім того, прокурор стверджує, що Закон № 4292-IX може бути застосований лише до добросовісного набувача, до якого ТОВ «Виноград-21», в даному випадку, не може бути віднесене.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для залишення позовної заяви прокурора без руху, господарський суд враховує наступне.

09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-IX, яким внесено зміни до ЦК України, зокрема, до ст. ст. 388-390, 391, а також до процесуальних кодексів, зокрема, до ст. 164, 174 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

В силу приписів ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 ГПК України у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абз. 3 ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Згідно з ч. 13 ст. 238 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача.

Таким чином, витребування майна за позовом органу місцевого самоврядування у добросовісного набувача можливе лише у випадку попереднього внесення позивачем на депозитний рахунок суду вартості спірного майна. При цьому, враховуючи вимоги ГПК України, якими визначено процесуальні наслідки невнесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, які полягають у залишення позовної заяви без руху з можливим подальшим поверненням позовної заяви, господарський суд доходить висновку, що розгляд справи за позовом органу місцевого самоврядування про витребування майна за відсутності попередньо внесених коштів є неможливим.

Прокурор та Одеська міська рада заперечували проти залишення позовної заяви без руху, посилаючись на відсутність у відповідача статуту добросовісного набувача, що, за твердженням прокурора та позивача, виключає необхідність внесення коштів на депозитний рахунок суду. Проте господарський суд відхиляє вказані доводи з наступних мотивів.

В силу приписів ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Зазначена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб`єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку.

У контексті норм ГПК України, спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 12 ЦК України, господарський суд доходить висновку, що добросовісність поведінки ТОВ «Виноград-21» презюмується допоки протилежне не буде встановлено судом за результатами вирішення спору по суті. Таким чином, наразі недобросовісність поведінки ТОВ «Виноград-21», про яку стверджують прокурор та позивач, є обставиною, оцінка якій може бути надана судом лише у відповідному рішенні суду. З викладених обставин господарським судом відхиляються доводи прокурора та позивача у названій частині.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-IX положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зміст п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-IX, господарський суд доходить висновку, що спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Виноград-21» про витребування майна може бути розглянутий судом лише за умови внесення відповідних грошових коштів на депозитний рахунок суду, оскільки, по-перше, зазначеним Законом встановлено, що він має зворотну дію в часі, по-друге, відсутність грошових коштів не депозитному рахунку матиме наслідком неможливість виконання судом вимог ч. 5 ст. 390 ЦК України, ч. 13 ст. 238 ГПК України під час ухвалення судового рішення, що, в свою чергу, виключатиме можливість задоволення позову.

Господарський суд звертає увагу прокурора та позивача, що відмова у задоволенні заявленого прокурором позову, наприклад, з мотивів невиконання прокурором обов`язку в частині внесення коштів на депозитний рахунок суду у випадку, якщо суд дійде висновку про добросовісність поведінки відповідача, матиме наслідком неможливість повторного пред`явлення позову про той самий предмет і з тих самих підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що станом на день набрання чинності Законом № 4292-IX рішення про витребування майна у даній справі не ухвалено, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для застосування норм зазначеного Закону до позовної заяви прокурора, зокрема, вимог ч. 6 ст. 164 ГПК України, якою передбачено необхідність долучення до позовної заяви документів про внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з ч. 12-13 ст. 176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про правомірність залишення позовної заяви прокурора без руху з наданням прокурору 5-денного строку, тобто строку який згідно з ч. 11 ст. 176 ГПК України є максимальним строком для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 164, 174, ч. 11 ст. 176, ст. 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Виноград-21» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок залишити без руху.

2. Встановити заступнику керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області 5-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Ухвала набрала законної сили 26.05.2025 та не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено 27.05.2025.

Суддя С.П. Желєзна