Рішення від 28.05.2025 по справі 922/1237/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1237/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40121452),

до Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини (Україна, 63705, Харківська область, вулиця 1 Травня, будинок 45, ідентифікаційний код юридичної особи 00705893),

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про стягнення коштів у сумі 51 391,27 грн, з яких: 29 732,88 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 5 197,15 грн пеня; 2 639,30 грн. - 3% річних; а також 13 821,94 грн. інфляційні втрати.

10 квітня 2025 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі№ 922/1237/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7статті 252 Господарського процесуального кодексу Україниклопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Зобов`язано Приватне акцонерне товариство "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго" зареєструвати офіційну електронну адресу в ЄСІТС. Встановлено відповідачустрок - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимогстатті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6статті 6 Господарського процесуального кодексу Українизобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників даної справи не надходило.

26 травня 2025 року від позивача через «Електронний Суд» надійшли клопотання (вх. № 12668 від 27 травня 2025 року) за змістом якого просить долучити до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій, який не було долучено до основного пакету документів позовної заяви внаслідок збою у програмі «Електронний Суд».

Суд, розглянувши дані документи від позивача, вважає за можливе прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи клопотання позивача (вх. № 12668 від 27 травня 2025 року).

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписівГосподарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справінаправлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка, за трек-номером № 0610246139680) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 63705, Харківська область, вулиця 1 Травня, будинок 45). Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду. За трек номером поштового відправлення № 0610246139680 значиться причина не вручення - «відсутність адресата за вказаною адресою».

При цьому, за даними відстеження на сайті АТ «Укрпошта», судова кореспонденція за трек номером поштового відправлення № 0610246139680 на адресу відповідача (Україна, 63705, Харківська область, вулиця 1 Травня, будинок 45) була скерована до с-ще Шевченкове Україна.

З відкритих джерел інформації встановлено, що з міркувань безпеки АТ «Укрпошта» закрила всі відділення у місті Куп`янськ, однак продовжує надавати послуги поштового зв`язку Куп`янській територіальній громаді.

Відповідно до частини 7статті 120 Господарського процесуального кодексу Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6статті 242 Господарського процесуального кодексу Україниднем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 Господарського процесуального кодексу Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1237/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Частиною 4статті 240 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року за № 917-р визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу за результатами державного конкурсу.

Згідно з пунктом 418 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року за № 1236 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року акціонерне товариство Магістральні газопроводи України, товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, оператори газорозподільних систем мають, зокрема, забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 01 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що в період з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року, у зв`язку з відсутністю постачальника природного газу, Куп`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини, персональний код ідентифікації споживача (ЕІС-код) 56XS00000JLOT00Q, на договірних умовах, здійснювала споживання природного газу з ресурсу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальника останньої надії, у відповідності до передбачених Правилами постачання природного газу (далі також Правила постачання), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року за № 2496.

Згідно акту № 1884 приймання - передачі природного газу, TOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Куп`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини прийняла з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року природний газ в об`ємі 0,70116 тис. м. куб. на суму 29 732,88 грн.

Факт включення Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Реєстру споживачів постачальника останньої надії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та віднесення газу, спожитого цим споживачем, до портфеля постачальника останньої надії, на думку позивача, підтверджується:

- адвокатським запитом від 13 серпня 2024 року за № 119/4.2.1-40444-2024 щодо фактичних обсягів споживання природного газу щодо споживача з ЕІС-кодом: 56XS00000JLOT00Q за період з 01 січня 2021 року по дату видачі довідки;

- листом оператора ГТС від 19 серпня 2024 року за № ТОВВИХ-24-12767 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56XS00000JLOT00Q;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ;

- відомостями з інформаційної платформи оператора ГРМ щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00000JLOT00Q;

- оборотно-сальдовою відомістю про об`єми поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу та його вартість.

При цьому, на думку позивача, відповідач, в порушення умов договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем природного газу у період з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року у загальному об`ємі 0,70116 тис. м. куб. на загальну суму 29 732,88 грн., згідно з умовами договору, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожитий природній газ за договором.

Вище викладені обставини послугувалипідставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємствапозивача про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

Крім того, позивач вказує, що Куп`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11 січня 2023 року перебуває у стані припинення юридичної особи в результаті її реорганізації шляхом приєднання (запис в ЄДР про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи № 1004751270027000799). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань процедура припинення Куп`янської РДЛВМ триває, запис про особу правонаступника відсутній.

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надіслало на адресу Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини вимогу про сплату боргу від 10 жовтня 2024 року за № 119/4/2.2-51157-2024 у сумі 47 448,17 грн. На підтвердження факту надсилання вимоги позивач надає копію фіскального чеку, поштову накладну з трекінг - номером поштового відправлення 0100198869435.

Куп`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини відповіді на зазначену вимогу на надала, борг у добровільному порядку не сплатила, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом судового розгляду у справі є вимога щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості та похідних вимог на підставі договору постачання природного газу.

Як встановлено судом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом як на момент подання позову (08 квітня 2025 року), так і на момент розгляду даної справи судом, Куп`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини з 11 січня 2023 року перебуває у стані припинення в результаті її реорганізації (запис в ЄДР про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи № 1004751270027000799). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань процедура припинення Куп`янської РДЛВМ триває, запис про особу правонаступника відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 1-3 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частини 5 статті 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановленихзаконом.

Відповідно до пунктів 10, 26 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

- місцезнаходження юридичної особи;

- дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію, керуючого припиненням тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи внаслідок реорганізації.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації(пункт 28 постанови Верховного Суду від 10 серпня 2023 року у справі № 922/2910/15).

При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями (пункти 40, 43, 61постанови Великої Палати Верховного Суду від16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).

При відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків (постанови Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 911/568/21, від 20 січня 2022 року у справі № 922/347/21, від 16 березня 2023 року у справі№ 922/3979/21).

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 911/568/21).

В постанові ОП КГС ВС від 30 серпня 2024 року у справі № 905/451/22 об`єднана палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 924/478/16, від 20 січня 2020 року у справі № 922/416/19, від 25 листопада 2021 року у справі № 922/2194/21, від 12 вересня 2023 року у справі № 909/101/21 про те, що коли юридична особа перебуває у стані припинення, то належному способу захисту прав кредитора відповідає позовна вимога про зобов`язання юридичної особи включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника вимог кредитора, а не про стягнення з такої юридичної особи боргу.

Знаходження юридичної особи - боржника у стані припинення жодним чином не впливає ані на можливість відкриття виконавчого провадження, ані на примусове виконання судового рішення щодо цього боржника у процедурі виконавчого провадження, зокрема, не тягне закінчення виконавчого провадження і не є підставою для його зупинення.

Отже, позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частина 2статті 20 Господарського кодексу України)), і цей спосіб захисту є ефективним (постанова ОП КГС ВС від 30 серпня 2024 року у справі № 905/451/22).

Згідно з частиною 1статті 12 Закону України "Про ринок природного газу"постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до частини 2статті 13 Закону України "Про ринок природного газу"споживач зобов`язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Частина 1статті 626 Цивільного кодексу Українипередбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (позивач) відповідно до постанови НКРЕКП від 04 липня 2017 року за № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Позивач відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року за № 917-р визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу за результатами державного конкурсу.

26 жовтня 2021 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року за №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року №1236».

Пунктом 2 цієї постанови, передбачено, що з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року акціонерне товариство Магістральні газопроводи України, товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, оператори газорозподільних систем мають, зокрема, забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач, Куп`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини, є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України), про що свідчать офіційні джерела, зокрема сайт Міністерства юстиції України Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У січні 2022 року (з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року) у зв`язку з відсутністю у Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини, персональний код ідентифікації споживача (ЕІС-код) 56XS00000JLOT00Q, постачальника природного газу, останній на договірних умовах здійснив споживання природного газу з газотранспортної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальника останньої надії на умовах, передбачених Правилами постачання природного газу (далі також Правила постачання), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року за № 2496.

Факт включення у січні 2022 період (з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року) Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Реєстру споживачів постачальника останньої надії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та віднесення газу, спожитого цим споживачем, до портфеля постачальника останньої надії підтверджується:

- адвокатським запитом від 13 серпня 2024 року за № 119/4.2.1-40444-2024 щодо фактичних обсягів споживання природного газу щодо споживача з ЕІС-кодом: 56XS00000JLOT00Q за період з 01 січня 2021 року по дату видачі довідки;

- листом оператора ГТС від 19 серпня 2024 року за № ТОВВИХ-24-12767 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56XS00000JLOT00Q;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ;

- відомостями з інформаційної платформи оператора ГРМ щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00000JLOT00Q;

- оборотно-сальдовою відомістю про об`єми поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу та його вартість.

Завданням постачальника «останньої надії» є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов`язки перед споживачем. Постачальник «останньої надії» не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі. При цьому, період безперервного постачання природного газу та включення в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії» обмежений строком та може тривати до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу, однак кількість таких періодів не обмежена, а отже і кількість Типових договір не обмежена.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2496 (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин), Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідатиТиповому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбаченихпунктом 3цього розділу, з урахуванням вимогстатей 205,633,634,641,642Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно доКодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Як вже було зазначено, Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Типовий договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2501.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV публічного Типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно пунктів 2.1 - 2.3 Типового договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, то визначені цим договором.

Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Згідно пунктом 3.1 Типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У відповідності до пунктів 4.1 - 4.4 Типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ / оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У відповідності до пунктів 1 - 2, 5 пункту 5.2 Типового договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору; укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу з оператором ГРМ або договір транспортування природного газу з оператором ГТС (для прямих споживачів) для набуття права на правомірний відбір газу із газорозподільної системи та фізичну доставку газу до межі балансової належності об`єкта споживача; знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті постачальника. споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У відповідності до пунктів 11.1, 11.3 Типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС).

Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідачем не заявлялась вимога щодо визнання недійсним договору постачання природного газу (в типовій формі), а відтак суд враховуючи презумпцію правомірності правочину доходить до висновку, що типовий договір є підставою, що породжує цивільні права й обов`язки, які підлягають виконанню.

З вищевикладеного слідує, що у січні 2022 року (з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року) Куп`янську районну державну лікарню ветеринарної медицини, як споживача з ЕІС-кодом 56XS00000JLOT00Q, було закріплено до портфеля постачальника природного газу «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем типового договору поставки природного газу, суд визначає, що за своєю правовою природою він є договором поставки, оскільки в ньому визначена зобов`язальна дії, які необхідно здійснити позивачу, а саме поставити природний газ (правова дія, яка регулюєтьсяглавою 54Цивільного кодексу Українитаглавою 30Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1статті 712 Цивільного кодексу України)

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1статті 655 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1статті 691 Цивільного кодексу Українивстановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно достатті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з пунктом 1статті 692 Цивільного кодексу Українипередбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодекс ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Згідно з листом оператора ГТС від 19 серпня 2024 року за № ТОВВИХ-24-12767 (а. с. 23, том 1) та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56XS00000JLOT00Q, обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS00000JLOT00Q, внесені в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія" Нафтогаз України" та становить за період з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року - 0, 70116 куб. м.

В силу зазначених вище норм, типовий договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» між сторонами був укладений автоматично з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, з початком постачання природного газуз 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809. Цією ж постановою встановлено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Упродовж жовтня листопада 2021 року ціна природного газу, що розрахована за формулою, перевищувала 16,8 грн за 1 куб метр, тому у цей період постачання природного газу застосовується гранична ціна 16,8 грн за 1 куб метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) опублікована/оприлюднена на сайті Позивача (https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price).

До матеріалів справи позивачем надано архів тарифів цін (з урахуванням ПДВ) природного газу для споживачів за січень 2022 року, що обліковується за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Також, як вбачається із матеріалів справи, позивачем було сформовано та направлено через установу поштового зв`язку відповідачу акт № 1884 приймання-передачі природного газу за січень 2022 року на суму 29732,88 грн. та рахунок на оплату (природний газ) № 6261 на суму 29732,88 грн. Факт направлення цих документів, підтверджується наявним в матеріалах справи списком АТ "Укрпошта" за № 16.02.2022_Боженко1_юріки від 16 лютого 2022 року (а.с. 39, том 1).

Суд детально проаналізував дані, які містяться у акті № 1884 приймання-передачі природного газу за січень 2022 року на суму 29732,88 грн. та в рахунку на оплату (природний газ) № 6261 на суму 29732,88 грн., і встановив, що ціна природного газу, обрахована у первинній документації позивача, збігаються із ціною природного газу (з урахуванням ПДВ) опублікованою/оприлюдненою на сайті позивача у січні 2022 року (посилання: https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price).

Пунктом 4.4. типового договору встановлено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Частиною 1статті 193 Господарського кодексу Українипередбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1статті 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.3. типового договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4. договору).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано до суду доказів здійснення повного розрахунку із позивачем за спожитий природний газ з 01 січня 2022 року по 16 січня 2022 року на суму 29732,88 грн.

Додатково на підтвердження відсутності з боку відповідача активних дій пов`язаних із оплатою наданих позивачем послуг є лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/108659/2024 від 21 серпня 2024 року, сформований у відповідь на запит від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», за змістом якого вбачається, що за період з 01 січня 2020 по 20 серпня 2024 року від Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини реєстр надходжень коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - відсутній.

Відповідно достатті 193 Господарського кодексу Українисуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі статтями525,526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання,Цивільний кодекс Українипокладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення вчасної та повної оплати поставленого природного газу. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв поставлений йому природний газ, однак не здійснив з позивачем повного розрахунку, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 29732,88 грн. основної суми заборгованості по сплаті договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до пункту 4.5 Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню в розмірі 5197,15 грн. Здійснивши перевірку розрахунків пені, заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначена сума останнім нараховані правомірно, у відповідності до умов Типового договору та вимог законодавства та тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2статті 625 Цивільного кодексу Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, законодавством передбачено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, у цьому разі, відповідно до частини 2статті 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у справі № 915/880/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 912/48/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 908/1379/17).

Вимагати сплати суми боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

До того ж визначене частиною 2статті 625 Цивільного кодексу Україниправо стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 921/94/21).

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2639,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 13821,94 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Суд вважає за доцільне також послатися на висновки Великої Палати Верховного Суду, надані в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно достатті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Натомість у даній справі такі обставини судом не встановлені, втім визначено, що відповідачем не погашено суму основного боргу, а сума нарахувань 3% річних у сумі 2639,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 13821,94 грн. не дозволяє стверджувати про їх нерозумність, несправедливість та неспівмірність, та не може бути підставою для реалізації судом права на зменшення належних до стягнення нарахувань.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для зменшення відсотків річних, оскільки, розмір нарахованих позивачем відсотків річних відповідає законодавству та не є надмірним, зважаючи на розмір основної заборгованості. Зменшення розміру інфляційних втрат законодавством не передбачено і висновок Великої Палати Верховного Суду з приводу можливості зменшення відповідних нарахувань у вказаній постанові у справі № 902/417/18 не міститься.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, щосуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу Українисуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно зістаттею 129 Господарського процесуального кодексу Українисудові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Куп`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини (Україна, 63705, Харківська область, вулиця 1 Травня, будинок 45, ідентифікаційний код юридичної особи 00705893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) заборгованості за основним зобов`язанням у сумі 29732 (двадцять дев`ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 88 коп., пеню у сумі 5197 (п`ять тисяч сто дев`яносто сім) грн. 15 коп., 3% річних у сумі 2639 (дві тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн. 30 коп., інфляційні втрати у сумі 13821 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 94 коп., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" травня 2025 р.

СуддяВ.С. Юрченко