Рішення від 13.05.2025 по справі 290/963/24

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/963/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 травня 2025 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складісудді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., представника позивача Крижанівського О.А., представника відповідача Бондаря С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2024 року адвокат Крижанівський О.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективному сільськогосподарському підприємстві «Комсомолець» (далі КСП «Комсомолець»), розміром 9,98 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244.

На заяву ОСОБА_1 щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок згідно вищевказаного сертифіката, їй було виділено земельні ділянки площею 5,6816 га та площею 1,0871 га та проведено їх державну реєстрацію.

В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 3,2000 га та виділення її в натурі (на місцевості) згідно сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244, про що їй було відмовлено.

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд зобов`язати Романівську селищну раду Житомирського району Житомирської області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 3,20 в умовних кадастрових гектарах.

Заперечуючи відносно наведених позивачем обставин, Романівською селищною радою Житомирського району Житомирської області подано до суду відзив, в якому, посилаючись на те, що ОСОБА_1 реалізовано право на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства згідно із сертифікатом на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244, просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідачащодо задоволенняпозову заперечивз підстав,викладених увідзиві,вказавши напомилкове враженняпозивача пронаявність унеї прававласності наземельну частку(пай) площею 3,20 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату, оскільки умовний кадастровий гектар цеумовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки та не дорівнює площі земельної ділянки у фізичних гектарах.

Позивач в судове засідання, яка була належним чином повідомлена про час і місце його проведення, не з`явилася.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши поясненняпредставників сторін, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 квітня 1997 року на ім`я ОСОБА_2 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244, згідно якого останньому належало право на земельну частку (пай) розміром 9,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності КСП «Комсомолець» смт. Дзержинськ Житомирської області. Сертифікат зареєстрований 04 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 89.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Романівською державною нотаріальною конторою 11 вересня 2015 року, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , спадщина складається з сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244 члена КСП «Комсомолець» смт. Дзержинськ Житомирської області розміром 9,98 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Розпорядженням голови Романівської районної державної адміністрації Житомирської області «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради» від 06 листопада 2015 року № 258, надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по Романівській селищній раді із земель реформованого КСП «Комсомолець» на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244 розміром 9,98 в умовних кадастрових гектарах згідно схеми поділу земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі договору № 404/6 від 07 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Андвол», було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 6,7687 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області та сформовано земельні ділянки площею 5,6816 га з кадастровим номером 1821455100:07:000:0228 та площею 1,0871 га з кадастровим номером 1821455100:07:000:0229.

Розпорядженням голови Романівської районної державної адміністрації Житомирської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради» від 01 вересня 2017 року № 259, при розгляді заяви ОСОБА_1 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області, відповідно до пункту 7 статті 13, статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 22,81, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 загальною площею 6,7687 га, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 1821455100:07:000:0228 площею 5,6816 га (рілля) та земельна ділянка з кадастровим номером 1821455100:07:000:0229 площею 1,0871 га (трав`яна лугова рослинність) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області.

Право власності на земельні ділянки площею 5,6816 га з кадастровим номером 1821455100:07:000:0228 та площею 1,0871 га з кадастровим номером 1821455100:07:000:0229 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області ОСОБА_1 зареєструвала 22 вересня 2017 року, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з даними з витягу з рішення Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)» від 19 квітня 2024 року № 1691-54/24, при розгляді заяви ОСОБА_1 , власника земельного сертифікату серії ЖТ № 0185244 від 01 квітня 1997 року на право на земельні частки (паї) із реформованого КСП «Комсомолець» часток (паїв) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 3,200 га та виділення її в натурі (на місцевості), витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельні ділянки (паї), керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно пункту 3 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, рекомендацій постійної комісії селищної ради з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 3,200 га та виділення її в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області у зв`язку з тим, що відповідно до документів розпаювання КСП «Комсомолець» ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , на земельний сертифікат серії ЖТ № 0185244 від 01 квітня 1997 року із земель реформованого КСП «Комсомолець» випав земельний пай за № 84, який був виділений в натурі та оформлений у приватну власність ОСОБА_1 22 вересня 2017 року.

Статті15і16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)передбачають право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У частині другійстатті 14 Конституції Українипередбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільгосппідприємствам, сільгоспкооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначенівЗаконі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до частин першої та другоїстатті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай),є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Застаттею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі(на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

У пункті 17розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України(далі ЗК України) передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договоромкупівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акт на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствамі організаціям»має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»,постановами Кабінету Міністрів Українивід 12 жовтня 1995 року № 801тавід 04 лютого 2004 року № 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавленняі приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсамвід 22 серпня 2001 року № 14-17-2-П1580/4251 з урахуванням положеньчастини другої статті3, частин четвертої і чотирнадцятої статті5 ЗК Українидля забезпечення прав працюючих - як виняток, землі резервного фонду можуть передаватися у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян - членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були включені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю даного підприємства і на час його видачі були членами зазначеного підприємства. Колективне сільськогосподарське підприємство за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) звертаєтьсяз клопотанням до місцевої ради стосовно передачі у колективну власність із земель резервного фонду у розмірі сумарної кількості земельних часток (паїв) даних громадян, які не отримали права на земельну частку (пай).

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» регламентовано питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв).

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня2025 року. Виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами.

Правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21) та Верховним Судом у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 541/1512/21 (провадження № 61-3067св22).

У пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

Згідно частина четвертої статті 13 Закону України«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», у разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та третьоюстатті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача посилається на те, що рішенням Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19 квітня 2024 року № 1691-54/24 протиправно відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 3,2000 га та виділення її в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської селищної ради Романівського району Житомирської області, право на яку перейшло до неї у порядку спадкування згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244.

Спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами з приводу реалізації позивачем права вимоги на відведення земельної частки (паю) площею 3,20 в умовних кадастрових гектарах в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244, отриманим нею в порядку спадкування.

За змістом пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариствабезвиділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Таке паювання сільськогосподарських земель здійснювалось у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».

Зміст цих нормативних актів свідчить по те, що після паювання земель сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарської організації у його членів виникає майнове право на виділення своєї частки в натурі (на місцевості).

Указом Президента України«Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» було визначено право на приватизацію земель, що знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств та організацій, шляхом передачі цих земель у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам та у приватну власність тих, хто її обробляє.

Організаціям землеустрою рекомендовано здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

В Указі Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» визначено, що правона земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерноготовариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утворенимиу підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників.

Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Частиною восьмою статті 25 ЗК Українивизначено, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Відповідно до частини третьої статті 200ЗК України,економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Умовний кадастровий гектарне є виміром площі, оскільки цеумовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки.Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів колективного сільськогосподарського підприємства, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо.

Згідно із пунктом 3 Указу Президента«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаютьсявиходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Площа земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах не дорівнює площі земельної ділянки у фізичних гектарах, право на яку посвідчено сертифікатом на дану земельну частку (пай) (пункт 2.11 Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 № 47/172/48.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, друга статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (частина перша, пункт 2 частина друга статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належних та допустимих доказів про наявність у позивача права на виділення (передачу) їй земельної ділянки площею3,40 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в натурі (на місцевості) згідно із сертифікатом на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244, матеріали справи не містять.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства згідно із сертифікатом на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0185244.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Встановивши, що право позивача у спірних правовідносинах не порушене, суд проходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (адреса місцязнаходження: вул. Сергія Лялевича, 2 селище Романів Житомирський район Житомирська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 04345185) про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук