Ухвала від 28.05.2025 по справі 711/4645/25

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/4645/25

Провадження № 2/711/2234/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови про накладення арешту на майно та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою до відповідача Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:

1) скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Улюліної Вікторії Василівни у виконавчому провадженні № 78165744 за виконавчим документом ЕНА №4450660 про арешт коштів всіх його (заявника) рахунків та закриття виконавчого провадження в зв`язку з відсутністю боргу за виконавчим документом на час відкриття виконавчого провадження;

2) стягнути із Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) моральну шкоду в розмірі 10000 грн., в зв`язку з порушенням його прав та законних інтересів, позбавленням єдиного джерела існування, приниження гідності, позбавленням можливості користуватися власними коштами, оприлюдненням неправдивої інформації в реєстрі боржників про наявність боргу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 року справі за заявою ОСОБА_1 був присвоєний унікальний номер судової справи: «711/4645/25» та номер провадження «2/711/2234/25», а матеріали справи передані судді Скляренко В.М.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати між собою компетенцію, як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно дост. 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

За приписами ст. 447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Відповідно до частини 1статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404)виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частиною 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»визначений перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно ч. 2ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначено урозділі VII ЦПК України.

Цивільний процесуальний кодекс Українипередбачає, що скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ.

Відповідно до частини першоїстатті 287 КАС Україниучасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, за правиламиадміністративного судочинстваоскаржуються рішення,дії абобездіяльність державноговиконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені підчас виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 346/79/17.

З матеріалів даної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Улюліної В.В. від 23.05.2025 року про арешт коштів на всіх його рахунках, винесену у виконавчому провадженні №78165744 з виконання постанови УПП в Черкаській області Відділу адміністративної практики №ЕНА №4450660 від 08.04.2025 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 680 грн., та в зв`язку із цим просить стягнути на його користь і моральну шкоду.

Таким чином, ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого документу іншого органу, а не в рамках виконавчого провадження з виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогамиЦПК, а відтак розгляд такого спору в порядку цивільного судочинства є неможливим, оскільки відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких підстав, з урахуванням положень та норм вищевказаного законодавства України, позовні вимоги, викладені ОСОБА_1 в заявівід 25.05.2025року,- в частині скасування постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Улюліної В.В. від 23.05.2025 року про арешт коштів боржника підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства і відносяться до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду (18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 117), а тому суддя приходить висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за такими вимогами.

В той же час, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за своєю сутністю є такими, що можуть бути розглянуті як у порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України) так і у порядку адміністративного судочинства (ч. 5 ст. 21 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз відповідної норми закону свідчить, що у випадку заявлення вимоги про відшкодування моральної шкоди одночасно з вимогою про вирішення публічно-правового спору, то закон імперативно відносить розгляд таких вимог до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, враховуючи що в даному випадку позивач одночасно заявляє вимоги про вирішення публічно-правового спору (про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника) та відшкодування моральної шкоди, завданої відповідними діями та бездіяльністю державного виконавця, правомірність яких оспорюється позивачем, то по суті вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, а тому на підставі ч. 5 ст. 21 КАС України також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і відноситься до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду (18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 117).

Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин, позивачу слід звернутись з відповідним адміністративним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 160, 161, 287 КАС України.

Керуючись пунктом 1 частиною першоюстатті 186 ЦПК України, ст.ст. 258-261, 353, 354ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі № 711/4645/25 за заявою ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення арешту на майно та стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що заявлені ним вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а розгляд справи відноситься до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду (18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 117).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті358 цього Кодексу.

Суддя Придніпровського

районного суду м. Черкаси В.М. Скляренко