Ухвала від 30.04.2025 по справі 939/1161/24

Справа №939/1161/24

4-с/705/3/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

за участю боржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань Черкаської області в режимі відеоконференції скаргу боржника ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Бородянського відділу ДВС у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ),

У С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Бородянського відділу ДВС у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ).

В обґрунтування скарги зазначив, що йому стало відомо про стягнення з нього нібито боргу за аліментами, бо йому 25.04.2024 на телефонний номер соціальної мережі «Вайбер» надійшли електронні листи від старшого державного виконавця Бухал І.Г. Вказані листи були без супроводжувальних листів, з помилками в даних боржника, без реєстраційного номера листа та самої постанови про відкриття виконавчого провадження без дати номеру, з пропусками вказування дати винесення постанови про відкриття провадження.

Стверджує, що державний виконавець Бухал І.Г. при оформленні та повідомленні про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження боржника допустила порушення законодавства України. Крім того, була винесена постанова про арешт майна боржника, без жодного повідомлення боржника, що він має борг, який сформувався за 10 років. Рішення на підставі якого відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника аліментів немає в реєстрі судових справ. Також державним виконавцем Бухал І.Г. вказано суму боргу по аліментах в розмірі 340378,68 грн без будь якого детального опису на основі чого сформувалась вказана суму боргу. Державний виконавець посилається на виконавчий лист від 29.07.2014 року за номером 705/3629/14ц, виданий Уманським міськрайонним судом Черкаської області, хоча жодних цивільних справ стосовно стягнення з нього аліментів у єдиному реєстрі судових рішень не має.

Скаржник стверджує, що не був присутній у такому засіданні і на протязі 10 років до нього ніхто не звертався з жодними претензіями стосовно сплати аліментів.

Вважає, що винесення постанови було здійснено з порушеннями цивільного законодавства України, оскільки жодним чином боржника не було повідомлено про відкриття провадження, не було своєчасно направлено відповідних постанов з моменту винесення ухвали суду та відкриття, чи закінчення виконавчого провадження, не надано не тільки жодних оригіналів постанов, але й можливості ознайомитися з належним чином оформленими матеріалами справи.

Також вказує, що ДВС в постанові про відкриття не тільки не надав боржнику термін для добровільного виконання рішення. Не повідомив належним чином зацікавлених осіб, але і позбавив боржника можливості оскаржити дану постанову, здійснивши повідомлення про її існування лише 25.04.2025.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; державний виконавець роз`яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій їхні права згідно з вимогами цього Закону; рішення дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Бородянським відділом Державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), в особі державного виконавця Бухал І.Г. будь-яких роз`яснень чи консультацій не надано. Також невідомо, на якому етапі знаходиться виконавче провадження і на підставі яких нормативно-правових документів, розрахунків чи рішень судів, відділом ДВС проводився арешт коштів боржника.

Просить суд, скасувати постанови Бородянського відділу Державної служби у Бучанському районі Центрального відділу міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), в особі державного виконавця Бухал І.Г. про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника по ВП: 45633392 від 25.04.2024.

В судовому засіданні боржник ОСОБА_2 викладені в скарзі вимоги підтримав повністю та пояснив, що 25.04.2024 він отримав без жодних супроводжувальних документів через монобанк, постанову про арешт коштів боржника у ВП 45633392, з якої дізнався про суму боргу з аліментів 340378,68 грн.

Жодного рішення суду по аліментах він в реєстрі судових справ не знайшов, але з отриманих виконавчих документів дізнався, що протягом 10 років з нього за рішенням суду стягують аліменти, про що йому відомо не було, тому утворився вказаний борг. Він завжди офіційно працював, а колишня дружина ніколи не казала йому про існування рішення про стягнення з нього аліментів. Раніше він фінансово допомагав дитині та колишній дружині, а потім вона сама припинила спілкування.

В Уманському міськрайонному суді він з подивом знайшов справу, якої не було в реєстрі судових рішень та не було жодних його підписів, були переплутані дати, а суддя яка розглядала справу звільнена.

Після ознайомлення з документами виконавчого провадження він негайно подав скаргу до суду на дії та рішення державного виконавця Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) державного виконавця Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бухал Ілони Геннадіївни по справі по якій виконувалося стягнення.

Наголошує на тому, що про існування відносно нього на протязі 10 років виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів не знав, оскільки державним виконавцем до 25.04.2024 не було здійснено належного його повідомлення про існування такого провадження та накопичення боргу.

Вважає недійсним нарахування боргу по аліментах в розмірі 340378,68 грн., оскільки вказане нарахування заборгованості відбулося за рішенням, з яким він не згодний та про яке нічого не знав з 2014 року. Тому просить скасувати постанови державного виконавця по ВП №45633392 про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2014 та постанову про арешт коштів боржника від 25.04.2024.

Стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила скаргу розглянути у її відсутність. Проти вимог скарги боржника заперечує оскільки ОСОБА_1 особисто був присутній на судовому засіданні при розгляді справи про стягнення аліментів 01.07.2014 в м.Умані та не заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того, після винесення рішення Уманським міськрайонним судом Черкаської області, на підставі виконавчого листа №705/3629/14ц, виданого судом 29.07.2014 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь, останній працював офіційно та здійснював відрахування за ВП 45633392 близько пів року, тим самим погодившись із законністю його відкриття.

Представник Бородянського відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, а також не надав суду будь-яких пояснень та матеріалів по суті скарги.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши боржника та дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1) частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.06.2014 до повноліття дитини.

Відповідно розписки, що наявна в матеріалах цивільної справи №705/3629/14ц 2/705/1205/14 ОСОБА_4 29.07.2014 отримала копію рішення суду та виконавчий лист на стягнення аліментів.

Представник скаржника Тітов С.О. звернувся до Черкаського апеляційного суду зі скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2014, але ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24.06.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження оскільки не встановлено поважності пропуску строків на оскарження вищезазначеного рішення, яке набрало законної сили.

28.11.2014 головним державним виконавцем Мироненко Н.М. відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві на підставі виконавчого листа №705/3629/14ц виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 45633392.

Під час виконання дій спрямованих на виконання ВП№ 45633392 головним державним виконавцем Мироненко Н.М. було направлено розпорядження від 10.12.2014 головному бухгалтеру ТОВ «СНС» м.Київ вул.М.Раскової,11, корп.Ж оф 304 та надіслано виконавчий лист №705/3629/14ц від 29.07.2014, що виданий Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з боржника ОСОБА_1 , що перебуває у трудових відносинах з ТОВ «СНС» - аліментів. Станом на 11.11.2014 борг по яким становив 3003,75 грн. Стягнуті кошти надсилати (видавати): ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 . Відрахування із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Відповідно до постанови від 14.05.2018 головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві Кидонь Є.В. про передачу виконавчого провадження ВП №45633392, виконавчий документ №705/3629/14ц про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 передано до Бородянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області, оскільки місце проживання боржника не відноситься до території Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві.

Згідно постанови про прийняття виконавчого провадження від 01.08.2018 головним державним виконавцем Бородянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Тужиковою А.В. прийнято ВП №45633392, про стягнення аліментів, оскільки боржник ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Київській області та утворення Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) утворюється Бородянський районний ВДВС ЦМУМЮ (м.Київ) і виконавче провадження № 45633392 постановою державного виконавця від 27.12.2019 року передається до Бородянського районного ВДВС ЦМУМЮ (м.Київ) і постановою від 15.01.2020 приймається до провадження державним виконавцем Бородянського районного ВДВС ЦМУМЮ (м.Київ) Новіцьким А.Д.

25.04.2024 державним виконавцем Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київької області ЦМУМЮ (м.Київ) Бухал І.Г. винесено постанову про арешт коштів боржника від по ВП №45633392, відповідно до якої встановлено, що в боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментів 340378,68 грн, а тому на виконання вимог ст.ст.18,48,56 Закону України «Про виконавче провадження», накладається арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 340378,68 грн.

Відповідно до повідомлення державного виконавця Бухал І.Г. №705/3629/14ц від 25.04.2024 ОСОБА_1 повідомлено про внесення відомостей відносно нього до Єдиного реєстру боржників, оскільки станом на 25.04.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 25.04.2024 за період з 11.05.2014 по 01.04.2024 становить 340378,68 гривня, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п.7 ч.3 ст.18 цього ж Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу . Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Під час розгляду скарги в порядку ст. 447 ЦПК України суд лише перевіряє обґрунтованість скарги та при встановленні порушень визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів скарги, боржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, що полягали, на його думку, у безпідставному нарахуванні йому заборгованості по аліментах, яка виникла за 10 років, оскільки про існування відповідного рішення суду та відкритого виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів йому не було відомо, тому постанови про відкриття провадження та накладення арешту на кошти боржника у ВП №456333392 вважає незаконними та які підлягають скасуванню, як такі що винесені безпідставно з порушенням норм законодавства України та прав боржника.

Під час судового розгляду було встановлено, що рішення про стягнення аліментів з скаржника ухвалено Уманським міськрайонним судом Черкаської області 01 липня 2014 року та набрало законної сили. На підставі виконавчого листа №705/3629/14ц, виданого за рішенням суду, державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ на виконання вимог закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження №45633392 з примусового стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Станом на 25.04.2024, в зв`язку з існуванням у боржника ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 340378,68 грн., державний виконавець Бородянського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) в порядку ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт майна, якою накладений арешт на кошти боржника та внесенні про нього відомості до Єдиного реєстру боржників.

Разом з цим, матеріали скарги не містять доказів того, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваних рішень про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно порушив вимоги спеціального законодавства.

Також боржником не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення з боку державного виконавця при нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки сама по собі незгода боржника з такою заборгованістю через начебто його необізнаність про існування судового рішення та виданого на його підставі виконавчого документу не може свідчити про неправомірність дій державного виконавця.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» було констатовано, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження оскаржуваного рішення суду.

Оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі в їх сукупності, суд вважає, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення реального виконання рішення суду приймав відповідні рішення, спрямовані на примусове виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2014 про стягнення аліментів з боржника. За встановлених обставин, оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження №45633392 та накладення арешту на кошти боржника не суперечать вимогам закону.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця та при наявності до того законних підстав, суд не вбачає порушень прав та законних інтересів боржника, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 12, 81, 89, 447, 449-452 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне судове рішення складене 22.05.2025.

Суддя Р. В. Піньковський