Рішення від 28.05.2025 по справі 758/2352/25

Справа № 758/2352/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді - Левицької Я.К.,

секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

представника відповідача -Пилипенка С.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52901154 від 01.07.2020 року щодо поновлення запису про іпотеку відносно квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.07.2008 року між ним та AT «УкрСиббанк» укладено договір про надання кредиту, одночасно з яким було укладено Договір іпотеки, за умовами якого позивачем передано в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . 13.02.2012 року між AT «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено договір факторингу та Договір відступлення прав вимоги, за умовами яких до відповідача перейшло право вимоги за Договором про надання кредиту та право вимоги за Договором іпотеки.

Оскільки позивачем було виявлено, що квартирою незаконно заволоділи сторонні особи (відбулось переоформлення права власності на ТОВ «Кей-Колект» та незаконний перепродаж квартири ТОВ «Міраклус») позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва, внаслідок чого 23.09.2016 року винесено рішення, яким було витребувано з незаконного володіння ТОВ «Міраклус» квартиру АДРЕСА_1 та відновлено право власності позивача на зазначену квартиру. На підставі такого судового рішення 10.02.2020 року позивачем було зареєстровано право власності на таке нерухоме майно. В подальшому, позивачу стало відомо із замовленого 27.11.2024 року витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по квартирі, що Державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Пінчуком І.Ю. 01.07.2020 року відновлено запис про іпотеку за № 7661022 від 30.07.2008 року, що на думку позивача, суперечить вимогам чинного законодавства та практиці Верховного Суду.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

26.03.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає у зв`язку з їх безпідставністю, обумовленою неправильним тлумаченням позивачем норм права, які регулюють спірні правовідносини, помилковим сприйняттям фактичних обставин, які передували поновленню державним реєстратором в державному реєстрі прав відомостей про іпотеку. Так, через виникнення у позивача заборгованості за договором про надання кредиту № 11378257000 від 30.07.2008 року, право вимоги за яким перейшло до відповідача, останнім на підставі ст. ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку» було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Надалі, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, іпотека квартири АДРЕСА_1 припинилась в силу ст. 17 Закону України «Про іпотеку» про що до державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяження були внесені відповідні відомості. Однак, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.09.2016 року по справі № 758/8304/15-ц дії ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації права власності на квартиру визнано неправомірними та витребувано квартиру АДРЕСА_1 на користь позивача. В зв`язку з оскарженням позивачем звернення стягнення на іпотечне майно, ТОВ «Кей-Колект» звернулось до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука І.Ю. із заявою про відновлення в державному реєстрі прав запису про іпотеку, яким 01.07.2020 року прийнято оскаржуване у даній справі рішення № 52901154 про відновлення іпотеки. Таким чином, оскільки рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.09.2016 року по справі № 758/8304/15-ц предмет іпотеки повернуто у власність позивача (іпотекодавця), тому передбачена ст. 17 Закону України «Про іпотеку» підстава для припинення іпотеки (набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки) відсутня, та ураховуючи, що діюче зобов`язання позивача (боржника) перед ТОВ «Кей-Колект» за кредитним договором не виконано, тому іпотека нерухомого майна підлягала відновленню.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та провести судове засідання за його відсутності.

Представник відповідача Пилипенко С.В. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав, наведених у відзиві.

В судове засідання не з`явились треті особи, які були належним чином повідомлені про розгляду справи, клопотань від них до суду не надходило.

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 належала на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 07.05.2001 року державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Стець Н.М. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-1323.

30.07.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11378257000, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 175 000 доларів США зі сплатою процентів за користування грошима в розмірі 15% річних на строк до 30.07.2018 року.

Для забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту № 113782570000 від 30.07.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 30.07.2008 року укладено договір іпотеки № 91215, відповідно до якого ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк», як іпотекодержателю, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

В подальшому, 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» права вимоги, зокрема за договором про надання споживчого кредиту № 113782570000 від 30.07.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Також, 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору, зокрема, за договором від 30.07.2008 року, укладеним з ОСОБА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., зареєстровано в реєстрі за № 649-650.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.05.2015 року вбачається, що 29.05.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. було зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки № 91215 (серія та номер 20051) від 30.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

29.05.2015 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Міраклус» був укладений договір купівлі-продажу квартири (з відкладальною умовою), згідно з яким ТОВ «Кей-Колект» передало у власність ТОВ «Міраклус» квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а ТОВ «Міраклус» зобов`язалось перерахувати не пізніше 29.05.2016 року на рахунок продавця грошові кошти в сумі 1 433 232 грн.

Водночас, 29.05.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення Договору іпотеки № 91215, серія та номер 20051 від 30.07.2008 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є. № 21711117 від 29.05.2015 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про витребування квартири з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру. Посилався на те, що ТОВ «Кей-Колект» і ТОВ «Міраклус» були порушені пункти 5.2.1. і 5.2.2. договору іпотеки № 91215 від 30.07.2008 року, оскільки окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя позивач не укладав з жодною юридичною особою, а тому у ТОВ «Кей-Колект» були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну ОСОБА_1 квартиру за ТОВ «Кей-Колект», а відповідно останнє не мало права відчужувати спірну квартиру ТОВ «Міраклус». Крім того, договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами був укладений незаконно, оскільки юридична особа, якщо вона не є банком, не може бути іпотекодержателем за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором. Також ТОВ «Кей-Колект» не попереджало позивача про перехід до нього від ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги.

Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 23.09.2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 758/8304/15-ц, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Міраклус», витребувано з незаконного володіння ТОВ «Міраклус» квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

10.02.2020 року позивачем на підставі зазначеного судового рішення зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405543862 від 27.11.2024 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52901154 від 01.07.2020 року державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука І.Ю. відновлено запис про іпотеку за № 7661022 від 30.07.2008 року, іпотекодержатель: ТОВ «Кей-Колект».

Не погоджуючись із таким рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом який регулює правовідносини, що виникають з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містять виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Зокрема, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин.

Так, у даному випадку, у рішенні Подільського районного суду міста Києва від 23.09.2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 758/8304/15-ц встановлені наступні обставини: «Пунктом 5.1. договору іпотеки № 91215 від 30.07.2008 року передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Згідно з п.5.2. договору іпотеки № 91215 позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2. Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

З урахуванням наведеного слідує висновок, що сторони за договором іпотеки дійшли згоди, що право власності на об`єкт заставленого майна виникає лише у певному випадку, а саме на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази укладання договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, а в судовому засіданні представники сторін пояснили, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався.

Таким чином, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект» 29.05.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. на підставі договору іпотеки № 91215 (серія та номер 20051) від 30.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., було зареєстроване неправомірно».

З урахуванням викладеного вбачається, що між іпотекодавцем і іпотекодержателем не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач обрав віндикаційний позов як спосіб захисту порушених прав власника на предмет іпотеки та зазначеним судовим рішенням реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» визнана неправомірною.

Отже, вказане дає підстави для висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 як боржника за договором про надання споживчого кредиту № 11378257000 від 30.07.2008 року не є припиненим, так само як і зобов`язання ОСОБА_1 як іпотекодавця за договором іпотеки № 91215 від 30.07.2008 року. Доказів протилежного (визнання договору про надання споживчого кредиту та договору про іпотеку недійсними чи припиненими, тощо) суду не було надано.

З огляду на викладене, суд враховує те, що згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Оскільки рішенням Подільського районного суду м. Києва від 230.9.2016 року по справі № 758/8304/15-ц квартиру АДРЕСА_1 повернуто у власність позивача (іпотекодавця), тому передбачена статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстава для припинення іпотеки (набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки) відсутня, та враховуючи те, що діюче основне зобов`язання позивача як боржника перед ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11378257000 від 30.07.2008 року не виконано, тому правомірним є відновлення іпотеки нерухомого майна для забезпечення виконання такого кредитного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинної на момент вчинення реєстраційних дій) державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості в тому числі іпотека.

Згідно з п. 1, ч. 3 ст. 10 вищевказаного закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 цього Закону однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Оскільки 10.02.2020 року позивачем на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 230.9.2016 року по справі № 758/8304/15-ц зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , то суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно звернувся до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчук І.Ю. із заявою про відновлення в державному реєстрі прав запису про іпотеку, яким 01.07.2020 року прийнято оскаржуване рішення № 52901154 про відновлення іпотеки.

Щодо посилань позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 та від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20, то суд зауважує наступне. Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Проаналізувавши зміст постанов Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 та від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 суд встановив, що правовідносини, які були предметом дослідження у наведених господарських справах не є подібними з правовідносинами, що виникли у цій справі, стосувались у першому випадку реалізації майна банкрута на прилюдних торгах, у другому - визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону, неможливості вчинення державним реєстратором дій, спрямованих на позбавлення позивача права власності на майно, відсутності прав кредитора за договором.

За таких обставин, суд вважає нерелевантною до спірних правовідносин практику Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається ОСОБА_1 у позові.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У статті 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази та встановивши обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що існування обставин, на які посилається позивач, не підтверджене достатніми та належними доказами, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову було відмовлено, питання про розподіл судових витрат не розглядається.

Керуючись ст. 12, 13, 76-80, 81, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, каб. 402, код ЄДРПОУ: 37825968;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Черняховського, буд. 10;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, оф. 8, код ЄДРПОУ: 39729669.

Суддя Я.К. Левицька